Цими днями в кав’ярні “Мазурек” (вул. Валер’яна Поліщука, 83) експонується виставка Ігоря Біликівського “Good bye Lviv”.
В наш непростий пандемічний час кав’ярні стають, як зрештою і сто років тому, центрами культурно-мистецького життя. А якщо говорити про “Мазурек” – то він від свого народження завжди був таким місцем.
Ось і зараз тут експонується виставка відомого львівського митця Ігоря Біликівського під неоднозначною назвою “Good bye Lviv”. Нею художник хоче привернути увагу до того Львова, що зникає і якому ми всі говоримо good bye.
“Назвав я виставку так, тому що я львів’янин і дуже люблю своє місто. І окрім цього зараз я виставив таку ніби нову для себе техніку акварелі. Роботи мають відношення до Львова, але це не фотографічно відтворені роботи, а більш асоціативні – мої враження, як ці місця вплинули на мене, як залишилися у пам’яті”, – розповідає митець.
Роботи, представлені на виставці, викликають емоції, часто навіть обурення, заставляють глядача звернути увагу на місто свого дитинства, місто свого життя і задуматися про те, що буде далі і який Львів побачать наші діти і внуки.
“Виставка складається з робіт, які я створив раніше та останнім часом. А до Львова воно відноситься в тій мірі, що я зараз пригадую своє дитинство і щораз більше згадую ці вулички, своїх товаришів, котрі поступово зникають як і ті будиночки”, – каже художник про свою виставку.
Експозицію виставки складають роботи різних технік і стилів. Є тут і графіка, і акварелі і акрилові роботи. Поряд з міськими пейзажами можна побачити портрети відомих львів’ян і фантасмагоричні замальовки старого Львова.
“Мазурек” дуже підходить до моєї виставки, бо це якраз одне з таких незайманих місць у Львові, де є ще старі дерева, які не зрізають”, – зазначає Ігор Біликівський.
Я ніколи не думав що в “Мазуреку” можна розмістити стільки робіт в одному виставковому проекті. Більше того, таких сильних і різнопланових. Тому, поки ще можна кудись виходити з хати, цю виставку вартує відвідати. І зробити це можна до 20 листопада 2021 року.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ