Архітектура Львова захоплює, причаровує та заворожує. Львівські вулиці переплітають та поєднують у собі безліч стилів, течій та епох. Одним із найбільш цікавих та незвичних є стиль так званої «гуцульської сецесії».
Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття відбувається беззаперечний «будівельний бум», що залишив яскравий слід на архітектурному обличчі Львова. В зв’язку з цим, перш за все, на території Західної України гостро постало питання пошуків власної течії в будівельному мистецтві. Сецесійні побудови все частіше з’являлися на львівських вуличках. Так, надихнувшись оригінальним народним мистецтвом карпатських горян, архітектори міста винайшли нову варіацію вже звичної для міста сецесії.
Гуцульська сецесія, відома також як карпатський або східногалицький архітектурний стиль, досить швидко знайшла популярність серед будівничих міста. Піонером такого стилю став відомий архітектор Юліан Захаревич. Мотиви карпатського стилю проявились також в роботах архітектурної фірми Івана Левинського, в якій працювали талановиті архітектори Тадеуш Обмінський і Лев Левинський. Окрім Львова, цей стиль також використовувався у забудові Станіславова – нині Івано-Франківськ.
Одним з найперших та найяскравіший зразків гуцульської сецесії у Львові стало приміщення, споруджене наприкінці 1905 року для страхового товариства «Дністер». Чотириповерховий будинок, що розташувався на розі вул. Підвальної та вул. Руської, був збудований за проектом Івана Левинського.
Так, крокуючи вулицею Підвальною чи Руською, неможливо не помітити оригінальні своєрідні трикутні дахи та дерев’яну вежечку. Окрім того, будівля, де тепер розміщується Перша міська поліклініка, вражає і художнім оздобленням. Такі орнаментами з етно-мотивами – яскрава особливість саме східногалицької архітектури.
Ще однією перлиною гуцульської сецесії є один із сучасних корпусів Українського державного лісотехнічного університету, що знаходиться по вул. Г. Чупринки, 103. Ця споруда будувалась як бурса Руського педагогічного товариства.
Будівля, захована серед затінку дерев Ботанічного Саду Національного лісотехнічного університету, була споруджена у період з 1906 по 1908 роки архітектурним бюро Івана Левинського. Мальовничий контур даху, доповненого різьбленим оздобленням одразу ж навіюють думку про мистецтво гуцулів.
1908 року за адресою вул. Личаківська, 107 був споруджений санаторій Червоного Хреста, що до Першої світової війни був власністю лікаря Казимира Солецького. Ця будівля також є яскравим прикладом східногалицької сецесії. Цегляний будинок з високими гостроверхими вежами, критими черепицею, різьбленні піддашшя, прикрашені керамічними панно фасади – усе це разом створює результат архітектурних пошуків кінця минулого століття, що так успішно увійшов до ансамблів львівських вулиць.
Хоча війни та роки і завдали подекуди безжальної шкоди, і деякі інші вулиці міста можуть пишаються спорудами у стилі гуцульської сецесії. Зокрема, такими архітектурними шедеврами є один з відділів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника на сучасній вул. Лисенка № 14. Це щедро декорованому гуцульськими мотивами приміщення будувалося на початку ХХ ст. як бурса з музеєм та бібліотекою інституту “Народний Дім”. До гуцульської сецесії належить також і гуртожиток «Академічний дім» на вул. Супинській (нині вул. Коцюбинського), № 21.
Експресивні об’єми, складні обриси дахів з великими схилами та гострі вежі, схожі на дзвіниці гуцульських церков – саме такою була одна з найхарактерніших течій Західної України. Гуцульська сецесія стрімко увірвалася на вулички міста і якимсь містичним способом швидко поєдналася з іншими, геть не подібними між собою за стилями, будівлями.
Анастасія НЕРОЗНАК
Джерела:
- Ю. О. Бірюльов «Архітектура Львова. Час і стилі. ХІІІ – ХХІ ст.»
- Ю. О. Бірюльов «Сецесія у Львові» (Незалежний культурологічний часопис «Ї»)
- https://polona.pl/
