Хранитель львівського «Оссолінеуму», або ким був Мечислав Ґембарович

Мечислав Ґембарович свого часу став одним з найяскравіших культурних діячів Львова. Свої зусилля він спрямував на сферу культури, у якій він пропрацював усе життя. Будучи одним з міжвоєнних керівників «Оссолінеуму», він у повоєнні роки показово відмовився виїхати до Польщі і намагався зберегти милий його серцю образ «старого польського» Львова, який зникав, і що найгірше для Ґембаровича, і що він певною мірою таки розумів, таки повинен був зникнути.

М. Гембарович

Львівський університет

Народився Мечислав у Ярославі, і деякий час після цього жив у Станіславові (теперішній Івано-Франківськ) та Бучачі де він у 1912 році з відзнакою закінчив державну гімназію. У 1912 році він записався на студії на філософському факультету Львівського університету де відвідував заняття з історії мистецтва та загальної історії.

Ґембарович у молодості

Головний корпус Львівського університету, яки перенесли у приміщення Галицького сейму у 1923 році

У 1920 році він стає асистентом на кафедрі польської історії Львівського університету, а вже у 1922 році перейшов на роботу в Національний заклад імені Оссолінських, де з 1923 року був хранителем Музею Любомирських. Він проводить наукову роботу, бере участь у дослідженнях і навчальних поїздках в Італію, Францію, Бельгію, Іспанію, Німеччину, Австрію та Чехословаччину. 1923—1938 — викладає історію мистецтв на факультеті архітектури Львівської політехніки.

У 1928 році, Ґембарович захистив дисертацію у Львівському університеті, а 1936 — був призначений професором гуманітарного факультету Львівського університету. Після початку Другої світової війни і смерті тогочасного директора Оссолінеума Людвіка Бернацького був разом з Казимиром Тішковським і Владиславом Віслоцьким — одним із трьох директорівОссолінеуму. У грудні 1939 новим директором призначено польського комуніста Єжи Борейша.

Після заняття Львова німцями 1941 року і вбивства Владислава Віслоцького, Мечислав Ґембарович став керівником Оссолінеума, об’єднаного з Бібліотекою Баворовських в Державну бібліотеку Львова.

Після того, як Львів у 1944 році зайняли радянські війська радянськими військами в липні 1944 років, намагався вберегти від знищення збірки Оссолінеума. У 1946 році, частину збірки Оссолінеума передали Польщі, проте сам Ґембарович залишився у Львові.
Впродовж 1946-1949 він виконував керівні функції як у Осолінеумі (ЛНБ ім. В.Стефаника), так і у Львівському університеті. У лютому 1950 років разом з іншими старими працівниками бібліотеки був звільнений з посади як «небажаний елемент». Пізніше працював бібліотекарем у різних установах Львова як молодший науковий співробітник. У 1961 році, йому було присвоєно ступінь кандидата наук та переведено на посаду старшого наукового співробітника. Проте вже у 1962 році, у віці 69 років, вийшов на пенсію, вочевидь втомившись від постійного тиску, поневірянь у усвідомивши, що Львів який він так любив, перетворився на Львів радянський, по-своєму цікавий, але для Ґембаровича таки чужий.

Обкладинка однієї з праць М. Гембаровича

Могила Гембаровича на Личаківському цвинтарі

Мечислав Ґембарович помер у Львові 2 вересня 1984 і був похований на Личаківському цвинтарі у родинному гробівці Клямутів. Посмертно у Польщі вийшло 5 праць Ґембаровича, написаних на початку 1980-х років. Серед наукових праць повоєнного періоду передусім треба згадати «Дослідження з історії художньої культури кінця Ренесансу в Польщі» та «Флоріанський Псалтир та його ґенеза» — видані у 1962 та 1965 роках. Обидві книги побачили світ завдяки зусиллям торуньского професора Ядвіги Пуцятей-Павловській, яка взяла на себе працю редагування рукописів, які автор відсилав їй фрагментами. Ґембаровича варто пам’ятати передовсім як особу як прагнула врятувати культурну спадщину свого міста, міста, це він любив усією душею. Мабуть, людей з подібними намірами, нам гостро не вистачає у наш час.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

1. Mankurt. МИ ПАМ’ЯТАЄМО. Мечислав Ґембарович (http://zaxid.net/news/showNews.do?mi_pamyatayemo_mechislav_embarovich&objectId=1091906)
2. Мечислав Гембарович (1893 -1984) і львівська мистецтвознавча школа (http://artes-almanac.in.ua/antology/articles/gembarowicz.html)
3. Janusz Maciej Michałowski. PROFESOR MIECZYSŁAW GĘBAROWICZ (http://www.lwow.com.pl/rocznik/gebarowicz.html)
4. Автобіографія Мєчислава Ґембаровіча // Архів Львівського університету (http://archive.lnu.edu.ua/avtobiohrafiya-mjechyslava-gembarovicha/)