Коли говорять емоції, переживання — замовкають будь-які факти. Бо пересилити голос, яким говорить серце, — неможливо. 27 листопада у Львівській обласній універсальній науковій бібліотеці відбувся показ моновистави Творчої майстерні „Театр у кошику“ „Голос тихої безодні“, за п’єсою Неди Неждани. Захід організувало Українське національне середовище.
Моновистава — це особливий жанр. Вона стає викликом і для актора, і для глядача. Бо тоді, як у масштабних театральних дійствах чимало вражень можна почерпнути з антуражу довкола, емоцій у діалогах, переходу сюжету, то ту — вся увага прикута лише до одного актора. Зуміти втримати її впродовж години, чи то й більше, — неабияка майстерність.
„Голос тихої безодні“ — вистава на тему Голодомору. Дивитися її і залишатися десь осторонь чи абстрагуватися — нереально. Акторська майстерність Заслуженої артистки України Лідії Данильчук не відпускає ані на мить. Високе мистецтво зуміти лише через інтонації, міміку і жестикуляцію передати всю глибину відчаю, ненависті, любові, надії; зіграти так, щоб глядачі уявляли з описів ціле дійство, все, що переживає героїня, забувши, що насправді, це театральна вистава.
Режисерка „Театру у кошику“ Ірина Волицька про цю п’єсу пише: „Текст мерехтить ламаними ритмами і химерними видивами. У цьому „постдраматичному блуканні“ кордони між життям і смертю, минулим і майбутнім стерто“.
Можна багато читати історичних праць, розглядати і вивчати різноманітні діаграми, щоб зрозуміти всі звивисті дороги історії. Та на рівні відчуттів це все можна зрозуміти лише через такі переживання.
„Голос тихої безодні“ — складна вистава у всіх значеннях. Її не можна просто передивитися — мимоволі проживаєш і ще довго залишаєшся під цими враженнями.
Наталія ПАВЛИШИН
Довідка:
Без пафосних слів, хтозна яких декорацій, без величезної сцени „Театр у кошику творить“ висококласне мистецтво вже двадцять років. „Театр у кошику“ в 1997 році створила режисерка Ірина Волицька та актриса Лідія Данильчук як незалежне, некомерційне творче об’єднання, що протягом 7-ми років існував на власному ентузіазмі. 2004 року стає творчою майстернею Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса.
Творча майстерня “Театр у кошику” постав з потреби духовної, культурної, національної самоідентифікації на стикові модерністських та постмодерністських естетичних засад. Це свого роду унікальний театр, який займає елітарну нішу в культурному просторі України.
Творча майстерня проводить дослідження у сфері театрального знаку, символу, метафори, вибудовуючи власні, самобутні засоби сценічної виразності та експресії.
Ірина Волицька-Зубко — режисер “Театру у кошику”, заслужений діяч мистецтв України, театрознавець, кандидат наук, лауреатка театральної премії ім. Леся Курбаса та львівської обласної премії ім. Бориса Романицького. Закінчила Інститут театру, музики і кінематографії в Санкт-Петербурзі.
Лідія Данильчук — акторка “Театру у кошику”, заслужена артистка України, лауреатка театральної премії ім. Івана Котляревського та львівської обласної премії ім. Бориса Романицького. Освіту отримала в Театральному інституті ім. Карпенка-Карого. Працювала в Одеському музично-драматичному театрі і в Театрі ім. Леся Курбаса у Львові.
