У війни не лише байдуже обличчя та черстве серце, але й потворне обличчя та жорстоке серце. Потворність обличчя війни визначається не лише смертями людей, які безпосередньо від неї постраждали, але й великою кількістю хворобливих захворювань, що крокують в парі з нею і вражають у найбільш неочікуваний та підступний спосіб. Саме тому фахових медиків на полі битви чи в воєнний час завжди цінували не менше, ніж умілих солдатів.
Й дійсно безцінним в історію поступу цивілізації був внесок тих, хто розв’язував найскладніші задачі і ставав винахідником ліків від масових епідеміологічних захворювань. У історії Львова таким, безумовно, був Рудольф Вайґль (1883 – 1957), біолог та імунолог, який відкрив вакцину проти висипного тифу. На щастя, ця непересічна та унікальна особистість користується увагою та має визнання у львів’ян, не лише серед жителів нашого міста. Водночас, не є таємницею, що Вайґль працював не один і зараз про одного з найнадійніших учасників його команди.
Про відкриття Вайґля
Математики Стефан Банах, Владислав Орліч і Фелікс Баранський, диригент Станіслав Скровачевський, поет Збігнєв Герберт і ін. Усі ці люди приходили до лабораторії Рудольфа Вайґля і ставали частиною чогось значно більшого і важливішого, ніж просто науковий експеримент. Вони долучилися до процесу порятунку мільйонів людей, будучи донорами-добровольцями у дуже незвичайному дійстві. На їхні кінцівки одягали спеціальні браслети/коробочки з вошами, яких в такий спосіб годували впродовж певного часу задля наступних експериментів – так було придумано сироватку проти тифу. До того моменту висипний тиф вважався невиліковною хворою і зі спалахом кожної нової війни від нього гинуло не менше людей, аніж безпосередньо від військових дій. Скажімо, у ХХ столітті у Західній Європі на тиф захворіло 35 мільйонів людей, а 6 мільйонів з них розпрощалися з життям. Справжньою грозою тиф став і для багатьох військових та політиків, на плечах яких трималась Українська революція початку ХХ століття. Можливо, ця хвороба навіть стала однією з причин, які не дозволили реалізувати задумані тоді ідеї до кінця.
Ось таку тенденцію, жахливу хворобу, зупинили у Львові стараннями Рудольфа Вайґля та його команди. При цьому, відбулося це все саме під час війни і в особливо критичних умовах. Вперше ще наприкінці Першої світової війни. Вдруге, повторно, уже в роки Другої світової. Знаково, що цю ситуацію та важливість результатів експериментів ще й використовували для порятунку життя багатьох людей ще в процесі випробувань – співробітники лабораторії Вайґля та учасники експерименту були недоторканими, їх не чіпали представники нацистської адміністрації.
Вайґль. Софія
Подив і зохоплення викликає внесок і вчинок людей, які погодилися бути добровольцями в експерименті Рудольфа Вайґля. Ще більший подив виникає, якщо уважніше приглянутися, як багато відомих і знатних особистостей співпрацювало з львівським лікарем. Це понад 1000 людей, серед яких вчені, поети, композитори… Імена настільки відомі, що за їхніми спинами не завжди звертаєш увагу на представницю прекрасної половини – Софію Вайґль. Це перша дружина Рудольфа Вайґля, не менш знана і здібна за нього імунолог, яка була з вченим впродовж усього експерименту і чий внесок був досить вагомим для винайдення сироватки проти тифу. Софія Вайґль також годувала вошей і була залучена до всіх наступних досліджень. При цьому, на відміну від свого чоловіка, в процесі експерименту не захворіла – Рудольф Вайґль двічі перехворів тифом.
Щодо Софії Вайґль, то вона закінчила жіночу гімназію у Львові, а по тому і Львівський університет, мала докторський ступінь з біології. Була співробітницею Інституту досліджень висипного тифу та вірусів, заснованого Рудольфом Вайґлем. Софія Вайґль була першою дружиною вченого. Як і сам Рудольф Вайґль та багато інших, вона годувала вошей. При цьому, ще й була однією з перших учасниць експерименту. Відтак ще й провадила наступні лабораторні досліди.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Вітолін О. Нобель, якого не було // Zbruč, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/100864
- Каналош Е. Рудольф Вайгль: вакцина від Голокосту // Історична правда, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/01/15/158819/
- Stuchly Z. Wspomnienia o Rudolfie Weiglu [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://web.archive.org/web/20210505224520/https://lwow.com.pl/weigl/stuchly.html
