Якщо ми дійсно homo sapiens sapiens – вища форма існування людського індивіда, то прості homo sapiens мали над нами велику перевагу: у них не було інтернету. Цей недолік і перевага водночас вимушували їх робити і шукати щось нове і цікаве. Щось, що ми можемо мати, банально запитавши про це у гугла. Але говоримо зараз не про приглушені у нас пошукові властивості, а про те, що творили колись. Зокрема, про цікавий і колоритний львівський місячник міжвоєнного часу “Життя і Знання”. Цей ресурс був справжньою бомбою і великою спокусою для ерудитів того часу, але абсолютно непотрібний для нас сьогодні. Випуски журналу мирно спочивають на полицях Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка. Читачі не порушують їхні тишу та спокій, але автор цього допису це зробив. Хочеться сподіватися, що не даремно.
Місячник “Життя і Знання” – це науково-популярний і якісно ілюстрований ресурс, який видавався товариством “Просвіта”. Журнал виходив з кінця осені 1927 року і до кінця літа 1939 року. Над ресурсом працювала команда професіоналів, які цікавилися життям довкола й хотіли розказати про це іншим. По-перше, це був знаний культурно-просвітницький діяч Михайло Галущинський, він же – один з головних ініціаторів появи видання. Також філолог та історик Іван Брик. Зрештою, мовознавець і культурний діяч Василь Сімович. Ці люди були ядром, довкола якого групувалися і інші. Однією з причин появи журналу зазначали великий інтерес у громадськості і навіть “домагання” представників останньої мати подібне видання.
У збірнику друкували статті різного профілю і тематики. Любителі природничих наук могли знайти у ньому багато цікавого для себе. Аграрії мали можливість отримати інформацію про те, як доглядати за врожаєм, або ж як культивувати екзотичні для наших теренів види рослин. Дуже багато уваги приділялося на сторінках журналу питанням української історії та культури. Також висвітлювали теми з наступних сфер: географія, археологія, правознавство, біологія, медицина і гігієна, спорт і ін. На сам кінець, інформували про діяльність “Просвіти”, громадських організацій, публікували рецензії на книги, некрологи активних діячів українського руху.
Випуски традиційно складалися з наступних рубрик: “Освіта і виховання”, “З Життя філій”, “Бібліографія”, “Бібліотекознавство”, “Ті, що від нас відійшли”, “Нові журнали й книги”, “Всячина”, “Загадки”. Упродовж тривалого часу, практично весь міжвоєнний період, журнал “Життя і Знання” був чи не єдиним українським науково-популярним ілюстрованим виданням, яке виходило на регулярній основі. При цьому, працювали не у вузькій площині чи за конкретно заданим напрямком, а “…для найширших верств нашого народу”. Не лише жителі Галичини, але й українці у Румунії, Чехословаччині, США і ін. мали нагоду виписувати і читати журнал. Команда ж “Життя і Знання” постулювала, що їх головною метою було “…зв’язати науку, знання з живим життям, просунути її в якнайширші верстви нашого народу”.
Звичайно, що великий акцент робили на виховних аспектах та патріотизмі. Разом з тим розуміли, що не можна прививати читачам уявлення, що українці – це єдині аборигени на планеті Земля. Того дуже багато писали і про інші народи, країни. Намагалися знайомити читачів із звичаями та традиціями народів, їх життям і сприйняттям світу довкола. На сторінках журналу можна віднайти багато колоритних розвідок про найнесподіваніші регіони і їх мешканців. Так, поміж іншими, публікації “З льондонських музеїв” і “Дещо про данський театр”, але також – “Мандрівні народи”, “Чари й чарівники в Африці”, “Непаль”, “Між огнем і ледом. Ісландія – країна тисячі можливостей” і ін.
Серед активних дописувачів ресурсу були знані історики, літературознавці, вчені різних галузей знань. Зокрема, львовознавець та медієвіст Іван Крип’якевич, історик та публіцист Мирон Кордуба, археолог Ярослав Пастернак, мистецтвознавець Микола Голубець, соціолог і політолог Ольгерд-Іполит Бочковський, фольклорист Михайло Возняк, графік і мистецтвознавець Павло Ковжун, композитор і музикознавець Філарет Колесса і ін. Наявність у штаті дописувачів таких імен, їх обізнаність та зацікавлення, ерудиція і професіоналізм дозволяли писати не просто окремі розвідки, а цілі серії публікацій, що закінчувалося глибоким і детальним висвітленням тієї чи іншої теми. До прикладу, у 1936 році було надруковано цикл публікацій під назвою “Тесть Европи”, присвячених персоні руського князя Ярослава Мудрого.
Окрім того, публікували доробки наступних відомих і авторитетних авторів: Володимира Антоновича, Леоніда Глібова, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Богдана Лепкого, Миколи Лисенка, Василя Стефаника, Івана Франка, Петра Холодного, Миколи Костомарова і ін. Отож, велику кількість упізнаваних осіб, активних культурних і громадських діячів українського руху, у той чи інший спосіб, було долучено до появи у світ номерів місячника “Життя і Знання”.
Аби номери журналу були цікавими та унікальними, виділялися з-поміж інших друків і запам’ятовувалися, над художнім оформленням їхнього “фасаду” у різний час працювали не менш знані майстри-декоратори, аніж дописувачі журналу. Це графік, ілюстратор і карикатурист Микола Бутович, який походив з Полтавщини, з козацької родини; місцевий гуморист і карикатурист Едвард Козак, знаний через співпрацю з кількома львівськими сатиричними виданнями і ін. Більша частина ілюстративного матеріалу виготовлялася спеціально на замовлення ресурсу, була оригінальною і неповторною.
“Коли ви тремтите від незаспокоєння жажди пізнати всю велич устрою природи – розкрийте річник за річником “Життя і Знання”, і багато дечого з того, що ви рветеся збагнути, можете пізнати”. Так зверталися до читачів представники редакції “Життя і Знання”. Редакції, яка у ненайпростіших умовах зуміла створити цікавий і потрібний проект. Можна навіть сказати, що цілу енциклопедію українознавства, але … не вікно в Європу. Бо у Львові до Європи через вікно не лазили: не було потреби. Львів тоді, як і сьогодні, як і завжди, Європою був.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Дроздовська О. “Життя і знання” // Енциклопедія сучасної України, 2009 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=18101
- Дроздовська О. Журнал “Життя і знання” та його роль у розвитку української журналістики // Наукові записки [Української академії друкарства], 2014. – №4. – С. 152 – 159.
- Життя і Знання. – Львів, 1936. – Ч. 1. – С. 1 – 33.
- Життя і Знання. – Львів, 1936. – Ч. 2. – С. 33 – 65.
- Ісаєвич Я. “Життя і знання” // Енциклопедія історії України, 2005 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua
- Українські часописи Львова 1848 – 1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – Львів: Світ, 2003. – С. 735 – 744.
