Ні для кого не секрет, що жодне з міст, упродовж періоду свого “земного буття” не залишалося таким, яким воно було на момент заснування, або ж, тим більше, яким є зараз. У різні історичні епохи та періоди існували свої уявлення про те, чим є місто та як його розбудовувати. Зараз відмінні критерії у підходах до означення міста та функціонування цього простору співжиття й взаємодії можна побачити у різних країнах. Однією з колоритних точок на мапі міст світу є Львів. Сказане вище, десь в чомусь, стосується і його. Місто змінювалось, “вбирало” нові ідеї, рухалось в ногу з часом. Разом з тим, для Львова та його мешканців завжди дуже багато означала історія міста та його пам’ятки. Про останнє і поговоримо.
Якось, відкривши один з номерів газети “Wschód”, на який натрапив у фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, засумнівався у правдивості фрази, яку приписують давньогрецькому філософу Геракліту. Судіть самі. У статті, яка має стільки років, скільки в Україні зазвичай не живуть, пише приблизно наступне. Зі славного минулого в архітектурі Львова залишилось багато пам’яток. Кожна з цих будівель по-своєму унікальна, але їх спільною проблемою є те, що стара архітектура “потонула у морі” більш сучасного міста, яке активно розбудувалось. Автор уточнив, що протягом ХІХ століття місто розрослось у кілька разів і ті “уламки давнини”, які збереглися, губляться на фоні сучасної забудови.
Доки я сидів і роздумував – про свої, чи про наші часи пише автор тієї статті, він поспішив зазначити, що було б добре, якби видатним львівським пам’яткам повернути попередній вигляд. Навіть навів перелік: оборонні мури, рови, вали, замок і ін. На той момент я саме дочитав до цього місця у статті і задався питанням нащо авторові то здалося. І він відповів: “було б що показувати туристам і самим дивитись”. Я був змушений погодитись – з його логікою важко сперечатися.
Думав, що стаття і далі буде продовжуватись у такому ж дусі і вже хотів переходити до наступної, аж тут автор від водички перейшов до конкретики і запропонував у повній мірі відновити фортифікаційні споруди в районі колишнього бернардинського монастиря. Аби остаточно переконати усіх пристати на його пропозицію і підтримати позицію, додав, що це незаперечна ознака “поступу культури і європеїзації міста”.
Доки я ловив на спині мурашок, які розбігалися від прочитаного, автор встиг зазначити, що відповідний проект уже в процесі розробки й заопікувався ним архітектор Януш Вітвіцький. І що Ви думаєте? Я мусив відкласти величезну підшивку з номерами газети “Wschód” і йти шукати хто це такий. З’їв пуд пилу, але дізнався, що це відомий львівський архітектор, історик та, що головне, автор пластичної панорами міста 1772 – 1775 років. На його макеті міста понад 300 мініатюр: елементи фортифікаційних споруд, храми, кам’яниці і ін. Але, на жаль, ця робота зараз не у Львові і в нашому місті, здається, навіть ніколи не експонувалась. Митець загинув у липні 1946 року. За день до цієї дати до нього на квартиру прийшло кілька “мистецтвознавців”. З ними він залишив будинок, а наступного дня його знайшли мертвим. Панораму до Польщі вивезла дружина архітектора. Спочатку її переховували, але потім передали музейникам. Сьогодні вона знаходиться у Вроцлаві.
Я повернувся до статті і взявся її дочитувати. Той самий Вітвіцький розробив проект реконструкції фортифікаційних споруд давнього Львова (там же ж було зазначено, що він розробляє пластичну панораму міста) і його розробку навіть вже передали на розгляд міській владі Львова. Януш Вітвіцький з цієї нагоди дав коментар, у якому розповів, що ціллю є надати місцевості такий вигляд, який вона мала кілька сотень років тому: оборонні мури з давньою в’їзною брамою, перекидним мостом над фосою і т.п. Автор статті, рефлексуючи на коментар архітектора, тішився, що не тільки Краків, Варшава, Вільно та Торунь будуть мати давню проїзну браму та оборонні мури, а й Львів зможе похвалитись подібним. Він вже відправляв у ту місцину тисячі захоплених та задоволених туристів.
Проект-впорядкування території довкола колишнього бернардинського монастиря інженера Януша Вітвіцького подано вище. Цією ілюстрацією візуалізовано матеріал статті. Розробка архітектора зацікавила міську владу, але до практичного втілення за його життя не дійшло. Фортифікаційні споруди було реконструйовано лише у 1976 – 1977 роках, тобто на кілька десятків років пізніше. Керували цим процесом архітектори Андрій Новаківський і Костянтин Присяжний.
Євген ГУЛЮК
- Іпатов Є. Львів’янин створив унікальний макет Львова XVIII столітті // Gazeta.ua, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/history/_lvivyanin-stvoriv-unikalnij-maket-lvova-xviii-stolittya/650119?mobile=true
- Пластична панорама Львова 1775 року Януша Вітвіцького (Janusz Witwicki) // Фотографії старого Львова, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/plastychna-panorama-lvova-1775-roku-yanusha-vitvitskoho-janusz-witwicki/
- Chcemy widzieć stary Lwów // Wschód, str. 5 – 6.
- Lwów w miniaturze jak nowy, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.wroclaw.pl/lwow-w-miniaturze-jak-nowy
