Останніми днями люди були змушені проявляти неймовірну стійкість та справжні олімпійські азарт і завзяття у боротьбі з міцними морозами. Тішить, що перемога в цій нерівній боротьбі була за стійкістю духу та теплом, яке вже зараз наступає холоду на п’яти. В якості винагороди, пропонуємо розповідь про Олімпійські ігри 1936 року, за матеріалами львівської газети “Ilustrowany Telegram Sportowy”. Олімпіада, на жаль, не зимова, а літня, але дуже символічна. Для когось вона мала бути втіленням хворобливих ідей та доказом вищості одних рас над іншими, але не все пішло так, як планувалось. Про це і поговоримо. Отож, Citius, Altius, Fortius!!!
Не повірите, але у далекому 1936 році мало що насправді відрізнялось від наших реалій. В плані частоти здобування медалей на Олімпіадах, це точно. Ті самі американці, ті самі німці і ті самі японці. Китайців, правда, ще не було на провідних позиціях, але дивували фіни, які дихали в спину трьом вище названим учасникам. А змагатись є заради чого. Як зазначає кореспондент львівського видання “Ilustrowany Telegram Sportowy”, на головному стадіоні Берліна за іграми спостерігали 100 тисяч глядачів, рекорди падали кожної години, лунали один за іншим національні гімни, а щасливці отримували нагороди – золоті, срібні та бронзові медалі.
У цій святковій атмосфері та ейфорії світ жив вже близько тижня. Для когось цей період був знаковий радісними моментами, комусь же, навпаки, приніс горе та розчарування. Вже є перші герої. До прикладу, американець Дж. Оуенс вже виграв 3 золоті медалі і встановив три світові рекорди (згодом буде ще одна медаль). 100 метрів він пробіг за 10. 3 сек., дистанцію у 200 метрів подолав за 20.7 сек., а в довжину стрибнув на 8. 06 м. Після цього бідолашний американець роздав аж 3000!!! автографів, а вивести зі стадіону його вдалося лише після того, коли до нього приставили персональну охорону з кількох чоловік. Отакі вони, чемпіонські будні.
Серед жінок забіг на 100 метрів виграла також американка Стефенс. Другою була полька, далі дві німкені. У стрибках з жердиною американець Медоус сягнув, словами журналіста, “фантастичної висоти” 4 м. і 35 см. Це хоч і був новий світовий рекорд, але і він виглядає досить “крихітним” на фоні 6 м. і 15 см. Сергія Бубки, або ж 6 м. і 16 см. Рено Лавіллені.
Що цікаво, моментами не так цікаво читати про якісь спортивні досягнення на Олімпіаді, скільки стежити за польотом фантазії автора статті. Одним з таких моментів є його роздуми про протистояння між американцями та німцями на Олімпіаді. Він зазначає, що в легкій атлетиці американцям рівних немає і в окремих видах вони забирають одразу весь комплект нагород. Натомість, німці відігруються на метальних видах спорту, підніманні ваги, стрільбі з пістолета і ін. До прикладу, у 1936 році першу золоту медаль для Німеччини було здобуто в секторі для штовхання ядра і зробив це сержант поліції Вьольке. З результатом у 16 м. і 20 см. він встановив новий світовий рекорд.
Попри те, автор далі дивується відносно слабкому виступу німців на домашній Олімпіаді. Потім він “зраджує”, що на змагання прибуло дуже мало іноземці і стадіони хоч і переповнені, але переважно своїми, які “допінгують” саме німецьких спортсменів, що мали би жили рвати за такої підтримки. Хоча вони таки рвуть і навіть творять дива, як зазначає кореспондент, а особливо в тих видах спорту, на які приходить подивитись Адольф Гітлер. Тоді німецькі спортсмени демонструють значно кращі результати.
Своїм читачам автор “піднімає дух” повідомленням про бронзову медаль зі стрільби, яку здобув Владислав Карась. Автор підкреслює, що це перша польська бронза, здобута чоловіками. Інколи журналіст дозволяє собі ліричні відступи, які заповнює власними роздумами про спортсменів з інших країн. Як, наприклад, про “лінчованих” в Америці мужчин, які в Берліні є предметом найбільшого захоплення та уваги. В Німеччині вони можуть дивитись на білих дівчат, усміхатись до них, можуть навіть обмінятись з ними кількома словами. Потім ці герої повернуться додому, де їх пафосно зустрінуть, аби потім знову вважати представниками нижчої раси. Отаким “островом свободи”, на думку автора, була міжвоєнна Німеччина!!! Цікаво.
В підсумках статті зазначається про високий рівень учасників Олімпіади, а звідти і такі хороші результати. Далі автор обіцяє написати про футбол, а ще пізніше про марафон. На цьому і наша стаття, малесенький фрагмент до історії багатої традиції Олімпійських ігор, закінчуються. Але марафон життя продовжується, тому будемо сподіватись, що завзяття для нього у нас буде як в спортсменів-олімпійців.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Ilustrowany Telegram Sportowy – Lwów, 10 sierpnia 1936. – Nr. 125