Коли чех Петро Міколяш у 20-роках ХIХ століття прибув до Львова із західного краю Австро-Угорської імперії, тут налічувалося не більше десятка аптек: з розрахунку — одна на 25 тисяч осіб. Але незважаючи на таку скромну їх кількість, втиснутися у львівський фармацевтичний ринок було доволі складно. Щоби проникнути в це середовище, Петро Міколяш мусив дочекатися, поки вдова померлого аптекаря Леопольда Ренінга вдруге вийде заміж за нефармацевта, і лише тоді він зміг придбати в неї Переглянутиособисте право на відкриття аптеки, що дістала назву «Під зіркою».
Та не самим ліками відома ця аптека. Найбільшою заслугою тутешніх фармацевтів було винайдення речовини, яка «освітила всю Європу». У 1853 р. завдяки старанням Йогана Зеха та Ігнатія Лукасевича з’явилась дивовижна речовина – гас. Також, розбагатівши з прибутків, що їх приносив даний заклад, родина Міколяшів вирішила розширити свої володіння та ініціювала будівництво поряд з аптекою розкішного пасажу, відомого як пасаж Міколяшів. Його проект розробили львівські архітектори Іван Левинський та Альфред Захаревич. Усередині пасажу, збудованого 1913 року, розташувалися магазини, ресторани, офіси фірм, кав’ярня, конференц-зал і товариство мистецтв. На жаль, під час Другої світової війни на пасаж впала бомба, що зруйнувала його повністю.
Після смерті засновника аптеки добре відлагоджена справа перейшла до його сина Кароля, який додав у назву аптеки характерний епітет – «Під Золотою зіркою», а далі — до внука Генрика Міколяша, про якого й піде мова – одного з перших фотографів Львова, які створювали кольорові фотографії.
Генрик Міколяш народився 9 грудня 1872 р. у Львові. Початок захопленню фотографією варто шукати ще в дитинстві, адже коли йому виповнилось дванадцять років, батько подарував юнакові перший фотоапарат. Вивчав хімію та фармацевтику у Львівському університеті, який закінчив у 1896 р. з дипломом доктора філософії. Відомо також, що він любив музику – брав уроки співу в класі Валерія Висоцького, педагога Галицької музичної консерваторії у Львові.
У 1898 р. Генрик Міколяш одружився з Регіною Гостинською, яка розділила з чоловіком його любов до фотографії, бо сама вивчала малярство та готувалась стати вчителькою рисунку. Упродовж дванадцяти років подружнього життя Міколяші проводили спільні виставки, але після народження дочки Єви Регіна вирішила залишити творче життя і присвятити себе дитині та домашнім справам. Звісно, декілька років майбутній фотограф попрацював в аптеці «Під золотою зіркою», але родинна справа не була настільки близькою Генрикові, щоб присвятити їй усе своє життя.
У 1901 р. Генрик поїхав у Відень на виставку «Камера-клубу», де зрозумів, що його справжнє покликання – фотографія. Уже наступного року роботи Генрика виставляли на Першій польській фотовиставці у Кракові. А 1903 року він здобув свою першу нагороду за участь у Першій слов’янській фотовиставці у Величці біля Кракова. Львів’яни також відзначили новоспеченого фотографа – його призначили керівником Клубу шанувальників фотомистецтва міста (невдовзі перейменований на Львівське фотографічне товариство). Міколяш не лише професійно займається фотографією, а й пише критичні книги у цій сфері (його бібліографія налічує шість книг і 53 публікації в періодиці), засновує журнал «Фотографічні повідомлення».
Від 1906 р. світлини Міколяша регулярно публікувала віденська фотоперіодика. Тільки 1908 р. Львівське фотографічне товариство організувало 94 лекції, демонстрації та вечори і два курси для аматорів. Нічого дивного, що того ж року фотограф остаточно покінчив зі своїм бізнесовим минулим, продавши знамениту аптеку Мар’янові Крижанівському. 1909 року Львівське фотографічне товариство одноголосно проголосувало за пропозицію надати Генрику Міколяшеві титул почесного члена товариства.
Як фотограф він був майстром не тільки звичайної фотографії. З віртуозним вмінням Міколяш практикується також в модних у перших десятиліття минулого століття благородних методах фотозйомки, які були сполучною ланкою між чистою фотографією та графікою. Спочатку – тришарової «гуми» одно- і багатоколірних фото. Крім того, експериментував з кольоровою фотографією.
У 1920 р. знаменитий фотограф відкриває фотоательє у своїй віллі на вул. Понінського, 3 (тепер – І. Франка, 127). А через рік його запрошують очолити кафедру фотографії Львівської політехніки. Він практикується майже у всіх областях фотографії – від портретів та пейзажу до натюрморту. Завдяки таланту, працьовитості, багатим досягненням в галузі журналістики його вважають провідним представником Львівської школи фотографії, до якої входили, зокрема, Юзеф Сьвітковський та Яніна Мєжецка.
У післявоєнний період Генрик Міколяш продовжує активно працювати в улюбленій сфері. Його робота з камерою не обмежувалася лише фотозйомками. Він також був зацікавлений у будівництві доступного фотообладнання, сам проектує та створює декілька камер. 1924 р. його знову обирають президентом Львівського фотографічного товариства, з членами якого він організовує авторські та персональні виставки. На запрошення виставляє свої роботи за кордоном – у Будапешті, Парижі, Варшаві, Глазго, Лодзі. У 1930 р. Міколяш стає почесним членом Товариства шанувальників фотографії у Варшаві, а – членом капітули Польського фотоклубу.
Невдовзі Генрик Міколяш закрив свої фотоательє (мабуть, через початок світової економічної кризи) та перебрався з розкішної вілли по вул. Понінського в одну з квартир будинку по вул. Моджеєвської (тепер – І. Кокорудза). Від 1929 р. він почав уникати людей, а всі відзнаки й почесті, які сипалися на нього, як з рогу достатку, впродовж 1929-1931 рр., приймав заочно. Своє життя закінчив самогубством у літньому будиночку в Татарові над Прутом 20 липня 1931 р. До сьогоднішнього дня, не відомо точну причину цього відчайдушного кроку.
Генрика Міколяша поховали на Личаківському кладовищі. Деякі із його фотографій можна побачити у Національному музеї у Вроцлаві (Польща).
Христина БАЗЮК
Джерела:
- culture.pl/pl/tworca/henryk-mikolasch
- http://www.mapakultury.pl/art,pl,mapa-kultury,101878.html
- https://pl.wikipedia.org/wiki/Henryk_Mikolasch
- http://poshtivka.com/rodyna-mikolyashiv-vid-farmatsevtyky-do-mystetstva-fotohrafiji/
- http://lvgazeta.info/articles2005121611584.html
- http://archive.kontrakty.ua/gc/2003/30/53-mif-kak-kapital.html?lang=ua
Фото:
