Фітнес-тренерка Галина Безугла, яка має понад 30 років досвіду роботи з тілом, розповіла про тренди, що найбільше запам’яталися їй за роки практики, пояснила, які методики вважає неефективними або навіть шкідливими, а також поділилася своїм поглядом на те, що справді працює для тіла в довгостроковій перспективі.
Галина Безугла – тренерка з понад 30-річним досвідом у фітнес-індустрії.
Пройшла шлях від аеробіки та шейпінгу до пілатесу та м’яких практик. Менторка, яка бачила еволюцію фітнесу та зміну підходів до тіла.
За 30 років у фітнесі, які тренди вам запам’яталися найбільше і як вони змінювалися з часом?
Мабуть, не відкрию Америки, якщо скажу, що найбільше запам’яталися найпопулярніші тренди свого часу: аеробіка, шейпінг, йога та пілатес. Причому моя особиста фітнес-еволюція відбувалася саме в такій послідовності.
Аеробіка 80-х захоплювала всіх без винятку. Динаміка, експресія, яскраві, часто кислотних кольорів лосини, гетри, перетягнуті ремінцями талії, пов’язки на голові — усе це надовго увірвалося в наше життя. Фантазійні хореографічні зв’язки, ейфорія від ендорфінів, витрачені калорії й, як результат, гарна фігура підвищували самооцінку та додавали впевненості.
Шейпінг, своєю чергою, розділив «зони впливу», і основні м’язові групи пропрацьовувалися в аеробному режимі по черзі. У той період, приблизно до 35 років, цей шаленний рух для мене був майже аксіомою.
Справжній злам стереотипів стався тоді, коли я почала опановувати йогу. Визнаю: спершу ставилася до цієї новомодної на той час практики досить скептично. Але, всупереч власним уявленням, результати тренувань виявилися настільки приголомшливими — і не лише для тіла, — що любов до йоги залишилася назавжди.
Подібна метаморфоза відбулася в моїй фітнес-кар’єрі й з пілатесом. Ця надпопулярна система буквально заволоділа моїм серцем, і на це є багато причин.
У підсумку з часом змінювалися не стільки самі системи, скільки я в них. Від несамовитої руханки — до осмисленої, майже філософської роботи над тілом, до усвідомлення себе і свого «я» в процесі. Це ті тренування, які не виснажують і не витискають усі сили, а навпаки — надихають, окриляють і додають наснаги, особливо в наш такий непростий час.
Які підходи або методики, що були популярними раніше, сьогодні ви вважаєте неефективними або навіть шкідливими?
Почну навіть не з методик, а з мого твердого переконання: тренування мають проводити висококласні, професійні тренери, інструктори, вчителі. Це надзвичайно важливо. Нікому ж не спаде на думку лікуватися в лікаря-аматора без належної освіти та кваліфікації. На жаль, чим популярнішою стає певна система, тим більше з’являється тренерів без достатніх знань і досвіду.
По-друге, фізична культура молодих людей, особливо до 30 років, сьогодні дуже низька. Думаю, це пов’язано з рівнем шкільних програм фізкультури останніх десятиліть. Саме тому групові заняття без достатнього контролю тіла можуть призводити до травм. А недосвідченість тренера в такій ситуації здатна мати просто катастрофічні наслідки.
Якщо ж говорити про неефективні системи, то такими я вважаю кардіонавантаження з невиправдано високим рівнем інтенсивності — стрибки, степ-аеробіку та подібні формати. У таких випадках страждають суглоби, а м’язи виснажуються.
Сюди ж можна віднести і так звані «чарівні» програми на кшталт «мінус 10 кілограмів за тиждень» чи «кубики преса за 7 днів». Чудес не буває. Робота з тілом вимагає послідовності, наполегливості й часу.
Ще один сумнівний підхід — зональні ізольовані тренування, коли людина окремо «качає» прес, спину чи іншу частину тіла, сподіваючись на швидкий і виразний результат. Насправді тіло любить комплексний підхід.
Чи є речі, які залишаються незмінними у роботі з тілом, попри всі тренди?
Так, безумовно. І під номером один для мене — силові тренування. Сьогодні мало не з кожного «утюга» говорять про їхню користь, особливо після 40 років, коли починається втрата м’язової маси. І це справді так. Силові тренування допомагають нарощувати м’язи, зміцнюють зв’язки і, що дуже важливо, тим самим захищають суглоби від зношування.
Наші рухи — вільні чи, навпаки, скуті — першими «кричать» про старість. Саме стан суглобів багато в чому визначає, наскільки молодими ми себе відчуваємо і виглядаємо.
Наступні за користю — функціональні тренування. У них присутні всі базові рухи, які ми виконуємо в повсякденному житті: випади, присідання, нахили, скручування тощо. Тобто тіло працює природно й цілісно.
Також я б додала розтяжку, або stretching, але її варто обов’язково поєднувати із силовими тренуваннями.
І, нарешті, мій фаворит — пілатес. Це абсолютно самодостатня методика, якій нічого не потрібно доводити. По-перше, тренування можна побудувати так, що воно буде силовим. По-друге, під час занять постійно коригується постава. По-третє, і це надзвичайно важливо, правильне налаштування положення суглобів робить вправи безпечними та ефективними.
Що, на вашу думку, насправді працює для тіла в довгостроковій перспективі?
У довгостроковій перспективі результат дає лише системний підхід. Не варто зациклюватися на чомусь одному. Наприклад, силові тренування можна чергувати з плаванням, тенісом, сальсою чи будь-якою іншою активністю, яка приносить задоволення.
Наше тіло дуже вдячне. М’язова пам’ять зберігає найкраще з накопиченого досвіду, тому навіть після великої перерви відновлення часто відбувається значно швидше, ніж здається. Але для цього потрібно одне — працювати. Регулярно, уважно і з повагою до свого тіла.
Ольга МАКСИМ’ЯК
