Рік 1772, перший поділ Речі Посполитої, а також все, що було незадовго по тому, стали серйозним випробуванням для імперії Габсбургів, а також мешканців територій, які ввійшли до складу останньої.
Імперські чиновники повинні були швидко зрозуміти, які території потрапили під владу Габсбургів, хто там мешкає, який баланс сил і настрої населення, а головне – що з цими землями і їх обивателями робити, яку політику щодо них проводити. Натомість, нові прибульці імперії мали визначитись зі своєю позицією, рівнем лояльності до Відня та наступним планом дій. Ми звикли розглядати описаний період через трикутник “українці-поляки-Відень”. Проте, в Галичині мешкали і інші народи. Зокрема, євреї. Їхній шлях до Відня також був процесом складним і цікавим.
На межі світів
У 1772 році, після першого поділу Речі Посполитої, Габсбурги здобули не тільки Галичину з хитромудрим переплетенням українсько-польських відносин. Також і Галичину, де був один з найвищих рівнів конценрації єврейського населення у світі. Більше євреїв проживало хіба в Російській імперії. Євреї звично трималися осторонь і жили закритою общиною – це обумовлювали їх внутрішні приписи та й зовнішні рамки. На підвладних Романовим теренах ця тенденція збереглась, а у володіннях Габсбурів, від середині ХІХ століття, це почали міняти.
Однією з причин цього стало поширення ідей Гаскали – єврейського Просвітництва. Відповідно до цього вчення, євреї не відмовлялися від своєї релігії та приписів, але йшли на соціалізацію й інтегрувалися в життя соціуму. Підігравав такому і толеранційний патент Йосифа ІІ, виданий у 1781 році, а особливо конституція 1867 року. Євреї отримали можливість купувати землю, вступати до цехів, займати державні посади й працювати викладачами в університетах. Ці зміни не спричинили революцію в середовищі місцевого єврейства, але диференціації громади та модернізації її життя сприяли. Багато молодих банкірів, адвокатів чи лікарів у Галичині мали єврейське походження. Це вихідці з багатих родин, що першими пристали на нові правила гри, перейнялися ідеями Гаскали та пішли на розрив з традиційним укладом життя.
Традиція і модерність
Важлива складова описаних процесів – це школи. В імперії наполягали на навчанні німецькою, щоб програма базувалася не тільки на опануванні Тори та Талмуду – також на вивченні історії, географії і ін. У цьому контексті варто згадати про Герца Гомберга (1749 – 1841). Він був з чеських теренів, отримав звичну релігійну освіту, але зацікавився Просвітництвом, опанував і світські предмети. Він захоплювався твором “Еміль” Жан-Жака Руссо, поглядами французького філософа на навчання і виховання дітей. Гомберг чи не першим серед австрійських євреїв склав іспит з філософії у Віденському університеті й розпочав кар’єру в освітній системі імперії. Він давав приватні уроки, писав коментарі й займався книговиданням.
Пізніше, що цікавить нас чи не найбільше, був призначений інспектором єврейських шкіл в Галичині. Засуджуючи ортодоксійних євреїв та славлячи прогресивність державної влади, він здобув прихильність останніх та ворожість від перших. Проте, Гомберг продовжував. Традиційну систему освіти єврейської громади він вважав відсталою й побудованою на упередженнях, відстоював потребу просвітлення єврейських народних мас в Галичині. З такими пропозиціями він звернувся до представників влади: реформувати єврейське освітнє середовище. Пропонував впровадити викладання німецькою мовою й переглянути навчальні книги євреїв, а головне – робити усе, щоб стерти межі між ними й представниками інших суспільних груп.
Герц Гомберг склав список єврейських книг, які містять забобони й упередження щодо інших народів. Він цензурував єврейські книги і намагався поширити імперські освітні практики на якнайбільшу кількість єврейської молоді. Гомберг заснував понад 100 шкіл. Були серед них і навчальні заклади для дівчаток.
Визнання. Позитивне і не дуже
Активна діяльність Герца Гомберга викликала величезну нелюбов до нього серед галицьких євреїв. Його засуджували, критикували, з ним не хотіли мати справ. Проте, він не надто переймався подібними настроями, опирався на представників імперської адміністарції.
Наприкінці століття Гомберга відкликали до Відня, щоб відіслати до Богемії, де він мав повторити зроблене в Галичині. Гомберг дещо затримався у Галичині, але все ж поїхав до Відня, а тоді на чеські землі. Його галицький період бурхливої реформаційної діяльності був відзначений найвищими державними нагородами.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Вараниця А. Модернізація галицьких євреїв // Zbru [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/63356
- Грицак Я. Єврейське питання в австрійській Галичині. Асиміляція, антисемітизм, спроби співжиття // Українська правда, 2018 [Електронний ресурс]. Режим досвіду: https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/05/24/152495/
- Життя євреїв Львова у період Австрійської імперії // Турей Загав [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.tureizahav.lviv.ua/ua/evrejska-gromada/evrejska-gromada-v-mynulomu/zhyttja-evrejiv-lvova-u-period-avstrijskoji-imperiji.html
4. Riety van Luit. Homberg Herz // Jews in Eastern Europe [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://yivoencyclopedia.org/article.aspx/Homberg_Herz
