Всі ми звикли до Львова як культурної столиці Галичини. Будівлі, парки, бруковані дороги – несуть у собі якусь особливу енергетику історизму і величі. Та чи замислювались ми, що місто Лева було столицею не тільки освіти та культури а й спорту. Більше вісімдесяти років тому коли над Львовом панував білий орел Другої Речі Посполитої тут, між древніми кам’яницями по брукованій дорозі відбувались змагання поміж найкращими автогонщиками Європи. В історію ця гонка увійшла як Гран-Прі Львова.
Початок цієї традиції слід шукати у далекому 1925 році. Саме тоді, 8 вересня відбулась гонка між містами Стрий та велика Воля. Перемогу у ній здобув Генрик Ліефелдт. Вже наступного року організатори автогонки вирішили збільшити дистанцію. Стрий приймав старт а фініш був у Львові. Розширились і масштаби гонки, тепер вона проходила в двох класах: гоночні автомобілі (перемогу у цьому класі здобув знову ж таки Ліефелдт) та туринґовий клас (приймають участь дорожні автомобілі масового виробництва, пристосовані до автогонки. Перемогу у цьому класі здобув Адам Потоцький). Роком пізніше зародилась ідея провести авто гонку вулицями Львова, але втілилась вона пізніше, аж в 1930 році.
7 вересня 1930 року було заплановано, вже традиційно, гонку між Стриєм та Львовом. А вже на наступний день 8 вересня 1930 року мала відбутись авто гонка вулицями Львова.
Перш за все значна увага приділялась безпеці глядачів. На найбільш небезпечних ділянках дороги вставлялись мішки з піском. Через характерну форму траса отримала назву «Львівський трикутник». Пролягала вона вулицею Вітовського (кол. Пелчинською) – Стрийська – Гвардійська (кол. Кадетська), що разом становило понад 3 кілометри. Всю довжину траси охороняли понад 500 поліцейських і розміщалося шість наглядових постів. Участь у гонці приймали не тільки автомобілі, що були поділені на три класи, а й мотоцикли. Траса вважалась однією з найскладніших у Європі через трамвайну колію, значні перепади висот, та бруківку, якою була покрита дорога. Переможцем у гонці був все той же Генрик Ліефелдт.
Наступні гонки пройшли у червні 1931 року. Було зареєстровано біля 40-ка учасників. Гран-Прі виграв цього разу Ганс Штук на Mercedes-Benz SSK (сконструйованому Фердинантом Порше), який здобув свою першу перемогу на кільцевих перегонах.
Невдовзі він стане одним з найвідоміших та найтитулованіших гонщиків міжвоєнної Європи. Румунський гонщик Наду переміг у гончому класі на автомобілі «Бугатті».
Наступне Гран-Прі, що стартувало 19 червня 1932 року відвідав сам Рудольф Карачіола – «Шумахер» довоєнної Європи. Він і спав переможцем Львівського Гран-Прі. Пізніше в одному з інтерв’ю Карачіола визнав «Львівський трикутник» однією з найскладніших трас, яка не поступається трасі в Монако.
Останнє Гран-Прі Львова відбулось 11 червня 1933 року. Перемогу у ньому здобув швед Бьорнстад. Ця гонка була однією з найцікавіших та найзапекліших. У 1985 році Бьорнстад зізнався що для перемоги застосував технічну хитрість, на його машині був встановлений додатковий бак для пального, що дозволило йому фінішувати так нір азу і не до заправившись. У класі спортивних автомобілів перемогу здобув Пьєр Вейрон на автомобілі Бугатті.
Наступного року гонка не відбулась. Офіційна причина – економічна криза, що вирувала в Америці та Європі. Та на цьому історія вуличних авто гонок Львова не завершилась.У 2000-му році перегони на трасі «львівський трикутник» відновились і тепер знову львів’яни та гості міста мають прекрасну нагоду насолодитись славнозвісними автомобілями, що приймають участь у фестивалі «Леополіс Гран-Прі».
