Францішек Яворський і його львівські годинники. Частина друга. Годинник на Галицькій брамі

Продовжуємо публікації про львівські годинники авторства відомого львівського історика Францішека Яворського, що були опубліковані у його книзі “Львів давній і вчорашній” (1911 р.). Першу частину, про годинник на львівській ратуші можна почитати тут, а сьогодні мова піде про історію годинника на Галицькій брамі.

За часів процвітання і розкоші, місто утримувало ще один годинник на вежі, яка височіла над Галицькою брамою. Та брама завжди втішалася особливим піклуванням райцівського уряду, який дбав про її прикрашання, облаштування, а разом з тим практичне застосування на міські потреби. Після великої пожежі, яка в 1572 р. відвідала Львів, райцівські документи з жалем висловлюються про те, що над брамою згоріла вежа, дуже майстерно і за великі гроші збудована (fabre et sumptuose elevate. Та найбільшою її прикрасою був годинник, розміщений на вежі у 1549 р., безумовно, меншою прикрасою була міська в’язниця,що знаходилася прямо під годинником, а вже напевно найменшою ятки і буди, що знаходилися як у самій брамі, так і за брамою у міському рові.

Годинник на Галицькій брамі був виготовлений опікуном бернардинців, сином львівської міщанки Станцель Газовий. Принаймні, так треба вважати зі згадки в “Алембеківській хроніці”, що є у Міському архіві, де записано, що райцівський уряд нагородив згаданого опікуна двома горнцями мальвазії за старання і зусилля (cum et opera)при годиннику на Галицький вежі. Одночасно того ж року (1549) на вежу було втягнуто годинниковий дзвін, збудовано комору для розміщення годинника, а міському годинникареві, який відтепер мав обов’язок регулювати і накручувати обидва годинники, підвищено зарплату до 12 гр. на тиждень, а потім навіть до 15 гр.

У 1564 р. уже неодноразово згаданий раніше Бальтазар Словік з Перемишля, який прийняв міське право у Львові, зробив новий годинник на Галицьку вежу, загальною вартістю 70 пол. зол. Місто визначило і облаштувало йому майстерню у Краківській брамі. Після завершення робіт Бальтазар повернувся до Перемишля, а його годинник тимчасово перенесений на вежу ратуші, де він залишався аж до 1574 р. поки Мельхіор Тиль не закінчив будівництво нового годинника для ратуші.

Більша реставрація, разом із певним прикрашенням годинника на Галицькій брамі була виконана у 1638-1639 рр., коли годинникареві виплачувалося для ремонту 40 пол.зол., “ковалеві на індексне колесо,яке в нього годинникар з челяддю робили протягом двох днів, 2 пол. зол”. Тесля зробив таблицю, “на олію і фарбування тієї ж таблиці та індексів видано 1 пол. зол. 9 гр. після чого муляр поставив її на вежу, а коваль прибив шістьма гаками і пів копою цвяхів”.

Однак, разом із цим всім “галицький” годинник незабаром був занедбаний. У 1644 р. контроль міської економіки (decemviri ad audiendas rationes)просить в «exorbitancji» [надмірно], щоби міські годинникарі «розібрали годинник на Галицькій брамі і відремонтували його, бо ж узяли ad rationem 20 пол. зол.», а комісари,які у 1666 р. зробили ревізію міських веж,не могли навіть знайти ключів до комори годинника. Бо ж читаємо у звіті про стан Галицької вежі: “Дзвін там же годинниковий з молотом, а про ключ до годинникових коліс ми не змогли довідатися, нам просто робили вигляд, що якийсь ліпак повинен мати ключ, але не відомо, який. Видно, що ці колеса поржавіли, а навколо повно сміття”.

Це остання згадка про годинник на вежі Галицької брами.

Францішек ЯВОРСЬКИЙ

Переклад Людмили Бублик

Джерело: Яворський Ф. Львів давній і вчорашній/ Наукова редакція Юрія Бірюльова. – Львів: Центр Європи, 2014