Переглядаючи стару львівську пресу, часом можна зустріти таке – від чого волосся стає дибки і починаєш думати чи це бува не жарт. От і сьогодні, знайшовши в Ділі від 6 березня 1938 року в рубриці “Відгуки дня” статтю “Фініш карнавалу” – я занімів, а Кава Старого Львова передчасно закипіла.
Для збереження атмосферності і щоб побачити вираз вашого обличчя, залишаємо текст без змін і правок.
Відгуки дня. Фініш карнавалу.
Кожний спортовець знає те слово і знає, що воно означає. Фініш! Мета недалеко, ще трохи і кінець. Треба напружити всі сили і дати з себе максімум. Змучений бігун раптом оживає і починає фінішувати. Аж іскри зпід черевиків летять.
Такий менш-більш фініш уладило собі місто Лодзь, тільки не спортовий, а карнаваловий.
Про цей фініш написав досить стидливо І. К. Ц. хоч під дуже скромним наголовком.
А справа виглядала так:
Піст за плечима, а тут ніодної порядної забави. Самі нудні, безтемпераментні балі чи вєчорніци. А місто Лодзь – це не якийсь зимно кровний Ліверпуль або Менчестер!
І знайшовся гурт людей, які вирішили дати забаву, але в повнім змислі того слова, забаву, про яку згадувалиб не тільки внуки, але й ґазети.
„Гурт людей” – це був батьківський кружок при одній зі шкіл, кружок не який небудь, а з ініціятивою, розмахом і фантазією.
Батьківський кружок став відразу балевим комітетом, а комітет рішив: “Це має бути фініш карнавалу!”
Треба признати, що рішення виповнив на сто відсотків, а запрошені гості виповнили на двіста відсотків шкільну салю.
Почалося від алькоголю і пісні „кохаймисє”, перейшло потім на алькоголь і пісню “Нє даймисє”, а скінчилося на алькоголю і загальній ґальопці при акомпаніяменті кастетів, ніг від столів, крісел і револьверів.
Скромний опис в І К. Ц. не дає докладного образу того історичного шкільного балю. Все ж таки і звідтам можна дещо довідатись.
Отже спершу мале непорозуміння, яке можна було залагодити двома-трьома поличниками чи позаушниками. Потім чимраз більша ріжниця думок, яка вимагала крісла чи ноги від стола, в крайнім випадку бодай полііна. Вкінці явна і загальна незгода, яку можна було вирівняти тільки на подвірю при помочі білої й пальної зброї. Підчас баталії якийсь ворог вселюдних шкіл кинув гасло – здемолювати школу.
Розбавлені гості приняли це з ентузіящмом і лишивши на подвірю одного трупа та трьох тяжче поранених, рушили гурмою на ненависний бастіон освіти. Побили шиби, поломли лавки, поторощили таблиці і булиб може взялися й до самих мурів… Але приїхала кінна, піша і жіноча поліція, головний комендант поліції обняв верховодство і врешті-решт перервав карнаваловий фініш. Цілий батьківський комітет, аранжери і багато дансерів та дансерок опинилося за кратами, один учасник у трупарні, кілька в шпиталі, а кількадесять у домовім ліченні.
Всі ми знаємо творчу фантазію І. К. Ц. коли йде про українців. Не тільки в змісті, але й у наголовках. Уявляю собі скислі міни спеців від сензацій, коли прийшлося їм назвати і описати отой карнаваловий фініш – на жаль у Лодзі!
– Ех! – зітхали десь специ, – чому то Лодзь, а не Львів і не якась там „Рідна Школа”!..
Вірю, що опис вийшов би далеко живіший, бо освітлений з ріжних боків: з історичного, етноґрафічного і політичного. А наголовок дав би більше як опис.
А так – кровава бійка і прикрий інцидент. Одним словом: фініш карнавалу.
Галактіон Чіпка.
Як ви вже побачили, написав цю статтю Галактіон Чіпка, тобто знаний дотепник та гуморист Роман Купчинський. Як маєте щось додати чи прокоментувати – не встидайтеся. А я тим часом заварю собі ще одну філіжанку доброї кави.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерело:
- Фініш карнавалу // Діло. – 1938. – Ч. 49 ( 6 березня ) – С. 13.
А фото – з Бережан!