Хтось запам’ятовує дату свого весілля, інший – день купівлі автомобіля, а є й такі, що навіть пам’ятають про те, коли у них День народження. Щодо героя цього тексту, то у його пам’яті мав би закарбуватися дещо інший день – коли він став вільним і отримав можливість самостійно розпоряджатися своїм життям, обирати місце проживання і праці. Подібні слова можуть видатися дивними для нас, але подиву у обивателів в давні епохи не викликали б. “…przy pieczęci mojej zwyczajnej własną moją podpisuję ręką. Data we Lwowie die secunda mensis Augusti roku pańskiego 1688” – цей набір, як нам сьогодні може видатися, слів, для жителя Львівської землі і Руського воєводства Яна Пуниловича (Jan Puniłowicz) виявився магічним. До видачі документа він мав би бути власністю пані Камінської (Kamińska), а після – мав бути звільнений від підданства. Щоправда, напевне, пам’ятав із цього небагато. Чому так і чому в принципі з’явився подібний документ про його свободу, дивимося нижче по тексту!
Контекст
Іван Франко називав книги “морською глибиною”. Так само будь-який історик може сказати про джерела, без яких історія неможлива як така. Дуже цінним та багатим на інформацію джерелом є “Акти гродські і земських”, до яких неодноразово зверталися і продовжують звертатися дослідники. Й один із аспектів, який дозволяють реконструювати “Акти” – це історія повсякдення та життя простолюду.
Під 1688 роком у одному із видань “Актів” натрапляємо на документ у якому йдеться про те, що львівський підсудок Станіслав Камінський та його дружина звільняють Яна Пуниловича від підданства. У документі робиться акцент на тому, що пані Камінська як дідичка на селі Угерка, що у Львівській землі, звільняє Яна (можливо, він Іван) Пуниловича від підданства і усіх пов’язаних із цим повинностей. Відтак вона наголошує, що на це рішення повинні зважати представники влади та працівники канцелярій, а також – її діти та нащадки, воно має юридичну силу і такий стан речей має бути як за її життя, так і після смерті.
Звідки подібне рішення?
Причини цього незвичайного рішення у самому документі ми не бачимо. Пані Камінська зазначає, що на цей крок вона йде на основі того, що є власницею села, мешканцем якого є Ян Пунилович. Його самого у документі названо “чесним”, а батьків його, Григорія і Тетяну (“Hrehorego” i “Tacyanny”) Пуниловичів, також підданих пані Камінської, працьовитими. Інша інформація про причини, передумови чи контекст такого рішення – відсутня.
Умови
Дещо зрозумілішою є ситуація із умовами звільнення Яна Пуниловича. Зокрема, його не просто звільняли від підданства, а давали йому зелене світло як реміснику кушнірської науки. Таким чином, він мав би опанувати кушнірський фах і саме з цим пов’язати своє наступне життя. Якщо він цього дотримається, то може не тільки бути вільним, але й мати право обрати для себе осідок – це може бути Львів або будь-яке інше місто, як вказано у документі. На цьому також усе не закінчується – від нього, знову ж, вимагатимуть, щоб він для пані Камінської та її дітей, допоки житиме, виконував, якщо це буде в його силах, кушнірську роботу. При цьому, ні відмовляти у цьому, ні претендувати на винагороду за свою роботу він не може. Однак, працюватиме на їхніх харчах і з наданими ними матеріалами.
Легітимація
Є в документі і цікавий пасаж, який стосується того, що записане повинно відповідати дійсності, а Ян Пунилович може подати цю інформацію до актових книг й апелювати до неї у випадку потреби. І формуляр: для затвердження виголошеної інформації, пані Камінська залишила власні печатку та підпис на документі. Діялося все 2 серпня 1688 року у Львові, про що вже згадувалося у вступі до цієї статті.
На завершення
Усе зазначене виглядає досить незвично, але також і дивно. По-перше, з огляду на зміст та загальний контекст розказаної історії. По-друге, у зв’язку з ризикованістю ситуації для пані Камінської – вона не мала гарантій, що Ян Пунилович стане хорошим кушніром, а рівень його роботи задовольнить її смаки чи, тим більше, смаки її нащадків. По-третє, навіть в самому документі згадується про те, що на момент його укладення Ян Пунилович перебуває у молодому віці. Відтак ризик ще більший, а гарантій ще менше.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Akta grodzkie i ziemskie z czasόw Rzeczypospolitej Polskiej. – Lwόw, 1868. – Tom I. – С. 93.
- Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття. – Київ: Критика, 2005.
- Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI – XVII ст. – Київ: Laurus, 2012.
