У 1933 році в місті Сколе на Львівщині сталась надзвичайна подія кримінального характеру. Кожен, хто про неї дізнався, не міг не задуматись над мінливостями долі.
Цілком успішна родина листоноші має спокійне і забезпечене життя. Ростуть діти, старша дочка вже працює вчителькою, старший син готується до кар’єри клерка. Щоправда, помирає наймолодший синочок, але так, на жаль, буває… не вберегли… А потім приходять біди – одна за другою – і певної ночі їхній світ перевертається з ніг на голову…
Ця історія була описана в тогочасному ілюстрованому тижневику “Тайний детектив” у статті під назвою “Епілептик з ножем або Варфоломіївська ніч у Скольому”.
“Межа між божевіллям і психічним здоров’ям часто настільки розмита, що проявляється зовні лише злегка, не викликаючи жодних підозр і присипляючи пильність. Особливо у всіх випадках епілепсії на початкових стадіях прояви захворювання такі, що, незважаючи на медичні огляди, залишається думка, що «пацієнт усе ще безпечний для навколишнього середовища». Лише раптове загострення хвороби, один момент погіршення, який неможливо передбачити, і пацієнт пожинає плоди свого божевілля, зазвичай криваві. Нещасний випадок , який ми описуємо нижче, є найкращим доказом цього, а також є попередженням про те, що завжди бажано вживати значних заходів обережності по відношенню до психічно хворих та епілептиків, щоб запобігти трагічним випадкам.
У ранкових сутінках раптом пролунали страшні крики… Розпачливі стогони жінки і болісний, пронизливий крик чоловіка. Так кричати можуть тільки люди, яким хтось відбирає життя!! І справді, у тихій квартирі листоноші Братів Ґредлів Франтішека Тичинського в Демні в ці хвилини розігрувалася страшна сцена. Син, охоплений нападом безумства, накинувся на батьків. З диким божевільним поглядом він завдавав удар за ударом… Крики слабшали, аж насамкінець стогони, що кликали на допомогу, затихли.
Коли нарешті вирвані зі сну сусіди прибігли на допомогу, вони побачили жахливе видовище. У квартирі Тичинських були відчинені всі вікна, і через них закривавлені Тичинські кинулись втікати. З трьома ранами мати вистрибнула з вікна на вулицю, але злочинець її наздогнав. Двоє чоловіків почали запеклу боротьбу. Батько і син! Старий Тичинський, листоноша фірми Гредлів, і його син 21-річний епілептик Кароль. Їм поспішили на допомогу. Епілептик захищався. Він розмахував закривавленим ножем ліворуч і праворуч. Але сили божевільного поволі вичерпалися. Він піддався. На його губах з’явилася піна, він упав на землю і дозволив зв’язати себе.”
На цій світлині – Франтішек з групою знайомих на тлі будинку, в якому родина Тичинських наймала мешкання на першому поверсі. До речі, автор статті помилково назвав цей дім будинком Уряду маєтків Братів Ґредлів, насправді ж це житловий будинок, в якому мешкали ґредлівські урядовці. Ось цей будинок на наступній світлині.
Він досі стоїть на вулиці Князя Святослава, 44. Навіть паркан залишився такий самий, як на довоєнній поштівці.
Натомість будинок Уряду маєтків Братів Ґредлів або, як тоді називали, – Уряд Панства Сколе, виглядав зовсім інакше і знаходився метрів за 150 далі.
Він теж зберігся до нашого часу – це великий дім на вулиці Князя Святослава, 17. У будинку змінено дах, але, як і давніше, перед ним немає ні паркану, ні дерев, а головне – у нього зовсім інші вікна, ніж на світлині, де Франтішек стоїть з групою чоловіків.
Трагічний фатум
“Родину Тичинських вже багато років ніби переслідував якийсь фатум. Тичинські користуються як великою пошаною в місті, так і довірою Уряду маєтків Братів Гредлів. У Тичинських було четверо дітей, яких вони намагалися виховувати якомога дбайливіше. Старша донька Нюся закінчила семінарію, а Кароль працював практикантом у канцелярії Уряду маєтків Братів Гредлів і здавалося, що він зробить кар’єру урядовця.
Проте 8 років тому у нього розвинулася страшна хвороба – епілепсія. Батьки витратили чимало грошей на лікування сина, але ніщо не допомагало. Єдиним порятунком для хворого було би розміщення його в якому-небудь закладі, але лікарі вирішили, що «він поки не є небезпечним для оточення». З часом хвороба Кароля почала надзвичайно швидко прогресувати. Цей колись красивий і сильний хлопчик перетворився на чудовисько з нестримними інстинктами. Сестра Нюся, вчителька, яка бачила метаморфозу свого брата, безпорадна, важко захворіла і померла рік тому. Другий син Тичинських, Броніслав, помер 3 роки тому від застуди. Залишились Кароль і 6-річний Тадек. Епілептик любив свого брата особливою любов’ю. Любов ця знайшла своє кошмарне вираження. Шаліючи з ножем у руці, епілептик кричав при цьому братові: «Не бійся, братику! Я тобі нічого поганого не зроблю”… «Їх повбиваю, тому що мені так хочеться». Хлопчик однак втік до телефонної будки, що знаходилась неподалік навпроти їхньої квартири та сповістив поліцію та лікарню.
Вбивство батьків вже майже рік було ідеєю фікс хворого. Рік тому він придумав собі, що батьки чекають його смерті. Жодні пояснення не допомагали. Він лише ставав дедалі небезпечнішим для оточення. За кілька днів до злочину Кароль сказав певному знайомому, якого зустрів на вулиці: “Зараз заріжу тата і буду його сумку з листами, потім заколю маму і буду сам собі готувати їжу!”
Напередодні злочину епілептик був особливо роздратований. Цілий день тинявся з кутка в куток. Однак, як тільки настала темрява, він ліг у вбранні на постіль і заснув.
Близько 4-ої години, коли нічні сутінки почали змінюватися ранковим світлом, він прокинувся від сну і приступив до виконання обіцянки послати своїх батьків у «Варфоломіївську ніч» – як він говорив рік тому своїй вже померлій сестрі Нюсі. Тоді до виконання божевільного плану не допустили. Тепер його ніхто не перешкоджав, бо не вірилося, що в погрозах епілептика може бути якась правда.
Тичинські не захотіли їхати до лікарні. Вони потихеньку одужують. Кароля відправили до тюрми в Стрию.”
Автор: ZOMMERSTEINHOF
Джерело:
Ахуе…ть.