Дитяче фото завжди викликає особливо ніжні чуттєві емоції. А якщо цьому фото понад сто років, то воно наче й справді переносить нас у минулу епоху. Не в багатьох родинних альбомах рівнян збереглися старі фотографії зі світу дитинства наших прадідів. Тому кожна віднайдена така світлина є неймовірно цікавою.
Відомо, що до 1920 року більшість фотомайстерень друкували фото в так званому форматі “кабінетний портрет”. Це чорно-білі фото, які кріпились до картону розміром 11 на 17 сантиметрів. На лицевій стороні й на звороті картон мав видрукувану інформацію про дане фотоательє, його відзнаки і нагороди. Такі фото можна було вставити в рамочку й розмістити на стіні, або ж поставити на столику в кабінеті. Найвідомішими фотосалонами Рівного на той час були майстерні Гальперіна, Гаско, Сільвестрова, “Прогрес”.
Інтер’єром для фотографування рівненської малечі початку ХХ століття частіше слугували вишукані крісла, на яких дітки сиділи, або ж стояли біля них. Було й опудало собачки, яке використовували при зйомці.
З 1920-х років формат фотографій дещо змінився. І частіше у фотомайстернях стали друкувати так звані “поштові картки” розміром 9 на 14 сантиметрів. Немовлят іноді фотографували зовсім голенькими й розміщували їх на густому хутрі. Саме такий килимок присутній на багатьох світлинах тих часів.
Старші дітки зображені з іграшками, з книжками, на кониках і на велосипедах. На багатьох знімках бачимо одні й ті самі східці, де розміщували кілька дітей, частіше з однієї родини.
Розглядаючи фото, відмічаємо, що змінюється й дитяча мода. Все більше на дітях з’являються фрагменти “матроски”, вишитої і мереживної оздоби, головні убори – берети.
Фото – це зафіксовані миті життя. Коли ж фотоапарат стає більш доступним у придбанні громадянами, сімейні альбоми все більше наповнюються побутовими і “вуличними” світлинами.
У Рівному були традиційні місця, де на містян чатували фотографи і робили свій стоп-кадр. Найчастіше це була головна вулиця Рівного, яка тоді мала назву 3-го Травня. А ще — місточок неподалік костелу Святого Антонія, де було зроблено сотні вуличних світлин.
Часто героями цих знімків ставали й діти, які йшли з батьками або з бабусями. На фото ми зустрічаємо святково одягнених дітей, які йдуть містом під час урочистостей з нагоди свята Матері. Багатьох дітей можна побачити одягненими в українські строї, що в той час було досить модним.
Цікаво розглядати іграшки, які завжди присутні в житті дитини. Коник-гойдалка – добре знайома забавка, яка десятиліттями жила майже в кожному домі, де зростали діти. Триколісний велосипед, який і нині є першим у житті кожного велосипедиста, але на старих фото він має дещо іншу форму — має значно більші колеса. Дівчатка зазвичай з ляльками і квітами в руках.
Зустрічаються фото дітей у різноманітних маскарадних костюмах, в яких вони грали в домашніх виставах. Різдвяні свята, ялинка і діти навколо неї – це традиційне сімейне фото.
Неймовірно цікаві “гламурні” старі дитячі ліжечка і візочки! Немовлят возили в найрізноманітніших візочках — плетених, дерев’яних, низьких і глибоких, з дуже великими чи навпаки маленькими колесами. А ліжечка — з любов’ю оздоблені мереживом, з такою ж красивою білизною, ніби насправді там має спати янголятко.
Фото найменшеньких замилують будь-кого. Надалі в кожного з них життя складеться по-різному. Не такою безхмарною, як мріялося їхнім батькам, буде їхня доля. Ці маленькі хлопчики і дівчатка із рівненських родин пройдуть через жорстокість воєн, через біль розлук і поневірянь.
Хтось залишить цей світ ще будучи молодим. Комусь доведеться повернутись додому через роки страждань у далекому Сибіру. Одні дадуть життя новим поколінням роду, а на комусь цей рід обірветься.
Лише в дитинстві буває абсолютне щастя. Ці миті щастя назавжди залишилися у фотографіях дитячого світу старого Рівного.
Галина ДАНИЛЬЧУК
Джерело: РівнеРетроРитм
