В четвер, 1 лютого 2018 року, в історичному музейному комплексі Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького (Драгоманова, 42) відбулася лекція Віти Сусак “Динамоколір і його автор Олекса Грищенко (1883-1977)”.
У вересні 2017 року київське видавництво “Родовід” за ініціативи колекціонера Мішеля Льєвра видало українською та англійською мовами монографію Віти Сусак, яка висвітлює ці питання.
Чому динамоколір забули? Забутий – неважливий? А хто пам’ятав Малевича, Бойчука, Богомазова у 1950-70-і? Чому сучасники оцінювали динамоколір як самостійне явище в авангарді? Як далі розвинулася творчість Грищенка, коли він залишив Москву у 1919, провів два роки в Константинополі, помандрував до Греції, дістався до Парижа і осів у Франції? Яке його місце серед представників Паризької школи? Яке значення цього майстра для українського мистецтва ХХ ст.?
А на лекції усі охочі мали чудову нагоду ближче познайомитися з творчістю та особистістю Олекси Грищенка, а такожа поставити запитання всесвітньовідомій дослідниці творчості Олекси Грищенка Віті Сусак.
Олекса Грищенко (Alexis Gritchenko, 1883-1977) – живописець, художній критик, чия творчість пов’язана з Україною, Росією і Францією.
В 1910-ті рр. він розробив власний мистецький напрямок – Динамоколір , базований на поєднанні принципів кубізму і формальної мови ікони.
Коли в пореволюційній Москві відкрили Музей живописної культури (1919-1929), в ньому «динамоколір» Грищенка експонувався поруч з «примітивізмом» Шевченка, «експресіонізмом» Кандинського «супрематизмом» Малевича.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
