Продовжуючи тему пам’яток Любіня Великого сьогодні мова піде про два давні храми містечка — церкву Св. Миколи та костел Матері Божої Ченстоховської. Розташовані святині недалеко одна від одної, якась сотня метрів. Оскільки, першою святинею, яку ми побачили під час подорожі до Любіня була церква, тож розпочнемо з неї.
Церква Св. Миколи була збудована у 1854 році, ймовірно замість знищеної дерев’яної церкви. Відомо, що святиня до 1939 р. перебувала під патронатом місцевого землевласника Адольфа Бруницького.
Нагадаємо, що родині Бруницьких, а саме баронові Костянтину Бруницькому, у 1849 році Людвік Яблоновський відпродав Любінь Великий. Останнім власником містечка був нащадок Костянтина Адольф Бруницький.
Церква Св. Миколи перебуває в користуванні громади УГКЦ. Це тризрубна, безверха, приземиста будівля з оригінальним силуетом. Складається з квадратової в плані нави до якої зі сходу прилягає вужчий вівтар з прибудованої з півночі ризницею, а з заходу вужчий бабинець. Церкву оточує піддашшя на приставних кронштейнах.
Бабинець, вівтар і ризниця вкриті двосхилими дахами, нава – чотирисхилим. Гребені основних об’ємів церкви (крім ризниці) вінчають на восьмибічних основах високі ліхтарі зі шпилями. На захід від церкви збереглася деревяна триярусна дзвіниця, вкрита пірамідальним дахом.
Розташована церква позаду новозбудованого величного мурованого храму св. Миколая та має цікавинку. У храмі розміщена бібліотека, наповнена різножанровою літературою.
Цікавою є і будівля костелу. Мурована з цегли та тинькована зсередини вона виглядає дуже давньою. Але, насправді римо-католицький храм побудований не так давно. Що ж до римо-католицької парафії, то її у містечку не було. Любінь Великий належав до парафії в Городку, що розташований за декілька кілометрів. Але для вигоди відпочивальників, було зведено капличку на місці, перша згадка про яку датована 1823 роком.
В другій половині ХІХ ст. , поруч зведених при Костянтині Бруницькому будівель курорту, постала нова курортна каплиця. Це була невелика, мурована будова в неороманському стилі, однонавова, з напівкруглою апсидою. На початку ХХ ст. регулярні богослужіння в каплиці відбувалися лише влітку. Навесні та восени священники з Городка приїздили до Любіня що два тижні, а взимку бували зрідка. Тож римо-католики у цей період ходили до греко-католицької церкви.
У 1905 році Адольф Бруницький прохав курію про скерування священика до Любіня, пропонуючи останньому помешкання та 1000 корон річних. Листування з цієї справи тривало декілька років і скінчилося у 1912, підписанням угоди згідно з якою до Любіня скерували ксьоза-експозита, який обслуговував не лише поселення, а й довколішні села. Ще одним завданням експозита було – розпочати будівництво костелу в Любіні Великому. Задля цього перший любінський експозит, ксьонз Лукаш Войтович в липні 1914 року придбав земельну ділянку для побудови костелу. Було це «гарне місце, далеко від залізниці, яке при спорудженні костелу проявило би польський характер Любіня Великого».
Будову храму розпочали того ж року, але плани спорудження зруйнував початок Першої світової війни. Після закінчення останньої побудову костелу було відкладено до “кращих часів”, оскільки Бруницький залучив усі засоби в ремонт оздоровниці, а значна частина мешканців Любіна змушена була відбудовувати свої помешкання. 29 грудня 1923 року архиєпископ Болеслав Твардовський заснував у Любіні Великому парафію, об’єднавши також ті місцевості, які обслуговувала експозитура. У 1924 році плац під побудову костелу було розширено.
У 1926 році Лаврентій Дайчак запропонував проект побудови храму, який було скориговано та затверджено столичною курією у 1929 році. А у 1930 році розпочалися роботи з спорудження костелу. Кошти на побудову надали: столична курія, Адольф Бруницький, донька Бруницького — Марія, а також парафіяни. 2 лютого 1932 року архиєпископ Болеслав Твардовський освятив ще недобудований храм під титулом Матері Божої Королеви Польщі. Через брак коштів будівництво велося дуже повільно, тож станом на 1937 рік в храмі було встановлено лише тимчасовий вівтар і придбано тільки мінімально необхідне оснащення. Через це і надалі використовувалася курортна каплиця.
Після приходу совєтів храм, у 1945-1946 роках, було закрито, а у 1949 перетворено на колгоспний склад зерна та гараж для сільськогосподарських машин. Римо-католицька громада у Любіні Великому відновилася у 1990 році, а в вересні 1992 року костел повторно освятили на честь Матері Божої Ченстоховської.
Зараз храми, справді, виглядають розкішно. Відремонтовані та доглянуті святині є справжньою окрасою Любіня Великого.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- Piotr Krasny. Kościół parafialny P.W. Matki Boskiej Królowej Polski w Lubiniu Wielkim/ Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. Tom 8. Kraków 2000.
- http://decerkva.org.ua/vel_lubin.html
