Не кожен мешканець Львівщини знає, що у Мостиському районі до сьогодні збереглися близько двох десятків давніх храмів та костелів, більшість із яких дерев’яні. У 17-20 століттях вони пережили війни, окупаційні режими та занепад, але стали перлинами історії Мостищини лише завдяки небайдужим мешканцям краю, що опікувались культурною спадщиною навіть у найтемніші часи, розповідає Форпост.
Віднедавна на Мостищині з’явилась громадська ініціатива “Духовні скарби Мостищини”, заснована Мирославою Пельц. Проект покликаний об’єднати сільських голів району, настоятелів храмів, голів ОТГ, старост, підприємців, істориків, реставраторів та небайдужих мешканців заради допомоги та збереження давніх пам’яток архітектури та історії.
“Сьогодні аби задовольнити наші духовні потреби, ми збудували на Мостищині багато нових, чудових храмів. Однак з поваги до наших дідів-прадідів ми не маємо права забувати про старі, у зрубах і камені яких всотана історія нашої землі та наших людей.
Ці храми пам’ятають заливистий плач новохрещених дітей мостиського краю. Ці храми пам’ятають сум прощання з нашими близькими і далекими родичами. Ці храми пам’ятають тисячі шлюбів і голоси щирих молитов. Але нині багато з них потребують нашої допомоги. Їх потрібно оберігати та відновлювати. І одній людині з цим не впоратися. Тому я започаткувала Громадську ініціативу “Духовні скарби Мостищини”. Наше завдання, об’єднавши усі наші громади, спільно відстоювати сакральну спадщину і якомога активніше залучати державні та спонсорські кошти на її збереження. Переконана, що спільними зусиллями нам це вдасться”, – каже Мирослава Пельц.
Однією із перших святинь, що потребує негайної допомоги є майже трьохсотлітня дерев’яна церква Вознесіння Господнього у селі Завада. Як свідчить напис на лиштві західних дверей, збудована у 1722 році на місці давнішого храму.
Ця тризубна одноверха будівля стоїть посеред місцевого цвинтаря. Церква накрита чотирисхилим наметом, увінчаним восьмибічним ліхтарем з маківкою. Вона має офіційний статус пам’ятки архітектури місцевого значення, та це не допомогло захистити храм від негоди, що почала руйнувати її дах та стіни.
Зараз селяни спільними зусиллями намагаються відновити дах та “законсервувати” найвразливіші дерев’яні частини, аби не дати стихії зруйнувати історичну цінність.
“Згідно кошторису, для цього потрібно близько 50 тисяч гривень і шукаємо ці гроші усіма можливими шляхами. Усі робітники, які зараз тут працюють – це місцеві мешканці, які з власної ініціативи намагаються врятувати храм. Ми зняли повністю цей дах, який зірвало вітром. Закриємо від дощу храм бляхою та деревом, аби все не зігнило”, – каже настоятель церкви Вознесіння Господнього.
Прикладом своєчасно збереженого храму може послужити церква Воздвиження Чесного Хреста у селі Годині. Пам’ятка архітектури національного значення. За згадками, на цьому місці у 18 столітті існував монастир, при якому, очевидно, і збудували церкву.
Храм зведено у 1729 році, а у 1890-му його було розширено. Це тризубна будівля накрита пірамідальним наметом з декоративною цибулястою маківкою над бабинцем. Поряд з церквою – дерев’яна стовпова одноярусна дзвіниця. З 60-тих років 20 століття вона не функціонувала, і аж у кінці дев’яностих була відкрита для парафіян.
Також одне із найяскравіших вражень під час відвідин давніх святинь Мостищини залишає костел Успіння Пресвятої Богородиці в Раденичах. Один з небагатьох дерев’яних костелів, що збереглися на теренах Львівщини. Храм був зведений у 1754 році на місці попереднього, який став непридатним.
Існує версія, що базується на розповідях старожилів села, що святиню перенесли із села Зав’язанці. Вівтарі храму було змонтовано у 1920-тих роках із використанням окремих деталей з 18 століття.
Олена БАЖАНСЬКА
