Подальша доля унікального зразка міської забудови кінця XVIII-початку XIX століття — будинку на вулиці 16 Липня, 59 продовжує бентежити громадськість міста. Попри те, що вдалося встановити його статус як пам’ятки архітектури місцевого значення, майбутнє будівлі залишається невизначеним. А тим часом знаходяться все нові документи, які підтверджують історичну цінність цього об’єкту.
Досліджуючи історію появи на мапі Рівного цього будинку та його функціонального використання в різні часи, можна переконатися, що з ним пов’язано чимало цікавинок з минулого нашого міста. Окрім князів Любомирських історія цього будинку тісно переплітається з історією Рівненської гімназії, створеної у 1839 році. Саме до комплексу будинків гімназії (з 1872 року реального училища) мало не 100 років він і належав. Однак, як свідчать документи, ще до появи в Рівному гімназії в будинку на розі сучасних вулиць 16 Липня і Драгоманова містився набагато старіший навчальний заклад. Та про все по-порядку.
Як відомо, перша віднайдена візуальна згадка про цей будинок — це його позначення на знаменитому “Плані замку, садів та частини міста Рівне” Яна Якуба Бургіньйона, про який рівняни дізналися завдяки дослідженню професора Петра Ричкова. А старожили міста розповідали, що ще їхні батьки й дідусі-бабусі називали ту будівлю “яничаркою”, бо буцімто в часи князівські там була кордегарда (караульня, сторожка) при брамі, через яку був один із в’їздів до палацово-паркового ансамблю Любомирських. І на варті там стояли яничари — вояки так званого потішного війська князя. Про цей будинок ідеться також в угоді між Фридериком князем Любомирським і університетом Святого Володимира від 23 листопада 1835 року про перенесення Луцької гімназії, яка тимчасово розташовувалась у Клевані, на постійне розташування до Рівного.
У наведеному фрагменті цікавою є згадка про той перший навчальний заклад нашого міста — приходське училище, і розміщувалось воно в будинку на розі сучасних 16 Липня-Драгоманова, 59. Ось що розповіла заступник начальника відділу Державного архіву Рівненської області Людмила Леонова: “Відомо, що власники Рівного Юзеф і Людвика Любомирські опікувалися приходським училищем (так званим фундушевим, тобто, створеним на фундуш — пожертву) у Рівному. Точна дата заснування приходської школи (училища) в нашому місті невідома. Але це був перший навчальний заклад у Рівному, який відносять до XVII століття. Імовірно його засновницею була Катажина Острозька заміжня за Великим Канцлером Коронним Томашем Замойським. До її посагу серед інших міст входило й Рівне. Відомо, що Юзеф і Людвика Любомирські, які з 1803 року стали опікунами училища, зобов’язались збільшити фундуш, тобто пожертви, на потреби закладу. Зокрема, на зарплату вчителю 45 рублів і доплату учням-відмінникам по 4,5 рублів. З 1819 року опікуном училища став їхній син Фридерик. Як ідеться в історичній довідці директора гімназії Радкевича, Фридерик Любомирський зобов’язувався забезпечити приходське училище кам’яним будинком, але про який саме будинок мова, не уточнюється, однак… В угоді з університетом від 1835 року йдеться про передачу гімназії саме будинку на теперішній 16 Липня, 59, причому зазначається, що, окрім уже розміщеного там приходського училища і його викладача, там же можуть розміститися ще й викладачі новоствореної гімназії. Отже, можна припустити, що приходське училище розміщувалось у нашому будинку в період з 1819-го по 1835-й роки.”
На плані будівель, які належали Рівненській гімназії 1849 року позначено і будинок на сучасній 16 Липня, 59 як помешкання директора гімназії, і місток кам’яний, через який був вхід на територію палацово-паркового ансамблю Любомирських. Отже і припущення, що в будинку на сучасній 16 Липня, 59 дійсно могла бути вартівня (“яничарка”) також цілком імовірне.
А нещодавно Людмила Леонова знайшла в Державному архіві Рівненської області ще один цікавий документ датований 1860-м роком, у якому також згадується наш історичний будинок.
“Це план садиби полковниці Юзефи Павлової, – розповідає Людмила Леонова. – І на цьому плані на розі вулиць Новодворської (сучасна 16 Липня) і Гімназійної (сучасна Драгоманова) позначено наш будинок як такий, що належить гімназії.”
Ще два цікавих документи, що зберігаються у Держархіві Рівненської області, показала Людмила Леонова. Один — доповідна записка шкільного інспектора директору Рівненського реального училища (колишньої гімназії) від 2 вересня 1903 року з приводу ремонту в будинку. У документі наводиться перелік виконаних робіт, зокрема, облаштування печей для обігріву, певні внутрішні перепланування, прибудова для різних господарських потреб з правої сторони будівлі, що виходить у двір.
“Цей документ пояснює, чому фундаменти деяких будинків, і, в тому числі, предмета нашого дослідження, були заглиблені в землю, – розповідає Людмила Леонова. – У цьому документі ідеться про те, що 15 березня 1885 року комісією було здійснено санітарний огляд Казначейської площі і вулиці Директорської, в результаті якого було виявлено, що площа і вулиця невимощені, і в деяких місцях являють собою “жидкую і глубокую грязь в відє лунок, канавкі для стока води…”, що спричинює сильний сморід і таке інше (див. документ). Для того, щоб запобігти цьому комісія пропонує підняти мощення на вулиці до рівня “казьонного шосе”. “
Як розповіла Людмила Леонова, у міжвоєнний період будинок на теперішній 16 Липня, 59 також активно використовувався. Зокрема певний період його займала польська державна гімназія ім. Костюшка. Затим — дирекція громадських робіт, шляховий відділ, адміністрація державного архітектора інженера Сікорського. У книзі реєстрації нерухомого майна за 1935 рік зазначається, що в будинку було 10 кімнат, 2 кухні, один склад та дві кімнати господарського призначення. У 1940 році будинок було націоналізовано, і там розмістилась комунально-експлуатаційна частина Рівненського гарнізону.
Під час німецької окупації будинок значився як державна власність. А після вигнання німецьких окупантів, з 1945-го по 1959-й роки в ньому мешкали приватні особи. Зокрема, військові з евакуаційного шпиталю, службовці військового гарнізону, студенти фельдшерсько-акушерських курсів, єврейська родина, яка повернулась з евакуації.
Будинок на 16 Липня, 59 є не лише унікальним екземпляром давньої міської забудови, подібних якому в Рівному не збереглося, а й відкриває нам невідомі факти з історії нашого міста. А доки суд ще не поставив крапки в цій багаторічній скандальній історії (міська влада намагається достроково розірвати договір оренди), громадськість міста обговорює подальші перспективи існування багатостраждальної кам’яниці. Нещодавно відбулося засідання круглого столу, присвячене історичній долі та перспективі збереження будівлі колишньої кордегарди – однієї зі складових втраченого палацово-паркового ансамблю князів Любомирських у Рівному. Громадська організація “Українсько-польський союз імені Томаша Падури” за фінансової підтримки Fundacja Wolność i Demokracja зініціювала проєкт “Кордегарда Любомирських. Нові перспективи польсько-української співпраці”. Зокрема пропонується облаштувати в будинку на 16 Липня, 59 спільний громадський польсько-український центр. Однак невмолимий час залишає усе менше шансів цьому старожилу міської забудови дочекатися вирішення його долі остаточно непоруйнованим…
Світлана КАЛЬКО
Джерело: РівнеРетроРитм
