Львів, як місто з доволі давньою історією, безумовно, неодноразово перебудовувався. Особливо це часто траплялось після пожеж, стихійних лих, воєн. А тому, ми не часто роздумуємо над тим, які споруди передували добре знайомим нам сьогодні будівлям. Особливо, якщо ці будівлі стали вже традиційними символами міста, мають свою історію та вражають своїм виглядом, як, наприклад, будинок Галицького Сейму, знайомий нам зараз як Головний корпус Львівського Університету. Але, ще в XIX ст. на місці цих споруд стояли інші споруди, що теж мали свою славу серед містян, свою історію, яка могла сягати й далеко у віки. На щастя, фотографія зберегла для нас до сьогодні вигляд кількох із таких «попередників» сучасних нам сьогодні будівель.
Ріг вулиць Підвальної та Руської у всіх львів’ян асоціюється з колишнім будинком кредитного товариства «Дністер», в котрому зараз розмістилася міська поліклініка. Можливо ця будівля має сьогодні не найкращий вигляд, однак завдяки своїй своєрідній архітектурі і стилю її легко упізнати, а тому можна сміливо вважати одним із архітектурних символів Львова. Однак, ще на початку XX ст. її місце займала зовсім інша будівля, відома як кам’яниця Меллера. Про цю кам’яницю, по-правді, відомо не так уже й багато. Виникла вона, найімовірніше, не раніше початку XIX ст., адже постала на місці колишніх міських мурів. Назву свою вона отримала завдяки своєму власникові, єврейському купцеві Соломону Меллеру. На початку XX ст. орендарем цієї будівлі стало українське спортивне товариство «Сокіл». Мабуть, воно і було одним із ініціаторів зведення нової, значно більшої будівлі, котра і постала у 1906 році. Якщо бути більш точним, то новий будинок був зведений на місці одразу кількох будинків. Окрім кам’яниці Меллера, було розібрано ще й колишній палац руських митрополитів.
Однією ж з архітектурних перлин проспекту Свободи є будівля Галицької ощадної каси, в котрій сьогодні розмістився етнографічний музей. Однак, ця прославлена своєю «сидячою статуєю Свободи» споруда збудована лиш наприкінці XIX ст.. При чому, збудована вона на місці хоч і не виразної в архітектурному плані, але досить популярної, не тільки для львів’ян, але й гостей міста, будівлі – готелю «Англійський». Готель було відкрито ще в 1840 році. Хоча він обіймав порівняно невелику будівлю, та все ж в ньому уміщувалось 100 мебльованих номерів. Цей факт, а також вигідне розташування готелю давало його власникам хороший прибуток. Але у 1888 році цю споруду було знесено і на її місці до 1891 року постала будівля Галицької ощадної каси.
Майже половина вулиці Князя Романа сьогодні зайнята так званим Палацом Справедливості – масивною та пишною будівлею, де розмістилося кілька інститутів Львівської Політехніки. Якщо ви коли-будь були на екскурсії поблизу, то неодмінно мали б почути від екскурсовода, що ця будівля прославилася завдяки гучним судовим засіданням, а ще, що колись її в’язнем був славний син Галичини Іван Франко. Однак, якщо в словах про судові процеси доля правди є, то щодо Франка – ні. Річ у тім, що Палац Справедливості збудовано тільки в 1891 році. А до того часу на його місці було кілька інших споруд. Однією з них був монастир кармелітів взутих разом з костелом святого Леонарда, котрий було споруджено ще в XVII ст.. Оскільки монастир містився поза міськими мурами, однак поруч до Галицької брами, то йому неодноразово доводилось потерпати під час міських облог. У 1784 монастир закрили. Згодом в його стінах відкрили в’язницю в котрій і був ув’язнений Іван Франко. Вже в 1876 році будівлю почали розбирати, але остаточно в’язниця припинила існування лиш в 1889 році.
Окрім монастиря кармелітів частину території, на котрій постав Палац Справедливості займав також приватний будинок. В середині 1870-х рр. цей будинок перебудовано і в ньому розташувався Крайовий повітовий суд. Таким чином цю споруда проіснувала один із найкоротших і історії Львова термінів – всього лиш 15 років, поки її як і монастир не було розібрано для зведення Палацу Справедливості.
На початку статті ми вже коротко згадали про те, що будівлі Галицькому сейму, який зараз займає Головний корпус ЛНУ, передувала інша знана будівля. Це справді так, але слід уточнити, що не одна, а одразу кілька будівель. Оскільки споруда Галицького сейму є досить масштабною, то зведено її було на місці цілої низки менших споруд. Найвідомішою із них є будівля давнього казино Гехта. Ще в 1799 році завзятий підприємець Гехт звів поруч до Єзуїтського парку, котрий перебував у його власності, так звані Зали Поєзуїтського городу. По суті, це був комплекс дотичних одна до одної споруд. Зі сторони теперішньої вулиці Університетської містилося власне казино з залами, де відбувалися різноманітні бали та виставки. Другий поверх займав тоді досить популярний готель. В 1867-1877 році цю будівлю займало товариство «Сокіл». Зі сторони сучасної вулиці Січових Стрільців були лазні, які діяли завдяки джерелам, що тут пробивалися крізь землю. В 1877 році казино Гехта довелося знести для початку спорудження будівля для Галицького крайового сейму, будівництво котрого було завершено в 1881 році.
Знову ж таки пов’язаною з історією Львівського Університету, проте у зворотньому порядку, є споруда церкви Преображення Господнього на вулиці Краківській. Хоча цей храм почали споруджувати доволі давно, ще в 1875 році, однак вдалось знайти фотографії, на котрих цей храм відсутній. Але і попередника цієї церкви побачити на цих світлинах складно. Ще в 1703 році на цьому місці було закладено будівництво монастиря трінітаріїв, коте завершилось в 1731 році. Вже в 1783 році монастир ліквідували, а будівлі віддали Львівському Університету. У 1848 році після артобстрілів від цих споруд мало що залишилось. Тож на руїнах монастиря було зведено у 1857 році будівлю Народного Дому, а по сусідству протягом більш як двадцяти років починаючи з 1875 року будувався храм Преображення Господнього.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
Котлобулатова І. Львів на фотографії-2: 1860-2011. – Львів, 2011.
Котлобулатова І. Львів на фотографії 1860-2006. – Львів, 2006.
Polona.pl
Крип’якевич І. “Історичні проходи по Львові” (репринт з видання 1932 року). – Львів: Каменяр, 1991.
На світлині Англійського готелю в глибині за ним видніються два будинки, на місці яких в кінці 19 ст. майбутній професор стоматології Теодор Богосєвич, учень і товариш всесвітньо знаменитого професора хірургії Людвіга Ридигера,. збудував для себе модерну кам”яницю, в якій відкрив першу у Львові приватну стоматологічну клініку. Цей будинок професор Богосєвич (з вірменського роду Богосян) перед другою Світовою війною заповів місту Львова з умовою, що в ньому буде відкрита музична школа, яка функціонує по сей день Детальніше про це описано в статті “Професор Теодор Богосєвич” журналу “Новини стоматології”, №2 (47),2006, с. 49-52.