Діяльність графа Володимира Дідушицького для розвитку галицького мисливства

Захоплення Володимира Дідушицького мисливством проявлялось в його участі у багатьох товариствах, діяльність яких була пов’язана з збереженням та примноження фауни Галичини. Він стає головним засновником Галицького мисливського товариства, яке розпочало свою діяльність у Львові в 1876 році [1, с. 216-222].

Збереглось звернення ініціативної групи до Галицького намісництва щодо реєстрації статуту Галицького мисливського товариства (1876 р.) 10 січня 1878 р. вийшов перший номер місячника «Łowiec», який нараховував 16 стор. формату трохи більшого за А4. Майже всі статті у першому номері були написані головним редактором Йозефом Лозинським, який працював бібліотекарем у В. Дідушицького  [2, с. 5].

Як член Галицького мисливського товариства, В. Дідушицький поспілкувався на мисливську тематику з великим поціновувачем полювання – цісарем Австро-Угорщини Францом Йосипом, коли той у 1880 році перебував у Львові [3, с. 146]. З 1880 року Дідушицький обіймає посаду голови товариства та його протектора [4, с. 185], його заступником був Станіслав Клучицький [5, с. 659]. Почесним членом товариства Дідушицький залишився до своєї смерті в 1899 р.

Звернення до Галицького намісництва щодо реєстрації статуту Галицького мисливського товариства (1876 р.) за підписами: графа Володимира Дідушицького, графа Кароля Мєра, доктора Владислава Рігера, графа Едварда Ксавери Фредра, графа Юліуша Бєльського, Еразма Волянського, Романа Шимановського, Зенона Слонецького, графа Генрика Водзіцького, доктора Євгеніуша Янота, доктора Фердинанта Кратера, Освальда Бартманського, Едварда Міцевського, графа Агенора Голуховського, Гіполіта Лонцинського, Станіслава Матковського, Владислава Тустановського, князя Владислава Сапєги, графа Романа Потоцького, графа Артура Потоцького, Станіслава Полановського, Мацєя Зенона Серватовського, графа Тадеуша Дідушицького, Томаша Городиського, графа Яна Шептицького, графа Мечислава Рея, Миколи Рея, графа Яна Тарновського, Йозефа Тишковського, Еміля Торосєвича, Яна Чайковського, Корнеля Крешиновича, Едварда Вейсманна, графа Стефана Замойського, барона Северина Бруніцького, графа Юстина Козєбродзкого, Гіполіта Бохдана, Юліуша Тустановського, доктора Адама Хенсела, Владислава Зонтака, доктора Емануїла Роїнського, доктора Міхала Гноїнського, Йозефа Гізовського [6, с. 85-86].

За видатні заслуги у справі охорони тварин від жорстокого поводження його обирають почесним членом Краківського товариства охорони тварин [7, с. 129-130]. Також за сприяння графа Володимира Дідушицького було організоване Крайове рибальське товариство з офісом у Кракові, перше засідання якого відбулось 23 серпня 1879 року [8, с. 162]. Основною метою товариства був розвиток і охорона рибальства у Галичині. Товариство зариблювало мальком ріки Дністер, Віслу, Буг, Сян [9, с. 656]. Відомо, що, шанувальник полювання, Дідушицький був членом не лише громадських організацій, які опікувались мисливством та рибальством Галичини, але й брав участь в товариствах з метою полювання. Зокрема, він був членом Небилівського мисливського товариства, яке провадило свою діяльність на території  гмін  Перегінська, Велдіжа, Долини, Рожнятова, Дуби [10, с. 146-148].

Історичні джерела свідчать, що Дідушицький приймав активну участь в діяльності Галицького мисливського товариства. Так, на загальних зборах товариства 14 жовтня 1882 року розглядалось питання про допомогу Львівській лісовій школі. Він зі своєї колекції позичав для практичних занять учням школи зброю, якої у школи не було [13].

В. Дідушицький також приймав активну участь у публічному управлінні мисливством Галичини. Так, на засіданні Галицького мисливського товариства 4 липня 1880 року проходила дискусія щодо можливості встановлення добування лисиці круглорічно, Дідушицький вказував на недоцільність цього рішення, так як в Галичині у мисливців існує звичаєве право, за яким мисливці влітку лисицю не стріляють, так як у неї погане хутро [14, с. 113-114]. У 1878 році він виступив проти неналежної організації торгівлі дичиною, що спричиняє збільшення випадків браконьєрства [15, с. 15-18]. Будучи депутатом (послом) Галицького сейму, він лобіював галузь мисливського господарства. Зокрема, на засіданні Галицького сейму 9 липня 1887 року він підняв питання щодо мінімальної площі мисливського ревіру, професійності мисливських охоронців, ведення вольєрних господарств, питання оплати за оренду права полювання [16, с. 5].

В. Дідушицький на власних землях організував мисливські господарства, в яких організовував полювання для свої товаришів. Зокрема, з 27 січня по 2 лютого у своїх угіддях в Поторицях він організував полювання, в якому брало участь 25 мисливців. В. Дідушицький особисто керував полюванням [17, с. 62]. В  Потужинському господарстві з 8 по 18 лютого проходило полювання, в яких взяло участь 15 мисливців. За цей період добуто 23 кабани, 24 козулі, 3 вовки, 9 лисиць та одного орла [18, с. 47].

За спогадами самого Дідушицького, він змалку захоплювався природою, що проявилось у збиранні гербаріїв. Лише після переїзду на постійне проживання до сільської місцевості в ньому пробудився мисливський азарт. Чільне місце у музейній колекції Дідушицького займали мисливські види тварин, які у великій кількості дарували мисливці. Серед тварин він найбільше любив збирати колекцію пернатих. Серед мисливської пернатої дичини найбільшу групу становили глухарі, зокрема подаровані: Ернестом Шауером (добутий у Дорі на горі Синячка 26 червня 1856 року); князем Яном Павлом Сапєгою (добутий 4 липня 1889 року  у Вигоді Долинського повіту); графом Станіславом Голуховським (добутий у 1870 році); Францішеком Хессом, (добутий 5 травня 1871 року); графом Потоцьким (добутий 17 квітня 1876 року на Волині); Фердинандом Кратером (добутий у ревірі Зелениця Надвірнянського повіту) [20, с. 112]. Серед мисливських видів пернатих були представлені дрохви – подарунки від графу Казимира Дідушицькоко (добуті 20 травня 1852 року у селі Ярчівці Золочівського повіту); графа Вацлава Дідушицького  (добуті 4 червня 1864 року у Бережанському повіті та у селі Куровичі Перемишлянського повіту 14.02.1891 року); Юлії Півчинської (добуті у селі Лісова Слобідка Коломийського повіту 15 грудня 1869 року).

Серед мисливських видів ссавців були представлені ведмеді. Особливо цікаві експонати були добуті графом Станіславом Дідушицьким  у вересні 1867 році в Жидачівському повіті та у листопаді 1887 року у селі Ясеня Калуського повіту; два ведмеді з білими ободками, добуті Янішевським у Солотвино. Також був представлений лось, добутий у Велдіжі Долинського повіту. Всього у музеї станом на 22 червня 1895 року нараховувалось [21, с. 272]:

	Види	Кількість (гол.)
Савці	64	405
Птахи	290	2108
Рептилії	10	95
Плазуни	12	168
Риби	54	377

Для тогочасних галицьких мисливців добування вартісного трофею та передачі його музею Дідушицького стало предметом гордості, про них багато писали й вихваляли в тогочасній мисливській періодиці. Саме з періодичних джерел сьогодні нам відомо, що Владислав Пшибиславський з Чортівця направив добутого у Чортівці в 1878 р. кабана [22, с. 78] та добуту під час полювання 18 грудня 1880 року у селі Рахиня Долинського повіту рись [23, с. 47]. Крім мисливців рись добували й пастухи, так як вона вважалась хижаком. Так, 14 вересня 1881 року до музею направлено добуту пастухами в Чорному лісі у ревірі Хотта (Солотвинська державна дирекція лісів) рись [24, с. 159], а з села Гнилиця Збаражського повіту – молодого вовка. Його відловив нагінщик під час полювання [25, с. 110]. Спеціально  добуванню трофеїв для музею було присвячена  поїздка у Литву графа Йозефа Потоцького, який пообіцяв публічно у журналі «Ловець» (1884 р.) доставити чучело ведмедя для музею Дідушицьких [26, с. 34]. Вже у наступному номері повідомлялось про його дар музею – чучела двох добутих ним ведмедів [27, с. 52].

Спеціалізована мисливська преса повідомляла, що у 1894 році у Галичині з’явились пелікани (Pelecanus ninor). Спеціально для фондів музею у Бучацькому повіті було добуто два птахи [28, с. 159].

Музей Дідушицького був також культовим місцем для галицьких мисливців. Для прикладу, під час святкування п’ятдесятилітнього ювілею Малопольського мисливського товариства до програми ввійшли: Служба Божа в костелі Святої Єлизавети,  урочиста академія в залі офіцерського казино по вул.  Фредра за участю Львівського співочого товариства «Lutnia», вечеря в ресторані Краківського готелю, змагання з влучності стрільби по рухомих мішенях, а також екскурсія до  музею Дідушицького [29, с. 82].

Члени керівництва Малопольського мисливського товариства 1935/36 рр. на фоні входу до першого офісу товариства у 1876 року, який знаходився у музеї ім. Дідушицьких у Львові.

При музеї Дідушицького під керівництвом Францішека Калькуса діяла майстерня з виготовлення мисливських трофеїв та чучел. Він пропонував свої послуги й іншим мисливцям.

З метою пропаганди національної економіки влада Австро-Угорщини  організовувала низку виставок. В. Дідушицький не оминав нагоди представити власні експонати на виставках, присвячених мисливству та рибальству. Так, на загальногосподарській виставці у Відні 1872 року він представив засоби для вилову риби [34, с. 87], які були відмічені дипломами [35, с. 3].

Увагу Дідушицького не оминула сільськогосподарська виставка у Кракові 1887 року. В рамках цієї виставки були вперше в Галичині представлені досягнення рибальської та мисливської галузі [36, с. 161]. На цій виставці граф Володимир Дідушицький представив 15 пар козулячих рогів, пастки для ловів дичини [37, с. 25].

Галицьке мисливське товариство на своєму засіданні 19 листопада 1889 року доручило В. Дідушицькому організувати комітет для участі у Віденський рільничо-лісовій виставці 1890 року [38, с. 188]. В подальшому від делегатів провінцій імперії було сформовано організаційний комітет. Галичину на ньому представляв Дідушицький [39, с. 111].

Галицьке мисливське товариство вшанувало засновника та протектора товариства після його смерті. На похорон Дідушицького прийшли керівники Галицького мисливського товариства – Вітольд Коритовський, Северин Крогульський, Юліуш Бєльський. Вони поклали до його могили скромний вінок як символ скромного життя Дідушицького [40, с. 159].

Олег ПРОЦІВ,
кандидат наук з державного управління головний спеціаліст Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства

Джерела та література

1. Проців О. Р. Діяльність Галицького мисливського товариства в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Проблеми вивчення й охорони тваринного світу у природних і антропогенних екосистемах. Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 50-річчю з часу опублікування регіонального зведення «Животный мир Советской Буковины» (м. Чернівці, 13 листопада 2009 р.). – Чернівці: ДрукАрт, 2010. – С. 216-222.
2. Łowiec. – 1878. – № 1. – S. 5.
3. Nowolecki A. Pamiątka podróży Cezarza Franciszka Józefa I. po Galicyi i 20-dniowego pobytu Jego w tym kraju/ Aleksandr Nowolecki. – Kraków: drukarnia W.Kornieckiego, 1881. – S.146.
4. Wyciąg z protokółu posiedzenia i obrad zgromadzenia ogólnego odbytego dnia 26 Września 1880 r. // Łowiec – 1880. – № .12 – S.185.
5. Szematyzm królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim księstwem Krakowskiem na rok 1892. – Lwów : Nakładem c.k. Namiesnictwa z dr. W.Łorińskiego, 1892. – S. 659.
6. Pamięci założyciela M. T. Ł. // Łowiec – 1936. – № 6. – S.85-86.
7. Członkowie honorowi krak. Stowarz. ochrony z wierz ą t. // Opiekun zwierząt. – 1888. – № 8-9. – S.129-130.
8. Nowicki M. Do świętego wydziału towarzystwa łowieckiego we Lwowie//Łowiec. – 1879. – № 11. – S.162.
9. Szematyzm królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim księstwem Krakowskiem na rok 1895. – Lwów : Nakładem c.k. Namiesnictwa z dr. W.Łorińskiego, 1895. – S. 656.
10. Krogulski S. Szkic dziejów łowiectwa w Polsce: Niebyłów /Seweryn Krogulski //Łowiec – 1917. – № 19-20. – S.146-148.
11. Ogłoszenia // Łowiec – 1926. –  № 3.
12. Szczerbowski I. Pamiętnik dwudziestopięcioletniej działalności Galicyjskiego towarzystwa leśnego 1882-1907 / Ignacy Szczerbowski . – Lwów: Polonia, 1907.
13. Sprawozdanie stenograficzne z Walnego zgromadzenia galic. Towarzystwa łowieckiego z dnia 14. pażdziernika 1882//Łowiec. – 1882. – № 11. – Dodatek nadzwyczajny do N 11.
14. Sprawy Galic. towarzystwa łowieckiego: Protokól posiedzenia wydziału tow. łow. z dnia 4 lipca 1880 roku // Łowiec. – 1880. – №8. – S.113-114.
15. Dwudziestopięcioletnią rocznicą // Łowiec. – 1903. – № 2. – S.15–18.
16. Komisya dla ustawy łowieckiej // Gazeta lwowska. – 1887. – № 147. – 1 lipca. – S.5.
17. Poturzyca l. Marca 1879. // Łowiec – 1879. – № . – S.62.
18. Kronika // Łowiec – 1881. – № .3 – S.47.
19. Przed laty // Łowiec – 1936. – № 6. – S.84.
20. Kronika// Łowiec. – 1881. – № 7. – S.112.
21. Dzieduszycki W. Przewodnik po muzeum im. Dzieduszyckich we Lwowie / Włodzimierz Dzieduszycki. – Lwów: Nakładem muzeum im. Dzieduszyckich, 1895. – 272 s.
22. Czortowiec 26. Mаrcа. 1878. // Łowiec – 1878. – № 5. – S.78.
23. Kronika // Łowiec. – 1881. – № 3. – S.47.
24. Kronika // Łowiec. – 1881. – № 10. – S.159.
25. Kronika // Łowiec. – 1882. – № 7. – S.110.
26. Kronika // Łowiec. – 1884. – № 2. – S.34.
27. Kronika // Łowiec. – 1884. – № 3. – S.52.
28. Kronika // Łowiec. – 1894. – № 10. – S.159.
29. Szczegółowy program uroczystości 50-letn. Jubileuszu Małopolskiego towarzystwa łowieckiego//Łowiec – 1926.–  № 6. – S. 82.
30. Członkowie wydziału M. T. Ł. w r. 1935/36 na tle wejscia do pierwszego lokalu towarzystwa z r. 1876 w Dziedzińcu muzeum im. Dzieduszyckich we Lwowie // Łowiec – 1936. – № 6. – S.92.
31. Ogłoszenia // Łowiec – 1918. –  № 19-20. – S.159.
32. Ogłoszenia // Łowiec – 1921. – № 1. – S.4.
33. Nekrolog // Łowiec – 1899. – № 20. –S.217-219.
34. Gospodarstwo, przemysł i handel. // Gazeta lwowska. – 1872. – № 150.– S. 87.
35. Nagrody udziełone wystawcom galicyjskim. // Gazeta lwowska. – 1872. – № 193.– S. 3.
36. Wystawa rybacka we Lwowie 1912 r.// Okólnik. – 1912. – № 125. – S.157-161.
37. Katalog wystawy rybackiej, łowieckiej i lasowej na wystawie krajowej rolniczej i przemysłowej w Krakowie w r. 1887. – Kraków: Czas, 1887. – S. 25.
38. Kronika// Łowiec. – 1889. – № 12. – S.188.
39. Kronika// Łowiec. – 1889. – № 7. – S.111.
40. Oddanie czci śp. Włodzi1nierzowi hr. Dzieduszyckiemu .// Łowiec. – 1894. – № 10. – S.159.