Традиції уваги до ближнього і опіки над убогими та нужденними у Львові сягають початків історії міста.
Ще з далекого XIII ст. відомі ” милості княжі на хліб убогим ” у церковні свята, пізніше – числені притулки, найвідоміші серед яких св. Лазаря , св. Софії , притулок альбертинців, вже у XX столітті це Палац військових інвалідів, “дешеві кухні ” тощо.
Милосердя і увага до нужденного ближнього віддавна стають невід’ємною складовою духовності міста Лева.
Споміж десятків осередків, що займались благодійністю у Львові, одним з найдавніших і найдієвіших був Дім праці Товариства Милосердя на вул. Св. Петра ( нині вул. Мечнікова, 39 ).
Появі закладу завдячуємо святому Зигмунту Гораздовському ( беатифікований Іваном Павлом II у 2001 році ). Випускник Вищої Духовної семінарії у Львові, важко захворівши на хворобу легень дає обітницю Богові – все життя присвятити допомозі ближньому …
У лютому 1882 року він засновує Дім праці для жебраків у Львові. Через декілька років заклад переходить під опіку Згромадження Сестер Милосердя Св. Йозефа, також утвореного Гораздовським.
Цікавою є архітектура Дому – будинок у стилі історизм виконаний з поліхромної цегли не вкритої тиньком, що відповідає архітектурі бюджетних споруд. Основними у оздобленні будинку є мотиви швейцарських вілл, наріжні стіни викладені поясами з жовтої та червоної цегли. Проектувала і зводила будинок фірма Івана Левинського.
Поштівка з видами Дому праці на вул. Св. Петра у Львові, поч. XX ст.
Вже в першому році існування Дому 170 бездомних жебраків, між якими було чимало дітей, знайшли там дах над головою й опіку, а старші – працю, відповідну до своїх можливостей.
З ініціативи отця розпочала також свою діяльність «Дешева кухня» у Львові. Харчувалися в ній робітники, студенти, шкільна молодь, діти, а найбільше львівська біднота. Видавали в ній біля 600 обідів щоденно …
Жебраки активно залучались до життя міста, і в такий спосіб соціалізувались, про це свідчить преса поч. XX століття :
“… ідучи за прикладом інших великих міст, 1 серпня буде закликати убогих з “Дому праці” до робіт на Личаківському кладовищі. За невелику річну плату вони будуть тримати в ладу могили ( садити квіти і деревця, підливати, полоти ). Поки що дирекція “Дому праці” не мала часу прикрашати могили квітами, лише весною 1908 року почне робити могили разом із обсадженням квітів. Таку ідею мають схвалювати всі, хто на Личаківському кладовищі має могили своїх рідних, а особливо ті, хто проживаючи поза Львовом не має можливості приїжджати і доглядати могили своїх близьких …” ( Газета Львівська, 13 липня 1907 р. ).
Дім праці на вулиці Св. Петра функціонував, рятуючи людські життя і долі, до кінця II Світової війни.
За радянських часів заклад було ліквідовано, а у будинку влаштували житлові квартири.
Використані джерела :
https://archexplorer.wordpress.com , http://www.ecclesia-ua.org/ , http://www.lviv4you.com/
