Так вже історично склалося, що багато чудових витворів львівської архітектури приховані від пересічних поглядів жителів та гостей міста. Одним з таких шедеврів є будівля Університету Безпеки Життєдіяльності, що більш відома історично як Дім Інвалідів. Багато хто навіть не бачив в живу цю величну споруду, яка уже понад 150 років, не мов фортеця, є лідером архітектурного ансамблю львівського Клепарова.
Візити правителів до Львова завжди позначались на його житті. Після кожного навідування чи то королів, чи імператорів, змінювався лад в місті, з’являлись нові будівлі, квартали, парки, відкривались чи закривались кладовища. Тож перший візит до Львова нового імператора монархії Габсбургів Франца Йосифа у 1851 році не міг минути на марно. А тому, тоді ще зовсім юний кайзер, чи то з власної ініціативи, чи на прохання громади міста, видав розпорядження звести у Львові дім для військових інвалідів, котрі не мали можливості самі себе утримувати.
Цікаво, що Франц Йосиф перейнявся втіленням свого розпорядження досить серйозно. Він самотужки підшукав архітектора, який би міг розробити проект будівлі. Вибір імператора впав на відомого австрійського будівничого, вихідця з Данії, Теофіла Гансена, котрий був автором таких шедеврів як Віденський арсенал, Мьюзікферайн, Австрійського парламенту, Афінської академії та Заппіону. Найм такого знаного архітектора безпосередньо саме будівництво потребувало значних коштів – 700 тисяч золотих ринських, котрі цісар виділив з власної казни.
Після того як проект будівлі в 1855 було завершено, розпочалось її будівництво. Для зведення споруди, яка повинна була бути чималих розмірів містом безоплатно було виділено землі Пилиховської долини на Клепарові. Цікаво, що рік початку будівництва Дому інвалідів співпадає з роком другого візиту Франца Йосифа до Львова. Однак, не відомо, чи імператор особисто був присутнім під час закладання наріжного каменю майбутньої будівлі.
Будівельними роботами керував архітектор Едварт Келлер. Основа споруди була зведена до 1858 року, після чого розпочалось оздоблення її фасадів, яке провадили польські скульптори Кипріян Ґодебський та його учень Абель Пер’є. Повністю будівельні роботи були завершені в 1863 році. 4 жовтня цього ж року, в день іменин імператора, відбулося урочисте відкриття Дому Інвалідів. Новозбудована будівля сягала 165 м в довжину. Стіни були зведені з червоної та жовтої цегли, що в поєднані з вежами да зубцями на даху надавало споруді вигляду романської фортеці.
Триповерхова будівля на головному та тильному фасадах мала 26 скульптурних елементів і 8 барельєфів, які збереглися і досі. На головному фасаді, з обох боків від гербу Австрійської держави розміщено фігури Війни (Марс) і Миру (Венера). Над протилежними брамами – і ззовні, і зсередини двору, розміщено чотири барельєфи, що символізують Воїна і Перемогу. Багато елементів скульптурного декору, головно із внутрішнього боку, втрачені. Зокрема, це статуї чотирьох славетних австрійських фельдмаршалів і генералів.
Внутрішній інтер’єр Дому інвалідів умовно був розділений на дві частини. Ліве та праве крило призначалися для солдатів. Тут було зведено 50 кімнат з 328 ліжками. В центральній же частині споруди розміщувалися окремі помешкання для офіцерів. Загалом в цьому закладі могло проживати близько 500 чоловік.
За головною будівлею було зведено розкішну каплицю у візантійсько-грецьких формах. Її вписали (в плані) у грецький хрест та багато декорували. Стіни сакральної будівлі виклали із червоної і жовтої цегли, розташувавши її у формі невеликих хрестиків. Каплиця була прикрашена численними скульптурами. Лише у приміщенні їх було 12. Але до нашого часу жодна із скульптур не збереглась.
У 1877 році в Домі інвалідів розташовувалася філія гарнізонного шпиталю, а також діяла невеличка фабрика протезів. Після Першої світової війни будівля використовувалася як притулок уже для польських ветеранів. У 1939 році, після приєднання Галичини до СРСР, в Домі інвалідів осів полк НКВС. Того ж року значно поруйновано каплицю, яку перетворили на речовий склад. В 1941 році полк НКВС покинув будівлю, однак знову сюди повернувся у 1944 році. Згідно рішення міністерства внутрішніх справ СРСР, у травні 1954 р. у приміщені будинку було розміщено Київське пожежно-технічне училище МВС СРСР. До 1972 р. на першому поверсі лівого крила головного корпусу будинку було розташовано військову частину 7480 та батальйон міліції. Каплиця ж з 1954 року була пристосована під овочевий склад училища.
На сьогоднішній день в будівлі Дому інвалідів функціонує Львівський університет Безпеки Життєдіяльності. Відновила свою діяльність також і каплиця. Реставраційні роботи по її відновленню розпочалися ще в 1993 році з ініціативи керівництва Університету. У 1998 році відбулось її урочисте посвячення як Церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Сама ж будівля університету разом з завжди охайно прибраною та впорядкованою навколишньою територію без сумнівів залишається родзинкою Клепарова, яка, що правда, дещо захована від поглядів більшості львів’ян.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
Котлобулатова І. Львів на фотографії 1860-2006. – Львів, 2006.
Котлобулатова І. Львів на фотографії-2: 1860-2011. – Львів, 2011.
Інтернет-ресурс www.polona.pl
Офіційний сайт Львівського державного університету безпеки життєдіяльності // http://www.ldubgd.edu.ua/content/istorichna-pamyatka
Будинок інвалідів // http://www.travelua.com.ua/lvivshhina/lviv-lvivshhina/vul-kleparivska/budinok-invalidiv.html
Закритий львівський шедевр Феофіла ван Гансена. Університет БЖД // http://ukrainaincognita.com/lvivska-oblast/lviv/vau-zakrytyi-lvivskyi-shedevr-feofila-van-gansena-universytet-bzhd
