На свято всіх закоханих у Львові сталася непересічна подія — через 57 років повернулася закохана пара Розанда та Тиміш.
14 лютого у Львівському історичному музеї відбулася презентація двох відреставрованих картин— портрети Тимоша Хмельницького та його дружини Розанди Лупул, які в 8 лютого 1960 року були викрадені з експозиції та вважалися втраченими назавжди. Щасливий випадок через стільки років повернув культурні пам’ятки у відділ давньої історії України музею, де вони і перебували раніше.
— До Львівського історичного музею портрет Тиміша Хмельницького, старшого сина українського гетьмана Богдана Хмельницького та його дружини Розанди, доньки молдавського правителя Василя Лупула, передали в1940 році з Музею імені Яна ІІІ Собеського, в який у свій час вони потрапили з приватної колекції Владислава Лозинського, — розповів історію портретів директор Львівського історичного музею Роман Чмелик. — Роботи невідомого автора XIX ст. на початку вересня минулого року виявили на аукціоні в Кропивницькому. Ми звернулися в правоохоронні органи та Міністерство культури з цією інформацією. І, завдячуючи оперативному реагуванню, ці пам’ятки вдалося повернути до нас.
Цікаві факти про віднайдення пам’яток на сайті аукціону, обговорення на форумі сайту, настрої розповів реставратор Сергій Следзь. Власне він виявив їх завдяки своєму знайомому, який підказав, що бачив схожий до втраченого портрету Розанди на сайті аукціону в місті Кропивницький.
Врешті „господар“ картин сам зголосився до музейників. Коли ціна на аукціоні стрімко почала зростати, він почав боятися не лише за картини, а й за власне життя. Допомогу в питанні їх опису, дослідження надав Кропивницький художній музей на чолі з Тетяною Ткаченко.
— Пригадую, яке хвилювання переповнювало, коли менів Кропивницькому показали ці два портрети. Та коли побачив їх — сумніві не було: стан збереження, манери виконання робіт говорили про те, що вони написані в XVIII-XIX ст. Щоправда, картини були в жахливому стані, бо багато років зберігалися десь на горищі, на них з’явився кракелюр, краї подекуди були підняті і їх треба було негайно реставрувати. Тож неабияк переживав, щоб під час транспортування пам’яткище більше не пошкодити,—поділився спогадами очільник фонду „Живопис“ музею Сергій Богданов. — Під час реставрації вирішили зберегти і рамки, виготовлені вХІХ ст., посріблені, покриті шафраном для вигляду позолоти. Високопрофесійна робота реставраторів ОлександриГливки і ОлесіБучинської-Литвиненко дала прекрасний результат.
Зараз портрети Тиміша та Розанди перебуватимуть на постійно діючій виставці в музеї на спеціальному стенді. А їхні копії — чорно-білі світлини, які від часу втрати оригіналів виставляли на експозиції, залишаться як історія їх відсутності.
Наталія ПАВЛИШИН
