Десять старовинних діючих храмів Львова

Церква Матері Божої Неустанної Помочі

Колишній костел Марії Сніжної. Цей греко-католицький храм у Львові є одним із найдавніших у міста. Історики припускають, що його збудували німецькі колоністи у XVI столітті на місці давнішого дерев’яного з XIII століття.

Перша згадка про нього датується 1344 роком. Ряд дослідників припускає, що костел був збудований ще у XIII столітті, і він початково був дерев’яний, а з 1350 року його вимурували наново з каменю. Відомо, що 1359 року храм вже мав статус парафіяльного. Документ 1358 року свідчить, що костелу вже тривалий час належав млин на Полтві. Цей документ підтверджує, що храм на той час вже давно існував (можливо давніше, ніж час першої згадки — 1344 рік). 1415 року парафію перенесено до Латинської катедри, а костел став філіальним. У XIV—XV століттях Львів був оточений оборонним муром, а костел, який опинився за його межами, обнесли власним муром товщиною 2 м. Двічі храм був відбудований після пожеж 1623 та 1683 років.

Адреса: вул. Сніжна, 1

Костел святого Антонія

На місці сучасного храму у першій половині XVII ст. францисканці звели дерев’яний храм – ділянку під будівництво 23 червня 1617 р. надав магістрат. Та через 31 рік храм згорів під час облоги міста військами Б. Хмельницького. За будівництво нової святині – вже мурованої – взялися аж в 1669 р. Фундатором виступив Кшиштоф Корибут Вишневецький. Храм будували довго – на кінець XVII ст. було зведено лише фундаменти та, ймовірно, вівтарну частину. З 1718 р. будівництво продовжили на кошти краківського каштеляна Януша Антонія Вишневецького. Припускають, що архітектором міг бути представник династії Фонтана. Освятили костел аж у 1739 р., а масивні сходи з скульптурою Богоматері з’явилися у 1755 р. Авторство цієї скульптурі і статуї св. Антонія (у дворі костелу) приписують Себастьяну Фесінгеру. При храмі був невеликий монастир.

У 1765 р. під час реконструкції під керівництвом Франциска Кульчицького  було добудовано бароковий фронтон із кам’яними вазами (проект Петра Полейовського). Реформи австрійського уряду перетворили костел св. Антонія в 1786 р. з монастирського храму на парафіяльний. Дзвіницю добудував у 1818 р. Йозеф Маркль. Пізніше дзвіницю було вбудовано у мур (1830). Стінопис інтер’єрів датують 1854 р. Костелу св. Антонія пощастило – в радянські часи він діяв, тільки в 1950 р. в парохії забрали плебанію. 14 квітня 1995 року  храм знову повернули ченцям-францисканцям.

Адреса: вул. Личаківська, 49а

Храм святого Іоана Золотоустого

Колишній Костел Найсвятішого Серця Ісусового і монастир францисканок – мурована будівля в неороманському стилі. Костел був збудований у комплексі з жіночим монастирем сестер-францисканок Пресвятих Дарів. Монастир був збудований упродовж 1877-1888 рр. К. Ґреґором за проектом відомого львівського архітектора Ю. Захарієвича. Скульптор Леонард Марконі виготовив алебастровий вівтар, були встановлені привезені з Мюнхена вітражі, розписано стіни. 29 вересня 1889 р. урочисте освячення храму здійснили апостольський нунцій у Відні Алоїзій Ґалімберті, львівський латинський архієпископ Северин Моравський, уніатський митрополит Сильвестр Сембратович і вірменський архієпископ Ісаак Ісакович.

Костел і монастир збудовані у вигляді чотирикутника. Дах костелу був покритий етернітом, монастир – черепицею. В Мюнхені, в майстерні з багатовіковими традиціями, виготовили вітражі з гармонійною гамою кольорів та елементами гутного скла, аналогів яким немає у Східній Європі. Храм з хресто-ребровим склепінням було розмальовано позолоченими фресками з елементами християнської символіки, переплетеними рослинним та геометричним орнаментами.  Центром святині був «Євхаристійний трон», а також два бічні престоли. З лівого боку нави знаходився неоготичний престіл Матері Божої Пристанища Грішників, фундований графом А. Гауснером, а з правого – св. Йосифа, статую якого було привезено з Мюнхена. При костелі збудували дві бічні каплиці: з правого боку св. Франциска, з лівого – св. Йосафата. Підлога в храмі вимощена мармуром на кошти родини Гжицьких. Львівські майстри виготовили різьблені дерев’яні лави з елементами інкрустації.

Адреса: вул. Лисенка, 43

Храм святих Апостолів Петра і Павла

На вул. Личаківський, давньому Глинянському тракті, знаходиться невеличка церква, присвячена апостолам Петру і Павлу. За конфесійною приналежністю храм належить до Української автокефальної православної церкви. За свою довгу історію храм був спершу римо-католицьким, потім – греко-католицьким, а зараз є православним.

Відомий український історик Іван Крип’якевич писав, що церква Свв. апп Петра і Павла зведена у 1660 р. як придорожня капличка, зведена у стилі бароко. У 1750 р. будівлю було передано ченцям ордену паулінів. Цього ж року, зі згоди львівського католицького архієпископа Миколая Вижецького,  капличку було розширено і перебудовано, а біля храму зведено монастир. У др. пол. XVIII ст. храм став парафіяльним. Парафію заснував львівський католицький архієпископ Вацлав Єронім Сєраковський (1700-1780 рр.) і це була одна з 6 нових католицьких парафій у Львові. Однак у 1786 р., під час касаційних реформ австрійського цісаря Йосифа ІІ монастир було ліквідовано, а церкву передано греко-католицькій церкві. Після касації парафію було перенесено до костелу св. Антонія.

Адреса: вул. Личаківська, 82а

Церква Георгія Побідоносця

Храм належить до Української православної церкви (Московського патріархату). З 1992 року виконує функції кафедрального собору Львівської єпархії.

До початку Першої світової війни церква була єдиним легальним православним храмом у всій Галичині і належала до Буковинської митрополії. У міжвоєнний період вона була центром Галицького деканату Польської православної церкви в межах Варшавської єпархії. У 1945—1946 роках храм був катедрою Львівської єпархії Українського екзархату РПЦ.

Адреса: вул. Короленка, 3

Церква Святої Анни

Історія святині починається із трагічних подій 1495 року. Того року кравецькі підмайстри м. Львова, не бажаючи більше зносити важкі умови праці, вирішили вночі втекти з міста. Однак міська сторожа наздогнала втікачів і кілька підмайстрів було вбито. У 1507 р. на місці трагічних подій зусиллями кравецького цеху було зведено невеликий костел. Святиню було освячено в честь святої Анни. Проте у 1509 р. під час набігу волохів, очолюваного молдавським господарем Богданом ІІІ, дерев’яний костел згорів. Святиню відбудовано у 1599 році. Цього разу костел було зведено із каменю і дерева. У 1648 р., під час облоги Львова козаками, храм було знищено знову. Новий мурований костел св. Анни повстав у 1673 році. Після часткової перебудови у 1730 р. храм набув сучасного барокового вигляду.
У  1671 р., за благословенням архиєпископа Войцека Корицінського та за сприянням короля і влади міста, костел св. Анни передано августинцям. У скорому часі поряд з храмом повстав монастир.

На початку XVIII ст. ікона Матері Божої з дитям Ісусом, що знаходилась у храмі, стає відома як чудотворна. Саме перед нею у 1710 році міщани заносили свої молитви і просили у Богородиці відвернути від міста пошесть важкої недуги.

У 1783 р. орден августинців був ліквідований, костел отримав статус філіального, а приміщення монастиря було пристосовано під школу. Лише у 1820 році костел став парафіяльним. У 1824 і 1863 рр. храм було реставровано. Тоді ж була добудована дзвіниця храму. У 1810 році на роздоріжжі перед костелом була поставлена фігура св. Яна Непомука, патрона мандрівників та подорожніх. Після ІІ світової війни фігура зникла. У радянські часи у костелі були розташовані Каси попереднього продажу залізничних квитків, а згодом тут відкрили комісійний меблевий магазин. У 1991 році храм св. Анни передано громаді Української Греко-Католицької Церкви.

Адреса: вул. Городоцька, 32

Храм Вознесіння Господнього

Цей греко-католицький храм розташований в місцевості Старе Знесіння. Знаходиться на місці давнішого дерев’яного, що походив із початку XVII ст.

Попередня церква на цьому ж місці була дерев’яною і походила з 1602 року. Із найдавніших документів, що стосуються церкви наразі відомо про два — від 1687 і 1758 років. Першим дослідником, котрий звернув увагу на цінність пам’ятки був австрійський археолог Адольф Вольфскрон, котрий опублікував 1858 року рисунок та план у віденському виданні у статті про дерев’яні церкви Моравії, Сілезії, Угорщини та Галичини. У тому ж році опис мистецьких пам’яток подав Феліціан Лобеський у газеті «Rozmaitości» (додаток до Gazeta Lwowska). Пізніше у своїх працях церкву згадували зокрема Федір Білоус, Юзеф Лепковський, Казимир Мокловський, Богдан Януш, Михайло Драган. У середині XIX століття церква перебувала у поганому технічному стані. З’явились плани будівництва нової.

Цей храм не є популярним і знаним серед туристів, а все через те, що він знаходиться далеко від центру міста. Святиню можна побачити з вікна потягу, в’їжджати до галицької столиці.

Адреса: вул. Старознесенська, 23

Церква святого Климентія папи

Весь монастирський комплекс, включно з храмом було споруджено в 1893—1895 роках архітектором Іваном Левинським за проектом Франца Штатца для Кармеліток босих. Проект неоготичного костелу допрацьовувався відповідно до умов ділянки. 1895 року Юліан Захаревич виконав проект головного і двох бічних вівтарів у неоготичному стилі. Скульптори Антон Попель і Тадеуш Сокульський реалізували його протягом 1895—1898 років.
1939 року радянська влада розмістила тут НКВС. За німецької окупації в будівлі розміщувалось Гестапо. 1943 року на терені монастирського саду та цвинтаря нацисти розстрілювали італійських військовополонених.

Від закінчення війни, й до 1952 року, у будівлях монастиря розміщувався охоронний полк НКВС-МВС. Згодом охоронний полк було перебазовано на південні околиці Львова, а колишній монастирський комплекс надійшов у розпорядження міської АТС. У 1960-тих роках під час ремонтно-будівельних робіт тут знаходили рештки репресованих. Будівлю храму львівська дирекція «Укртелекому» використовувала як операційну залу для розрахунків та обслуговування клієнтів.
Починаючи з 1996 року, громада церкви Святого Климентія, боролася за повернення храму і використання його для богослужінь. Храм було повернуто УГКЦ через 12 років.

Адреса: вул. Чупринки, 70

Церква Покрови Богородиці (Покровська церква, костел Святого Миколая)

Церква Покрови Богородиці є пам’яткою сакрального архітектурного мистецтва XVIII століття. На даний час Покровська церква у Львові належить до Української Православної церкви Київського Патріархату.

Варто наголосити, що перший храм на цьому місці зводився ченцями католицького монаршого ордену тринітаріїв на землях, що тоді відносилися до Галицького передмістя. Так, у 1696 році було зведено дерев’яну споруду костелу Миколая з монастирем Тринітаріїв. Сучасного вигляду храм набув впродовж 1739-1745 років, коли під егідою архітектора Казимира Гранацького було зведено кам’яний храм. Після ліквідації ордену тринітаріїв костел Миколая став парафіяльним, а згодом, у 1837 році, був переданий ченцям-єзуїтам. В 1924-1926 роках храм зазнав капітальної реконструкції, після якої повністю змінився його зовнішній вигляд. Керував цією реконструкцією архітектор Т. Врубель.

Так, будівля храму повністю відповідає архітектурним тенденціям часу свого зведення. Фасад святині розділений пілястрами та карнизами, він увінчується традиційними фронтоном з волютами. Інтер’єр виконаний в стилі рококо – надзвичайно пишна ліпнина та гармонійне різьблення по дереву. Варто звернути увагу на скульптурне оздоблення церкви Покрови Богородиці, зокрема, на дерев’яний вівтар, автором різьблення якого є знаменитий скульптор Себастьян Фесінгер. Великою цінністю, яка зберіглась у храмі, є вівтар Шольц-Вольфовича, виготовлений скульптором Яном Зарембою приблизно у 1595 році.

Адреса: вул. Грушевського, 5

Монастир святого Климентія

У 1937 р. митрополит Андрей Шептицький вкотре виявив щедрість щодо редемптористів Львівської Віцепровінції: майже в самому центрі Львова вони відкрили свій новий дім на вулиці Зибликевича, 30 (сьогодні Івана Франка, 56), посвятивши його під опіку св. Климентія. До посілості входили великий будинок з городом і церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії.

Ця посілість спочатку була власністю Львівського Ставропігійного братства. У 1881 р. там оселилися Сестри Василіянки; вони відкрили гімназію для дівчат, яка діяла з перервами до 1933 р. Невдовзі дім було розбудовано, а Львівський митрополит Сильвестер Сембратович добудував у 1885 р. невелику церкву, яка служила вірним тієї частини Львова.

В 1893 р. у церкві було встановлено ікону Матері Божої Неустанної Помочі. Ікона – робота невідомого маляра, намальована на полотні розміром 100 х 150 см., подібна до оригіналу, що знаходиться в Римі. Завдяки цій іконі дуже зріс приплив вірних до храму.

У 1938 р. отці доклали зусиль, щоб відремонтувати приміщення. 13 листопада 1938 року сам митрополит Андрей Шептицький разом з апостольським візитатором єпископом Миколаєм Чарнецьким та генеральним консультором о. Йосифом Схрейверсом у присутності великої групи редемптористів урочисто посвятив монастир.

У 1939 році при першій більшовицькій окупації монастир і церква потрапили до рук комуністичної влади. Від 1946 до 1959 р. дім був власністю облпарткому; пізніше монастирський комплекс зайняла турбаза «Львівська» закритого акціонерного товариства «Львівтурист» і володіла ним до 1992 р. На той час із церкви зробили кафе з готелем на другому поверсі, а в монастирському домі розмістили бухгалтерію.

У 1993 р. під дверима колишнього храму Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії почалися Богослужіння вірних УГКЦ. В серпні того самого року рішенням Представника Президента України у Львівській області монастирський комплекс повернено Львівській Провінції ЧНІ.

24 грудня 1996 року Державний комітет України у справах релігії зареєстрував монастир св. Климентія як релігійну організацію Української Греко-Католицької Церкви. Після тривалих ремонтних робіт відновлено монастирський храм, де регулярно відбуваються Богослужіння, а в домі розмістився Провінційний уряд Львівської провінції ЧНІ.

Адреса: вул. Франка, 56

Наталія Бойченко

Джерела: www.cssr.lviv.ua, uk.wikipedia.org, www.castles.com.ua, uk.wikipedia.org, velychlviv.com,  uk.wikipedia.org, velychlviv.com,  lpba.org.ua, velychlviv.com,  sv-anna.at.ua, www.lvivcenter.org,  ukrainaincognita.com,  nash.lviv.ua, lviv.travel,  www.3dmaps.com.ua,  www.lvivbest.com