Три роки тому вірменська громада Львова відзначила 650-річчя від початку будівництва Вірменського собору. З нагоди святкувань було освячено реставрований дерев’яний різьблений вівтар «Голгофа». Унікальну пам’ятку у подвір’ї Вірменського собору, яка сьогодні привертає особливу увагу туристів, відновлювали впродовж декількох років.
У вересні 2013 року вірменська громада Львова відзначила 650-річчя від початку будівництва собору Успіння Пресвятої Богородиці, більш знаного нам як Вірменський собор. Храм століттями належав до Вірменської Апостольської Церкви і був центром життя численної громади львівських вірмен — біля нього поставали релігійні і світські об’єкти. Наприкінці XVII століття частина вірменського духівництва підписала унію з Римом, відтак виникла Вірменська Католицька Церква східного обряду і Львівська архієпархія Вірменської католицької церкви, до якої до 1945 року належав собор у Львові. І тільки на початку третього тисячоліття собор повернувся законним власникам – Українській єпархії Вірменської Апостольської Церкви.
З нагоди святкувань 650-річчя собору було освячено реставрований дерев`яний різьблений вівтар «Голгофа». Унікальну пам’ятку у подвір`ї Вірменського собору відновлювали українські та польські реставратори за фінансового сприяння міністерства культури Польщі, Фундації вірменської культури і спадщини з Польщі. Керував роботами Анджей Казберук, спеціаліст по реставрації дерев’яних пам’яток з Варшавської Академії Мистецтв.
Реставрація вівтаря тривала близько трьох років і почалась з його демонтажу і перенесення окремих частин на хори катедри, де відбувалося їх відновлення. Виявилося, що елементи конструкції були знищені настільки, що кожної хвилини вівтар міг просто розсипатися.
За словами реставратора Анджея Казберука, вівтар складається з трьох різних частин – фігури розіп’ятого Христа, двох жіночих – Матері Божої і Марії Магдалини, і дерев’яного тла, на якому змонтовані усі фігури. Композиція, різнорідна за технологією і методом різьблення, змонтована в єдине ціле в середині XVIII ст. Найстарішим елементом вівтаря є фігура Ісуса Христа на хресті, яка могла бути вирізана ще у ХV ст., а найновіші елементи датуються XVIII століттям. Жіночі постаті вирізьблені «під Пінзеля». Цілком можливо, що основні фігури були перенесені з іншого львівського храму, бо на них залишилися сліди позолоти, яка використовується у внутрішніх приміщеннях. Тло вівтаря складається з понад 250 елементів, змонтованих в єдине ціле. Тут використана рідкісна техніка – у дерево впресовано мілко потовчене різнокольорове скло, яке блищить. Більшість кам’яних елементів «Голгофи» теж вкриті дрібними уламками різнокольорового скла.
«Голгофа» декілька разів горіла, вогонь пришвидшив деградацію живописних шарів. До знищення причинилися й атмосферні явища – дощ і сніг, які проникали через дірявий дашок. Сходи перед вівтарем, як виявилося, зроблені з старих надгробних вірменських плит. До початку реставраційних робіт скульптури Матері Божої не було на місці, але, на щастя, її віднайдено у фондах Національного музею.
Реставратори очистили й відновили основні фігури вівтаря та замінили втрачені фрагменти. Філігранна робота з заміни елементів тла вівтаря була найбільш тривалою, частину їх відновили на місці, а частину замовляли у Німеччині. Спеціально для монтажу було реставровано стіну будинку на вул. Краківській, 14, до якої кріпиться вівтар. Вівтар захистили дерев’яним дашком.
Ольга-Марія КОХАНЕВИЧ
Джерела
- Вікіпедія. Ансамбль Вірменського собору у Львові. – https://uk.wikipedia.org/wiki
- Релігія в Україні. – 08.2012. – http://www.religion.in.ua
- Релігійно-інформаційна служба в Україні. – 09.2013. – http://risu.org.ua/
- Wolańska J. Renowacjа katedry ormiańskiej we Lwowie: ratunek nadszedł w ostatniej chwili. – http://skarbnica.ormianie.pl
