Історія сіл Черепина та Давидова Пустомитівського району (віддалених від Львова 14 і 17 км відповідно, які мають статус «прильвівських сіл»), тісно пов’язана з історією тутешніх греко-католицьких парафій.
Перша писемна згадка про Черепин датується 1410 роком, як це зафіксовано в архівній довідці Центрального державного історичного архіву у Львові (ЦДІАЛ), виданій на запит церковної громади Черепина. Таблиця на черепинській церкві Стрітення Господнього вказує на дату заснування – 1760 рік.
Таблицю встановили ще за радянських часів, як відомо, «охоронний статус» давав можливість зберегти святиню від руйнації комуністичною владою. Будівництво дзвіниці датоване 1754 роком.
Натомість в архівній довідці, виданій ЦДІАЛ на запит теперішньої громади УГКЦ в Черепині зазначено, що названа церква збудована в XVII ст., відновлена в 1758 році згідно з «Шематизмом духовенства Львівської архієпархії на 1935-36 рр». В 1757 році монахи-домініканці уклали контракт із львівськими майстрами-теслями братами Дроздовичами на спорудження храму Стрітення Господнього. Ці монахи «патронували» храм в Черепині, що в подальшому позначилося як на матеріальному стані місцевої парафії, так і на служінні греко-католицьких священиків. У справі № 1725 ЦДІАЛ зазначено: «Церква на високій горі за селом… на підвалинах дубових і зі споду на три лікті дубового … сама по собі обширна і гарна. …По виставленні превелебним Григорієм Сушанським за 1764 року виставлена» (2).
Австро-Угорська імперія після падіння Речі Посполитої у новому «короннному краї» ‒ Галичині – створила можливості для розвитку унійної Церкви. Галицькі українці переживали «фазу конфесійної національності» (3). Саме в такий час й розпочалося становлення церковної громади у Черепині. Монахи-домініканці у Львові як власники маєтків, у зв’язку із розширенням прав греко-католицького духовенства у Галичині, не завжди підтримували ініціативи священиків української національності. Митрополича консисторія влаштовувала конкурси для заповнення вакансій керівників парафій. З трьох претендентів власник маєтку вибирав когось за власним баченням. Дослідник В.Лаба оперує статистикою щодо матеріального стану парафій в Черепині та Давидові з часу їх заснування. В 1808 році церква була спустошена часом й природніми умовами; до неї належали 16 гектарів поля; зареєстровано 39 родин (2). Священик мав хату-ліп’янку, натомість в Давидові біля дерев’яної церкви такої хати взагалі не було.
Серед помітних керівників капеланії в Черепині в перші десятиліття XIX ст. був о.Андрій Федакевич (1810-1831). В 1827 році митрополит Михайло Левицький здійснив візитацію на парафію у Черепині. На той час, як випливає із опису її стану парохом о.А.Федакевичем, основа церкви перебувала в доброму стані, натомість купол був зіпсований, через нього затікав дощ і відповідно храм всередині псувався. Звернення до отців-домініканців у Львові з цього приводу були безрезультатними (2).
У Давидові існувала окрема парафія до моменту будівництва і заснування черепинської церкви. З джерел, які опрацьовував дослідник В. Лаба, відомо, що в перші два десятиліття XIX ст. черепинська парафія стала «матірньою», а давидівська – «дочірньою» і була посвячена св.Дмитру. Якщо в першому селі завжди переважали українці, то в в другому – поляки.
Історія парафії в Черепині в другій половині XIX ст. характеризується або відсутністю священика безпосередньо на місці, або коротким періодом його служіння. В 1876 році сюди попросився о. Яків Підлісецький, завдяки якому в сусідньому Давидові була збудована мурована церква св. Дмитра, пізніше відновлена в 1914 році. Проте й цей священик «затримався» в Черепині лише чотири роки…
За урядування тимчасово призначеного до конкурсу о. Пилипа Пелеха в Черепині був зроблений ремонт церкви, зокрема, покрито гонтом дах, цинком – три малі куполи, у храмі встановлено нову підлогу. В 1887 році храм в Черепині отримав статус парафії. Названий священик пройшов сюди за конкурсом на становище пароха, водночас за своїми поглядами це був москвофіл (2). В 1889 році новий парох подбав за ремонт інтер’єру черепинської церкви.
З початку XX ст. мало хто з отців хотів йти на «голодівку», а ті, що приходили, працювали на парафії в с. Черепин не більше двох-трьох років. За урядування о.Івана Слободяна в черепинській церкві було зроблено розписи.
Найпомітнішою постаттю з поміж парохів у Черепині в міжвоєнний період став мученик за віру й народ блаж. п. о. Августин-Климент Цебровський, уродженець Тернопільщини. 4 лютого цього року минуло 130 років з дня його народження. В 1922 році висвячений на священика. На противагу своєму тестю, вищезгаданому о.Івану, якого після Черепина призначили до сусіднього Товщева, о. Августин не був прихильником «великої Русі» в Галичині. В 1926 році з поміж п’яти кандидатів митрополича консисторія обрала його на становище пароха, адже, як стверджує Анастасія Колтун, уродженка с. Черепин, в статті до архиєпархіальної газети «Мета»: «за роки його душпастирства духовна освіта, побут, культура і матеріальний добробут селян значно покращилися» (5).
За ініціативи о.Августина було зведено двоповерхову цегляну читальню з балконом «Просвіта». Новий парох подбав за національну й культурну просвіту селян, серед яких до цього часу здебільшого душпастирювали священики з москвофільськими поглядами. Так, як стверджує А. Колтун, для читальні о.Августин придбав понад 350 книг і журналів. Організував також гуртки: драматичний і вокально-танцювальний «Луг», для якого парох с. Черепина придбав 10 духових інструментів. Разом з дружиною заснував магазин господарських товарів, а згодом – кооперативну спілку. (5)
Така діяльність о.А.Цебровського не була до вподоби місцевим полякам та й самим власникам маєтків у Черепині й Давидові – монахам-домініканцям. Між ними й парохом Черепина за участі митрополичої консисторії на початку 30-их років минулого століття тривали майнові суперечки…
Отець Августин «сформував осередок «Рідної школи» і «Союз українок», відремонтував будівлю школи і купляв книги для школи, особливо для бідних дітей і сиріт. Священик також придбав необхідні книги для храму, хору і молодого дяка Іллі Думанського» (5). Серед його вихованців було троє хлопців, які вчилися в семінарії завдяки його матеріальній підтримці. Священича родина Цебровських допомагала харчами, одягом, різними матеріалами, медикаментами бідним людям в селі.
У листі до головного редактора газета «Діло» один з мешканців Старого Села відзначив велику заслугу о. Августина в заснуванні і становленні їхньої греко-католицької парафії до 1931 року. Немало селян-українців завдяки регулярним богослужінням о.Августина в Старому Селі (в ньому теж домінували поляки) перейшли з костелу до нової парафії, де у 30-х роках також розвинулася патріотична діяльність (6). Завдяки праці з дітьми й молоддю у Черепині пароху вдалося викоренити пияцтво. За це селяни дуже любили й шанували о. А. Цебровського та його дружину яка відзначалася багатьма чеснотами.
Жертовна душпастирська праця пароха та його дружини в селі Черепин (1922-1944) для добра Церкви й народу викликала лють у недругів українства. 21 березня 1944 року польська боївка напала на село Черепин і замордувала о.Августина Цебровськогота частину активістів села, загалом 18 осіб, 13 ранили. Дружина Олександра Цебровська була розстріляна навхрест… Дослідник В. Лаба висловлює припущення, що банда могла діяти в погодженні з НКВД чи гестапо, «адже обом сторонам була вигідна взаємна боротьба поляків з українцями» (2). На місце загиблого пароха консисторія призначила старшого віком о. Мар’яна Ярему, але у зв’язку з насильною ліквідацією УГКЦ в 1946 році греко-католицьку церкву з часом зачинили… В 2016 році митрополит Ігор Возьняк видав декрет про початок беатифікаційного процесу слуги Божого о. Августина-Климента Цебровського.
Після Другої світової війни в сусідньому Давидові українців побільшало через сумнозвісну операцію «Вісла» 1946-1947 років, натомість поляки з Давидова виїхали в сусідню державу… Колишній костел тут був переоблаштований під православну церкву, а Літургії в старому храмі служилися на празник св. Дмитра. З переселенцями прибув греко-католицький священик Роман Павлик, який служив в цьому храмі до квітня 1947 року, та через переслідування УГКЦ перейшов у підпілля, працював бухгалтером і далі таємно відправляв богослужіння у вищеназваній церкві. За заслуги перед Церквою нагороджений папською медаллю в 1998 році.
За служіння о.Миколи Горячого в Давидові в Черепині в 1962 році церкву зачинили, надавши статус пам’ятки архітектури. (2).
На сьогодні парафія УГКЦ в Черепині нараховує біля 150-ти осіб. Вона тепер вже є «дочірньою» (з 2017 року) стосовно парафії УГКЦ в Давидові, що посвячена Різдву Пресвятої Богородиці.
В 1989 році греко-католицька громада в Черепині була офіційно відновлена. З 1991 року тут тривали міжконфесійні чвари між греко-католиками і православними, які заснували окрему громаду і збудували храм святої Ольги під юрисдикцією УПЦ КП, якраз на місці пролиття невинної крові о.Августина та їмості Олександри (поруч з будинком, де вони колись проживали).
В середині 1990-х років громада вирішила ззовні покрити бляхою храм Стрітення ГНІХ. З часом деревина на храмі трухлявіла і після візитів державних охоронців сакральної спадщини було рекомендовано її зняти. З 2006 року громада черепинської парафії за активної діяльності місцевого паламара Антона Бондара змогла виробити документи на реставрацію дерев’яного храму. В 2007 році деревину ззовні храму звільнили з бляхи.
З часу відновлення греко-католицької громади Стрітення в Черепині в храмі і на його території поетапно відбуваються ремонти. Немалі кошти виділило Міністерство культури України, а також відомий український футболіст Олег Лужний, мати якого є уродженкою цього села. Перший етап завершився в 2010 році, коли встановлено довгі металеві сходи на територію парафії.
В 2015 році відновлено кошторисну документацію на подальші ремонти, які розпочалися в 2018 році і тривають до сьогодні. Деревина ззовні храму після відповідної обробки виглядає доволі естетично.
З часом громаді при наявності коштів вдасться довести черепинську церкву до такого стану, аби наступні покоління змогли молотися у ній, відчуваючи внутрішню духовну гармонію. Курія Львівської митрополії УГКЦ оприлюднила звернення до людей доброї волі з проханням складати добровільні пожертви на відновлення дерев’яної церкви в с.Черепин.
Ігор СКЛЕНАР
Використана література:
- Закалик Б. Черепин // Мета. – 2008. – № 47. – С.11.
- Лаба В. Літопис парафії Черепин та Давидів від найдавніших часів до 1944 року та штрихи її дальшого життя. – Львів, 2011. – 84 с.
- Лада М. Львівська Архиепархія тому 100 літ // Газета «Діло». ‒ 1933. ‒ 07 трав. ‒ C.2
- Пахолків С. Українська інтелігенція у Габсбурзькій Галичині: освічена верства й емансипація нації. – Львів: Піраміда, 2014. – 612 с.
- Колтун А. Жива пам’ять мучеництва. До 130-ліття з дня народження о. Цебровського // Мета. –2018. ‒ №3. ‒ С.8.
- Бобреччина // // Газета Діло. 26 серпня 1933 р., с.5
- Газета «За українську державу». ‒ 1944. Ч.2. – 01 трав. ‒ С.9.
