Дерев’яні мости з давніх-давен допомагали людям долати річки або глибокі ущелини. Звичайно спочатку для будови використовували незаконсервовану деревину. Через це кладки і мости потребували постійного догляду і періодичних ремонтів. Імпрегнування нафтопохідними субстанціями не входило в гру, бо вони були легкозаймистими. З часом мости почали будувати з живичних порід дерев, таких як сосна або ялиця. А в кінці ХІХ ст. на державних дорогах почали споруджувати мости з каміння і металу. Проте на громадських шляхах селяни продовжували будувати тільки з дерева.
Перед в’їздами на мости дорогу укладали колотим камінням, щоби на ньому залишалось болото з коліс, копит і взуття. Попри це все одно раз на тиждень треба було прибирати нанесений бруд і тваринні відходи, щоби під ними не гнила поверхня мосту.
Проте основною проблемою мостів був вплив дощу та сонця, через що звичайні дерев’яні мости служили не більше 20 років. Щоби видовжити час експлуатації мостів, над ними почали будувати дахи, а деколи ще й покривати шалівкою. Такі мости могли прослужити до 100 років.
І хоча у ХХ столітті остаточно наступила епоха залізо-бетонних конструкцій, у світі існує дуже багато дерев’яних критих мостів [1]. Деякі з них тепер є туристичною принадою, як от найстаріший європейський дерев’яний критий міст Капелльбрюкке у Швейцарії [2]. Треба зауважити, що саме в Швейцарії їх настільки багато, що у Вікіпедії у «Списку критих мостів» [3] прийшлось зробити окрему статтю – «Список критих мостів у Швейцарії» [4], з якої виходить, що у них є 350 мостів. Але насправді їх є 520, про що можна взнати з сайту Swiss timber bridges [5], на якому є їх фотографії та інформація.
Німеччина і Австрія посідають в Європі 2 і 3 місця за кількістю критих мостів – 52 і 26 мостів відповідно. У чехів є симпатичний туристичний сайт, де пропонується відвідати 12 критих мостів [6], хоча у Чехії нарахували 19 таких споруд [7].
А от у нас я знаю тільки два таких мости і виникли вони як приватна інвестиція і маркетинговий хід – міст до готелю «RA» (с. Поляниця) і кладка-кафе у готелі «Черемош» (с. Яблуниця) на Франківщині. Є іще гарно розташований критий міст у Лумшорах на Закарпатті, але він має залізну конструкцію, ще й покритий бляхою (фото тут).
Але, як кажуть, все так не було! Професор М. С. Глушко у монографії «Сухопутні засоби транспорту українців Карпат другої пол. XIX — поч. XX ст.» стверджує, що в Українських Карпатах побутували криті дерев’яні мости з двосхилими дахами (у м. Турка і с. Комарники на Львівщині, в селах Люта, Загорб, Жорнава і Синевир на Закарпатті) [8].
Як приклад проф. М. С. Глушко наводить фотографію критого мосту у с. Люта. Збудував його майстер Пузяк, тому й досі місцеві називають його Пузяків міст, хоча тепер замість нього стоїть нецікава залізо-бетонна конструкція. Зрештою старий міст на світлині теж не виглядає надто цікаво, але це тільки тому, що він, як і багато інших подібних мостів, був цілком обшитий дошками, тому радше мав вигляд дерев’яного сараю, який перекинули через ріку.
Мешканці села кажуть, що у них було два критих мости. І справді – інформація про другий міст збереглась не тільки в пам’яті людей, але й на фотографії чеської дослідниці Амалії Кожмінової (Amalie Kožmínová). Оригінальне чорно-біле фото опубліковано у її монографії [9], підписане “Krytý most dřevěný v Karpatech Poloninských na Podkarpatske Rusi”. Колоризована копія світлини знаходиться у приватній збірці чеського письменника, фотографа і колекціонера фотографій Павла Шойфлера з підписом: “Location: Ljuta, Subcarpathian Ruthenia, Czechoslovakia, circa 1919-1922” (за його словами, така була легенда оригінального файлу).
Проблемно знайти світлини інших критих мостів, але, на щастя, два з них потрапили до об’єктивів чеських фотографів. Перше фото опубліковано у напрочуд цікавій статті: “Умістити екзотичний світ в об’єктив фотокамери. Флоріан Заплетал і Закарпаття століття тому” і має чітку локацію – село Колочава.
Натомість друге підписано досить узагальнено – Мармарощина. Однак обидва мости настільки подібні (от тільки другий міст на один ряд стовпів коротший), що відчувається рука одного майстра, який міг споруджувати мости в сусідніх селах, а отже можна припустити, що це міст у с. Синевир, про яке згадував професор М. С. Глушко (при цьому він міг не знати про міст у с. Колочава).
Критий міст у м. Турка на Львівщині був розташований над річкою Стрий у самому центрі міста, тому він потрапив на дуже значну кількість фотографій і поштівок. Найстаршою зі знайдених світлин є фото з часів будівництва залізничного віадуку у 1904 році. Невідомо, чи будували їх водночас, чи піший міст у такому вигляді існував раніше, але можна прийняти цей рік, як перший фотографічний документ існування критого дерев’яного мосту у м. Турка.
Критий міст. Фрагмент поштівки 1905 року
На жаль, цей міст був зруйнований під час Першої світової війни. Зрештою знищення усього міста після двох інвазій царських військ були такими жахливими, що лежачий у річці дерев’яний міст не був для мешканців найбільшою бідою.
З Івано-Франківщини вдалось знайти дані тільки про два криті дерев’яні мости – у с. Соколівка та у м. Косів, обидва над річкою Рибниця.
Перший з них – у Соколівці – було збудовано у 1900-му році за проектом професора Юзефа Рихтера (пол. Józef Rychter), котрий був ректором і завідувачем кафедри дорожнього і водогосподарського будівництва Політехнічної школи у Львові. У 1884 році він розробив систему будівництва дерев’яних мостів (т. зв. мости Рихтера), яка набула такої популярності, що використовувалась аж до 1924 року на різних ріках тогочасної Польщі. Можна побачити стару світлину моста Рихтера, який був збудований аж у Білорусі над річкою Піна (фото тут).
На світлині задокументовано процес будівництва мосту через річку гуцульськими теслями. На березі стоїть, очевидно, група інженерів.
Другий міст – у м. Косів – був настільки мальовничим, ще й на диво гарно розташованим, що потрапив на дуже багато фотографій. Називався він Банським мостом, або по-польськи Салінарським. Слова баня і саліна означали солеварню, яку власне видно за річкою. Цікаво, що він не був повністю покритий дахом. Дашки прикривали тільки його бічні конструктивні елементи. Можна зробити припущення, що міст у Соколівці теж не мав даху, бо скоріш за все це також був проект Ю. Рихтера.
Але потім Банський міст перебудували… На чотирьох наступних світлинах видно, що після незначної конструктивної зміни (поява додаткової опори посеред річки) наступила радикальна перебудова – після повені 1937 року дерев’яний міст поступився збудованій поруч залізобетонній арковій конструкції. Цей новий міст був гарним і міцним, але 23 червня 1941 року підірвали його перші Совіти, втікаючи перед гітлерівцями [10]. Після війни другі Совіти збудували банальний залізобетонний міст, в результаті чого Косів втратив частинку своєї краси.
Сучасні технології імпрегнування і консервації деревини дозволяють повернутись до критих дерев’яних мостів. Можна сподіватись що вслід за готелями влади курортних місцевостей теж вдадуться до маркетінґу і почнуть будувати громадські криті дерев’яні мости, які стануть додатковою принадою для туристів і відпочивальників. Приклад можна взяти з наших сусідів – в Польщі рушило будівництво мосту над р. Дунаєць між Кросьцєнко і Щавницею (фото станом на січень 2024 р. тут). Попередній критий міст, збудований у 1871-1872 рр., знищила катастрофічна повінь 1934 року. З того часу це місце носить назву «Зірваний міст», а на берегах ще недавно можна було помітити жалюгідні залишки причілків. Тепер новий місток логічно доповнить трасу Velo Dunajec і значно покращить пересування піших туристів. І хоча він має залізо-бетонну конструкцію, верхня частина буде зроблена з дерева, нагадуючи попередній критий міст.
Ще один польський приклад дбайливого ставлення до критих мостів можна побачити над річкою Супрасль. Стара піша кладка потребувала ремонту, тому її зняли, відремонтували, а потім поставили на інше місце. Оскільки там русло річки було дещо ширше, для містка зробили солідні бетонні причілки, що дозволило додати до кладки своєрідні альтанки. Тепер вона стала зручніша, мальовничіша і, відповідно, більш популярна серед туристів.
В сучасних курортах, де дозволено будувати щось новітнє, не порушуючи архітектурну гармонію оточення, можна спробувати реалізувати навіть якийсь чудернацький архітектурний проект. Один з останніх проектів, що викликав спалах захоплення в усьому світі — критий дерев’яний міст у провінції Цзянмінь у Китаї. Аркова переправа довжиною понад 25 метрів накрита стрімким дахом, який у поперечному перерізі нагадує смереку. Плити, що виконують роль черепиці, пошарово звужуються догори, але без тісного накладання один на одного.
Це надає всьому мосту цікаву ажурну структуру, яка дуже зручна для пішоходів. З одного боку, покрівля виконує свою основну функцію, тобто захищає від дощу, а з іншого – забезпечує вентиляцію. Крім того, це покриття створює гру світла в просторі, що, за задумом дизайнерів, створює відчуття затишку, залишаючись відкритим назовні.
Автор: Zommersteinhof
Використані джерела:
- Wikipedia. Covered bridge (Криті мости)
- Найстаріший дерев’яний критий міст Капелльбрюкке, Швейцарія
- Wikipedia. Liste von gedeckten Brücken (Список критих мостів)
- Wikipedia. Liste von gedeckten Brücken in der Schweiz (Список критих мостів у Швейцарії)
- Swiss timber bridges. Typ: Gedeckte Brücke (Швейцарські дерев’яні мости. Тип: Криті мости)
- Ф. Григера, Д. Дзюба. Сухі ноги навіть у дощ. Криті дерев’яні мости чарують своєю романтикою. Чехія
- V Česku je 19 krytých dřevěných mostů. (У Чехії є 19 критих дерев’яних мостів)
- М. С. Глушко «Сухопутні засоби транспорту українців Карпат другої пол. XIX — поч. XX ст.». Київ, 1993 р.
- Amalie Kožmínová: Podkarpatská Rus: práce a život lidu po stránce kulturní, hospodářské a národopisné . Praga. 1922 rok (Карпатська Русь: праця і життя народу з погляду культурного, економічного та етнографічного)
- S. Nicieja Kresowa Atlantyda, tom III, str. 89.
