Дерев’яна церква Симеона Стовпника в Лісневичах: історія та легенди

На околиці сучасних Пустомит, у колишньому селі Лісневичі, стоїть споруда, що дихає справжньою історією. Церква Преподобного Симеона Стовпника — це не просто пам’ятка архітектури національного значення з охоронним номером 1349. Це місце, де народні легенди про сполоханих коней переплітаються з реальною науковою сенсацією — знахідкою першодруку Івана Федоровича.

Містичне обрання місця: Куди понесли коні?

Історія храму починається з дива, яке переповідають місцеві мешканці вже не одне століття. Громада Лісневичів планувала звести нову церкву в полі за селом, де було багато вільного простору і будівлю було б видно з усіх навколишніх доріг. Проте, коли на підводах почали звозити масивні дубові колоди до обраного місця, коні раптово сполошилися. Тварини, ніби керовані невидимою волею, помчали назад до села і зупинилися лише на самій околиці, біля старого цвинтаря.

Люди тричі намагалися перевезти дерево назад на поле, але щоразу коні поверталися на те саме місце. Громада побачила в цьому однозначний знак Божий. Саме тут, на «обраному» тваринами місці, наприкінці XVIII століття і виріс храм, збудований майстрами з міцного дуба без жодного металевого цвяха [1, с. 22].

Архітектура: Код предків у кожній деталі

Хоча різьблений напис на одвірку західних дверей, зафіксований дослідником Василем Слободяном, каже: «побудована 1828, а помальована 1895» [2, с. 458], історики архітектури впевнені — будівля значно старша. Її конструкція, виконана за давньою технологією зрубу, вказує на традиції ще докласичного періоду [6, с. 114].

Якщо ви завітаєте до Лісневичів сьогодні, зверніть увагу на кілька унікальних деталей. По-перше, це сонце на фронтоні: на фасаді яскраво-жовтим кольором виділено сонце, що сходить, та високий хрест — давній символ світла, що перемагає темряву [5]. По-друге, це нетипові для дерев’яних церков розміри — 16,8×10,3 метра. Нава та бабинець тут об’єднані в один просторий зал, що дає відчуття величі всередині [3]. А широке піддашшя, яке оперізує храм, не лише захищає дерево від вологи, а й створює мальовничу галерею, яку громада традиційно прикрашає квітами.

Скарб на мільйон: «Апостол» Федоровича

Найбільша таємниця храму відкрилася світу у 1970-х роках. На той час церква вже кілька років була закрита радянською владою (з 13 січня 1968 року) і стояла пусткою, приречена на забуття. Під час обстеження горища, серед вікового пилу та старих церковних речей, дослідники виявили справжній скарб — оригінал «Апостола» Івана Федоровича, видрукуваний у Львові ще у 1574 році [4].

Як перша друкована книга України потрапила до сільської церкви в Лісневичах? Це досі залишається однією з найбільших загадок Львівщини. Можливо, її переховували від реквізицій під час численних воєн, а можливо — це був щедрий дарунок мецената ще для попередньої церкви, що стояла на цьому місці. Сьогодні цей безцінний примірник зберігається у львівському Музеї стародруків, але його «лісневицьке» походження назавжди вписане в історію українського книговидання.

Від митрополитів до сьогодення

Храм у Лісневичах завжди був особливим духовним магнітом. У 1813 році відбулося його урочисте посвячення в день святого Симеона Стовпника [1, с. 23]. А вже на початку XX століття сюди з пастирським візитом приїздив сам митрополит Андрей Шептицький. Владика, який надзвичайно цінував та збирав зразки народного мистецтва, приїздив благословити громаду, яка попри всі історичні буревії берегла свою віру та свою дубову перлину [1, s. 25].

Сьогодні, через понад 200 років після офіційної дати побудови, храм залишається діючим. На північ від нього височіє автентична триярусна дзвіниця, а навколо — багато вільного простору, що дає можливість насолодитися спокоєм місця, яке колись самі коні обрали для молитви.

Аристарх БАНДРУК

Список використаних джерел:

1. Лісневичі: історія села та парафії. Краєзнавчий нарис. — Львів: Місіонер, 2013. — С. 22-26.

2. Слободян В. Інскрипції на дерев’яних церквах України. — Львів: Вісник Укрзахідпроектреставрація, 2008. — №18. — С. 458-461.

3. Державний реєстр пам’яток архітектури національного значення. Охоронний номер 1349.

4. Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва: Каталог стародруків. — Львів, 1981. — С. 112.

5. Офіційний сайт Пустомитівської міської ради. Розділ: Культурна спадщина громади. [Електронний ресурс] — 2026.

6. Драган М. Українські дерев’яні церкви. — Харків: Видавець Савчук О.О., 2014. — С. 114-119.