Навряд чи хтось з відвідувачів нашого сайту часто задумується над особами, які першими починали “лупати скалу” історії Львова. У сучасного читача є вибір з цілої низки синтез та більш спеціалізованих досліджень з історії Львова, але що ж було спочатку? Яким чином дослідники починали вивчати історію Львова? Ми пропонуємо вам поглянути на постать Дениса Зубрицького – історика, архівіста, етнографа, на постать дещо контраверсійну, проте безперечно непересічну. Постать, яку було б несправедливо забути з огляду на його творіння – “Хроніку міста Львова”, яка залишається актуальним для не одного покоління дослідників минувшини нашого міста і досі не втратила свого значення. Отож ким був Денис Зубрицький і чому саме його “Хроніка…” не втратила своєї актуальності?
Народився в 1777 р. в с. Батятичах Жовківського округу Королівства Галичини і Володимирщини, яке входило до складу Австрійської монархії Габсбургів. 1795 року закінчив Львівську гімназію. Зубрицький служив дрібним урядовцем магістрату міста Березів. У 1809 році відбулось певне кар’єрне зростання, – він був секретарем Перемишльського повітового управління адміністрації Варшавського князівства.
На початку 1820-х років Зубрицький працював судовим перекладачем з російської мови у Львівському магістраті. У 1829—1847 роках — він працівник Ставропігійського інституту у Львові. А у 1838—1839 роках, на прохання Львівського магістрату, упорядковував міський архів. Зубрицький був префектом Старопігійської друкарні у 1830-1842 роках. З огляду на свою активну наукову діяльність у 1842 році він був обраний член-кореспондентом археографічної комісії при Міністерстві народної освіти Росії. А від 1844 року – Зубрицький почесний член Київської тимчасової комісії по розбиранню давніх актів.
авторства Алоїзія Рейхана
Усі ці сухі факти приховують за собою справжню подвижницьку роботу львівського історика. Розпочав Зубрицький з публікації народних пісень. У 1822 і 1823 роках, у календарі “Львівський Пілігрим”, який виходив німецькою та польськими мовами, він видав деякі народні пісні, разом з мелодіями. У 1830 році виходить його перша історична праця. Німецькою мовою він видає огляд історії “греко-католицької Ставропігійної церкви та інституту, який діяв при ній” («Die griechisch-katholische Stavropigialkirche in Lemberg und das mit ihr vereinigte Institut», фактично це огляд історії Успенського братства та Ставропігійного Інституту). Наступного року, ця праця побачила світ польською мовою. У 1836 році він видає працю присвячену кириличному книгодрукуванню у Галичині.
У 1844 році з’являється чи не найважливіша праця Зубрицького – “Хроніка міста Львова”, яка вийшла польською мовою. Вона була результатом впорядкування міського архіву та охопила історію міста від XIV до ХІХ століття. Чимало вміщених у його праці матеріалів були унікальними, тому праця одразу стала культовою серед дослідників історії Львова і продовжує бути такою і сьогодні. Сумнівною з сучасної точки зору була його політична орієнтація. Зубрицький поступово стає прихильником москвофільства, активною була зокрема його співпраця та контакти з ідеологом російського самодержавства М. Погодіним. Проте подібна реакція була непоодинокою для тогочасної Галичини де перебуваючи під тиском польського руху, частина українських діячів вирішує, що «краще втопитися у російському морі, ніж у польській калабані». Зубрицький був одним з перших діячів подібного спрямування, і свою «Історію Галицької Русі» він писав уже виходячи з цих поглядів.
Зубрицький в одному з листів писав: «Я зберіг собі з моїх статків на старість лише стільки, скільки б вистачило до моєї смерті. Проте я помилився в своїх розрахунках смертю і пережив термін, призначений мною. Засоби для життя закінчились, а смерть не хоче мене брати». Проте 4 січня 1862 року, смерть таки прийшла до Зубрицького. Похований він у Львові, на Личаківському цвинтарі. Зубрицький залишив після себе не монументальні архітектурні споруди, не чарівні твори мистецтва, він не був визначним політичним діячем. Проте він зробив щось, можливо, значно більше. Він написав одну з перших історій Міста, які і сьогодні здатні бути для дослідників та і для простих діячів джерелом цікавих і унікальних фактів. Тож незважаючи на всі неоднозначні моменти, згадуймо Зубрицького хоч деколи – він того вартий.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Скрипник П. І. Зубрицький Денис Іванович // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 386—387.
- Зубрицький Денис // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 498—499.
- Зубрицький Денис. Хроніка міста Львова / Наук. ред.: Ярослав Дашкевич, Роман Шуст. Переклад з польської І. Сварника; коментарі М. Капраля. – Львів: Центр Європи, 2002. – 602 с.
