День народження електричного трамваю, або 141 рік історії

3 вересня 1880 року вперше у світі по рейкам рушив екіпаж, який приводився в дію електричним двигуном – так у Санкт-Петербурзі народився електричний трамвай – його «батьком» став українець Федір Аполлонович Піроцький. Про це сьогодні розповідають «Фотографії Старого Львова».

У електричного трамвая є кілька «батьків» – новий вид транспорту практично одночасно реалізувала низка винахідників. Зокрема, у Російській імперії – українець із козацького роду Федір Аполлонович Піроцький; у Німеччині – Вернер фон Сімменс, а у Сполучених штатах Америки – Лео Дафт. І хоча Вернер фон Сімменс та його компанія представила мініатюрну електричну залізницю на промисловій виставці у Берліні іще в 1879 році, пріоритет на винахід електричного трамвая саме як міського транспорту належить українцю Федору Піроцькому.

Федір Аполлонович Піроцький народився 1 березня 1845 року в селі Сенча Лохвицького повіту Полтавської губернії у родині шляхтичів, які походили із старовинного роду реєстрових козаків. Батько Федора – Аполлон Піроцький був військовим лікарем. Початкову освіту Федір отримав вдома.

Вищу військову освіту Федір Піроцький здобув у Санкт-Петербурзі –Костянтинівський кадетський корпус та Михайлівську артилерійську академію. Навчання він завершив у 1866 році і проходив службу в артилерійських військах у Києві. Іще з часів навчання Піроцький зацікавився електротехнікою, вивчав її за підручниками та науковими журналами. В Києві Піроцький знайомиться із видатним електротехніком Павлом Миколайовичем Яблочковим – винахідником дугової електричної лампи.

Із 1871 року Федір Піроцький працює у Санкт-Петербурзі. У той час він запропонував нову конструкцію доменних печей для виплавки чавуну. Із 1874 року Піроцький займається дослідами із електрикою, в тому числі – передачею електроенергії на велику відстань. У той час змінний струм, напругу якого легко змінювати завдяки трансформаторам, іще не був відкритий. Застосовувався лише постійний струм, який трансформувати було практично неможливо. Для передачі постійного струму на значну відстань без значних втрат потрібні були провідники великого перерізу. У якості таких провідників Федір Піроцький запропонував використати залізничні рейки.

Після дослідів із передачею струму на відстань на Сестрорецькій залізниці біля Санкт-Петербургу, Федір Піроцький вирішив, що від рейкової контактної мережі можна приводити в рух залізничні вагони. У 1875 році було електрифіковано біля 1 версти залізничної колії – рейки були ізольовані одна від одної та від землі (тоді використовувалися дерев’яні шпали) і підключені до генератора системи Грамма. Досліди із саморухомими залізничними вагонами із електричним приводом були успішними. Звіт про ці досліди у 1877 році було опубліковано в «Інженерному журналі», примірники якого сам винахідник розіслав зацікавленим особам та електротехнічним фірмам. Один із примірників цього журналу Піроцький адресував компанії братів Сіменсів в Берлін.

У кінці 1870-х років, після повернення у Петербург після тривалого відрядження у чорноморські фортеці, Федір Аполлонович Піроцький працює над питанням використання електроприводу в міському транспорті. У ті роки Піроцький товаришує і співпрацює із вченим-електротехніком Володимиром Миколайовичем Чіколевим. Заявка на винахід електричного трамвая була подана 5 квітня 1880 року. Через тиждень, 12 квітня Федір Піроцький доповідав про винахід нового виду транспорту перед багатолюдною аудиторією, серед яких був і представник фірми Сімменса у Петербурзі. Доповідь називалася «Проект застосування електрики для руху залізничних потягів з подачею струму тими ж рейками, по яких котяться колеса», вона сподобалася публіці, про неї писали газети.

На той час в Санкт-Петербурзі уже працював кінний трамвай – тут експлуатувалися двохповерхові трамвайні вагони із т.зв. «імперіалом». Такі вагони вміщували до 40 пасажирів і важили 6,5 тон. Один із таких вагонів Федір Піроцький влітку 1880 року оснастив електроприводом. Як і у випадку Сестрорецької залізниці, Федір Піроцький вирішив застосувати рейкове струмознімання через колеса від ізольованих одна від одної рейок, підключених до додатної і від’ємної клеми електричного генератора. Колеса, які виконували роль струмознімачів, були ізольовані від осі та кузова вагону і приводилися електричним двигуном постійного струму через двоступеневий циліндричний редуктор. Для експериментів було вибрано ділянку трамвайних колій поряд із Різдв’яним трамвайним парком, тут було змонтовано невелику електростанцію із генератором постійного струму.

Перша публічна демонстрація роботи електричного трамвая відбулася 3 вересня (по старому стилю – 22 серпня) 1880 року. Вагон рухався по електрифікованій ділянці трамвайної колії довжиною 85 метрів на Болотній вулиці і приводився в рух електродвигуном постійного струму потужністю в 4 кінські сили. Цього вистачило, щоб розганяти важкий вагон до швидкості 10 – 12 км. Випробовування нового виду транспорту тривали протягом майже місяця і викликали жвавий інтерес публіки. Спочатку в вагоні електричного трамвая їхав сам винахідник, потім знайшлися 40 сміливців, готових випробувати новий вид транспорту. Про новий вид міського транспорту писали всі російські газети, що виходили в Санкт-Петербурзі, повідомлення про винахід українського інженера репортери іноземних газет передавали телеграфом в міста Європи та Німеччини. Детальний звіт про досліди із електричним трамваєм публікував журнал «Електрика».

Нажаль, ні міська влада Санкт-Петербурга, ні власники кінного трамвая не зацікавилися винаходом Федора Піроцького. Отож, восени 1880 року йому довелося згорнути експерименти – на їх продовження не вистачало грошей. У 1881 році Федір Піроцький представив модель залізниці на електротязі у Парижі на Міжнародній електротехнічній виставці. Повернувшись у Росію Федір Піроцький побудував першу підземну кабельну лінію, яка передавала струм від генератора, встановленого на Ливарному заводі до Технічної артилерійської школи.

У 1881 році німецький вчений-електротехнік Вернер фон Сіменс і його компанія будує у передмісті Берліна першу лінію електричного трамвая. Тут теж використовувалося рейкове струмознімання, як і у трамвая Піроцького. Це і не дивно – представник фірми Сімменса в Петербурзі надсилав керівнику детальні звіти про досліди Піроцького. Із Федором Піроцьким неодноразово зустрічався Карл Генріх фон Сімменс – рідний брат Вернера фон Сімменса, який на початку 1880-х років проживав у Росії. У 1882 році компанія Сіменса збудувала лінію електричного трамвая в передмісті Відня Мьодлінгу. У 1885 році першу трамвайну лінію в США збудував винахідник Лео Дафт. Крім того, використанням електроприводу на залізниці із початку 1880-х років займався видатний винахідник Томас Алва Едісон…

А що ж Піроцький? Військове відомство не надавало потрібного значення дослідам Піроцького із електрикою. Царат не зацікавив ні електричний локомотив, ні електричний трамвай, ні пропозиції Піроцького, щодо будівництва гідроелектростанцій. Окрім цього, Федір Аполлонович запропонував кілька винаходів в галузі зв’язку, в т.ч. і телеграфного та електричного освітлення. Зазначимо – електротехніка була не єдиною галуззю інтересів Федора Піроцького – відомі його пропозиції удосконалення доменних та хлібопекарських печей, винаходи в галузі артилерії та ракетної техніки.

Останні роки військової служби Федір Аполлонович Піроцький провів в Івангородській фортеці Варшавського військового округу на території сучасної Польщі. Чим винахідник розгнівав вище військове керівництво – невідомо, але й його відправили у відставку за кілька місяців до 25-річного терміну військової служби в званні полковника. Отож Федір Аполлонович Піроцький отримав тільки половинну пенсію.

В той час помирає дядько Федора Піроцького, який мав невеликий маєток на території сучасного Олешківського району Херсонщини. Отож, відставний полковник повертається на Україну і живе у помісті в селі Маслівка. Проте через розбіжності в документах, іншому спадкоємцю вдається обійти Федора Аполлоновича у судових спорах про спадщину. Отож, винахіднику довелося перебратися у містечко Олешки до готелю «Атени», де він і прожив до самої смерті.

Не дивлячись на вельми скромні статки, Федір Піроцький передплачує наукові журнали, навіть продовжує певні хімічні досліди. Отож винахідник іще за свого життя зміг побачити втілення і вдосконалення свого винаходу – електричного трамвая. Цікаво, що сам Піроцький зрозумів небезпеку і незручність рейкового струмознімання, яке він використав у перших дослідах, і запропонував використовувати струмознімання від верхнього контактного дроту. Крім того він передбачив необхідність підвищення напруги в трамвайній мережі.

Потрібно зазначити, що в кінці 1880-х років на території України відбувався економічний бум. Це було пов’язано як із розвитком сільського господарства, в т.ч. цукроваріння, так і з розвитком гірничо-металургійного комплексу. Міста в Україні дуже динамічно розвивалися. В першу чергу – Київ, Катеринослав (Дніпро), Єлисаветград (Кропивницький), Житомир… Власне у Києві і було збудовано першу на території Російської імперії лінію електричного трамвая – вона почала свою роботу 1 червня 1892 року. Трамвайна лінія пролягала по сучасному Володимирському узвозу, її будівництвом керували Аманд Струве та Василь Первенко.

Через два роки, 31 травня 1894 року відкрився рух електричного трамвая у Львові – депо, електростанцію і колії тут збудувала компанія «Сімменс і Гальске». Одним із керівників будівництва був уродженець міста Біла Церква на Київщині, видатний інженер-електротехнік Йозеф Томицький, який протягом майже 30 років очолював підприємство електричного трамвая у Львові.

Іще за життя Федора Аполлоновича Піроцького відкрився рух електричного трамвая в таких українських містах, як Дніпро (тоді Катеринослав) – рух електричного трамвая тут відкрився 26 червня 1897 року; Чернівці – тут рух трамваїв із пасажирами почався 18 липня 1897 року та Кропивницький (Елисаветград) – тут електричні трамваї почали курсувати 25 липня 1897 року… У 1897 році в Житомирі почав діяти вантажний, а у 1899 році – пасажирський електричний трамвай… Цікаво, що в Москві перший електричний трамвай поїхав тільки у 1899 році, а в Санкт-Петербурзі – узагалі в 1907 році.

Федір Аполлонович Піроцький помер на самоті в Олешках 12 березня 1898 року на 54 році життя. Газета «Юг» написала про смерть полковника Піроцького: «Жодних грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, за рахунок описаного і пізніше проданого майна… На площі з молотка продавалися різні старі речі, позначені в описі під номерами, і за всі більш-менш придатні речі вартістю від 1 коп. до 4,65 руб. виручено всього 65 рублів.

Непроданими залишилися 16 номерів нікому не потрібних речей, таких як, наприклад, різні книги, папери тощо. Залишилося 5 скринь, 4 валізи і 3 ящики: усе це наповнене діловими паперами, картинами, книгами». Що трапилося із архівами Федора Піроцького, які досліди він проводив в останні роки життя, нажаль, невідомо.

Федора Аполлоновича Піроцького поховали на міському цвинтарі в Олешках неподалік від могили першого мера міста Панкеєва. Могила винахідника електричного трамвая на щастя зберіглася. Мерія Олешків у 2019 році встановила на могилі Піроцького новий надгробок. На честь винахідника електричного трамвая в Олешках названо сквер, у вересні 2019 року встановлено пам’ятник видатному українцеві.

Першим дослідником життя Федора Аполлоновича Піроцького був Борис Миколайович Ржонсницький (1909 – 1983), уродженець Одеси. У 1951 році Держтехвидав України опублікував книжку Ржонсницького «Ф.А. Піроцький. Винахідник трамвая». Наступного року вийшло російськомовне видання «Трамвай – русское изобретение», де теж йшлося про життя видатного винахідника. В роки незалежності України про біографію Піроцького писала керівник Київського музею електротранспорту Лідія Архипівна Лівінська.

Антон ЛЯГУШКІН