Впродовж багатьох століть, аж до лібералізації імперією Габсбургів свого законодавства, однією з найшанованіших професій у Львові була професія міського ката. Було кілька причин такого їхнього статусу. В першу чергу, це специфіка роботи по виконанню тортур та страт, що вимагала відповідної психологічної стійкості та фізичних навичок. Проте, окрім цього на львівського ката був покладений ще один важливий обов’язок – бути головним санітаром міста, тобто відповідати за чистоту вулиць, роботу двірників, відведення нечистот.
Першим, відомим нам, прихистком львівського ката став міський арсенал, а точніше вежа токарів і линників (канатників), що прилягає до нього з північно-західного боку. Сама вежа початково збудована ще наприкінці XIV століття, проте тільки на пів висоти. У 1430 році її зводять уже на повну висоту.
У вежі Токарів і Канатників міський кат жив разом з помічником і родиною. Одночасно, це було і його «робочим місцем» – тут же відбувались допити та катування.
На початку XVII століття кат мав конфлікт з єврейською громадою, внаслідок чого одержав інше житло, а вежа перейшла в оренду до євреїв. За МаєромБлабаном, кат прожив по сусідству з єврейською громадою всього лиш один рік. В 1616 році міська комісія, дійшла висновків, що таке сусідство спричиняє часті заворушення і кровопролиття, а тому переселила «пана Малодоброго», як називали тоді ката, до однієї з брам міста. Проте, Володимир Меламед наводить факт, що у 1586 р. глава Міської гебрейської громади Ісак Нахманович, щоб позбутися сусідства міського ката, виплатив Раді міста 200 злотих і узяв вежу, де мешкав кат, у довічну оренду. Не відомо, чи тут ідеться про туж саму Вежу Токарів та Линників, чи все таки кат мешкав до цього місця ще десь по-сусідству з єврейською громадою.
Найімовірніше, що з вежі Токарів та Линників ката було переселено Галицької брами. Хоча, виникає певна розбіжність у часі. Відомо, що постанова міської влади, яка наказувала «Жида Гомбріхта зі склепу в мурах виселити і поселити там малодоброго» датована 1631 роком. Відомостей, де мешкав виконавець смертних вироків впродовж 1616-1631, не має.
Галицька брама в той час представляла собою складну фортифікаційну споруду, до якої входило кілька веж і барбакан – кругла оборонна споруда, яка прикривала ззовні підступи до брами. Із зовнішнього боку брами до монастиря Бернардинів тяглась стіна, так звана, Бернардинська куртина. До стіни було прибудоване приміщення для тортур, там же мешкав і львівський кат. До речі, в’язниця розміщувалась поруч, під кімнатою з годинниковим механізмом у вежі. Таким чином,шум від роботи механізмів та періодичне биття дзвонів були додатковим покаранням для в’язнів.
З переходом Львова під владу монархії Габсбургів відбувається кардинальне перепланування міста, в ході котрого в 1777 році були знесені оборонні мури міста. Таким чином, для львівського ката довелося шукати нове помешкання. Ним став будиночок біля підніжжя Гицлівської гори (Гори Страт), по сусідству з міським гицелем.
Це місце стало останнім помешканням для Львівських катів до середини XIX століття, коли дана професія була скасована австрійською владою. Сам же будинок простояв до початку XX століття. Зараз на цьому місці невеличкий скверик.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- Балабан М. Боротьба за розширення вулиці // http://www.ji.lviv.ua/n51texts/balaban5.htm
- Ляшенко І. Ця важлива професія – львівський кат // http://mylviv.com/2010/12/tsya-vazhliva-profesiya-lvivskiy-kat.html
- Меламед В. Під захистом королівських привілеїв (XIV – початок XVII ст.ст.) // http://www.ji.lviv.ua
- http://www.lvivcenter.org
- http://vydavnytstvo.plastscouting.org/
- http://lvivforever.org.ua/
