Два місяці в Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького буде нагода оглянути одну з найбільших виставок картин відомого світові, але практично незнаного в Україні художника-футуриста, батька світового авангарду Давида Бурлюка.
У Національному музеї оригінали робіт цього митця – вперше. Їх на два місяці сюди привезла рівненська галерея “Євро-Арт”. Колекцію творів Давида Бурлюка зібрав Леонід Волошун із Рівного.
Давид Бурлюк більшість свого життя провів за межами України, але марив нею, у своїй творчості завжди звертався до неї і наприкінці свого життя стверджував: „Україна в моїй особі має найвірнішого сина“.
Цей митець — один із засновників світового авангарду. Про нього в Україні говорили, знали про його творчість, але не сприймали за свого. В останні роки дослідники відкривають цілу плеяду митців, які зробили колосальний внесок у розвиток не лише українського, а й світового мистецтва. Серед них і постать Давида Бурлюка, який походив із давнього козацького роду та й за своєю статурою і поведінкою нагадував козаків.
Щоб говорити про Давида Бурлюка треба звернутися до мистецтва ХХ ст. — мистецтва неспокійного, бурхливого. Особливим явищем був дадаїзм і футуризм. Донедавна всі ці митці фігурували як російські. А лише в 2006-07 році в Америці відбулася велика виставка — „Український модернізм 20-30 років“, де здивована публіка побачила, що фактично ці всі художники українського походження.
У творчому доробку Давид Бурлюка тисячі робіт. Перша тема, яка завжди його цікавила — тема жінки, але лише в одній особі — його дружини Марусі. Друга тематична лінія — Україна, якою був замилуваний. Тому серед його робіт стільки квітів і натюрмортів, у кожному з яких можна впізнати деталі, пов’язані з Україною — вітряк, калину, люльку… А ще одна лінія — сюрреалізм, як пророцтво для наступних десятиліть про те, що з нами станеться і зі США. Тому ці картини варто уважно роздивлятися.
Митець писав: “Мій колорит глибоко національний. Жовто–гарячі, зелено–жовті, червоні, сині тони б’ють ніагарами з–під мого пензля. Коли я малюю, мені здається, що я дикун, який тре сук однієї барви об другий, щоб отримати кольоровий ефект. Ефект палахкотіння. Ефект любощів, збудження статтю однієї барви характерних рис і особливостей другої.”
Наталія ПАВЛИШИН
Сам Бурлюк вважав себе татарином з кримськими коріннями. На цьому наголошував і сам художник, і його рідна сестра Маріанна, буваючи у Львові. Зовсім не применшуючи його таланту, слід сказати, що засновником чи співзасновником авангарду він ніколи не був, а приєднався до авангардистів, виїхавши в Америку.
Вважав він себе українцем. Про що свідчать мемуари: “«… З боку батькового — ми українські козаки, нащадки запорожців. Наше вуличне прізвисько „Писарчуки“, ми були писарями Запорозького війська. “