1914 рік для народів, розділених політичними кордонами імперій, став одним із найбільш драматичних в історії. Українці також були втягнуті у вир війни, оскільки воювали на стороні обох протиборчих блоків: Антанти і Четвертного союзу, у складі Російської імперії та Австро-Угорщини. За 4 роки, 3 місяці і 14 днів (28 липня 1914 – 11 листопада 1918), які тривала війна, було мобілізовано 73,5 млн. осіб. За цей час загинуло 10 млн. людей і поранено близько 20 млн.
Ми спробували відслідкувати бойовий шлях другого сина Каменяра, використовуючи документи, листи та записки Тараса Франка, які були передані до Квартири-музею його сином Роландом.
1914 рік
Із початком Першої світової війни Т. Франко йде на фронт у складі австрійської армії. 31 липня Австро-Угорська імперія оголосила загальну мобілізацію. Тарас Франко служить волонтером у 30-му польовому полку у Львові, де отримує звання кадета резерву австрійської армії.
У вересні 1914 року капрал Тарас Франко проходить службу в Білому Камені біля міста Золочів, що на Львівщині.
1915 рік
У травні на «Східному фронті» відбувається наступальна операція «Горлицька битва», завдячуючи якій австрійська армія витіснила російські війська з Королівства Галичини та Володимирії. 3 червня 1915 р. німецько-австрійське військо зайняло Перемишль, 22 червня — Львів. Тарас Франко бере участь у наступі у званні лейтенант.
1916 рік
Активність військових дій Першої світової війни переміщується на Балкани. 27 серпня 1916. Королівство Румунія оголосило війну Австро-Угорській імперії. Наступного дня, 28 серпня 1916, Королівство Італія оголосило війну Німецькій імперії. Командир сотні Тарас Франко з грудня 1915 року по листопад 1916 року перебуває на «Італійському фронті». У фондах музею є листівка, надіслана Т. Франком з румунського містечка Салонта.
На «Італійському фронті» Тарас Франко захворів на тиф і його переводять у м. Люблін.
1917 рік
В Росії відбувається революція, а в Києві створено Центральну Раду. 20 листопада 1917 року Центральна Рада у Києві проголосила Українську Народну Республіку, а 15 грудня 1917 року більшовицький уряд уклав перемир’я з Центральними державами.
Після одужання, до вересня 1917 року, Тарас Франко перебуває у резерві австрійської армії в місті Замосць у званні обер-лейтенант. З вересня служить перекладачем у Ковелі, а пізніше – на австрійському бездротовому радіо.
1918 рік
В Росії більшовики створюють РСФСР. 8 лютого 1918 російська більшовицька армія захопила Київ. 1 березня 1918 року війська Центральної Ради разом з австро-угорсько-німецькими військами увійшли в Київ. 3 березня 1918 було підписано Брестський мир, за яким більшовицька Росія відмовлялася від суверенітету над Польщею, Литвою, частиною Білорусі та Латвії і зобов’язувалася вивести війська з території Української Народної Республіки. 29 квітня 1918 у Києві П. Скоропадського вибирають гетьманом Української Держави.
З травня по серпень 1918 року Тарас Франко перебуває в Одесі.
У листопаді 1918 більшовицька Росія анулювала Брестський мирний договір. В Україні утворено Директорію під головуванням В. Винниченка.
Тарас Франко повертається до Львова. Його призначають сотником Української Галицької армії.
1919 рік
У січні 1919 року в Україні проголошено Акт Злуки. Західно-Українська Народна Республіка об’єдналася з Українською Народною Республікою. 5 лютого цього ж року російська більшовицька армія знову захопила Київ.
З травня по серпень 1919 року Тарас Франко, у складі Української Галицької Армії, бере участь у боях на Поділлі.
У вересні 1919 року Тарас Франко потрапляє в полон до більшовиків. Його інтернують у Кожуховський концентраційний табір для військовополонених у Москві.
З грудня 1919 року по липень 1922 року Тарас Франко перебуває у Харкові. Викладає у школах і чекає документів для повернення додому.
У вересні 1922 року, Т. Франко повертається до Львова, де по серпень 1928 року працює вчителем грецької і латини в академічній українській гімназії.
«Нижче підписую свідчення, що разом з Т. Франком, учителем гімназійним, були інтерновані більшовиками в роках 1920-1922, мешкали разом у Харкові, де Т. Франко заробляв на життя, викладаючи гімнастику й українську мову в різних школах так довго, поки не отримали необхідних документів для виїзду…» – давав у 1928 році свідчення Р. Левицький, котрий разом з Т. Франком перебував у більшовицькому полоні.
З вересня 1928 року по вересень 1939 року Франко працює у польській гімназії м. Ряшів (Жешув) учителем фізкультури.
З 1939 до 1941 р., а потім з 1944 по 1945 рік Тарас Франко працює у Станіславській чоловічій школі № 5 вчителем російської мови та літератури і водночас є наставником шкільного гуртожитку.
У період окупації України німцями, Т. Франко викладає німецьку мову у Станіславові.
Наприкінці 1945 року разом з родиною повертається до Львова і працює викладачем класичних мов Львівського університету до квітня 1948 р.
У 1947–1949 роках був директором Літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові.
У 1950 році «добровільно-примусово» родина Тараса Франка була переселена до Києва
Ольга НИЖНИК
