Сьогодні нашим співрозмовником став український бізнесмен, власник мережі магазинів “Штурм”, актор у фільмах Тараса Химича, колекціонер майданівець, учасник бойових дій на Донбасі Володимир Правосудов (псевдо «Штурм»), який зібрав одну з найбільших мілітарних колекцій, що дає уявлення про історію військ України за останні три століття.
У приватній колекції Володимира Правосудова близько 3 тисяч одиниць зброї, військового одягу, карт, всіляких відзнак і нагород, плакатів, газет, раритетних документів, поштівок, фотографій, починаючи від XVII століття і до сьогодення. Найбільшу частину колекції становить старовинна зброя часів Наполеона, Першої та Другої світової воєн. Серед експонатів близько 300 пістолетів різних років і фірм виробників, гармати, гвинтівки, шаблі.
Після незвичайної екскурсії кімнатами, наповненими зброєю, уніформами, плакатами, періодикою, світлинами та іншими мілітарними експонатами, сідаємо за невеликий стіл в окремій кімнаті, де на стінах, поряд з оригіналами світлинами Другої світової війни, висять фотографії з різних фільмів Тараса Химича. Господар запалює міцну цигарку і запитально дивиться на мене.
— Скільки часу займаєтеся збиранням мілітарної колекції?
— Все життя.
— А якими були перші експонати колекції?
— Дід колов свині німецьким багнетом, а в сусіда — чомусь австрійський. І виникало запитання — чому німецький такий, а чому австрійський такий? І ось так потрошки, 40 років тому, ще по війні того багато було, інтернету не було, треба було чимось зайняти руки, то щось викопували, щось в вогнище кидали, стріляли. Правда , потім за це отримували “по вухах”.
— А як виникла думка збирати?
— Зацікавився реконструкцією, а це відповідно стрій, треба було вміти його носити. Ось так і пішло, спочатку макети, потім кліпи, фільми…Речі знаходжу по всьому світі, але в основному з Європи, там це не заборонено. У всьому світі зброя, яка має понад сто років, уже не вважається зброєю.
— Які у вашій колекції експонати найдавніші?
— Найстаріші експонати — шаблі, ятагани, є катана XVI сторіччя, козацька шабля, багато зброї наполеонівських часів.
—Які експонати є для вас найдорожчими?
— Всі речі є для мене однаково дорогими. Зараз говориться не про гроші, про які я одразу забуваю, після того, як придбав річ, щоб не було думки продати, я тільки купую. Продаю лише, якщо маю 3 одиниці якоїсь речі і тільки знайомим чи на подарунок.
Володимир Правосудов працював над 17 документально-історичними фільмами, зокрема був постановником військових сцен. Серед стрічок – «Золотий вересень», «Бій за Маківку», «Хроніка УПА», «Легіон. Хроніка Української галицької армії 1918 –1919», «Жива» – зняв і кілька кліпів, використовуючи у зйомках зброю і військову форму різних формувань – кітелі, мундири, кокарди, шапки, шоломи зі своєї колекції. Одним із перших був створений ним у 2009 році кліп про УПА «Машинґвери».
—А як розпочалося ваше захоплення кіно?
— У 2009 році зняв свій перший кліп “Машингвери” – це моя перша режисерська робота, туди ж пішли і мої перші гроші. Потім познайомився з Химичем, були кліпи, був фільм “Золотий вересень”. І зараз у нас з Тарасом Химичем уже 9 фільмів, пару кліпів. І, оскільки, незалежно від того, яку роль ти граєш чи партизана, чи МГБіста, чи зв’язкового, ти повинен бути в темі, тому за всі постановки бойових сцен відповідав я.
—Зараз ви, разом з Тарасом Химичем, завершуєте роботу над незвичним для вас, в плані історичної епохи, фільмом. «Король Данило» — майбутній бойовик Тараса Химича за основу якого взято життя історичної постаті Данила Романовича. Прем’єра запланована на 22 листопада 2018 року. Чи складно було вийти за рамки звичної епохи?
— З цим фільмом, який завершуємо зараз простіше працювати, тому що ні один історик не покаже нам фотографію чи карту і не скаже, що то так не було і це нам розв’язує руки. Так, ми маємо консультантів, ми перелопатили багато матеріалів. А далі лише припущення — могло бути? Могло! Було? Було!
Володимир Правосудов віддавна хоче створити військовий музей, щоб зібрані ним речі побачили люди. На сьогодні вирішено, що Львівська обласна рада у комунальному приміщенні, де довгі роки розташовувався російський культурний центр (по сусідству з УПЦ (МП)), надає під «Будинок воїнів» і саме у ньому постійно експонуватиметься колекція Володимира Правосудова.
— Як вам вдалося отримати будинок, в якому знаходився російський культурний центр під «Будинок воїнів»?
— Після того, як ми з приміщення на вулиці Короленка, ми усунули Російське товариство, одразу набігло купу людей з тим, щоб там зайняти будинок, чи то на хостел, чи поділити на офіси громадських організацій. Я звернувся до Олександра Ганущина, написали лист підтримки, поїхав в Київ до Верховної Ради і після того справа зрушилась.
Оскільки Львівщина і Галичина — це колиска всіх майданів і не останню роль ми зіграли в АТО, на жаль трагічну. І якщо Садовий з будь-якого музею намагається зробити кабаки, то про яку культуру йдеться? Лише про гроші. А приміщення на Короленка — це власність Обласної Ради.
Уже кожна школа має принаймні куточок, присвячений Майдану та подіям які відбуваються зараз. А у Львові нема, тільки щось десь планується.
— В “Будинку воїна” планується розмістити вашу мілітарну колекцію і створити там музей, яким він має бути?
Музей — це буде відкритий простір для ветеранів всіх війн: афганців, упівців, дивізійників, партизанів, всіх , хто ще живий. Будуть нагородження, святкування, виступи для молоді. Тобто, нарешті ми будемо мати у Львові щось своє, як ветерани чи інваліди війни.
Уже виділені кошти на музей, проводиться ремонт в приміщенні. Єдиний мінус, це те що наразі не передбачено ні пожежної сигналізації, ні охорони, ні відеонагляду. Але робота уже почалася.
В будь-якому випадку, чи встигнуть зробити ремонт, чи ні, я свою колекцію переношу туди хоча б на відкриття на свято Покрови — 14 жовтня. Зберемо АТОвців для цілодобової охорони, щоб показати, що така проблема є. Оскільки на експозицію, на стенди, чи навіть просто стіл ні копійки не виділили. Але будемо шукати, будемо піднімати це питання.
Ну що ж, до 14 жовтня залишилося трохи менше двох місяців. Чи відкриється повноцінний “Будинок воїна” і чи зможуть львів’яни та гості унікальну експозицію музей, покаже час.
Розмову вів Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
