До Данила не було Данила. Таким тавтологічним зворотом можна охарактеризувати ситуацію довкола імені правителя Галицького і Володимирського князівств Данила Романовича. Адже до нього ніхто з Рюриковичів такого імені не носив. Після нього: траплялося, але він був першим, хто “ввів моду” на це ім’я. Звідки в Рюриковичів виникає традиція найменування синів саме таким іменем і куди спроба відповісти на це питання може завести, зараз побачимо.
Чи існує зв’язок між Північною Сирією часів ІV – V століть та Галицько-Волинським князівством? З точки зору логіки, цей контакт уявити собі досить важко. Вони знаходять в різних площинах як в хронологічному, так і територіальному плані. Але історія інколи дозволяє собі бути алогічною, або такою нам видаватись. Й зважаючи на цей нюанс, спробуємо поглянути, чому ж ці території таки пов’язані. Розглянемо це на основі зв’язку, який утворився між сирійським монахом-аскетом та правителем Галицького і Володимирського князівств. Тепер про кожного по черзі.
У V столітті на території сучасної Сирії виникає вкрай специфічний вид аскетизму, який сьогодні відомий під назвою стовпництво. Суть цієї аскетичної практики полягала в тому, що монах-аскет більшу частину свого життя проводив на високому (або не дуже) стовпі. Зі стовпа він повчав учнів, звідти спілкувався з тими, хто до нього приходив. Це був особливий вид усамітнення і зосередження на молитві.
Першим до цієї практики вдався, як вважається, Симеон Стовпник, який у 423 році зійшов на стовп. Він користувався великим авторитетом серед віруючих. Багато людей прибувало аби послухати його, а інколи до нього звертались за порадою навіть впливові правителі. Пізніше у нього з’явились учні: преп. Іоанна, преп. Симеона Стовпника Молодшого, преп. Аліпія і преподобного Даниїла. Останній нас цікавить найбільше, адже саме він і є одним з головних винуватців появи цієї статті.
Є всі підстави вважати, що першого коронованого монарха на Русі, тобто Данила Романовича, назвали саме на честь цього монаха-аскета. В період правління Данила про Даниїла Стовпника вже знали і навіть, як виглядає, вшановували культ цього святого. Можливо, на його честь навіть називали міста: йдеться про літописні Cтолп’є та Данилів.
Так виглядає, що на честь цього святого Данило Галицький збудував монастир. Це був перший на Русі монастир в його честь. В Галицько-Волинському літописі під 1268 повідомляється, що місцем розташування цієї сакральної споруди був Угровськ, що на Західній Волині. Місто, на жаль, по-сьогодні не ідентифіковане й існує лише на папері та у здогадках науковців.
Якщо ж йти далі за літописом, натрапляємо на факт про “абата з Гори Святого Даниїла” Григорія, який брав участь у посольстві Данила до Риму у 1264 році. Якщо тут йдеться про той самий монастир, то він міг мати досить вагомий статус і вагу у зовнішній і внутрішній політиці Данила. На підкріплення цієї думки, наступний фрагмент з літопису: під 1259 роком є запис, що Данило “созда град Угореськ і поставі в немь піскупа”. Таким чином, не виключено, що для нас сьогодні нічого не означає місто, яке для короля Данила могло значити дуже багато.
На імовірну популярність стовпництва як аскетичної практики на Русі, вказують і наступні аргументи. У Холмі, який був столицею держави Данила Галицького, вчені вже віднайшли і досліджують достатньо велику кількість башт-стовпів. Якісь з них стоять на самоті, інші поруч з монастирями. Тут одразу напрошується паралель з баштами-донжонами, військово-оборонними спорудами, характерними для тих часів. Але в світлі останніх знахідок, від цієї думки мабуть можна відмовитись. Скажімо, на верхньому ярусі однієї з таких башт, що знаходиться у Столп’є, що під Холмом, було знайдено залишки келії. З іншого боку, є відомості, що в XV столітті у цій вежі жив “піп Вавіла”. Ці аргументи вказують радше на сакральне, а не військове значення об’єктів.
Раз-по-раз зустрічаємо і ряд інших цікавих згадок в літописах. Так, в оповіді про побудову Холму, знаходимо дані про високу вежу, яку зводили в центрі міста. Хроніст Ян Длугош, описуючи прихід Данила в Люблін, подає наступну характеристику: “Він, прийшовши в Люблін, захоплює як замок, так і місто…і забирає всю землю Люблінську і будує у Середньому замку круглу вежу…”. А як вам такий уривок з Галицько-Волинського літопису, коли під час військових дій в Любліні, князь Конрад Земовитович, відчуваючи небезпеку, “..вибіг на стовп до монахів з боярами своїми і слугами…”. Очевидно, всі наведені фрагменти підтверджують не просто наявність на Русі уявлень про стовпників, але й їх немалу популярність. Так виглядає, що шанував стовпників і Данило, який у 1223 році, перед однією з битв, “…поклонився Богу і святому Симеону…”. Відтак, це наштовхує на думку, що Даниїл Стовпник дійсно міг бути патроном князя, який, швидше за все і був названий на його честь.
Імена тоді давали, опираючись на кілька традицій. Перша з них: називати на честь святого, день якого припадав на час хрещення немовляти. Другий: іменем святих, яких вшановували або в день народження дитини, або на протязі одного-двох тижнів від дня народження. Найімовірніше, друге і мало місце в випадку з Данилом Галицьким. Отака незвичайна історія короля, який “зійшов зі стовпа” на престол.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Майоров А. О происхождении имени и уточнении даты рождения Даниила Галицкого. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/58415/30-Mayorov.pdf?sequence=1
- Стовпництво // Українська релігієзнавча енциклопедія. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ure-online.info/encyclopedia/stovpnytstvo
- Стовпництво як вид християнського аскетизму // Кіріос. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://kyrios.org.ua/literature/articles/2863-stovpnitstvo-jak-vid-hristijanskogo-asketizmu.html
