На початку 1972 року до Львова надійшло 9 вузькоколійних трамвайних вагонів «Tatra T4SU» виробництва чехословацького концерну «ČKD». Разом із новими трамваями до Львова приїхали чеські фахівці, які керували випробуваннями нових трамваїв та навчали персонал трамвайного депо № 1 управлінню новими вагонами та їх обслуговуванню та ремонту.
Випробування трамваїв «Tatra T4SU» тривали майже рік, лише 19 січня 1973 року водій Л.П. Петляк вперше вивела на трамвайний маршрут № 7 трамвай «Tatra T4SU» для експлуатації із пасажирами. Так у Львові починалася «чеська трамвайна ера».
Перші трамвайні вагони Львова були виготовленні заводом «Grazer Maschinen- und Waggonbau-AG» в австрійському місті Граці і укомплектовані електричним обладнанням фірми «Siemens & Halske». Наприкінці квітня 1894 року до Львова було доставлено 16 таких моторних вагонів. У 1895 році із заводу в місті Граці до Львова прибуло іще 6 трамвайних вагонів, які мали вдосконалену конструкцію. У 1899 році цей завод постачив Львову іще 2 трамвая.
Трамваї, виготовлені у місті Граці, були двовісними і дуже невеликими за розміром (вони вміщали приблизно стільки ж пасажирів, скільки сучасна маршрутка). Такий рухомий склад був пристосований до двостороннього руху, адже розворотних кілець на той час на кінцевих зупинках не було. Пости керування із контролерами та пристроями керування гальмами знаходилися у передній та хвостовій частині вагона. Водії керували такими трамваями стоячи – кабіни водія фактично не було. Особливо складно було керувати такими вагонами взимку та під час дощу.
Трамваї, виготовлені у місті Граці, знаходилися в експлуатації із пасажирами у Львові до початку 1920-х років. Найбільше повезло трамвайному вагону із № 27 – його переобладнали у службовий, він знаходився в експлуатації аж до початку 1990-х років. Частина моторних вагонів із Грацу були переобладнані в службові причіпні вагони. Один такий зберігся до наших днів – це вишка контактної мережі № 020.
Із 1903 року до Львова почалися постачання трамвайних вагонів, які виготовляло «Перше галицьке акціонерне товариство будівництво вагонів і машин» (польською – «Pierwsze Galicyjskie Towarzystwo Akcyjne Budowy Wagonów i Maszyn»), завод якого знаходився в місті Саноку (нині Польща). На цьому підприємстві виготовлялися моторні та причіпні вагони під брендом «Sanok». Загалом на цьому підприємстві для Львова було виготовлено понад 110 моторних вагонів і три десятки причіпних. Остання партія трамвайних вагонів «Sanok» із заводу в місті Сянок надійшла до Львова у 1929 році. На той час підприємство-виробник носило назву «Zjednoczone Fabryki Maszyn, Kotłów i Wagonów – L. Zieleniewski i Fitzner-Gamper, Spółka Akcyjna, Fabryka Sanocka». Іще 5 трамвайних вагонів «Sanok» до Львова надійшло у 1943 році із міста Тарнува, де трамвайний рух припинився. Читачам, напевне, буде цікаво, що вагонобудівний завод у Сяноку у 1950-ті роки був переобладнаний на виробництво автобусів із назвою «Autosan».
У Львові трамвайні вагони «Sanok» працювали із пасажирами аж до початку 1970-х років. У 1950 – 1957 рр. силами вагоно-ремонтних майстерень було проведено модернізацію 130 старих трамвайних вагонів (із 184 наявних). Моторні вагони отримували окрему закриту кабіну водія і напівобтічну форму кузова. Під час модернізації моторні вагони отримували нові потужні електродвигуни по 60 кВт. та нові контролери. Після модернізації трамвайні вагони ставали односторонніми. Низку зношених моторних вагонів було переобладнано в причіпні. Оскільки частина трамвайних маршрутів Львова залишалися туповими, частина модернізованих трамвайних вагонів таки залишилася двосторонніми, але і вони отримали нові тягові електродвигуни, пнвматичні дверні приводи та нові контролери. Вагони-човники експлуатувалися із пасажирами до 1972 року.
Починаючи із 1955 року в історії львівського трамвая почалася «німецька ера». (Докладніше у матеріалі Німецькі трамваї на вулицях Львова). До Львова у 1955 – 1972 рр. постачалися трамвайні вагони «LOWA» та «Gotha» різних моделей. Окрім постачання напряму із заводів-виробників, такі вагони постачали до Львова із інших міст: із Кишинева та Сімферополя, де трамвайний рух припинився, а також із Кривого Рогу, Дніпропетровська та Одеси, де експлуатацію німецьких вагонів визнали неефективною. Німецька епоха в житті львівського трамвая тривала до 1988 року, коли було виведено із експлуатації останні трисекційні трамвайні вагони «Gotha» G4-61, які експлуатувалися трамвайним депо № 2 на маршрутах № 4 і 6.
Виробництво чотирьохвісних трамвайних вагонів «Tatra T1» компанія «ČKD» (повна назва – «Českomoravská Kolben-Daněk») розпочала іще на початку 1950-х років. Справа в тому, що іще до Другої світової війни чеська компанія придбала у США ліцензію на виготовлення трамвайних вагонів типу РСС із удосконаленою автоматичною реостатно-контакторною системою управління (РКСУ) тяговими електродвигунами, в основі якої лежав великий реостат – прискорювач. Завдяки тому, що опір прискорювача можна було змінювати дуже плавно, регулювання швидкості в таких вагонах було майже безступеневим. У вагонах «Tatra T1» використовувався контролер педального типу. У 1957 році 20 трамвайних вагонів «Tatra T1SU» надійшло в СРСР – до міста Ростов-на-Дону. У 1955 – 1962 році компанія «ČKD» серійно виготовляє вдосконалені трамвайні вагони «Tatra T2». Для Чехії ці вагони виготовлялися тридверними, а для міст СРСР – дводверними. 50 вагонів «Tatra T1SU» у 1960 – 1962 рр. надійшло до Києва. Із 1960 року почався серійний випуск трамваїв «Tatra T3», які відрізнялися від попередніх моделей більш сучасним дизайном та модернізованим електричним обладнанням. Трамвайні вагони «Tatra T3SU» для міст СРСР до середини 1970-х рр. випускалися дводверними, а потім – тридверними. В Україні трамваї «Tatra T3SU» постачалися до Києва, Дніпра, Донецька, Запоріжжя, Одеси та Харкова.
Вагони моделей «Tatra T1», «Tatra T2» та «Tatra T3» могли експлуатуватися на колії шириною 1000, 1067, 1435 і 1520 мм. Всі ці моделі мали ширину кузова (габарит) 2500 мм., який був стандартом для всіх міст Чехословаччини та більшості міст СРСР. В той же час, у більшості міст Німеччини експлуатуються трамвайні вагони із шириною кузова 2200 мм. Наприкінці 1960-х років було прийнято рішення про припинення виробництва трамвайних вагонів в Німецькій демократичній республіці (НДР, Східна Німеччина), трамваї туди почала постачати Чехословаччина. Для міст НДР і було розроблено модель «Tatra T4D». За дизайном цей трамвай повністю повторював «Tatra T3» і мав повністю тотожне електричне обладнання, в той же час ширина кузова у «Tatra T4D» складала 2200 мм. Спеціально для міст Східної Німеччини виготовлялися чотирьохвічні причіпні трамвайні вагони «Tatra В4D» без кабіни водія.
Серійне виробництво трамваїв моделі «Tatra T4D» розпочалося у 1967 році. Загалом до 1986 року в міста Німеччини було постачано 1766 моторних вагонів «Tatra T4D» та 789 причіпних «Tatra В4D». Частина цих трамваїв в містах Німеччини була модернізована із встановленням тиристорно-імпульсної системи управління (ТІСУ) тяговим електроприводом. Модернізовані вагони «Tatra T4D», оснащені ТІСУ, були закуплені КП «Дніпровський електротранспорт» (м. Дніпро) в 2011 та у 2019 – 2021 рр. із німецьких міст Дрездена, Магдебурга та Лейпцигу. В Дніпрі вони експлуатуються на колії 1520 мм.
На початку 1970-х років приймається рішення про постачання трамвайних вагонів «Tatra T4» до міст СРСР із вузькою колією та вузьким габаритом. На той час вузькоколійні трамвайні системи були найбільш відсталими у технічному плані – тут експлуатувалися переважно невеликі двовісні трамваї на неповоротних візках. Тільки у Львові та Таллінні експлуатувалися більш прогресивні трисекційні трамвайні вагони «Gotha G4-61», проте і вони мали неповоротні візки, які швидко зношували колії.
Першими містам СРСР, які у 1971 році отримали трамвайні вагони «Tatra T4SU» (модель для СРСР) стали Калінінград та Вінниця. Після успішних випробувань в цих містах, у 1972 році перші партії трамваїв «Tatra T4SU» у 1972 році надійшли до Львова і Таллінна. Із 1976 року такі трамваї почали постачатися до Лієпаї (Латвія), а із 1977 – до Житомира. Через особливості колійного господарства міста Євпаторії, іще одного українського міста із вузькоколійним трамваєм, вагони «Tatra T4SU» туди не постачалися.
Разом із першою партією трамваїв «Tatra T4SU» із 9 вагонів (№№ 801 – 809) до Львова прибули чеські фахівці. Окрім участі у випробуваннях, чеські фахівці мали навчити працівників трамвайного депо № 1 прийомам керування трамвайними вагонами «Tatra T4SU», а також їх технічному обслуговуванню та ремонту.
Чеський інженер Мілан Влчек, який брав участь у передачі перших трамвайних вагонів «Tatra T4SU» Львівському трамвайно-тролейбусному управлінню, згадує, що перші трамвайні вагони виробництва «ČKD» були доправлені до Львова на початку 1972 року. В січні-лютому представники чеського виробника протягом 35 днів перебували у Львові.
«Це було єдине місто в СРСР, куди нам в якості винятку дозволяли подорожувати прямим поїздом. До інших міст СРСР потрібно було летіти через Москву», – розповідає Мілан Влчек. Він згадує прикордонний огляд в Чопі, який чехи проходили під дулами автоматів, під час якого обшукували все, включно із кишенями піжам. Під час огляду вигорнули навіть вугілля із бункера вагона (пасажирські вагони і тоді, і навіть зараз опалюються вугіллям).
Львівське колійне господарство в основному було спроектовано і побудовано для старих коротких трамвайних вагонів «Sanok». Німецькі вагони «Gotha», завдяки звуженій головній і хвостовій частині, змогли без значних проблем експлуатуватися у Львові. Що ж до трамваїв «Tatra T4SU», то було виявлено низку проблем із проходженням кривих цими вагонами. В деяких місцях, за словами Мілана Влчека, нові трамвайні вагони буквально терлися східцями об бордюри тротуарів. Отож, для нормальної експлуатації трамваїв «Tatra T4SU» на низці ділянок довелося змінювати геометрію трамвайних колій.
Перші трамвайні вагони «Tatra T4SU» було вирішено випускати на трамвайний маршрут № 7 – на цьому маршруті у 1972 році іще експлуатувалося 7 модернізованих трамвайних поїздів «Sanok», хоча на маршруті було дві ділянки із важкими умовами руху. Протягом 1972 року було проведено ремонт трамвайних колій на вул. Шевченка, вул. Підвальній та площі Торговій, що уможливило експлуатацію на трамвайному маршруті № 7 трамвайних вагонів «Tatra T4SU».
Робота трамвайних вагонів «Tatra T4SU» із пасажирами у Львові розпочалася тільки 19 січня 1973 року, тобто майже через рік після прибуття перших вагонів. Першою вивела трамвай «Tatra T4SU» на маршрут для роботи із пасажирами водійка Л.П. Петляк. У перший день на лінію вийшло три чехословацьких вагони.
У 1973 році до Львова було доставлено 8 трамвайних вагонів «Tatra T4SU» (№№ 810 – 817). У 1974 – 1979 рр. із заводу до Львова надійшло іще 56 трамвайних вагонів «Tatra T4SU». Восени 1982 року іще 10 трамвайних вагонів «Tatra T4SU» 1972 – 1976 років випуску були передані до Львова із Калінінграду. Таким чином до Львова поступило 83 трамвайні вагони моделі «Tatra T4SU». Всі ці трамвайні вагони були закріплені за трамвайним депо № 1 на вулиці Городоцькій, 185.
Починаючи із кінця 1970-х років трамвайні вагони «Tatra T4SU» починають експлуатуватися по системі багатьох одиниць, тобто в зцепках із двох трамвайних вагонів, де електрообладнання головного і причіпного вагону працювало синхронно із керуванням із кабіни головного вагону. На початку були підняті пантографи на кожному із вагонів системи – таким чином електрообладнання кожного із вагонів живилося від власного пантографа, міжвашгонним кабелем передавалися лише сигнали керування. Згодом на вагонах були встановлені високовольтні розетки, високовольтні мережі обох вагонів тепер поєднувалися високовольтним кабелем, відповідно електрообладнання обох вагонів живилося від одного пантографа, піднятого на першому вагоні системи.
Із початку 1980-х років трамвайне депо № 1 на вулиці Городоцькій, 185 обслуговує лише трамвайні вагони чехословацького виробництва – німецькі вагони або виводяться із експлуатації, або передаються у трамвайне депо № 2 на Підзамчі. До 1987 року трамвайне депо № 1 обслуговує трамвайні маршрути № 1, 2 і 9, в той час як трамвайне депо № 2 – трамвайні маршрути № 4, 6 і 7. Весь випуск вагонів на трамвайний маршрут № 2 у 1980 – 1988 рр. був укомплектований двохвагонними системами із трамвайних вагонів «Tatra T4SU». Із листопада 1987 року трамвайне депо № 1 також починає обслуговувати трамвайний маршрут № 3, на який теж випускаються системи із трамвайних вагонів «Tatra T4SU».
Трамвайні вагони «Tatra T4SU» приводилися чотирма тяговим електродвигунами потужністю по 40 кВт., крутний момент від тягового електродвигуна до колісних пар передавався за допомогою карданного вала та двоступеневого циліндрично-конічного редуктора із конічною парою із коловим зубом. Це дозволяло експлуатувати трамваї «Tatra T4SU» на маршрутах із важкими умовами руху.
У салоні трамваїв «Tatra T4SU» було встановлено 35 сидінь, іще 58 пасажирів могли їхати стоячи. При максимальному заповненні ці трамвайні вагони могли перевозити більше 100 пасажирів. Для пасажирів, що їхали стоячи, були передбачені повздовжні поручні. Опалення салону трамвая «Tatra T4SU» здійснювалося електропічками, вмонтованими в тумби конічної форми, які служили для встановлення пасажирських сидінь. Крім того, в осінньо-зимовий період в салон трамвая можна було спеціальною заслінкою скерувати тепле повітря від прискорювача, який знаходиться під підлогою салону в районі середніх дверей вагона. Освітлення салону вагона «Tatra T4SU» здійснювалося люмінісцентними лампами, вмонтованими у світильники із оргскла. Початково живлення люмінісцентних лам здійснювалося напругою 600 В від контактної мережі (по три лампи послідовно), проте за такої схеми живлення пари ртуті швидко концентрувалися біля одного із електродів, там з’являлися чорні смуги і лампи швидко виходили з ладу. В кабіні водія був спеціальний перемикач, який змінював полярність живлення люмінісцентних ламп – його потрібно було переключати не рідше, а ніж через 2 години. Потім почали використовувати світильники із вбудованими перетворювачами, які живилися від бортової мережі напругою 24 В. Вентиляція вагону здійснювалася через кватирки усіх вікон, а також через три люки на даху трамвайного вагона.
Посадка і висадка пасажирів виконувалася через троє ширмових чотирьохстулкових дверей із електромеханічним приводом, який складався із низьковольтного електродвигуна із спеціальним редуктором. Роботою двигуна керували відповідними кнопками на панелі управління в кабіні водія, а також кінцевими вимикачами, які вимикали привідний електродвигун, коли двері опинялися в крайніх положеннях (закритому і відкритому). На передніх і середніх дверях по центру сходів були встановлені поручні. На задніх дверях їх не було. На ящиках дверних приводів були встановлені кнопки сигналу до водія, а також кнопка аварійного гальма.
Керування режимами руху і гальмування трамвайних вагонів «Tatra T4SU» здійснювалося за допомогою контролера водія педального типу. В залежності від положення педалей, спеціальний двигун повертав ролики прискорення, відповідно змінювався загальний опір, введений в коло якоря тягових двигунів при їзді на ходових позиціях або при гальмуванні. Крім того було передбачено т.зв. «педаль безпеки». Цю педаль під час руху водій трамвая мав постійно тримати натиснутою. Якщо із якоїсь причини водій трамвая відпускав цю педаль, спрацьовувало аварійне гальмування.
Трамвайні вагони «Tatra T4SU» були обладнані електродинамічними реостатними гальмами – під час штатного гальмування ці гальма працювали до швидкості приблизно 5 кілометрів на годину. Далі автоматично вмикалися колодкові гальма, які діяли на гальмівні барабани тягових електродвигунів вагону. Колодкові гальма мали електромеханічний привід від гальмівних соленоїдів (електромагнітів), які живляться від низьковольтної мережі вагону. Крім того, передбачено магніторейкові гальма, які теж живляться від низьковольтної мережі. При аварійному гальмуванні спрацьовують одразу всі види гальм.
За округлі форми і теплий салон трамваї моделі «Tatra T4SU» працівники трамвайного депо Львова назвали «пончиками».
До 1978 року всі види технічного обслуговування і ремонту трамваїв «Tatra T4SU» виконувало трамвайне депо № 1. Із 1978 року запрацював Львівський трамвайно-тролейбусний ремонтний завод (ЛТТРЗ), який спеціалізувався на ремонті вузькоколійних трамвайних вагонів та тролейбусів чехословацького виробництва, відповідно середні та капітальні ремонти вагонів «Tatra T4SU» для Львова, Вінниці та навіть Калінінграда тепер виконувалися на заводі, в той час як у депо виконувалися тільки невеликі за обсягом непланові ремонти, а також всі види технічного обслуговування трамваїв. Капітальні і середні ремонти чехословацьких трамваїв для Львова виконувалися на ЛТТРЗ до середини 1990-х років – чи не останніми на заводі пройшли плановий ремонт система із трамвайних вагонів №№ 850 + 852, а також вагони №№ 820 і 823. Після приватизації ЛТТРЗ ЛКП «Львівелектротранс» перестало спрямовувати трамваї на заводський ремонт – всі види ремонтів тепер виконувалися силами депо.
Трамвайні вагони моделі «Tatra T4SU» для СРСР виготовлялися компанією «ČKD» до початку 1980-х років. Модель «Tatra T4D» для Східної Німеччини серійно виготовлялася до 1986 року. У кінці 1980-х років «ČKD» перейшла до виготовлення більш досконалих моделей трамвайних вагонів, в тому числі – із ТІСУ тяговим електроприводом.
До початку 2000-х років більшість трамвайних вагонів «Tatra T4SU» працювало в двовагонних системах багатьох одиниць. На початку 2000-х років системи розчепили. За офіційною версією – для зменшення споживання електроенергії та у зв’язку із зменшення пасажиропотоків на трамвайних маршрутах Львова у зв’язку із запуском значної кількості «маршрутних таксі».
У Львові початок списання трамваїв моделі «Tatra T4SU» припав на початок 1990-х років. Велика кількість вагонів була списана у другій половині 1990-х років після припинення заводських капітальних ремонтів.
На середину 2000-х років у Львові в експлуатації знаходилося іще більше трьох десятків трамваїв «Tatra T4SU», але до 2011 року більшість цих вагонів було виведено із експлуатації. В грудні 2011 року в справному стані знаходилося лише 4 трамвайних вагони «Tatra T4SU» №№ 850, 852, 869 і 878. Пасажирська експлуатація трамваїв моделі «Tatra T4SU» завершилася 27 грудня 2011 року, коли всі справні вагони «Tatra KT4SU» були переведені в трамвайне депо № 2 на вул. Промислову.
У 2012 році трамвайний вагон № 850 був переобладнаний у службовий. У 2014 році було частково відновлено трамвайний вагон «Tatra T4SU» № 869, який отримав статус музейно-екскурсійного вагону. У 2019 році було відновлено капітально-відновлювальним ремонтом трамвайний вагон «Tatra T4SU» № 869, натомість вагон «Tatra T4SU» № 878 було списано.
Іще один львівський трамвайний вагон «Tatra T4SU» № 818, списаний у 2011 році, в кінці 2013 року було вивезено в столицю Молдови Кишинів, де його встановлено у вигляді пам’ятника у Парку Технічного університету Молдови. Колишній львівський трамвай нагадує мешканцям Кишинева про те, що в цьому місті до початку 1960-х років теж курсував трамвай. Між іншим, кілька вагонів із столиці Молдови було передано до Львова.
Зазначимо – трамвайні вагони «Tatra T4SU» – не єдина модель чеських трамвайних вагонів, які потрапили до Львова. Іще в кінці 1960-х років компанія «ČKD» почала розробку двосекційного зічленованого трамвая моделі «Tatra KT4». Ці вагони теж проектувалися для міст Німеччини із вузьким габаритом 2,2 метри. Перший вагон-прототип моделі «Tatra KT4D» був виготовлений у 1969 році, а два наступні – у 1973 році. Випробування нової моделі відбувалося у Празі та Потсдамі Із 1974 року розпочалося серійне виробництво моделі «Tatra KT4D» і постачання таких трамваїв для Німеччини. У 1976 році виготовлено два вагони-прототипи «Tatra KT4SU» для СРСР, які були направлені для випробувань до Львова у трамвайне депо № 1. Випробуваннями цих трамвайних вагонів керував головний інженер депо Віталій Чаговець. Про вагони цієї моделі ми поговоримо в наступній частині розповіді про експлуатацію чехословацьких трамвайних вагонів у Львові.
Антон ЛЯГУШКІН
Список джерел інформації
- Тархов С.А. Історія Львівського трамвая. – Львів: УПІ ім. І. Федорова, Фенікс ЛТД, 1994 – 128 ст.;
- Иванов М.Д., Пономарёв А.А., Иеропольский Б.К. Трамвайные вагоны Т-3.а – Москва: Транспорт, 1977 – 240 ст.
