30 листопада у львівському Центрі Довженка прозвучать найкращі пісні легендарного українського співака Назарія Яремчука. Концерт, присвячений Дню народження артиста, об’єднає найвідоміші хіти, які вже стали символами української естради. Через високий попит організатори оголосили додатковий концерт о 19:00, адже на перший – о 16:00 – квитки вже повністю продані.
Назарій Яремчук – одна з ключових постатей української музичної культури. Його голос і сьогодні залишається впізнаваним символом ніжності, доброти та сили української пісні. Твори митця давно стали частиною культурної пам’яті та продовжують поєднувати різні покоління слухачів.
У програмі концерту прозвучать культові композиції «Гай, зелений гай», «Стожари», «Родина» та інші пісні, які стали невід’ємною частиною української естрадної класики.
На сцені виступлять провідні українські артисти: Павло Дворський та його сини В’ячеслав і Павло, Петро Радейко, Мар’ян Шуневич, Назар Савко, Степан Галябарда, Ірина Доля, Анастасія Чубинська та Віталій Білан. Музичний супровід забезпечать інструментальний ансамбль солістів «Високий Замок» та духовий оркестр «Львівські фанфари». Вестиме вечір Ольга Гошовська.
Організатори наголошують, що концерт проходитиме у форматі живого звуку, що дозволить повною мірою відчути атмосферу та енергетику улюблених пісень.
Подія стане вечором спогадів, вдячності та натхнення – можливістю знову почути композиції, з якими виросло не одне покоління українців.
Відомий український психолог, художник і письменник Ростислав Прокоп’юк, який з 1991 року живе та працює у Чехії, везе в Україну свою моновиставу “Каву п’ють живі” — глибоку поетичну сповідь про війну, пам’ять і надію. 26 листопада постановку побачать в Івано-Франківську (Інститут мистецтв Карпатського національного університету імені В. Стефаника), 27 листопада — у Львові (ресторан “DeMandjaro”, театральний зал; вул. Галицька, 10), а 28 листопада — у Тернополі (обласна філармонія).
У виставі поєднані поезія, музика й життєвий досвід людини, яка понад три десятиліття допомагає іншим долати залежності, а від 2014-го — працює з українськими військовими, що пережили поранення й посттравматичний досвід. Саме їхні історії стали основою монологу, який дав назву виставі.
“Каву п’ють живі” — це монолог пам’яті, роздумів і надії. У ньому — біль війни, але й віра, що ті, хто чекають, не самі. І що ті, на кого чекають, — живі”, — кажеРостислав Прокоп’юк.
Ростислав Прокоп’юк
Вистава має глибоко особистий характер: у ній відчутні трагедія війни, біль втрати, але й невичерпна сила любові до життя. Прокоп’юк зізнається, що не стримує емоцій: кожне слово, кожен вірш проходять крізь душу, часто до сліз. Проте ці сльози — очищення, віра й вдячність. “Чим довша війна, тим більше людей у залі, які втратили когось близького. І коли лунають слова вистави — це сльози чистої душі”, — додає автор.
“Підняти крила надії, молитися за життя, бо не має іншої мрії, ніж жити до забуття” — ці слова стають наскрізним мотивом постановки. Музика у виставі — невід’ємна частина оповіді, вона доповнює поетичний текст звуком і створює атмосферу живої пам’яті.
Моновистава Ростислава Прокоп’юка “Каву п’ють живі” уже з успіхом була представлена в Парижі, Празі та Їглаві. А цього листопада — українська прем’єра у трьох містах: Івано-Франківськ (26 листопада), Львів (27 листопада) та Тернопіль (28 листопада 2025). “Каву п’ють живі” – не просто театральна подія — це подяка, молитва і сповідь. Послання вистави звучить як кредо автора: “Жити. Любити. Вірити”. Партнер українського туру – Фундація Пилипа Орлика, яка видала поетичну книгу Прокоп’юка “Ти” (2025 р.).
Ростислав Прокоп’юк — психолог, художник, письменник, фотограф, блогер. Народився 29 січня 1958 р. в Україні, з 1991 р. живе в Чехії. Медіа називають його “психологом особистостей” і “вимітачем залежностей”. Його пацієнти — відомі люди Чехії та Словаччини, а також усі, хто прагне змін. Активно допомагає українським військовим: кошти від продажу своїх картин спрямовує на закупівлю ліків для військових госпіталів.
Автор трьох книжок, серед яких – свіжа поетична збірка “Ти” (2025 р.). Ростислав Прокоп’юк — член Швейцарської енциклопедії Who is Who, Чеської книги рекордів (за картину та кількість людей, яким допоміг позбутися залежностей), а також Британської енциклопедії Чехословацьких особистостей.
Сьогодні хочемо розповісти читачам Фотографій Старого Львова про те, що ліс на Погулянці у Львові отримав природоохоронний статус ще 1939 році. Про це можемо прочитати у замітці, опублікованій в часописі “Діло” (№145 від 26.06.1939) під заголовком “Ліс на Погулянці резерватом природи”.
Резерват — це природоохоронна територія, де головним об’єктом охорони є один з компонентів природного комплексу. В Україні природоохоронні території прийнято називати не резерватами, а заповідниками чи заказниками.
Львів, Погулянка, жовтень 1960 року. Світлина Юліана Дороша
Ліс на Погулянці резерватом природи
В Деннику Розпорядків громади корол. стол. м. Львова з 15 ц. м. (ч. 13) появилась оповістка міської управи того змісту, що на основі рішення воєвідського уряду у Львові з 16 травня ц. р. (1939 – ред.) ліс на Погулянці, поверхнею 42 га, 52 а і 37 кв. м. підлягає необмеженій охороні закону з 1934 р. (про охорону природи) з наукових, естетичних і краєвидних оглядів.
Буки що збереглися в лісі від сторони міста і дуби, від сторони Пасік, є незбитим доказом, що на Погулянці істнували два рідні типи букового і дубового деревостану, що колись окружав Львів з усіх боків. Ліс на Погулянці творить східню межу, до якої сягає бук. На увагу заслуговує рідка форма бука з потрісканою корою. Окрему вартість має крім того кількадесять старинних дубів, яворів, кленів, грабів і т. п. великих розмірів, що розкинені по лісі поодиноко або групами.
Парк “Погулянка”. Фото leopolis.name
Тому заборонено: 1) переводити якінебудь зміни у лісі на Погулянці без дозволу влади; 2) стинати дерева, нищити ростини, добувати та розкопувати землю; 3) будувати на згаданому просторі якінебудь будівлі. Тому в дотеперішньому способі уживання та ужиткування ліса прийде основна зміна. Власники чи особи, які мають права до згаданого лісу і внаслідок згаданого рішення воєвідського уряду матимуть дійсну маєткову шкоду, можуть домагатися відшкодування на основі ст. 17 закону про охорону природи з 1934 р.
Від цього рішення власники ліса можуть внести відклик до 14 днів по його дорученні до міністерства освіти за посередництвом воєвідського уряду у Львові.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, сучасне фото
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького (ЛНМУ) активно відновлює участь у програмах клінічних досліджень, залучаючи до України новітні методи лікування. У рамках цього процесу, 28 листопада у Львові відбудеться масштабний Національний форум, а Університет готується до відкриття єдиного Центру координації досліджень.
Про це в ефірі проєкту Олега Радика «Go про» повідомила проректорка з науково-педагогічної та лікувальної роботи ЛНМУ, професорка Наталія Матолінець.
Відновлення міжнародної довіри та нові можливості для пацієнтів
За словами професорки Матолінець, ЛНМУ має багаторічний досвід участі у клінічних випробуваннях як вітчизняних, так і міжнародних препаратів. Вона зазначила, що повномасштабне вторгнення Росії тимчасово пригальмувало цей процес, оскільки іноземні донори та фармацевтичні компанії побоювалися заходити з інвестиціями в Україну.
«Після початку повномасштабного вторгнення процес трошки пригальмував – іноземні донори боялись заходити з коштами, але зараз все активніше це відновлюється, — підкреслила Наталія Матолінець. — У Львові можна стати учасником клінічних досліджень нового препарату».
Це відновлення означає не лише розширення доступу українських пацієнтів до інноваційного лікування, а й підтверджує стійкість вітчизняної медичної та наукової системи в умовах війни.
Ключова подія: Форум «Клінічні та доклінічні дослідження в умовах війни»
Вагомим кроком на шляху відновлення дослідницької діяльності стане Національний форум з міжнародною участю «Клінічні та доклінічні дослідження в умовах війни: організація та перспективи розвитку», який відбудеться у Львові 28 листопада.
Організаторами події виступають Державний експертний центр МОЗ України спільно з ЛНМУ, за ініціативи Міністерства охорони здоров’я України. Форум має на меті об’єднати провідних експертів України та світу для обговорення:
стратегій розвитку дослідницької галузі;
адаптації до умов воєнного часу;
гармонізації українського регуляторного поля з вимогами Європейського Союзу.
Професорка Матолінець назвала проведення цього Форуму «дуже вагомим досягненням» для Львівського університету, де науковці зможуть представити свої практичні досягнення.
Створення єдиного Центру випробувань як стратегічний пріоритет
Університет планує стратегічний розвиток у цій сфері. Головною метою є створення єдиного Центру координації клінічних та доклінічних досліджень.
«Це не лише практична користь у вигляді нових препаратів – це кошти для розвитку університету, це нові знання наших спеціалістів, це довіра пацієнтів, зрештою – це престиж української медицини», — наголосила Наталія Матолінець.
Такий центр покликаний «звести разом» фундаментальну науку (розробку нових препаратів та методик) та практичні випробування нових шляхів лікування. Очікується, що його офіційне відкриття може відбутися саме під час листопадового Форуму. Це відкриття стане осередком наукового розвитку, координації освітніх програм та посилення міжнародного партнерства у медичній галузі.
У Львові на 41-му році життя 17 листопада 2025 року від агресивної хвороби помер відомий архітектор, винахідник, музикант і громадський діяч Маркіян Орестович Коссак. Сумну звістку повідомила його родина.
Маркіян Коссак був сином відомої письменниці Еви Гати (Ольги Коссак). Його життя обірвалося після стрімкого розвитку гліобластоми – діагноз був встановлений лише три тижні тому. Останні п’ять днів він провів у комі, не дочекавшись запланованої операції через високу ризикованість втручання.
Спадщина та досягнення: Архітектура, інновації та творчість
Попри рухові обмеження, які, за словами родини, лише гартували його волю, Маркіян Коссак прожив надзвичайно насичене життя і залишив після себе значний творчий та професійний спадок.
Архітектура та Дизайн: Він був засновником і керівником архітектурної компанії «Конструктив». Маркіян Коссак особисто спроєктував сотні архітектурних та дизайнерських об’єктів. Його роботи реалізовані не лише по всій Україні, але й за кордоном, зокрема у країнах Північної Європи (Швеція) та Балтії.
Винахідництво та Інновації: Він був відомий як винахідник, який постійно впроваджував новітні технології, дотримуючись принципів екологічності, ергономіки та оптимізації ресурсів. Серед його інноваційних розробок – особливий нейроконструктор СОКО. Цей конструктор призначений для розвантаження дорослих від стресу та розвитку дітей (вивчення кольорів, цифр, літер, уяви), а також для відволікання їх від гаджетів.
Музика та Творчість: Маркіян Коссак був ініціатором створення та учасником гурту «Ойкумена». Творчість колективу була спрямована на повернення українців до культурних коренів та зміцнення духу боротьби в умовах війни. Він також займався ілюстрацією книжок, обкладинками, був талановитим фотографом та художником, написавши кілька десятків картин.
Волонтерство. Активно волонтерив, брав участь у Майданах. Розробив концепцію завезення шин та формування з них конструкцій захисту мітингувальників по периметру, які потім використовували як димову завісу
Громадська Діяльність та Природа: Пристрасно любив природу, створював унікальні ландшафти, пропагував збереження довкілля та гуманне ставлення до тварин.
Останні мрії та доброчинність
Родина наголошує, що Маркіян був глибоко чесною, справедливою людиною з активною громадянською позицією. Він активно займався доброчинністю, допомагаючи бідним, хворим та підтримуючи військових, шкодуючи, що стан здоров’я не дозволив йому взяти зброю до рук.
Однією з його останніх великих мрій був проєкт будівництва реабілітаційного центру для ветеранів у Волиці. Цей центр, на території якого Маркіян планував звести церкву, мав стати місцем рекреації та єднання з природою. Родина заявила про намір обов’язково завершити цей проєкт на пам’ять про Маркіяна.
Маркіян Коссак був дбайливим і люблячим батьком, який виховував трьох дітей: Адріану, Роксолану та Юліана-Назарія.
Прощання у Львові
Церемонія прощання з Маркіяном Коссаком відбудеться у Львові:
Парастас відбувся у середу, 19 листопада 2025 року, о 19:00 у капличці на вулиці Пекарській, 52.
Чин похорону розпочнеться сьогодні, 20 листопада 2025 року, о 13:00 також з тієї ж каплички.
Поховання відбудеться на Личаківському цвинтарі поруч із могилою його матері, письменниці Еви Гати.
Рідні щиро дякують усім, хто підтримував їх у цей скорботний час.
18 листопада 1943 року група євреїв-ув’язнених напала на охоронців Янівського табору у Львові. Ця спроба повстання стала офіційним приводом для ліквідації табору й останньої хвилі масштабних розстрілів
“Еспресо.Захід” розповість більше про це Янівський концентраційний табір, історію його створення та умови життя.
Де у Львові був розташований концентраційний табір
Янівський табір у Львові складався із двох частин – філії німецької фабрики спорядження (Deutsche Ausrüstungswerke, DAW) і створеного згодом табору примусової праці Lemberg (Zwangsarbeitslager-Lemberg, ZAL-L).
Табір примусової праці Lemberg (Янівський табір), фото: lia.lvivcenter.org
Розташований на околиці міста Янівський табір був безпосередньо пов’язаний з львівським ґетто, звідки євреїв відправляли на примусові роботи або ж безпосередньо на смерть. Таке місце виділив староста Львова Юрій Полянський на вулиці Янівській (нині Шевченка). Тут були складські приміщення єврейського промисловця Штайнгауза, вулиця прилягала до залізничної станції Клепарів, звідки тисячі євреїв потім транспортували до табору смерті у Белжеці й Собіборі.
Ворота Янівського табору, фото: Ghetto Fighters’ House
Історія створення табору
Створення Янівського концтабору було пов’язане з потребою нацистів у використанні безоплатної праці єврейського населення в окупованому Львові. На той час у місті проживало близько 160 тисяч євреїв – це була третя за чисельністю єврейська громада серед довоєнних міст Польщі.
Надалі Янівський табір мав стати одним із ключових елементів нацистського плану “остаточного розв’язання єврейського питання”.
Табір примусової праці Lemberg (Zwangsarbeitslager-Lemberg, ZAL-L) організували на початку 1942 року поруч із Німецькою фабрикою спорядження (Deutsche Ausrüstungswerke, DAW). Першим його комендантом став унтерштурмфюрер СС Ґустав Вілльгаус.
Окрім того, Янівський табір виконував роль транзитного табору для депортації євреїв зі Львова (а також околиць): звідти їх везли на смерть у центри винищення.
Янівський табір також служив місцем ув’язнення для короткострокового покарання осіб неєврейського походження, які порушували приписи німецької влади.
Роль Янівського табору
Історик Вейтман Вейд Беорн розповідає, що Янівський табір вирізнявся серед інших таборів на Сході своєю роллю постійного транзитного осередку. Під час війни через нього, ймовірно, пройшло не менше 200 000 людей. Американська історикиня і дослідниця Голокосту Венді Лауер називає цей табір “найбільшим єврейським трудовим та транзитним табором в Україні”.
Водночас Янівський табір був місцем масових убивств тисяч євреїв. Частину жертв вбивали безпосередньо в таборі, інших депортували до Белжеця чи Собібора. Під час таких “пікових” періодів масових убивств відбувалися й менш масштабні, але чисельні “рутинні” розстріли.
Після завершення операції “Райнгард”, коли табори на кшталт Белжеця припинили роботу, Янівський табір став головним місцем масових вбивств у межах “остаточного вирішення” для Львова та його околиць. Тут, окрім євреїв, убивали також психічно хворих, іноземців — громадян Америки, Британії та Палестини, а також італійських в’язнів після капітуляції Італії у 1943 році.
Дослідник Мартін Вінстоун припускає, що загальна кількість загиблих у Янівському таборі перевищує кількість жертв у Майданеку, який вважають табором смерті.
Табір примусової праці Lemberg також служив тимчасовим навчальним центром і базою для вбивств: саме звідси есесівці відправлялися керувати таборами та ґетто в дистрикті Галичина, а згодом ліквідовувати їх. Після завершення операцій вони поверталися сюди “додому”.
Янівський табір брав активну участь у масовій експропріації єврейського майна – від вилучення цінних речей перед стратою до сортування та ремонту одягу з Белжеця, який відправляли назад до Рейху.
Рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер (у центрі праворуч) на офіційній екскурсії по Янівському концтабору. Крайній праворуч – комендант табору Фрідріх Варзок. 1942 рік, фото: museumterror.com
Умови життя в таборі
Як розповідає кандидат історичних наук Олександр Пагіря, після прибуття до табору в’язнів піддавали принизливій перевірці, під час якої забирали всі речі, крім одягу. Потім їх відправляли до бараків. У таборі діяв режим виснаження та масового вимирання в’язнів. Раціон складався лише зі склянки ерзац-кави вранці, миски баланди з нечищеним гнилим буряком і картоплею, а також 150–200 грамів хліба.
Через таке харчування в’язні часто не витримували в таборі понад два-три місяці. Особливо важкими були останні місяці 1942 року та перша половина 1943-го, коли термін життя в таборі скорочувався до п’яти-шести тижнів. Весь табір обслуговувала одна маленька кухня.
Виживанню сприяв чорний ринок, що існував завдяки передачам з ґетто. Зв’язок підтримували також вільнонаймані працівники майстерні з міста, які продавали євреям товари за завищеними цінами.
Бараки були дерев’яні, брудні, деякий час їх узагалі не прибирали. Раз на тиждень організовували похід до бані, який часто перетворювався на катування через різні змагання, що влаштовували наглядачі.
У таборі панувала антисанітарія. Медичних оглядів фактично не проводили. Найчастіше “лікуванням” ставали розстріли: есесівці регулярно заходили до лікарні й забирали хворих в’язнів. У червні 1942 року в таборі стратили 180 хворих євреїв. В’язням заборонялося хворіти, тому вони намагалися приховувати свої недуги.
оркестр Янівського концтабору виконує “Танго смерті”, фото: museumterror.com
“Танго смерті”
Влітку 1942 року у Янівському таборі Львова за ініціативою заступника коменданта унтерштурмфюрера Ріхарда Рокіти створили оркестр з ув’язнених музикантів і композиторів міста. Керували ним скрипаль Леопольд Штрікс та диригент львівської філармонії й опери Якуб Мунд. Кількість учасників коливалася від 30 до 60 людей.
Музиканти Янівського табору, як і в інших німецьких концтаборах, мали особливий статус і певні привілеї під захистом Рокіти. Їх зазвичай не залучали до фізичної праці, вони грали для наглядачів СС і коменданта табору Густава Вільгауса.
Рокіта свого часу наказав музикантам написати особливу мелодію знищення, що отримала назву “танго смерті”. Нацисти змушували оркестр виконувати цю мелодію під час масових страт євреїв. Для багатьох в’язнів ця мелодія стала останнім звуком, який вони почули перед смертю. Оркестр також грав під час проведення селекції в’язнів із ґетто та їх вантаження у вагони-телятники на станції Клепарів для подальшого відправлення в табори смерті.
Ліквідація табору
У вересні 1943 року в таборі перебували близько семи тисяч євреїв та 225 людей інших національностей. Через ситуацію на фронті німці прагнули остаточно розв’язати “єврейське питання” та встановили крайній термін – кінець листопада 1943 року.
Деякі в’язні дізналися про це й готували плани втечі. Існують свідчення, що напередодні ліквідації табору, 18 листопада, під час виходу на роботу одна з підпільних груп напала на охоронців біля воріт, інша – біля приміщення вартових.
Німці провели п’ятиденну операцію, під час якої втікачів розстріляли. Відомо, що група з 23 людей вижила. Ця спроба повстання стала офіційним приводом для ліквідації табору. Під час останньої розстрільної акції було вбито близько п’яти тисяч євреїв.
На цьому табір не припинив існування, але працював вже в іншому форматі – табору примусової праці. Там утримувалось близько тисячі осіб. У квітні 1944 року, коли радянська авіація бомбила Львів, було знищено частину табору, і 15 євреям вдалося врятуватись. Решту в липні 1944 року евакуювали на Захід.
У цю суботу, 22 листопада, Львівщина долучиться до загальнонаціональної акції «Запали свічку» та вшанує пам’ять жертв Голодоморів. Про це повідомляють на сайті Львівської ОВА
Заходи розпочнуться о 15.55 год. біля пам’ятника Т. Шевченку (просп. Свободи). Опісля загальноукраїнської хвилини мовчання о 16.00 год. відбудеться екуменічна панахида за жертвами Голодоморів 1921-1922, 132-1933, 1946-1947 років в Україні. Опісля, Львівщина долучиться до загальнонаціональної акції «Запали свічку».
«Голодомори стали черговою спробою радянського режиму знищити український народ. Проте, українці вистояли і зберегли власну культуру, мову, традиції. Сьогодні, той самий ворог вкотре намагається знищити усе, що пов’язано з Україною. Проте, українські Захисники та Захисниці, український народ знову міцно стоять на захисті держави. Вшановуючи жертв Голодоморів, ми вкотре засвідчуємо – жоден злочин проти України ніколи не буде забутий, а жодна спроба зламати український народ ніколи не матиме успіху», – наголосив директор департаменту комунікацій та внутрішньої політики ЛОДА Юрій Горун.
День пам’яті жертв голодоморів в Україні відзначають щороку у четверту суботу листопада.
Жителів та гостей Львівщини запрошують долучитись до заходів вшанування пам’яті жертв голодоморів: прийти з лампадкою, віддати шану невинно вбитим та запалити свічки під час загальнонаціональної акції «Запали свічку».
Прикордоння Львівщини серйозно засніжило 18 листопада. У Мережі показали фото. Про це повідомляє ДПСУ. «Зима вже на кордоні», — підписали кадри у ДПСУ.
На оприлюднених кадрах зображені прикордонні ділянки відповідальності ДПСУ на Львівщині. Тут уже суттєво знизилась температура, а густі тумани час від часу вкривають місцевість.
«Тож просимо туристів бути максимально обережними, не сходити з офіційно позначених маршрутів, а ще не порушувати кордон й правил перебування в прикордонні», — зазначається у повідомленні.
Запуск ФОП здається простим. Заповнив заяву, обрав групу, під’єднав РРО або ПРРО, почав приймати оплату. А далі починається рутина з дедлайнами, ставками, лімітами і несподіванками від банку. Саме тут з’являється потреба у фаховому супроводі, щоб бізнес не втрачав гроші на штрафах і зайвих податках. Якщо на порядку денному податки, звіти або зміна системи оподаткування, варто розглянути фахову консультація бухгалтера для ФОП. Це економить час, нерви і часто реальні кошти.
Коли ФОПу потрібна консультація негайно
Є кілька сигналів, що робота “на автоматі” більше не працює.
Планується перехід між групами чи системами. Наприклад, з 2 групи ЄП на 3, або з єдиного податку на загальну.
Дохід підходить до ліміту. Потрібно вирішити, як не вилетіти з групи та не втратити право на спрощену.
З’явилися нові види діяльності. ДКВЕДи не відповідають реальним операціям, банк почав ставити запитання.
Робота з нерезидентами. Валюта, акти, первинка, ПДВ у послугах, місце постачання, подвійне оподаткування.
Прийом оплат картками і готівкою. Де потрібен РРО або ПРРО, як видати чек, що з інтернет-еквайрингом.
Наймані працівники або підрядники. Оформлення, звіти по ЄСВ, військовий збір, відпустки і лікарняні.
Листи від податкової або банку. Потрібні пояснення, є ризик блокування рахунку чи фінмоніторинг.
Що дає консультація на практиці
Хороший бухгалтер працює не тільки з цифрами. Він зменшує невизначеність і перетворює хаос у процес.
Карту ризиків. Де слабкі місця у вашій моделі. Що перевіряє банк, що бачить податкова, що треба підчистити у документах.
Податковий профіль. Яка система і група під ваші обороти, маржу та структуру витрат. Коли вигідно перейти і що для цього підготувати.
Маршрут дій. Дедлайни, звіти, платіжний календар, шаблони первинки, листи для банку, налаштування ПРРО.
Фінансову гігієну. Розмежування коштів, картки для бізнесу, нотатки до платежів, резерви на податки, порядок у хмарних папках.
Типові помилки ФОП і як їх уникнути
Більшість штрафів не про “поганий закон”, а про побутові дрібниці.
Перевищений ліміт доходу. Ситуацію тягнуть до кінця року, а потім отримують перехід на іншу систему заднім числом.
Невірні КВЕДи. Послуги на експорт, а в реєстрі лише внутрішні. Банк питає первинку, ФОП нервує.
ПРРО “на потім”. Чеки не видаються, фіскалізація не під’єднана, інтернет-еквайринг працює абияк.
Одна картка на все. Особисті покупки змішані з бізнесом. У фінмоніторингу це виглядає погано.
Відсутність бекапів документів. Договори і акти в месенджерах, без підписів і дат.
Непрозорий облік витрат. На загальній системі це відразу гроші, які ви переплачуєте.
Як виглядає корисна консультація
Коротка розмова по телефону не рахується. Корисна консультація має структуру і відчутний результат.
Брифінг. Види послуг або товарів, обороти за останні місяці, валюта, географія клієнтів, спосіб оплати.
Швидкий аудит. Перевірка КВЕДів, групи, підключених сервісів, договорів, платіжних призначень.
Рішення. Що міняти, коли і як. Перелік документів, які доведеться підготувати.
Календар. Податки і звіти по датах, нагадування, відповідальні.
Матриця ситуацій. Що робити, якщо банк запитує походження коштів, якщо контрагент просить інвойс з ПДВ, якщо потрібен чек іноземному клієнту.
Кейс-замальовки
ІТ-послуги і нерезиденти. ФОП на 3 групі отримує оплату в доларах від США і ЄС. Після консультації додає правильні КВЕДи, налаштовує інвойси англійською, підключає ПРРО для інтернет-платежів у гривні, оформлює довідку-підтвердження для банку. Питання від фінмоніторингу закриваються.
Роздріб і еквайринг. Магазин приймає картки, але чеки не фіскалізуються. За два тижні підключено ПРРО, налаштовано шаблони номенклатури, касири навчені. Штрафів немає, повернення оформлюються коректно.
Перехід групи. Доходи ростуть, ліміт поруч. Бухгалтер готує перехід з 2 на 3 групу, прогнозує податкове навантаження, радить підвищити ціну на 3 відсотки, щоб зберегти маржу. Перехід проходить без втрат і блокувань.
Чек-лист ФОП на найближчі 30 днів
Оновити КВЕДи, щоб збігалися з фактичними операціями.
Розвести особисті та бізнес-кошти, відкрити окрему картку або рахунок.
Перевірити потребу у ПРРО, закупити фіскальні номери, налаштувати програму і навчити команду.
Зібрати первинку в єдиному сховищі, задати прості назви файлів і дати доступ бухгалтеру.
Скласти платіжний календар податків і внесків, додати нагадування.
Підготувати відповіді для банку щодо походження коштів і бізнес-моделі.
Провести мінімальну сесію планування: цілі на квартал, очікувані обороти, коридор курсу, запас на податки.
Скільки це коштує і як окупається
Разова консультація дешевша за будь-який штраф або блокування рахунку. У більшості випадків економія приходить у трьох місцях.
По-перше, правильний вибір системи оподаткування. По-друге, відсутність штрафів за фіскалізацію і звіти. По-третє, чистіші процеси. Менше часу на “пожежі”, більше на продажі. Якщо потрібна підтримка довше, можна оформити щомісячний супровід і закрити рутину повністю.
Як підготуватися до розмови з бухгалтером
Щоб не витрачати зустріч на очевидні речі, зберіть базовий пакет.
Виписки за останні 3 місяці, навіть у PDF з банку.
Договори з ключовими клієнтами і підрядниками. Якщо англійською, теж добре.
Поточний перелік КВЕДів, група і система оподаткування.
Короткий опис, як приймаються оплати. Готівка, картки, валютні надходження, маркетплейси.
Доступ або скріншоти з ПРРО, якщо він встановлений.
Підсумок
ФОП сильний, коли процеси прозорі, а цифри під контролем. Самостійність хороша до першої складної ситуації. Далі потрібна точна навігація. Фахова консультація бухгалтера вирівнює маршрут, прибирає ризики і повертає час на головне, на продукт і продажі. Якщо у планах перехід групи, робота з нерезидентами, підключення ПРРО або просто бажання спати спокійно, краще зробити це зараз. Однієї розмови вистачає, щоб зекономити більше, ніж коштує вся підтримка за місяць.
Однією з найвпливовіших, а також і найцікавіших чернечих спільнот в історії, були, безумовно, монахи “Товариства Ісусового”. Останні діяли і до сьогодні мають представництва на території України. Через їх принципову позицію і активну діяльність єзуїтів частко негативізували та очорнювали. Серед найбільш поширених міфів антиєзуїтської пропаганди той, що вони свідомо та цілеспрямовано працювали з вдовами. Нібито для того, щоб після смерті останніх без перешкод перебрати їхнє майно. Це цікава тема, про яку можна розважати довго. Ми ж зосередимось на дещо іншому аспекті цієї проблеми і поговоримо про роботу з вдовами, яку проводили у Львові в минулі епохи представники королівської адміністрації.
Святі єзуїти
Контекст, або історичне тло
Так історично склалося, що якщо короля звали Владислав, мешканці Львова не мали з таким проблем. Місто обдаровував багатьма важливими привілеями Владислав ІІІ Варненчик. Такою ж була ситуація, коли монархом обрали Владислава IV Ваза. Останній пов’язаний із легалізацією, після паузи в декілька десятиліть, православної ієрархії в Речі Посполитій. Також він виписав цілу пачку привілеїв для Львова. Останнє сприяло розвитку міста та його економічному процвітанню.
Владислав ІІІ. Фото з https://uk.wikipedia.org
Одним з таких був і привілей від 15 березня 1633 року. Видали його у Кракові, але стосувався він саме Львова. У першу чергу економіки, але також і повсякденного життя нашого місті у давнину, розв’язання окремих складних ситуацій, які регулярно траплялися.
Ярмарки і вдови
Упродовж більшої частини своєю довгої історії Львів залишався важливим економічним і торгівельним центром. Значною мірою це визначалося також ярмарками, які регулярно тут проводились. Традиція ярмаркування була віддавна встановлена та регламентована відповідними юридичними актами, виданими королівською канцелярією ще від другої половини XV століття. Отож, такі торги відбувалися на свята Трійці та Агнети. Пізніше відбулися певні зміни, але ярмарки довго залишалися важливими складовими економічного життя Львова.
Святоюрські ярмарки, зображені А.Лянге. Літографія 1844 року
Усі процеси, які приносять гроші, завжди перебувають на контролі у центральної влади та місцевої адміністрації. Так було і у випадку Львова та ярмарків. Саме про це згаданий вище привілей місту короля Речі Посполитої Владислава IV від 15 березня 1633 року. Основні пункти цього документа стосувалися саме нюансів, пов’язаних із проведенням ярмарків. У привілеї підкреслено роль та статус Львова, “метрополії руських земель”. Також відзначено “виняткову вірність” магістрату міста королю. Як і “… мужність і вміння у відбитті та відсічі нападів варварів…”.
Король Владислав IV. Фото з https://uk.wikipedia.org/wiki/Владислав_IV_Ваза
Власне все перераховане і стало причиною для короля подбати про зручності та благополуччя львівських міщан шляхом видачі нового привілею. У першу чергу король хотів віддячитись найбільш вірним, найбільш лояльним до нього львів’янам. Відтак дозволив магістрату Львова, “що є тепер і в майбутньому буде”, брати чинш з усіх ярмаркових крамів міста. На практиці це означало можливість для львівського магістрату збирати податок із усіх ярмаркових крамниць – як прибулих, так і місцевих купців. У подальшому ці кошти можна було витратити на користь міської громади.
Печатка Львівського магістрату 1359 року (джерело фото https://uk.wikipedia.org
Між тим, окремі пункти згаданого вище привілею короля Речі Посполитої Владислава IV стосувалися власне питання урегулювання становища львівських вдів. Не всіх, звичайно, а окремих з них.
Чи доцільно виходити заміж вдруге?
Звичайні громадяни можуть мати відмінну думку, але у привілеї Львову Владислава IV від 15 березня 1633 року зазначалося, що чи не найбільше працювали в той час райці. При цьому настільки, на думку укладачів згаданого привілею, що навіть не встигають належно подбати про своїх дружин і забезпечити тим гідну старість. Нібито райці, “виснажені громадською працею та обов’язками”, відходять до кращого світу, а їх літні дружини по тому залишаються самі і не можуть “справно нести наші та міські тягарі”. Що гірше, на думку канцеляристів, які укладали цей привілей, вдови львівських райців навіть не є достатньо забезпеченими і не можуть потурбуватися про власне проживання.
Видання привілеїв міста Львова під редакцією Мирона Капраля. Фото з http://archeos.org.ua/
Важко стверджувати чи так було насправді. Можливо у тексті привілею занадто перебільшили та драматизували реальну ситуацію. Проте, “з виняткової … королівської ласки” львівських вдів було обдаровано опікою. Отож, вдовам львівських урядників згаданим привілеєм було надано право до самої смерті користуватися всіма правами та “імунітетами”, якими за життя користувалися їхні чоловіки. Очевидно, це і звільнення від податків, і додаткові можливості у сфері ведення бізнесу та набуття нерухомості. Проте не все так просто та однозначно.
Надгробна плита Станіслава Ганеля з латинської катедри. Фото з https://zaxid.net/
Задля поширення на вдів львівських райців приписів королівського привілею вони мусили: не мати чоловіків, вести чесне і бездоганне життя, а головне – не виходити заміж вдруге. Зрештою, все логічно та закономірно: було би дивно, якби місто утримувало вдову львівського райці і ще й її другого чоловіка, а останній ще й користувалися повнотою усіх можливих прав і привілеїв. Хоча хто знає – усе можливо.
Роман Геринович – постать, добре відома у мистецьких колах. Він є дійсним членом Національної спілки фотохудожників України, членом FIAP та лауреатом премії ім. В. Пилип’юка. Він знаний як майстер вуличної фотографії та глибоких соціальних проєктів (“Народжені вільними”, “Театр на долоні”).
Тепер митець виходить до публіки, розкриваючи ще одну грань свого таланту — поетичну. Назва вечора, “Народження точки дотику”, є метафоричним відображенням творчого шляху Гериновича, який, використовуючи об’єктив та слово, шукає ту єдину мить чи фразу, що здатна викликати глибокий емоційний резонанс у глядача і читача.
Подія організована під патронатом Львівської обласної ради та Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА і у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею, Кафедри графіки та мистецтва книги Національного університету “Львівська політехніка” та Львівського палацу Мистецтв.
ГО «Народна самооборона Львівщини» вкотре розгортає мобільний центр донорства на Площі Ринок. Усіх охочих закликають долучитися до ініціативи, мета якої — поповнення стратегічних запасів крові для військових шпиталів та лікарень, що приймають поранених.
У четвер, 20 листопада, у самому центрі Львова, біля будівлі Львівської міської ради (Площа Ринок, 1), працюватиме Бладмобіль – мобільний центр донорства. Акція, організована ГО «Народна самооборона Львівщини», є частиною їхнього масштабного медичного проєкту, спрямованого на забезпечення життєво необхідними компонентами крові українських медичних закладів.
Час та місце проведення
Мобільний центр крові працюватиме лише протягом трьох годин: з 9:00 до 12:00 год.
Забір крові відбудеться на Площі Ринок, 1, що біля Львівської міської ради. Організатори заздалегідь підготували всі умови для безпечного та швидкого процесу донорства.
Критична важливість донорства
Організатори наголошують, що в умовах, які склалися, кожна донація є критично важливою. Зібрана кров та її компоненти (плазма, еритроцитарна маса) є незамінними при наданні невідкладної допомоги.
«Мобільний центр крові» – один із основних медичних проєктів «Народної самооборони Львівщини». Ініціатива покликана забезпечувати лікарні й військові шпиталі необхідними запасами крові. Ваша участь – шанс на одужання для того, хто зараз бореться за життя на передовій або проходить лікування після поранення у тилу.
Таким чином, кожна порція крові, здана 20 листопада, стане прямим внеском у порятунок життя поранених захисників та цивільних громадян, що постраждали від обстрілів і потребують хірургічних втручань.
Умови участі та реєстрація
Для участі в донації необхідно обов’язково пройти попередню реєстрацію. Це допомагає медикам Першого медичного об’єднання Львова ефективно спланувати роботу та уникнути черг.
Важливо: донор повинен дотримуватися дієти та не мати протипоказань (наприклад, не можна вживати алкоголь за 48 годин, а також не слід приймати ліки, що розріджують кров).
Партнери проєкту
Успішна реалізація проєкту забезпечується співпрацею низки громадських, медичних та волонтерських структур:
Організатор: ГО «Народна самооборона Львівщини».
Медична підтримка:Перше медичне об’єднання Львова (ПМО), яке забезпечує кваліфікований медичний персонал та обробку зібраного матеріалу.
Сприяння: Медична лабораторія «Ескулаб», волонтери «Ветеран медіа», Інститут стратегії культури.
Сьогодні ми ділимося з вами новою історичною знахідкою — рідкісними фотографіями та листівками Брюховичів кінця ХІХ — початку ХХ століття.
Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.
На цих знімках — зовсім інші Брюховичі: тихе, затишне селище серед густих соснових лісів, яке вже понад століття тому приваблювало львів’ян своєю красою і спокоєм. Саме тоді Брюховичі почали формуватися як відомий курорт і місце відпочинку. Тут з’являлися перші вілли, пансіонати й дачі, а уздовж піщаних доріжок прогулювалися відпочивальники в капелюшках та легких літніх костюмах.
Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.Брюховичі, кін. ХІХ — поч. ХХ ст.
Старі фото і листівки зберігають неповторну атмосферу тієї епохи — аромати лісу, спокійні ранки біля ставків, шелест дерев і тишу, яку ще не порушував міський гамір. Це частинка історії, яка нагадує нам, як виглядали Брюховичі понад 120 років тому — місце, що й сьогодні залишається оазою природи поруч зі Львовом.
Через шалений попит на квитки до концертів 24 листопада у Львові, організатори оголосили додатковий виступ — 2 грудня о 19:30 у Театрі імені Марії Заньковецької.
Легендарний дует української естради, народні артисти України Іво Бобул та Лілія Сандулеса представлять для львівʼян нову програму «Зустріч наша пізня». Організатори обіцяють, що це будуть вечори, сповнені щирих емоцій і пісень, що торкаються серця.
На сцені прозвучать золоті шлягери, що стали класикою української естради: «Берег любові», «А липи цвітуть», «Пізня наша зустріч» та інші пісні, що давно живуть у серцях кількох поколінь слухачів.
“Цей концерт – про шлях, який легендарні артисти пройшли разом із своїми слухачами. Про любов, віру, надію, про пісні, що лунають у найважливіші моменти життя”, – говорять організатори.
Концерт обіцяє стати теплою та душевною музичною подією, де кожна пісня – це історія, пам’ять і живе звучання справжньої української естради.
На Львівщині посилюють регулювання чисельності диких тварин, зокрема лисиць, вовків та диких кабанів, через критичний епізоотичний стан. Державна протиепізоотична комісія при Львівській ОВА ухвалила рішення про організований відстріл хижаків після того, як було зафіксовано перевищення популяції лисиць майже утричі. Такий дисбаланс став причиною зростання загрози сказу та небезпеки поширення Африканської чуми свиней (АЧС), що б’є по продовольчій безпеці регіону.
Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області інформує, що чисельність окремих мисливських видів звірів досягла небезпечного рівня. Особливе занепокоєння викликає популяція лисиці, яка є головним переносником вірусу сказу.
Норма (безпечна щільність):0,5–1 особина на 1000 га.
Фактична щільність на Львівщині: Близько 3 особин на 1000 га.
Це критичне перевищення популяції лисиць є основною причиною, чому Державна протиепізоотична комісія прийняла рішення про невідкладні заходи для стабілізації епізоотичної ситуації.
Статистика: Зростання випадків сказу у 2024 році
Необхідність відстрілу хижаків підтверджується тривожними епізоотичними даними. Надмірна щільність хижаків (лисиць, вовків, шакалів) значно прискорює поширення сказу.
За даними профільних служб, у 2024 році на Львівщині було зафіксовано понад 120 випадків сказу серед тварин. Кількість звернень місцевих жителів до медичних закладів через контакти з потенційно хворими тваринами зросла більш ніж удвічі.
Як дикий кабан загрожує агросектору та продовольчій безпеці
Крім сказу, регіон зіткнувся із підвищеним ризиком Африканської чуми свиней (АЧС). Це безпосередньо пов’язано з надмірною чисельністю дикого кабана, який є ключовим природним резервуаром вірусу.
Оскільки проти АЧС не існує вакцини, один спалах на фермі призводить до повного знищення поголів’я. В умовах воєнного стану, такі втрати, спричинені перенаселенням дикого кабана, є серйозною загрозою для місцевого агросектору та продовольчої безпеки.
Заходи: Кого і як будуть відстрілювати
На позачерговому засіданні комісія затвердила детальний план дій:
Види для регулювання: Організований відстріл стосуватиметься лисиць, вовків, шакалів та єнотовидних собак.
Виконавці: Регулювання чисельності диких тварин проводитиметься користувачами мисливських угідь (лісгоспи, УТМР) за спеціальними дозволами.
Безпека: Відстріл здійснюватиметься на відстані не менше 200 метрів від населених пунктів, з дотриманням усіх норм безпеки та правил полювання.
Ціль: Довести щільність популяцій до оптимального рівня — 0,5–1 голова на 1000 га.
Сьогодні, у неділю 16.11.2025 вранці, відійшов у вічність Роман Горак — письменник, дослідник, культурний діяч, лауреат Шевченківської премії та великий патріот. Про це на своїй сторінці у фейсбук повідомив син письменника – Іван Горак.
Роман Дмитрович Горак ― хімік із вченим ступенем кандидата наук, який надав перевагу покликанню серця ― дослідженню і популяризації української культурно-мистецької та літературної спадщини. З 1988 року – член Національної Спілки письменників України.
Роман Горак на початку літературного шляху
Свої дослідження вчений зосереджував на долях творців української літератури, пов’язаних із Галичиною. Та центральною в літературно-науковій роботі Романа Горака є велична постать Івана Франка. Захоплення життям та діяльністю великого українця стало визначальним у діяльності дослідника. Науковець віддав цій роботі понад три десятиліття свого життя. З 1993-2017 роки Роман Горак очолював Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка.
Провадив і редакторсько-видавничу працю, що була спрямована на відродження окремих творів або й цілих творчих спадщин ряду письменників. Серед них, зокрема, тетралогія „Мазепа“ Богдана Лепкого, вибрані прозові твори Івана Франка, збірки В’ячеслава Будзиновського, „Сумний Христос“ Ольги Дучимінської, „Таку вже долю Бог судив“ Михайлини Рошкевич, твори Василя Загаєвича.
Роман Горак
Похорон відбудеться 18.11.2025 о 10:00 у храмі Архистратига Михаїла (Львів, вул. Винниченка 22).
Чин останнього цілування відбудеться у церкві Благовіщення (м. Городок, вул. Коцюбинського 5).
Опісля – поховання на Городоцькому міському кладовищі (м. Городок, вул. Січових Стрільців).
Легенда, що дарує красу: Рецепт, який приписують культовій актрисі, став інтернет-феноменом, хоча його походження залишається невідомим, розповідають наші партнери Торгова Марка Кава Старого Львова.
У сучасному світі, де шанувальники Голлівуду прагнуть розгадати секрети краси та харизми своїх кумирів, особливої популярності набув незвичайний рецепт кави. Його часто подають під назвою «Кава Мерилін Монро». Цей напій, що більше нагадує вишуканий десерт із зігріваючим алкогольним акцентом, активно обговорюється у соціальних мережах та лайфстайл-виданнях, викликаючи інтерес до гастрономічних звичок кінодіви.
Що відомо про «Каву Мерилін Монро»
Походження цієї легенди достеменно не встановлено, і прямих документальних свідчень чи особистих записів, які б офіційно підтверджували цей рецепт, немає. Однак згадки про незвичайний кавовий напій з’явилися у світових медіа і продовжують циркулювати, закріпивши за собою статус «секрету краси» Монро.
Кава
Цей рецепт виділяється своєю нетиповою складністю та інгредієнтами, які значно відрізняються від сучасної класики.
Напій Мерилін Монро: Еліксир для зірки Згідно з легендою, актриса поєднувала міцну каву, коньяк та пишні збиті вершки, перетворюючи ранкову рутину на розкішний ритуал.
Детальний опис приготування:
Основа (Приготування кави): Напій починається з традиційного методу. Одна чайна ложка (1 ч. л.) меленої кави насипається у джезву (турку) і заливається холодною водою. Критичний момент – кава готується, не доводячи до кипіння, щоб отримати насичений, але м’який смак.
Температурний трюк: Готову каву наливають у горнятко і додають до неї одну столову ложку (1 ст. л.) окропу. Цей незвичний крок використовувався для швидшого осідання кавової гущі.
Міцний акцент: У теплий напій додається приблизно 15 мл коньяку або якісного бренді. Алкоголь тут слугує як ароматичний додаток, що надає напою зігріваючу та складну ноту.
Декадентське завершення: Вершки збиваються до пишної, стійкої консистенції.
Подача: Збиті вершки акуратно викладаються на поверхню кави, а зверху напій рясно посипається корицею та цукровою пудрою.
Кава
Контекст: Чому ця легенда набула поширення?
Незвичайний напій ідеально вписується у загальний образ Мерилін Монро як особистості, що мала нетипові звички. Вона була відома любов’ю до насичених, солодких та кремових смаків, а також до незвичних поєднань у харчуванні. Наприклад, на сніданок вона часто вживала два сирих яйця, збитих у теплому молоці — високобілкову, але дивну суміш.
Цей “рецепт краси” з коньяком та вершками відображає гламурний та інколи надмірний стиль життя Голлівуду 50-х років. Хоча він не є документально підтвердженим, він став чудовим способом доторкнутися до чарівного світу зірки та додати розкоші у повсякденну кавову церемонію.
Сцена з вистави "Милі створіння". Світлина Христини Куч
Прем’єра вистави “Милі створіння”, що досліджує сутність сучасного фемінізму та жіночу непокору, відбудеться у п’ятницю, 22 листопада та у суботу, 23 листопада 2025 року о 19:00 на малій сцені Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки за адресою вул. Городоцька, 36, Львів. Постановку здійснила німецька режисерка Малін Вікторія Краус.
Вистава “Милі створіння” є виставою-дослідженням сутності сучасного фемінізму, створеною у співпраці німецьких та українських митців та мисткинь. В основі драматургії лежать особисті, болючі та справжні історії про жіночу непокору, зібрані під час відкритого опен-колу, в якому взяли участь жінки різного віку та професій зі Львова, Києва та кількох сіл України. Вистава триває 1 годину 20 хвилин (без антракту) і реалізується за підтримки Allianz Ukrainischer Organisationen та під патронатом міста Франкфурт-на-Майні.
Сцена з вистави “Милі створіння”. Світлина Христини Куч
Малін Вікторія Краус — сучасна німецька режисерка та мисткиня, співзасновниця видання “DISPUT Magazine”. Її творчість зосереджена на дослідженні фемінізму, соціальної нерівності та культурної ідентичності. Постановка “Милі створіння” у Театрі Лесі є першою роботою режисерки в Україні. На створення вистави її надихнули розмови про системне зловживання владою у театральному середовищі, а драматургія відображає розвиток феміністичної думки в Україні крізь призму діалогу з німецькими дослідниками.
“Ми часто шукаємо єдину правильну відповідь, єдину істину про фемінізм, яка підходила б усім жінкам, але цього просто не існує. У нас є так багато різних підходів і навіть різних способів мислення щодо однієї теми в одній і тій самій людині. Тож не завжди існує лише один напрям,” — коментує режисерка вистави Малін Вікторія Краус.
Сцена з вистави “Милі створіння”. Світлина Христини Куч
Вистава “Милі створіння” триває 1 годину 20 хвилин без антракту і є важливим кроком у міжкультурному діалозі та дослідженні актуальних соціальних тем. Прем’єрні покази 22 та 23 листопада розкуплені, що підкреслює високий інтерес публіки до цієї теми. Проєкт фінансується за рахунок донацій та реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні. Наступний показ вистави, яка є унікальним художнім осмисленням жіночого досвіду та пошуку власного “дому”, відбудеться 18 грудня 2025 року, продаж квитків вже відкрито.
