Еммануїл Мисько: in memoriam

12. 03. 2025

Сьогодні, 12 березня 2025 р. минає 25 років з Дня відходу у вічність видатного скульптора, академіка Еммануїла Петровича Миська (21.05.1929-12.03.2000).

Народився Еммануїл Мисько 21 травня 1929 р. в м. Нижні Устрики (Устрики Долішні) Ліського повіту Львівського воєводства (нині село на території Польщі) у родині робітників.

У 1946-1950 рр. Еммануїл Мисько навчається на відділі живопису Львівського училища прикладного мистецтва (нині – Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша), де викладали відомі українські митці: Г. Смольський, Р. Сельський, О. Шатківський, Р. Федюк, С. Гебус-Баранецька. Відділ скульптури в той час очолював І. Севера, магічна постать якого притягувала до себе юного митця і визначила його подальшу долю як скульптора.

Еммануїл Мисько – студент училища за роботою, 1948

У 1950 р. Е. Мисько вступає на відділ монументальної скульптури Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Його дипломна робота “Фехтувальниця”, виконана під керівництвом І. Севери, ознаменувала початок самостійного мистецького життя. Після закінчення у 1956 р. інституту, Е. Мисько поринає в активне мистецьке й громадське життя Львова.

1957 р. – прийнятий в члени Спілки художників СРСР; з 1962 р. – викладач у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (з 1981 р. – професор); 1966-1981 рр. – голова правління Львівської організації Спілки художників України; 1988-2000 рр. – ректор Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (з 1994 р. – Академія мистецтв). У 1992 р. за його сприянням засновано Малу академію мистецтв у смт Підбуж Львівської області .

Еммануїл Мисько під час роботи над погруддям Олекси Новаківського. 1960 р.

Окрему вагому сторінку діяльності митця становить його суспільно-громадська діяльність, яка особливо розгорнулася в останнє десятиліття ХХ ст. Він – голова Фонду культури, активний рухівець, один з ініціаторів відновлення діяльності Наукового товариства ім. Т. Шевченка, товариства “Просвіта”, учасник усіх мистецьких подій у Львові.

Еммануїл Мисько виступає на Конференції, присвяченій 100-річчю від Дня народження Олекси Новаківського. 1972 р.

Після виходу УГКЦ з підпілля, Е. Мисько як ректор Академії мистецтв (до 1994 – ще був інститут) нав’язав контакти з католицьким університетом у Римі, познайомився, зокрема, з віце-ректором Католицького університету св. Климентія в Римі отцем-мітратом Іваном Музичкою, який до останніх днів теплим словом і молитвою підтримував Еммануїла. В Римі Еммануїл Мисько мав нагоду бути на аудієнції в папи Івана Павла ІІ.

Еммануїл Мисько приймає благословення Івана Павла ІІ. Ватикан, 9.02.1991.

Художник працював у жанрі монументальної та станкової скульптури, час від часу брався за пензель, а от кулькова ручка завжди була під рукою: на засіданнях, зборах, в гостях за столом, він робив зарисовки (дружні шаржі).

До вагомих здобутків у сфері монументальної скульптури належать пам’ятники І. Франку (у співавторстві) у Львові (1964) та Дрогобичі (1966-1967), авіаторам – захисникам і визволителям Криму в Джанкої (1965), Т. Шевченкові в Сокалі та Мостиськах (у співавторстві) та в Івано-Франківську. У Львові встановлено меморіальні таблиці – О. Новаківському, О. Кульчицькій, І. Франку, С. Крушельницькій, А. Манастирському, Л. Левицькому, Лесі Українці, І. Свєнціцькому, Я. Музиці, Р. Братуню, стелу М. Грушевському. Також створено меморіальну дошку Лесю Курбасу в Самборі та меморіальну дошку в Дрогобичі, присвячену козацькому повстанню.

У жанрі станкової скульптури Е. Мисько створив галерею неповторних образів своїх сучасників. Працюючи над портретом, він зосереджував свою увагу на передачі найяскравіших якостей внутрішнього світу людини, її енергії, емоційного стану, які потім виявлялися у зовнішніх рисах обличчя. Його “моделями” були люди різних професій, національностей, поколінь. Перш ніж приступати до роботи, скульптор спілкувався з ними, намагався пізнати людину із середини і тільки створивши образ у думці, майстер “переносив” його у глину.

Еммануїл Мисько. Портрет Романа Іваничук, гіпс тон., 1984.

Еммануїл Мисько. Портрет художниці Олени Кульчицької, 1957-1960.

Еммануїл Портрет Миколи Бідняка, бронза, 1997.

У доробку митця близько двохсот скульптурних портретів, один лише перелік яких зайняв би кілька сторінок. Більшість з них – добре відомі шанувальникам творчості Е. Миська з численних виставок, каталогів. Зокрема, це – портрети О. Кульчицької, О. Новаківського, Г. Смольського, В. Стефаника, Р. Братуня, В. Гжицького, Є. Дзиндри, Матері, З. Кецала, Р. Іваничука, Р. Лубківського, Ю. Брилинського, М. Байко, І. Драча, Р. Федоріва, М. Скорика. Серед робіт останніх років – пам’ятник кардиналові Й. Сліпому, встановлений на його батьківщині в с. Заздрість на Тернопільщині; низка портретів – М. Косіва, І. Калинця, художника К. Звіринського, владики В. Стернюка, владики І. Хоми, піаністки М. Крушельницької та ін. До кінця життя Е. Мисько був у центрі мистецького життя, сповнений творчих ідей та задумів, яким… 12 березня 2000 р. митець відійшов у вічність.

На фасаді творчої майстерні Миська у м. Львові 2001 р встановлено художньо-меморіальну таблицю (автор – син Ю. Мисько).

Художньо-меморіальна таблиця на фасаді будинку, де колись мешкала сім’я Еммануїла Миська і була творча майстерня скульптора. Автор – Юрій Мисько, бронза, 2001.

Іменем митця названі ліцей у селищі Підбуж (2010) і вулиця у м. Львові (2022).

Перечитую цю коротку офіційну біографію Тата і дивуюся… Як йому вдавалося поєднувати стільки офіційних посад, бути публічною особою в умовах радянського режиму, і водночас, залишатися такою відкритою, товариською людиною? Я переконана, а віднедавна знаю, що багато своїх сумнівів, проблем, вагань він не розкривав перед дітьми, постійно зберігаючи образ впевненого чоловіка.

Тато вмів геть усе: підстригти своїх дітей, справити газову колонку, посадити квіти, поремонтувати автомобіль, приготувати страви. Все, що він робив, він робив з легкістю, не поділяючи роботу на чоловічу і не-чоловічу.

Але найбільше я любила спостерігати, як тато ліпить. Це завжди мене заворожувало і дивувало, як в глині можна створити живу людину з притаманним їй поглядом і внутрішнім світом. Як писав Микола Петренко:

Хоч як ти криєшся, козаче, ховаючи нутро своє,
однак Мисько тебе побачить і виліпить таким, як є.

Я тільки спостерігала, а мої брати Орест, Роман і Юрій вчилися у свого батька, і всі троє стали митцями.

Напевно характер людини найповніше проявляється у випробуваннях. У 1996 році Еммануїлу Петровичу поставили страшний діагноз – рак 4-го ступеня. Три з половиною роки він боровся з недугою. Декілька складних операцій, хіміотерапії і жодних скарг чи нарікання. Медперсонал в лікарні зізнавався, що такого пацієнта в них ще не було. Він навіть терплячи біль, знаходив місце для жартів. Його знаменита фраза: “Щоби лікуватися, треба мати кінське здоровֹ’я!”. Довгі розмови з Татом в лікарні під час моїх чергувань, за іронією долі, були для мене великою радістю. Бо коли він був здоровий, часу для мене не знаходилося. І хоч він був на лікарняному ліжку, я почувалася біля нього в безпеці, захищеною.

Три останні роки життя він був надзвичайно нетерплячим. Хотів зробити якнайбільше і, коли бачив як інші люди марнують час, дуже гнівався. На Йордан 2000 р. його черговий раз поклали в лікарню, звідки він вже не повернувся…

Минуло вже 25 років, але біль не затихає…

Любов до людини визначала життєве кредо Е. Миська. Обіймаючи високі посади, він ніколи не ставився до людей зверхньо, не поділяв їх на “соціальні касти”, а з усіма був простий, доступний, шляхетний. Усе своє життя митець жив для людей і щедро ділився з ними своїм досвідом, знаннями, думками. У пам’яті друзів, колег Е. Мисько залишився працьовитим, енергійним, дотепним, чесним, порядним, людяним, завжди готовим прийти на допомогу. Його присутності, його рішучого, вагомого слова так бракує сьогодні…

Роксоляна МИСЬКО-ПАСІЧНИК
донька Еммануїла Миська

Каталоги виставок:

Еммануїл Мисько. Київ : Мистецтво, 1978. 97 с.
Мої друзі. Львів : [б. в.], 1989. 12 с.
Скульптура. Львів : Брати Сиротинські і К, 1999. 58 с.

Література

Рубан В. Здатність розкрити душу людини… // Образотворче мистецтво. 1999. № 1–2. С. 6–7.
Україна — як свобода волі для мистця / Записав М. Маричевський // Образотворче мистецтво. 1999. № 1–2. С. 3–5.
Еммануїл Мисько // Образотворче мистецтво. 2000. № 1–2. С. 31.
Дар серця і розуму / Розмову з Е. Миськом напередодні його ювілею записав Р. Кудлик // Дзвін. 2001. № 5–6. С. 124–126.
Яців Р. М. Скульптор Еммануїл Мисько: світло долі. Київ : Криниця, 2009. 224 с.
Мисько-Пасічник Р. Роль пісні в житті Еммануїла Миська: мереживо спогадів доньки // Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2019. Вип. 40. С. 106–109.
Мисько-Пасічник Р. Спочатку начерк, спочатку шарж… або «легковажні» свідчення Еммануїла Миська // Фотографії старого Львова. 2018. URL: https://photo-lviv.in.ua/spochatku-nacherk-spochatku-sharzh-abo-lehkovazhni-svidchennya-emmanujila-myska-video/
Шмагало Р. Творчо-педагогічний феномен Еммануїла Миська // Вісник Закарпатської академії мистецтв. 2018. Вип. 11. С. 11–14.

У Львові відбудеться грандіозний концерт хітів ABBA при світлі тисячі свічок (відео)

12. 03. 2025

18 березня у Львівській національній філармонії відбудеться концерт «ABBA: легендарні хіти при світлі тисячі свічок». Початок концерту о 19:00, повідомили організатори.

На сцені виступатимуть солісти Маріанна Лаба, Оксана Караїм, Наталія Грановська, Ліліана Раврух, Ірина Стефанко, Роман Мілян. Музичний супровід артистів виконають відомі музиканти Роман Шутко (клавіші), Назар Шутко (скрипка), Юрій Присяжний (гітара), Мирослав Веретельник (бас-гітара) та Володимир Веретельник (ударні).

Ведуча – Лілія Вінницька.

«Пориньте у золотий світ диско та ностальгії разом із кращими виконавцями! Хіти легендарної ABBA оживуть у блискучому виконанні. На вас чекає: улюблені хіти ABBA у живому виконанні, вражаюча атмосфера 70-х і диско-ритмів, ігристе та солодкий подарунок для всіх гостей», – зазначають організатори.

Квитки можна придбати онлайн: https://soldout.ua/booking/1901-abba-legendary-hits та у касі філармонії.

Ольга МАКСИМ’ЯК

Шевченків день відбувся в Львівському національному університеті імені Івана Франка

12. 03. 2025

Учасники літературно-мистецького дійства виконують один зі Шевченкових творів на сцені Франкового Університету

З нагоди Шевченкових роковин − 211 річниці від Дня народження − 10 березня в ЛНУ ім. І. Франка відбулася урочиста академія за участі адміністрації навчального закладу вищої освіти, науково-педагогічних працівників та студентства.

На початку вони спільно виконали Шевченків «Заповіт» на музику Л. Ревуцького. Потім змістовну доповідь про роль Кобзаревого слова в нашій теперішній боротьбі проти московії виголосив Тарас Пастух, професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка філологічного факультету. Він наголосив на основних акцентах творчої спадщини великого Поета, які вкотре повернули уяву присутніх в ті далекі часи московської неволі. Доповідач актуалізував поетичні рядки Кобзаря в контексті теперішніх безпекових викликів для України, особливу увагу присвятив поняттям «своє» і «чуже» в нашому протистоянні московським впливам. «Коли береш до рук «Кобзаря» і починаєш читати, то відчуваєш, як рядки віршів спалахують – авторськими прозріннями теперішнього і минулого, а також передбаченнями майбутнього, – і наш час підтверджує сказане… Це слово має колосальну енергетику, що зроджена авторською пристрасністю, любов’ю до того, що ознаменовує собою життя, і ненавистю до того, що втілює в собі смерть. І ця енергія передається тобі, і тоді ти починаєш виразніше відчувати життя. Існує дивовижна магія в цих рядках – магія справжнього», – наголосив доповідач проф. Т. Пастух. З пресрелізу Франкового Університету виокремлю інші важливі акценти Тараса Васильовича: «Великий Пророк фіксував відсутність колективного усвідомлення серед своїх земляків. «На засадниче питання «Що ти такеє?», тобто «Хто ти, яка твоя суть, яке твоє призначення?» лунає відповідь: «Нехай скаже німець. Ми не знаєм». Оце незнання себе, невпевненість у собі, покладання на чужі авторитети є свідченням світоглядної незрілості колективного «я». Ця незрілість передається з покоління в покоління, від батьків до дітей». Так, у спалахах Шевченкових рядків простежується гостра критика світоглядних ілюзій українців, на противагу якій підносилося істинне самоусвідомлення, яке не дає іншим маніпулювати тобою», – наголосив доповідач. Ще багато цікавих аналітичних думок на основі Шевченківської спадщини він представив перед присутніми.

Пісню на Шевченків вірш виконує народна чоловіча хорова капела «Прометей»

Потім вони насолоджувалися літературно-музичною композицією на пошану пам’яті Тараса Шевченка за участі низки мистецьких колективів (Народний дівочий хор «Ліра», керівниця – заслужена працівниця культури України Оксана Мельничук; народна чоловіча хорова капела «Прометей», керівник – Віталій Чмир; заслужена хорова капела України «Боян» ім. Євгена Вахняка, керівник – Василь Чучман

Поезію Тараса Шевченка декламували студенти факультету культури і мистецтв (до слова, це один із найчисельніших факультетів Франкового Університету з точки зору чисельності студентів: на денній і заочній формі навчання тут здобувають спеціальності з ділянок культури і мистецтва понад 500 студентів). На завершення урочистої академії прозвучала композиція «Реве та стогне Дніпр широкий» на музику А. Авдієвського у виконанні усіх учасників урочистої академії.

Вчитуймося в рядки пророчого слова Тараса Шевченка про природу московського ярма і неволі, особливо в контексті теперішніх подій можливого «умиротворення» на невигідних для нас умовах!

Ігор СКЛЕНАР

Світлини автора і Христини ДАЦИШИН

Джерело:

Пресреліз пресцентру ЛНУ ім. І. Франка. 10 березня 2025 р. URL: https://lnu.edu.ua/vidbulas-urochysta-akademiia-z-nahody-211-richnytsi-vid-dnia-narodzhennia-tarasa-shevchenka/?fbclid=IwY2xjawI8EmxleHRuA2FlbQIxMAABHQ5D-HYF-J1uf-xXRDm4TYJQPKORXOkjaat-ZGXxiIRvgtMI7imRyRt3Rg_aem_QsgEMF46eX9cQMMiuHcybQ

451 градус за Фаренгейтом, або як у Львові спалили усього “Тисаровського”

11. 03. 2025

Однією із найбільш помітних фігур релігійного життя у Львові та й українських земель загалом у першій половині XVII століття був львівський православний єпископ Єремія Тисаровський. Упродовж певного часу він взагалі був єдиним православним єпископом на теренах Речі Посполитої. Тому й відзначався ерудицією і цілеспрямованістю, був чоловіком активним та дієвим.

Ще за життя отцю Єремії віддавали належну шану. Як наслідок, ближче до середини згаданого століття був надрукований панегірик, присвячений Єремії Тисаровському. Тобто хвалебний текст, до його прославляли і возвеличували заслуги цього діяча. Проте потім щось пішло не так і з’явилося розпорядження, яким наказувалося знищити весь тираж панегірика Тисаровському. Чому так? Дивимось нижче.

Львівський єпископ Єремія (Тисаровський). Фото з pravoslavnews.com.ua

“На ринку натовп … дзвони б’ють”

Свідчення про описаний вище епізод в історії міста бачимо у збірнику текстів львівського краєзнавця Йосипа Гронського “Львів: історичні студії”. Його опис дещо перебільшений і в художній формі: “На ринку натовп народу, дзвони б’ють, мов на сполох, на вежах усіх костьолів. Кат запалює високе вогнище і з наказу інквізиції палає книга – сторінка за сторінкою. Весь тираж велено було одразу ж знищити. Книги для пануючої у місті верхівки були такими небезпечними, як деякі люди”. По тому Гронський ще додає, що згаданий вище твір міг би стати бестселером для Львова і культурного простору Русі. Важко сказати хто саме мав би зачитуватися панегіриком, твором складним і специфічним, але думка має право на існування.

Сучасне видання текстів Й. Гронського. Фото з https://nvd-nanu.org.ua/

Водночас, опис у книзі Йосипа Гронського не постав на порожньому місці. Подібні свідчення знаходимо і в інших авторів, навіть у джерелах до історії давнього Львова.

Просльозився навіть видатний друкар

Відомості про спалений повний тираж панегірика Єремії Тисаровському зустрічаємо і в науковому доробку дослідників-книгознавців Ярослава Ісаєвича та Якима Запаска. Відтак і в праці Ярослава Ісаєвича, яку він підготував одноосібно: “Українському книговиданні”. Зокрема, там можна знайти інформацію, що у 1639 році в друкарні Михайла Сльозки було надруковано панегірик “Aurora na horyzoncie lwowskim”, присвячений Єремії Тисаровському. Проте вже в тому ж 1639 році, а саме 16 листопада 1639 року, з’явилась ухвала католицької консисторії з визнанням книжки шкідливою і наступним розпорядженням знищити весь тираж.

Окрім самої книги та “винуватця” її появи, постраждав тоді і відомий львівський друкар. Михайла Сльозку серйозно оштрафували на користь консисторії і заборонено йому видавати подібні книги в майбутньому.

Заборонити “з амвонів” і спалити

На завершення зазначимо, що є згадка про описаний вище епізод зі спаленням панегірика Єремії Тисаровському і в хроніці Яна Томаша Юзефовича “Історія Львівського архієпископства”. Ян Томаш Юзефович – це католицький священнослужитель вірменського походження. Він також був каноніком римо-католицької капітули у Львові. Відтак все написане ним у хроніці визначалося цими фактами з його біографії. Зокрема і те, що Юзефович писав свою хроніку в досить емоційних тонах і навіть упереджено. Зокрема, про епізод із панегіриком.

Ян Томаш Юзефович. Фото з https://pl.wikipedia.org/

Скажімо, цю всю історію він розглядає через призму переважно комерційну – “Сльозка, шукаючи прибутку, видав друком … книжечку… під іменем львівського схизматичного єпископа”. По тому Юзефович додавав, що цю “книжечку” Сльозка “повсюдно продавав народу”. На вказану подію відреагував львівський консисторський суд, який побачив у цій книзі образу і загрозу. Тому видання Сльозки заборонили “з амвонів”, тобто публічно оголосили про заборону, а по тому – вирішили видання взагалі спалити. Як, гіпотетично, могло виглядати спалення панегірика Тисаровському, було показано на початку цього тексту. Принаймні, так це собі уявляв львівський краєзнавець Йосип Гронський.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

Гронський Й. Львів: історичні студії / упоряд. Н. Лоштин. – Львів, 2022. – с. 88.
Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. – Львів, 2002. – С. 211-221.
Ян Томаш Юзефович. Історія Львівського архієпископства (1614-1700) / Упорядники Мирон Капраль, Ірина Клименко. – Львів, 2023. – С. 227-231.

Львів’янам розкажуть про життєві здобутки Степана Гайдучка напередодні Першої світової війни

11. 03. 2025

У четвер, 13 березня 2025 року о 18.00, у Львівському палаці мистецтв (вул. Коперника, 17) відбудуться Одинадцяті наукові читання імені Івана Боберського на тему «Професор українського тіловиховання Степан Гайдучок (1890–1976): життєві здобутки напередодні Першої світової війни».

Лектор: Андрій Сова – доктор історичних наук, професор, професор кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського; дійсний член та голова Комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського Наукового товариства імені Шевченка; старший дослідник, старший науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.

Модератор заходу: Роман Метельський.

Подія організована у співпраці Комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського Наукового товариства імені Шевченка, Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.

У межах читань будемо обговорювати низку питань. Хто найбільше вплинув на формування світоглядних орієнтирів Степана Гайдучка. Його найулюбленіші предмети під час навчання в Академічній гімназії та медичному факультеті Львівського університету. Внесок у становлення та розвиток українських руханкових і спортивних організацій в Галичині, зокрема «Українського спортового кружка», «Сокола-Батька», «України», «Пласту». Його зацікавлення різними видами спорту, спортивні досягнення, тренерську роботу, суддівство, організацію руханкових вечорів. Педагогічну працю на посаді учителя гімнастики (фізичного виховання) у гімназії Сестер Василіянок, приватній учительській жіночій семінарії Руського товариства педагогічного та дівочій школі імені Шевченка Руського товариства педагогічного. Внесок у підготовку та проведення І і ІІ Краєвих здвигів у Галичині 1911 р. і 1914 р. та участь у VІ Всесокільському злеті у Празі 1912 р. Творчу спадщину, як автора різних статей та укладача науково-методичних праць з тіловиховання.

Доповідь буде проілюстрована малознаними та невідомими фотографіями, документами і матеріалами з життя та діяльності Степана Гайдучка.

У межах читань відбудеться ознайомлення з літературою, виданою Комісією тіловиховання і спорту імені Івана Боберського НТШ та Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського.

Розголос забезпечують Українське радіо. Львів, Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

Гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Львівський історичний музей презентував віртуальний музей Романа Шухевича

11. 03. 2025

Презентація віртуального музею Романа Шухевича

Були створені панорами музейних приміщень та моделі кількох експонатів з Музею Шухевича у Білогорщі, який зруйнувала російська атака 1 січня 2024 року.

Львівський історичний музей презентував Віртуальний музей Романа Шухевича. Завдяки проєкту «Музей у 3D» були створені панорами музейних приміщень та моделі кількох експонатів з Музею Шухевича у Білогорщі, який був зруйнований через російську атаку 1 січня 2024 року. Це стало основою для створення теперішнього Віртуального музею. Проєкт реалізували спільно ГО Skeiron та Львівський історичний музей у 2021 році за підтримки Українського культурного фонду.

«Доступність віртуального музею з будь-якої точки світу уможливлює поширення українського погляду на нашу історію та сьогодення та є ефективною зброєю в боротьбі з російською пропагандою», – повідомили у Львівському історичному музеї.

Глядачі мають змогу не виходячи з дому ознайомитися з експонатами музею, а також прослухати коротку аудіоекскурсію музеєм. Також розробники створили 3D-версію зруйнованого музею, а точніше те, що від нього залишилось через російську повітряну атаку.

При створенні віртуального музею використали матеріали з фондів Львівського історичного музею, Центрального державного історичного архіву України у Львові, Центру досліджень визвольного руху, Державного архіву Львівської області, Літопису УПА, Музею-архіву Пластового руху, приватного архіву родини Котлярчуків.

Віртуальний тур доступний за посиланням – https://pocketcityar.if.ua/tests/3dtour/

Цікаві факти із життя Романа Шухевича:

15-річний Роман Шухевич на різдвяних канікулах урятував дитину, яка через крихкий лід впала у крижану воду. Внаслідок переохолодження рятівник довго хворів на запалення легень.
Крім української, а також польської та німецької, Шухевич чудово знав старослов’янську, латинську та старогрецьку мови.
Роман Шухевич дуже любив спорт. Він грав у футбол, волейбол, баскетбол, водне поло, займався боксом, кінним і лижним спортом. На Запорізьких іграх у Львові встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. Займав призові місця у метанні диска і штовханні ядра. Особливо добре Шухевич володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства. Займався і планеризмом, здобув диплом пілота безмоторного літака.
Шухевич захоплювався мандрами по річках: на човні проплив із Галичини по Бугу та Віслі до Балтики й назад — на веслах проти течії. Також він заснував у «Пласті» курінь «Чорноморці», з яким проплив усі найважливіші ріки Західної України.
Роман Шухевич був музично обдарованою людиною: закінчив курс народних танців Василя Авраменка, навчався в Музичному інституті імені Лисенка, закінчив курси гри на фортепіано. Він виступав із концертами на різних сценах Львова.

Наталка РАДИКОВА

Невідомі фото сіл Львівщини часів Першої світової війни

10. 03. 2025

У колекціях іноземних архівів часто можна відшукати невідомі фото, які відкривають нові горизонти для дослідників історії. Особливо цікаві зображення, що зберігаються в архівах європейських країн, адже вони часто містять матеріали, які не були доступні для вивчення в Україні раніше. Однією з таких знахідок стали фотографії сіл Львівщини, зроблені під час Першої світової війни, які були знайдені в Баварському архіві в Німеччині.

Ці зображення є безцінними свідченнями того, яким було життя в сільських громадах Львівщини в часи війни, коли на ці землі приходила значна частина бойових дій. Під час Першої світової війни Львівщина, яка в той час була частиною Австро-Угорщини, стала важливим театром військових дій. Баварський архів зберігає численні фотографії, на яких можна побачити не лише військові об’єкти, а й повсякденне життя мирного населення.

Фотографії, що потрапили до колекцій цього архіву, дають унікальну можливість побачити, як виглядали села Львівщини на початку ХХ століття. Вони зберегли зображення будинків, вулиць, людей, їхнього одягу та звичаїв того часу. Зображення надають розуміння того, як війна вплинула на місцеві громади — як змінились ландшафти, будівлі, а також ставлення до повсякденних справ в умовах війни.

Колишнє село Адами (зараз Львівський район)

Завдяки таким знахідкам, як ці фото з Баварського архіву, ми можемо відкрити нові сторінки історії таких сіл, як Банюнин, Горпин, Неслухів, Деревляни, колишнє село Адами (зараз Львівський район), Купче (Золочівського району)

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело фото: Баварський архів

До Дня народження Ліни Костенко. Львів’ян запрошують на поетичні вечори при свічках

10. 03. 2025

З нагоди 95-го Дня народження видатної української поетеси Ліни Костенко, львів’ян та усіх поціновувачів поезії запрошують на поетичні вечори при свічках. Події відбудуться 18 березня у Театрі ім. М. Заньковецької. Початок о 16:30 та 19:30. Організатори обіцяють неповторну атмосферу та найкращі твори улюбленої майстрині слова.

Поезія Ліни Костенко закарбувала у собі найсокровенніші почуття і переживання та стала символом нашої національної боротьби. 19 березня видатна українка та одна з найвідоміших поетес сучасності відзначатиме свій 95-й день народження.

„Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі“ – саме ці рядки поетеси стануть епіграфом поетичних вечорів при свічках 18 березня, які, за словами організаторів, обіцяють запам’ятатися усім.

Події спрямовані на популяризацію української літератури та пісні, а її учасниками стануть відомі українські письменники, поети, музиканти та громадські діячі: Ольга Богомолець, Олексій Суханов, Сергій Калантай, Андрій Ісаєнко, Лариса Руснак, Степан Глова, Олександра Люта, Олег Батов, Дар’я Лісіч, Віра Марокішка, Ілона Верхівська- Ельтек, Кіра Касинець.

Музичний супровід забезпечить Академічний інструментальний ансамбль “ВИСОКИЙ ЗАМОК” та відома піаністка Юлія Божик. Незабутню атмосферу також доповнять ігристе та цукерки, яке обіцяють для всіх гостей.

Ці концерти стануть ще однією подією із масштабного циклу «тихих» проєктів – подій без яскравих світлових чи шумових ефектів, наповнених творчою та теплою атмосферою, яка дозволить у наш складний час «перезавантажитись», знайти час для себе та хоч трішки перемкнутися. Започаткувала цю серію концертів концертна агенція Zahid Concert Agency.

Квитки 16:30
https://concert.ua/uk/booking/do-dnja-narodzhennja-lini-kostenko-lviv/ Квитки 19:30
https://concert.ua/uk/booking/do-dnja-narodzhennja-lini-kostenko-lviv-18-03/

Ольга МАКСИМ’ЯК

На господарських приміщеннях Роздільського палацу виявили сонячний годинник

10. 03. 2025

Палац Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі

На стіні будівлі, що у минулі століття слугувала возівнею при палаці Лянцкоронських у Роздолі, виявили залишки сонячного годинника. Про це пише ZAXID.NET з посилання на повідомлення архітектора і краєзнавця проєкту «Палац Розділ» Івана Щурка.

«Сонячний годинник на стіні палацової возівні міг бути атракцією для дітей і цікавим артефактом/ідеєю/традицією, привезеною з далеких закордонних мандрівок графом Каролем Лянцкоронським. А міг також виконувати цілком практичну функцію “орієнтування в часі” для більшості працівників маєтку. Механічні особисті годинники були в той час досить дорогими і щойно набували популярності», – пояснив дослідник.

Зараз від годинника на стіні біля брами возівні-гаража є збережена римська цифра VIII і фрагменти інших чисел сонячного циферблата. Також збережене автентичне кріплення гномона – стрілки, яка відкидала тінь впродовж світлового дня на відповідні цифри.

Залишки римської цифри VIII на місці сонячного годинника (фото Івана Щурка)

Історикині Оксані Лобко вдалося знайти в архівах історичну світлину. На ній молода графиня Кароліна Лянцкоронська верхи на ослику у господарському подвірʼї палацового комплексу у Роздолі. А у правому куті фотографії видно цей сонячний годинник. Як стверджують дослідники, панночці на фото приблизно 8-9 років, отже фото датують у проміжку 1905-08 роки.

Кароліна Лянцкоронська у роздільському маєтку (фото приблизно 1905-08 років)

Іван Щурко зазначає, що вирішив пошукати сліди цього годинника після того, як побачив архівну світлину з ним.

«Інтригувало питання, чи збереглися хоч якісь фрагменти/сліди від нього після років руйнувань, перебудов і запустіння? Далі були пошуки, обстеження, зіставляння і навіть трохи шкрябання стін. Фрагменти сонячного годинника я знайшов», – пише Іван Щурко.

Гномон сонячного годинника (фото Івана Щурка)

Дослідники сподіваються, що сонячний годинник повернеться на палацові стіни, буде тішити дітей і всіх відвідувачів реставрованого палацу.

До слова, Оксана Лобко зʼясувала, що розведенням коней у маєтку Лянцкоронських у Роздолі займався тесть письменника-фантаста Станіслава Лема. Також архітектори встановили, що господарські споруди палацу Жевуських-Лянцкоронських можуть бути давнішими, ніж сам палац. Радянський клуб зведений на давніх мурах і, як припускають дослідники, на залишках першого замку. Роздільський палац перебуває у приватній власності EFI Group, яка відновлює історичну будівлю і планує пристосувати її для розвитку громади і туризму.

Які рослини обожнюють кавову гущу, а які її ненавидять?

9. 03. 2025

За весь час недільної кавової рубрики в мене назбиралася чималенька гірка кавової гущі. Кажуть її можна використовувати як натуральне добриво для рослин. Для яких рослин, в яких пропорціях та з якою метою можна використати кавову гущу будемо розбиратися разом з нашим хорошим партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова.

Для садівництва, кавова гуща виступає як доступний та екологічний варіант добрива. Її використання в домашніх умовах стало популярним завдяки простоті та видимим результатам. Проте, перш ніж перетворити залишки вашої ранкової кави на панацею для рослин, важливо розібратися в нюансах її застосування. Чи є кавова гуща універсальним рішенням, або ж її використання вимагає особливого підходу? Погляньмо на деталі, щоб розкрити всі переваги та потенційні ризики цього натурального добрива.

Хімічний склад кавової гущі, що робить її корисною

Кавова гуща містить ряд корисних елементів, які можуть сприяти росту рослин: азот, калій, фосфор, а також мікроелементи, такі як кальцій, магній та сірка. Ці елементи є важливими для розвитку кореневої системи, формування зеленої маси та цвітіння. Азот, наприклад, стимулює ріст листя, калій покращує стійкість до хвороб, а фосфор сприяє розвитку коренів. Однак, важливо пам’ятати, що концентрація цих елементів у кавовій гущі може варіюватися, і її не можна розглядати як повноцінне комплексне добриво.

Які рослини люблять кавову гущу, а які ні

Рослини, які люблять кислий ґрунт, такі як азалії, рододендрони, чорниця та гортензії, особливо добре реагують на кавову гущу. Вона допомагає підтримувати необхідний рівень pH ґрунту. Проте, рослини, які віддають перевагу лужному ґрунту, наприклад, лаванда, розмарин та більшість сукулентів, можуть постраждати від надмірної кислотності. Також, слід уникати використання кавової гущі для молодих рослин та розсади, оскільки вони більш чутливі до змін pH та концентрації поживних речовин.

Як правильно використовувати кавову гущу як добриво

Для безпечного використання кавової гущі, її потрібно правильно підготувати. Перш за все, гущу слід висушити, щоб запобігти розвитку грибка та цвілі. Висушену гущу можна додавати безпосередньо в ґрунт, змішуючи її з верхнім шаром, або використовувати як мульчу. Важливо не переборщити з кількістю, оскільки надмірне використання може призвести до ущільнення ґрунту та погіршення його аерації. Рекомендується використовувати не більше 20% кавової гущі від загального об’єму ґрунту.

Кавова гуща як засіб боротьби зі шкідниками

Кавова гуща може бути ефективним засобом боротьби з деякими шкідниками, такими як слимаки та равлики. Її аромат відлякує цих шкідників, а текстура створює бар’єр, який вони не можуть подолати. Для цього достатньо розсипати суху кавову гущу навколо рослин. Крім того, кавова гуща може допомогти відлякати мурах та котів, які можуть завдати шкоди вашим рослинам.

Компостування кавової гущі для збагачення ґрунту

Кавова гуща є чудовим матеріалом для компостування. Вона збагачує компост азотом та іншими корисними елементами. Для приготування компосту, кавову гущу слід змішувати з іншими органічними матеріалами, такими як листя, трава та овочеві відходи. Важливо забезпечити достатню аерацію компосту, щоб запобігти утворенню неприємного запаху та розвитку анаеробних бактерій. Готовий компост можна використовувати для покращення структури ґрунту та збагачення його поживними речовинами.

Кавова гуща для покращення дренажу ґрунту

Додавання кавової гущі до ґрунту може покращити його дренаж, особливо якщо ґрунт важкий та глинистий. Кавова гуща робить ґрунт більш пухким та пористим, що сприяє кращому проникненню води та кисню до коренів рослин. Це особливо важливо для рослин, які не переносять перезволоження, таких як сукуленти та кактуси. Для цього достатньо змішати кавову гущу з ґрунтом під час посадки або пересадки рослин.

Застереження та потенційні ризики використання кавової гущі

Хоча кавова гуща має багато переваг, її використання також пов’язане з певними ризиками. Надмірне використання може призвести до закислення ґрунту, що негативно вплине на рослини, які віддають перевагу лужному ґрунту. Також, важливо враховувати, що кавова гуща може містити залишки кофеїну, який може впливати на ріст деяких рослин. Тому, перед використанням кавової гущі, важливо вивчити потреби конкретної рослини та використовувати її в помірних кількостях.

Використання кавової гущі як добрива – це екологічний та ефективний спосіб покращити здоров’я ваших рослин. Однак, як і з будь-яким добривом, важливо дотримуватися міри та враховувати особливості кожної рослини. Тільки тоді ви зможете насолоджуватися пишним цвітінням та здоровим ростом ваших зелених друзів.

Наталка СТУДНЯ

У Львові пройде відкритий показ фільму “Срібна земля. Хроніка Карпатської України 1919—1939”

9. 03. 2025

У вівторок, 11 березня 2025 року о 18.00, у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) відбудеться відкритий показ фільму “Срібна земля. Хроніка Карпатської України 1919—1939”.

В рамках показу відбудеться коротка лекція депутата Львівської обласної ради Святослава Шеремети на тему “Верецький перевал – меморіал Героїв Карпатської України”.

“Срібна земля. Хроніка Карпатської України 1919—1939” – український документальний фільм 2012 року, знятий режисером Тарасом Химичем, композитором Любомиром Соломченком і продюсером Тарасом Чолієм. Ґрунтовне дослідження історії Закарпаття періоду 1919—1939 років сфільмоване кіностудією «Invert Pictures» на замовлення громадської організації «Західно-Український Центр Історичних Досліджень».

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівської ОУН, Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.

Розголос забезпечують Українське радіо. Львів, Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

Гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Раду Поклітару та Kyiv Modern Ballet представлять у Львові сучасну постановку балету “Вій” (відео)

9. 03. 2025

18 березня на сцені Львівської національної опери відбудеться довгоочікувана постановка балету “Вій” від видатного українського хореографа Раду Поклітару та його неперевершеного колективу Kyiv Modern Ballet. Початок події о 19:00, зазначають організатори.

Сучасне бачення літературної класики

Балет “Вій” створено за мотивами однойменного твору Миколи Гоголя, але режисерське прочитання Раду Поклітару не є буквальною ілюстрацією класичного сюжету. Це творче переосмислення історії, де реальність переплітається з містикою, а людська віра випробовується на міцність.

Нова музика та передові технології

Спеціально для вистави музику написав відомий український композитор Олександр Родін. Його композиції підсилюють атмосферу загадковості, передаючи глибину людських емоцій та таємничість гоголівського світу.

Окрім дивовижної хореографії та костюмів, постановка використовує інноваційні 3D-спецефекти, які вперше застосовуються у сучасному українському танцювальному театрі. Завдяки цьому балет стане не просто виставою, а справжнім видовищем світового рівня.

Чому варто відвідати “Вій” у Львові?

✔ Видатна авторська постановка – творчість Раду Поклітару завжди вирізняється глибоким змістом та унікальним стилем.
✔ Сучасне переосмислення класики – знайомі персонажі отримують нове трактування.
✔ Вражаючі 3D-ефекти та сценографія – інноваційний підхід до театрального мистецтва.
✔ Атмосферна музика – спеціально створений саундтрек Олександра Родіна.
✔ Яскраві костюми та пластика танцівників – балет, що захоплює дух!

18 березня 2025 року | 19:00
Львівська національна опера

Встигніть обрати кращі місця, адже їх залишилось обмаль:
https://concert.ua/uk/booking/vii-lviv/

Ольга МАКСИМ’ЯК

Резонансне вбивство доктора Крушинського на вулиці Зиморовича у Львові 1913 року

8. 03. 2025

Наприкінці лютого 1913 року перехожих на вулиці Зиморовича (тепер — вулиця Дудаєва) та прилеглих вулицях Львова ввечері налякали револьверні постріли.

З острахом наблизившись до місця, перехожі побачили перед будинком № 5 два тіла – чоловіка та жінки, які лежали у калюжах крові. Жінка вже була мертва, стискаючи в маленькій руці маленький револьвер браунінг, який забрав життя обох.

Чоловіка впізнали. Це був відомий львівський лікар – доктор Казимир Крушинський, який жив саме в цьому будинку. Коли його підняли з землі, він ще подавав слабкі ознаки життя. Через деякий час, прийшовши до тями, він навіть дозволив провести себе наверх до своєї квартири, але тут, на порозі, він ще раз знепритомнів і помер від втрати крові.

Подробиці трагедії стали відомі згодом.

Доктор Крушинський завів інтимне знайомство з молодою приватною вчителькою, панною Геленою Янчарівною. Їхні стосунки з невеликими перервами тривали 12 років. Кілька тижнів перед трагічною розв’язкою між ними сталася сварка, результатом якої став розрив стосунків. Пані Янчарівна дуже від того нервувала і придумала жахливий план помсти.

Увечері того дня вона приїхала на квартиру Крушинського і хотів його побачити. Слуга сказав їй, що його немає. Але це не спинило пасію лікаря і вона намагалася силою увійти до помешкання.

Саме в цей час на сходах з’явився доктор Крушинський, який щойно повернувся додому. Побачивши зденервовану пані Янчарівну, він не став заходити до помешкання, щоб не зустрітися з колишньою, а розвернувся і пішов донизу. Але вона помітила його та побігла слідом, вимагаючи, щоб той зупинився.

На вулиці доктор Крушинський одразу зупинив візника. Тут колишні коханці ще обмінялися лайливими словами, після чого чоловік вже хотів сісти в кабіну та поїхати геть від біди подалі.

Несподівано Янчарівна дістала з кишені браунінг і вистрелила в доктора. Той повалився на землю. Переляканий кучер погнав коня і хутко втік.

Жінка вдруге вистрелила уже в лежачого чоловіка, а коли побачила поліцейського, що на звуки пострілів біг до неї, вставила собі в рот браунінг і натиснула на курок.

Судово-медична комісія констатувала, що уже першим пострілом колишня коханка спричинила доктору Крушинському смертельне поранення – куля увійшла під ліву щелепу і вийшла біля правого вуха.

Ця справа викликала великий резонанс у Львові, бо доктор Крушинський був дуже відомою людиною.

Богдан СКАВРОН

Джерело

Українська поезія “оживе” у музиці: вечір прем’єр від “Дударика”

8. 03. 2025

Національна хорова капела “Дударик” презентує нову концертну програму “Пісні п’яти століть – Поети”. Цей унікальний мистецький вечір відбудеться 27 березня о 19:00 у Львівській національній філармонії, повідомили у пресслужбі Національної капели “Дударик”.

Про концерт

“Дударик” підготував для слухачів особливий музичний проєкт – цілющий еліксир української поезії та музики. У програмі концерту прозвучать твори на вірші великих українських поетів: Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стуса, Василя Симоненка та Богдана-Ігоря Антонича. Знані й нові пісні, що стали частиною культурної спадщини України, розкриють глибину та силу українського слова.

Вечір буде красивим і вишуканим – без пафосу й академізму, але з потужною енергетикою та справжніми емоціями. Музика, поезія, акторське виконання та відеосупровід зіллються в один мистецький простір, що допоможе по-новому осмислити духовну спадщину української поезії.

Хто виступатиме?

На сцені глядачі побачать:

Чоловічий склад хорової капели “Дударик”
Оркестр “Віртуози Львова”
“Дударик-бенд”
Солісти: Анна Шумаріна, Дарія Кудрик, Юрій Йосифович, Тарас Різняк, Назар Омельчук
Актори – мистецьке прочитання поезії
Відеосупровід – візуальне мистецтво, що підсилить емоції від музики та слова

Про капелу “Дударик”

З часу заснування у 1971 році “Дударик” провів понад 3000 концертів, став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка та здобув визнання як одна з найвідоміших культурних візитівок України. Колектив відомий своїм унікальним репертуаром, що поєднує народну, класичну та сучасну музику, а також особливими концертними проєктами, що розкривають українську культурну спадщину у новому світлі.

Особливість проєкту “Пісні п’яти століть”

Цикл концертів “Пісні п’яти століть” має не лише музичну, а й пізнавальну місію. Попередні програми, присвячені козацьким, стрілецьким і різдвяним пісням, вже стали яскравими подіями культурного життя України. Нова програма “Поети” продовжує цей проєкт, відкриваючи слухачам силу і красу української поезії через музику.

Квитки можна придбати за посиланням:
https://soldout.ua/booking/2011-pisni-p-iaty-stolit-poety

Ольга МАКСИМ’ЯК

Чому потрібно відвідати Львівський Фотомузей

8. 03. 2025

Відкриття Львівського Фотомузею, 12 липня 2022 року. Світлив Євген Кравс

Саме у місті Львові, з неймовірно багатою історією та культурною спадщиною, розпочав діяльність Львівський фотомузей. Він заохочує відвідувачів поринути у захопливу подорож світом фотографії, від самого його початку і до сучасних технологій.

Завдяки праці відомого львівського колекціонера та дослідника історії фотографії Роману Метельському, поціновувачі мистецтва та просто всі охочі, можуть ознайомитися з таким цікавим місцем як Львівський фотомузей, що демонструє еволюцію фотографії. Тисячі експонатів у колекції музею розповідають про історію цього мистецтва.

Роман Метельський приймає подарунки до Львівського Фотомузею

Роман Метельський – людина, яка присвятила багато років збору та дослідженню історії фотографії, зокрема львівської.

Також він є творцем сайту «Фотографії старого Львова», що сприяло його знайомству з багатьма колекціонерами та поціновувачами історії.

Саме ідея створення фотомузею виникла у нього після відвідування схожого музею в Хмельницькому і під впливом спілкування з іншими колекціонерами.

Олександр Зайченко передає експонати до Львівського Фотомузею

Початком цього проєкту можна вважати публікацію Романа Метельського у Facebook, де він закликав людей надати непотрібну фототехніку для створення музею. Ця публікація набрала обертів і багато людей відгукнулися, надавши цінні експонати.

У музеї наявні тисячі експонатів – це фотоапарати різних епох, фотографії, аксесуари, обладнання для фотографії та бібліотека тематичної літератури. Це все подарунки від львів’ян або інших колекціонерів та особисте придбання Романа Метельського, яке він шукав самостійно на антикварних ринках.

Львів'ян запрошують на відкриття Львівського Фотомузею — Роман Метельський

Офіційне відкриття Львівського фотомузею відбулось 12 липня 2022 року в приміщенні Науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка». Але згодом переїхав до Львівського палацу мистецтв, за адресою вулиця Коперника, 17.

Наразі музей продовжує активно поповнювати свою колекцію, планується розширення експозиції та організація тематичних виставок. Також там проводять освітні заходи, лекції та майстер-класи.

У відвідувачів є змога обережно взяти експонати в руки, наприклад, старовинні фотоапарати і зробити унікальні фотографії в стилі минулих епох, так як в музеї облаштовані спеціальні фотозони. Це дозволяє не лише дізнатися про історію фотографії, але й створити власні спогади.

Якщо Ви саме та людина, яка захоплюється світом фотографії, чи більше хоче заглибитись в історію та культуру мистецтва, то такий інтертеймент саме для Вас.

Музей працює щодня, крім понеділка, з 11.00 до 18.00. Повна вартість квитка складає 100 грн, пільгова – 50 грн. На екскурсію потрібно записатись за телефоном +38 067 675 93 84 – це номер Романа Метельського.

Ну і якщо у вас в хаті є фототехніка та кінотехніка, фотографії, негативи, кіноплівки, слайди, альбоми та інше, яке збирає дома пил, але викинути не підіймається рука – подаруйте цей скарб у Львівський Фотомузей. Тут він розкаже історію багатьом поколінням львів’ян.

Діана БЕЗСМОЛЬНА

У Бродах руйнується могила сина Михайла Вербицького

7. 03. 2025

Могили Івана та Емілії Вербицьких на цвинтарі в Бродах

Днями Україна відзначала 210 річницю від дня народження о. Михайла Вербицького – автора музики державного Гімну України. Однак мало хто знає, що у місті Броди збереглася могила його сина Івана і невістки Емілії. Саме сьогодні, 7 березня 2025 року, минає 135 років з часу смерті Івана Вербицького (1839–1890) – професора цісарсько-королівської гімназії у м. Броди.

Запис в метричній книзі м. Броди про смерть Івана Вербицького (Джерело: ЦДІАЛ України)

Як зазначено в посмертній згадці, опублікованій в щорічному звіті гімназії за 1890 р., Іван Вербицький народився у Львові. Навчався у гімназіях Перемишля і Ряшева, а відтак на філософському факультеті Львівського університету. У 1864 р. він отримав призначення асистента вчителя в цісарсько-королівській гімназії у Бережанах. Через два роки його перевели до Перемишля, а у 1867 р. знову направлений до Бережанської гімназії. У 1873 р. Крайова шкільна рада призначила його на посаду учителя ц.-к. гімназії у м. Броди, де він працював до самої смерті.

Повідомлення про смерть професора Івана Вербицького з короткими біограічними даними зі Щорічного звіту дирекції ц.-к. гімназії ім. кронпринца Рудольфа у Бродах за 1890 р.

Іван Вербицький був викладачем історії, географії, вів додатковий курс краєзнавства (регіональної історії). Помер 7 березня 1890 р. від пневмонії та був похований 10 березня на міському цвинтарі м. Броди.

Повне висвітлення життєпису Івана Вербицького ще потребує подальших досліджень. В його біографії чимало суперечностей і білих плям. В Інтернеті можна зустріти непідтверджену згадку про те, що він був директором гімназії у Бродах, є відомості про 4 дітей подружжя Вербицьких (Ольгу, Герміну, Емілію, Ярослава). У Вікіпедії згадано, що дочка Ольга померла у віці 14 років, можливо, від того, що з’їла свіжовипечений хліб та редиску, і була похована у Бродах (могила на даний час не виявлена, можливо, знаходиться біля поховань батьків). Про сина Ярослава (внука композитора) написала Наталя Косиняк, молодший науковий співробітник відділу наукових досліджень музичних творів та фотодокументів Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБ України ім. В. Стефаника у своїй статті «Невідомі рукописи музичних творів Михайла Вербицького (із фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника)». «Вербицький Ярослав Іванович — внук композитора Михайла Вербицького. Народився 21.12.1872 р. у Бродах. Його батько Іван був директором Бродівської німецької гімназії. Закінчив спочатку цю гімназію, згодом два університети. Знав сім мов. Одружився з італійкою, донькою Карло Бенноні. Її бабця, Франціска Альгай Люстен, була угорською принцесою французького походження. Ярослав Іванович Вербицький помер на 81 році життя, похований 08.09.1953 р. на Личаківському цвинтарі».

Знищений напис на пам’ятнику Івана Вербицького

Попри різні лихоліття і руйнації могила сина Великого Українця збереглася, хоча стан її досить печальний. Напис майже втрачений, читаються лише окремі букви прізвища, написаного польською мовою (дружина, що померла 16 років пізніше, була полькою за походженням). На щастя, поруч збереглася в значно кращому стані могила жінки Івана – Емілії з Ярошевських Вербицької (1841–1906).

Колонія лишайників, що утворилася на пам’ятнику Емілії Вербицької

Пам’ятники подружжя Вербицьких виготовлені у формі обелісків, що стоять на п’єдесталах. Монумент на могилі Івана виконаний з каменю пісковика, правдоподібно, місцевого походження, він встановлений раніше й зазнав ерозії, внаслідок чого літери майже стерлися і погано читаються.

Стан фундаментів пам’ятників на могилах Вербицьких

Цікаво, що напис на пам’ятнику вибитий із західної сторони (зі спини), як зазвичай буває на похованнях священників. На могилі Емілії обеліск зроблений з теребовлянського каменю. Він зберігся краще. Проте на самому написі з’явилися колонії лишайників, які руйнують камінь. Проблемними є фундаменти надгробків, вимурувані з цегли, яка внаслідок потрапляння вологи і під вагою обелісків потріскала.

Монументи на могилі сина і невістки автора музики державного гімну потребують якнайшвидшого порятунку і реставрації. Сподіваюся, що дана публікація приверне увагу небайдужих людей, які забажають докластися до збереження цієї маленької частини великої української історії. Важливо, щоб 2025 рік на Львівщині, проголошений роком Михайла Вербицького, став і роком збереження пам’яток, пов’язаних з його пам’яттю і родиною.

Василь СТРІЛЬЧУК

Мила Моя: TVORCHI на весільному торті переспівали трек Івасюка (відео)

7. 03. 2025

TVORCHI з’явилися на велетенському весільному торті у новому відео та зачитали реп в авторському рімейку на пісню Володимира Івасюка – аудиторія в захваті!

Рімейк пісні “Я піду в далекі гори” у сучасній інтерпретації TVORCHI випустили до 76 річниці від Дня народження легендарного композитора та музиканта Володимира Івасюка. Пісня вийшла під назвою “Мила моя” – саме так першочергово назвав її композитор.

Володимир Івасюк навчався в медичному інституті, але його серце завжди належало музиці. Так починався і шлях хлопців з гурту TVORCHI, які навчалися на фармацевтів в медичному університеті, та прагнули виходити на сцену.

Пісня композитора “Я піду в далекі гори” і зовсім стала рідною для артистів. Вперше вони виконали її у своєму прочитанні для спецпроекту глянцевого видання, а пізніше – в рамках телевізійного шоу. Та справжній відклик версія великої пісні від TVORCHI отримала після одного відео, яке вони зняли під час виступу на весіллі на Чернівеччині. Як коментують самі артисти: “чи то цікавий збіг, чи то доля”, та з Чернівецької області родом сам маестро Івасюк.

За лічені години після публікації відео завірусилося, набравши мільйони переглядів, тисячі відео та сотні коментарів з проханням швидше випустити трек “Мила моя”. Таким чином, пісня стала хітом у мережі ще до офіційного, довгоочікуваного релізу.

– Це неймовірно, що пісня почала віруситися саме після відео, яке ми зняли на Батьківщині Володимира Івасюка. Ми це розцінюємо як, свого роду, творче благословення, та раді, що дали новий подих такій великій композиції, що її почує молоде покоління. Дякуємо за творчий спадок, який для нас залишив Володимир Михайлович, що актуальний і сьогодні. Присвячуємо нашу версію пісні усім нашим, таким милим дівчатам і жінкам, – поділилися TVORCHI.

Особливо слухачам сподобалося фірмове звучання композиції від гурту та чуттєвий речитативний парт у виконанні Джеффрі, що її зробило її сучасною та ще більш захопливою.

У мудвідео на трек TVORCHI з’явилися у костюмах наречених з кутюрної колекції українського бренду Milla Nova, верхи на велетенському весільному торті. Ідея відео народилася з життя – за словами артистів, пісня припала до душі молодятам, яким вони дарували свято у різних містах України, тож вирішили залишити весільний вайб і у відео, режисером якого став Руслан Махов.

Дві історії, два покоління, та одна любов до музики.

Анастасія КОНОПНЕНКО

Митрополичі сади у Львові повертаються до УГКЦ

7. 03. 2025

Верхні митрополичі сади на схилі Святоюрської гори

Як повідомив очільник Львівської ОДА Максим Козицький, відповідний меморандум підписали сьогодні Львівська ОВА, Львівська міська рада, Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення і Курія Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви.

Сторони досягнули компромісу та напрацювали дорожню карту щодо передачі Митрополичих садів і будівлі по вулиці Листопадового Чину, 28, у Львові для потреб УГКЦ.

«Надзвичайно важливо, що передача відбуватиметься у належний та законодавчо визначений спосіб із забезпеченням інтересів Церкви, громади та держави. У теперішній час нам необхідно об’єднуватися, а не шукати розбіжності. Дякую усім, хто долучився до того, аби ухвалити правильне рішення», наголошує Козицький.

Наталка РАДИКОВА

Сьогодні, 12 березня 2025 р. минає 25 років з Дня відходу у вічність видатного скульптора, академіка Еммануїла Петровича Миська (21.05.1929-12.03.2000).

Були створені панорами музейних приміщень та моделі кількох експонатів з Музею Шухевича у Білогорщі, який зруйнувала російська атака 1 січня 2024 року.

Хімічний склад кавової гущі, що робить її корисною

Які рослини люблять кавову гущу, а які ні

Як правильно використовувати кавову гущу як добриво

Кавова гуща як засіб боротьби зі шкідниками

Компостування кавової гущі для збагачення ґрунту

Кавова гуща для покращення дренажу ґрунту

Застереження та потенційні ризики використання кавової гущі

Сучасне бачення літературної класики

Нова музика та передові технології

Чому варто відвідати “Вій” у Львові?

Наприкінці лютого 1913 року перехожих на вулиці Зиморовича (тепер — вулиця Дудаєва) та прилеглих вулицях Львова ввечері налякали револьверні постріли.

Про концерт

Хто виступатиме?

Про капелу “Дударик”

Особливість проєкту “Пісні п’яти століть”

TVORCHI з’явилися на велетенському весільному торті у новому відео та зачитали реп в авторському рімейку на пісню Володимира Івасюка – аудиторія в захваті!

Популярні статті:

Найпопулярніші статті:

Вже бачили наші відео?