У вівторок, 30 вересня, Олег Скрипка знову гастролюватиме у Львові. Минулого разу його авторське рок-кабаре зібрало аншлаг просто неба на Віллі Грушевського. І осьцієї осені артист та його Grand Cabaret повертаються у ще більш вишуканий простір — у Львівську національну оперу. Початок концерту “на біс” – о 19:00.
30 вересня на меломанів чекає вечір, у якому поєднаються щирість українського серця, французька пристрасть і легкий присмак року. Живі інструменти, дрес-код арт-деко й атмосфера паризьких вечірок, — цього разу на легендарній сцені Львова, в Опері.
“З кабаре для мене пов’язані історії і українські, і французькі, – розповідає Олег Скрипка. – У Франції до кабаре ставляться так, як українці до фольклору. Це їхня музична традиція з початку ХХ століття, основа культури. Коли я жив у Франції, багато працював у кабаре. А коли повернувся до України, почав виступати із цим жанром й тут. Такі виступи – це концерти-розмови, схожі до бардівської музики. Взагалі є дуже багато спорідненості між французьким та українським кабаре: для прикладу, романсом номер один на всіх кабаре-виступах у Франції є знаний український романс “Очі чорнії”. А в Україні зараз відчувається ренесанс українського танго, українського кабаре. Це засвідчують аншлаги на моїх кабаре-концертах. Тому ми й вирішили приїхати до галицької публіки з цією програмою “на біс”.
30 вересня на сцені Львівської опери українець із французьким шармом Олег Скрипка та його рок-кабаре не залишать публіці жодного шансу не заспівати разом. «Гуцулка Ксеня», «Tombe la neige», «Dansez» та інші хіти й культові композиції прозвучать так, що мало хто зможе всидіти на місці. Нестримні танці, щирі емоції, драйв і відчуття свята, — усе це незмінні супутники Grand Cabaret від Скрипки.
13 вересня у центрі Львова розпочав роботу відкритий простір спецпідрозділу ГУР МОУ “Артан”. Локація поділена на кілька функціональних зон. Про це повідомляють Фотографії старого Львова з посиланням на видання Діло.
Музейна частина. Тут відвідувачі можуть дізнатися про операції, проведені підрозділом, а також ознайомитися з експозицією, яка презентує специфічне спорядження та амуніцію українських розвідників.
Відкритий простір спецпідрозділу ГУР МОУ “Артан”
Меморіальна частина. У просторі розміщена стіна пам’яті полеглих воїнів “Артану” з фотографіями та історіями кожного героя. Серед них — четверо розвідників, відзначених найвищою державною нагородою — званням Героя України.
Центр рекрутингу. Тут кандидати можуть отримати інформацію про підрозділ, умови служби та особливості відбору.
Відкритий простір спецпідрозділу ГУР МОУ “Артан”
Окрім цього, простори “Артан” у різних містах України виконують ще одну важливу місію — підтримки ветеранів підрозділу. Це прогресивна модель, коли служба й водночас повага до військових інтегруються у повсякденне життя містян.
Спецпідрозділ “АРТАН” — підрозділ активних дій Головного управління розвідки Міністерства оборони України, сформований під час повномасштабного вторгнення з добровольців.
Відкритий простір спецпідрозділу ГУР МОУ “Артан”
Девіз: “Знаємо. Знаходимо. Знищуємо”.
Основні операції та участь у боях:
Київщина
Донеччина
Бахмут
Куп’янськ
Часів Яр
Звільнення Харківщини
Повернення “вишок Бойка”
Острів Зміїний
Операції у Криму
Дії в Чорному морі та в тилу ворога
Підрозділ також сприяв розблокуванню зернового коридору.
Неодноразово відзначався Президентом України Володимиром Зеленським.
Вірко Балей народився 21 жовтня 1938 року в Радехові, тоді місто входило до складу Польщі (нині Львівська область). Він був єдиним сином в родині Петра та Лідії Балей. Малому ще не було й року, як Гітлер вдерся до Польщі й розпочалася Друга світова війна. Родину переселили до Словаччини, пізніше вони замешкали в Мюнхені. Із 1947 до 1949-го жили в таборі для переселенців у Регенсбурзі (Німеччина).
Змалку Вірко любив музику. Він ще не вмів ходити, а вже зачувши по радіо пісню, в такт махав рученятами. Мабуть, це передалося від батька, який свого часу співав у церковному хорі. Коли Вірку було дев’ять, він почув оперу “Мадам Батерфляй”, яка вразила у самісіньке серце. Мати зі свого боку зробила все можливе, щоб син здобув музичну освіту. Першим вчителем став Роман Савицький, львівський піаніст, який також перебував у таборі. Якось туди завітала капела бандуристів, і хлопчина почув баладу про полководця УНР Василя Тютюнника. І знову мелодія захопила все єство, навічно врізалася в пам’ять.
Вірко Балей
У 1949 році Балеї емігрували до Сполучених Штатів. Вірко хотів грати, але свого інструменту не мав, тому щодня ходив до сусіда й там по пів години займався музикою. Зрештою в 1952 році, батьки придбали на аукціоні фортепіано для сина. Систематичне заняття музикою почалося з 13 років. А в 16 він вже мріяв зіграти Третій концерт Бетховена.
За океаном Вірко продовжив здобувати освіту й у 1962 році закінчив консерваторію в Лос-Анджелесі (нині Каліфорнійський інститут мистецтв). Навчався у найкращих педагогів, зокрема в професора Ро Боріса.
Із 1963 року Балей кілька років прослужив в американській армії оркестровим музикантом. По завершенню служби став викладачем Каліфорнійського інституту мистецтв. Пізніше перейшов до Університету штату Невада в Лас-Вегасі.
У 1971 році Вірко заснував фестиваль сучасної музики, сам диригував камерний ансамбль, потім міський оркестр. Із цим оркестром Балей їздив по Штатах. Репертуар був різноманітним, від класики до модерну й авангардизму ХХ століття. Також він виконував твори київських композиторів, зокрема Лятошинського, Скорика, Грабовського та Сильвестрова.
Вперше Вірко відвідав Батьківщину в 1974 році. Він ніколи не забував свого коріння, досконало знав історію, культуру, вільно володів рідною мовою. Під час свого візиту до Києва Балей щодня зустрічався з молодими музикантами, слухав їхні композиції. Побував у Львові, де познайомився з львівським композитором Анджеєм Нікодимовичем, музикознавицею та провідною викладачкою консерваторії Стефанією Павлишин та легендарним Миколою Колессою. У Харкові заприятелював із Валентином Бібіком. Його авангардна музика захопила Балея. За його сприяння твори Бібіка зазвучали на теренах США. Починаючи з 1986 року Вірко часто приїжджав до України.
Вірко Балей
Із 1970-х років переважна більшість виконань української музики в США – це результат наполегливої праці Балея і поширення ним правдивої інформації про Україну та її культуру. Під впливом Вірка піаніст і диригент Джоел Закс з ансамблем Continuum 11 квітня 1987 року виступив із українською програмою, де звучали твори Леоніда Грабовського, Льва Колодуба, Валентина Сильвестрова. Концерти відбувалися в престижних американських холах під назвою “Нові українці”. Балей зазначав: “Ці виступи свідчили про те, що Україна має життєво важливу музичну культуру, що зростає”.
Балей також співпрацював із видатним українським режисером Юрієм Іллєнком. Двоє митців створили два фільми “Лебедине озеро. Зона” (1990) і “Молитва за гетьмана Мазепу” (2001/2010). До першої стрічки Вірко не лише написав музику, а й був продюсером проєкту, сценарій створив Сергій Параджанов. Ця стрічка здобула премію ФІПРЕССІ (спеціальна кінематографічна нагорода, мета якої – розвиток кіномистецтва та заохочування нового й молодого кіна) у Каннах. Щодо фільму про Мазепу, Вірко, який створив музичний супровід стрічки, зазначив:
“Фільм незвичайний, складний, приголомшливий, покликаний не розважати, а провокувати співпереживання, болючі рефлексії над драматичними екзистенційними дилемами українського буття <…> це не історичне полотно та не кіноілюстрація періоду з минулого України”.
Однак не всі творчі задуми вдалося втілити в життя. З Іллєнком ще планували поставити оперу Балея “Голод” під режисурою Юрія Герасимовича. Але робота зупинилася на підготовчому етапі.
Вірко Балей є автором численних музичних композицій. У його творчому доробку опера, симфонії, інструментальні концерти, камерні твори, етюди, думи, пісні тощо.
Вірко Балей – науковий співробітник Центру Петра Яцика в Українському науково-дослідному інституті в Гарварді, заслужений професор музики, композитор-резидент та співдиректор щорічної композиторської конференції NEON в Університеті Невади (Лас-Вегас). Він отримав премію “Греммі” 2007 року як співпродюсер звукозапису TNC Recordings та престижну музичну премію 2008 року від Американської академії мистецтв і літератури. Мотиваційна частина нагородження звучала так:
“Висококультурний поліглот-інтелектуал, блискучий піаніст, динамічний і досвідчений диригент українського походження Вірко Балей складає музику, яка надзвичайно експансивна жестами, елегантна та вишукана до деталей і глибоко лірична. Це музика, яка палко “співає”, містить (як у його нещодавніх роботах) фольклорні елементи або знаходить вираження в універсальнішому модерному стилі, типовому для його ранніх творів. Це завжди особливий голос і глибоко відчута та гостро почута музика”.
Навесні 2013 року його головний твір опера “Голодомор” (“Червона земля. Голод”), яку Балей почав створювати ще 1985 року, двічі йшла у спеціальній камерній концертній версії в Лас-Вегасі та Нью-Йорку. У листопаді 2013-го її повторили в Національному театрі опери та балету в Києві, цього разу з оркестром.
Творчість Вірослава Петровича Балея є зразком того, як митець стає амбасадором української культури в світі. Його музика може спонукати до нових творчих відкриттів у царині українського мистецтва.
21 вересня о 19:00 у Львівській національній філармонії ім. Мирослава Скорика відбудеться атмосферний концерт, присвячений золотій епосі української естради — «Легендарні хіти при свічках».
Цей вечір стане справжньою подорожжю у часі, де прозвучать улюблені пісні, що об’єднують покоління. Програма концерту — це шана великим українським митцям: Володимиру Івасюку, Назарію Яремчуку, Квітці Цісик, Миколі Мозговому, Ігорю Білозіру та іншим. Публіка почує такі знакові композиції, як «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Стожари», «Смерекова хата» та багато інших, що назавжди увійшли в історію української музики.
Музичну програму виконає академічний інструментальний ансамбль солістів «Високий Замок», а яскраве вокальне наповнення забезпечать: Павло Дворський, Павло Табаков, Оксана Караїм, Петро Радейко, Марта Мальська. Ведуча вечора — Ольга Гошовська.
Особливу атмосферу створить освітлення свічками, а кожного гостя чекатиме приємний сюрприз — ігристе та солодкий подарунок.
Це не просто концерт — це музичний вечір пам’яті, любові й вдячності тим, хто творив українську естраду.
Український електронний гурт TVORCHI представив новий трек «Буває» — відверту історію про стосунки, які не витримали випробувань. Це пісня про силу відпустити минуле, щоб дати простір для нового.
Артисти виконували трек наживо на своїх літніх концертах у містах України, та щоразу він отримував особливу реакцію та овації від глядачів. Сотні і тисячі голосів співали «Буває» в унісон з TVORCHI вже з перших почутих рядків.
««Буває» — про те, що навіть у найболючіших моментах можна знайти світло. І саме ця емоція робить пісню настільки близькою для кожного слухача. Ми всі це переживали і усі справлялися. У всіх буває. – розповідають TVORCHI.
Драматичний сюжет треку передає історію героя, у серці якого «лише лід», його минуле гасне, немов у вогні, а алкоголь не рятує від спогадів. Та попри глибоку емоційність, пісня не є сумною, а дає надію навіть крізь рефлексію за минулим відчути, що життя йде далі, і сила завжди народжується після падіння.
Обкладинку та YouTube-візуалайзер треку створив український митець, художник Даніель Скріпнік, відомий своїми роботами зі світовими суперзірками The Weeknd, Britney Spears, та Imagine Dragons. Робота виконана в футуристичному дизайні 70хх років. На обкладинці треку зображена дівчина-робот, серце якої розбито. Цю героїню слухачі TVORCHI побачать на майбутньому вінілі гурту, арт-директором якого став Даніель.
«Ми знайомимо слухача з першою героїнею майбутнього вінілу TVORCHI. Тут вона самотня, її серце розбите і не рятує алкоголь. Але це лише епізод, перша частина того, що ми створили, справжня історія чекає попереду. Та поки роздивіться нашу героїню і насолоджуйтеся піснею «Буває»»,— поділився Даніель Скрипник.
Трамвайні колії і тріумфальна арка на сучасній вул. Чернівецькій. 1894 р.
Львів, місто з багатовіковою історією, завжди привертав увагу монархів, політиків та духовних лідерів. Кожен їхній візит був не просто офіційним заходом, а справжньою подією, що залишала глибокий слід у пам’яті львів’ян, на сторінках хронік і, звісно, на фотографіях. Ці візити віддзеркалювали епоху, її політичні пріоритети та культурні особливості. Пропонуємо зануритися в історію і згадати п’ятьох найтитулованіших гостей, чиє перебування у місті Лева стало визначною сторінкою його минулого.
1. Його Величність Цісар Франц Йосиф I
Жоден інший монарх не відвідував Львів так часто і не залишав по собі настільки яскравого сліду, як цісар Австро-Угорської імперії Франц Йосиф I. За час свого майже 68-річного правління він побував у місті п’ять разів: у 1851, 1855, 1880, 1894 та 1903 роках [1]. Найбільш урочистим та пам’ятним для сучасників став візит у вересні 1880 року. Місто готувалося до приїзду монарха заздалегідь: центральні вулиці були святково прикрашені, з Цитаделі пролунав 101 гарматний постріл, що сповістив про прибуття спеціального потяга [2].
Франц Йосиф І. 1880 рік.
Під час цього візиту цісар оглянув панораму міста з Високого Замку, відвідав Галицький Сейм та собор Святого Юра, де його зустрічали представники духовенства. Цікавим фактом є те, що Франц Йосиф I особисто перевіряв новозбудовані залізничні колії, адже він прибув до Львова залізницею Карла Людвіґа, яка з 1861 року поєднала Львів із Краковом та Віднем [2]. Візити цісаря були не просто формальністю, вони демонстрували політичну волю монарха, його ставлення до Галичини як до “П’ємонту” українського руху в імперії.
2. Його Величність Ян III Собеський
Король Речі Посполитої Ян III Собеський, який увійшов в історію як герой Відня, був не просто гостем, а справжнім оборонцем і покровителем Львова. Його візити були пов’язані з військовими походами та державними справами. Ян III Собеський вважав Львів важливим стратегічним пунктом і навіть мав у місті власну резиденцію – у Кам’яниці Корнякта на площі Ринок, 6, яку у другій половині XVII століття він використовував як один зі своїх палаців [3].
Ян ІІІ Собеський
Саме звідси він керував обороною міста під час турецько-татарської облоги 1672 року, коли ворожі війська так і не змогли взяти місто [3]. Цей факт є унікальним: титулований монарх не просто проїжджав через Львів, а жив тут, творив історію та захищав його від зовнішніх загроз.
3. Його Імператорська Величність Вільгельм II
Візит німецького кайзера Вільгельма II до Львова у вересні 1917 року став важливою подією часів Першої світової війни [4]. Цей візит був насамперед військовим: кайзер прямував на Східний фронт, що проходив неподалік. Його зустріч зі союзниками Габсбургами, зокрема з ерцгерцогом Вільгельмом фон Габсбургом, майбутнім “Василем Вишиваним”, була символічною.
Німецький імператор Вільгельм II
Цікаво, що сам Вільгельм фон Габсбург був одягнений у мундир Українських січових стрільців, підкреслюючи у цей нелегкий час для імперії свою прихильність до українського руху [4]. Кайзер Вільгельм ІІ зупинявся у знаменитому готелі “Жорж” на площі Міцкевича, 1 [4], що на той момент вже був справжнім центром світського життя та приймав найвизначніших гостей.
4. Його Святість Папа Іван Павло ІІ
У червні 2001 року Львів пережив подію, яка за своїм масштабом та духовним значенням не має аналогів у новітній історії – візит Його Святості Папи Івана Павла ІІ. Понтифік прибув до Львова після кількох днів перебування в Києві [5]. Тисячі вірян, що прибули з усієї України та з-за кордону, заполонили вулиці, а літургії, які Папа проводив на львівському іподромі, збирали сотні тисяч людей [5].
Візит став визначним моментом для Української Греко-Католицької Церкви, адже Папа Римський вперше проводив богослужіння у греко-католицькому обряді. Цікавий факт: на час візиту, задля безпеки, було заварено 78 каналізаційних люків на маршруті проходження Папи [6]. Візит Івана Павла ІІ назавжди залишився в пам’яті як символ надії та духовного відродження для українського народу.
5. Його Імператорська Величність Шах Персії Музаффар ад-Дін-шах Каджар
На початку ХХ століття Львів став свідком незвичайного візиту, що підкреслив його космополітизм – прибуття Шаха Персії Музаффара ад-Діна Каджара. У червні 1905 року, під час своєї подорожі до Відня, східний монарх втретє відвідав місто Лева [7]. Його візит був наповнений пишними церемоніями: від залізничного вокзалу до готелю “Жорж” (пл. Міцкевича, 1) був сформований “живий коридор” з військових, а транспортний рух та рух пішоходів на маршруті було повністю перекрито [7].
Зустріч перського шаха на вокзалі у Львові, червень 1905 року
Шах, разом зі своєю делегацією, прогулювався Стрийським парком та оглядав Рацлавицьку панораму. Цікаво, що під час його першого візиту до Європи у 1900 році він познайомився з фотоапаратом і, будучи перським монархом, мав особливу пристрасть до фотографії та кінематографії. Ймовірно, його візити до Львова також були зафіксовані на плівку, що робить його одним з перших іноземних монархів, чиї європейські візити були так докладно задокументовані [8].
Ключові слова: візити монархів Львів, Франц Йосиф I, Ян ІІІ Собеський, Папа Іван Павло ІІ, шах Персії, історія Львова, готель Жорж, Львівський іподром.
Учасники презентації – письменник і упорядник видань Василь Ґабор та худождник Юрій Ямаш, картини якого використано в оформленні книг. Модераторка – Оксана Середа. (Василь Ґабор й Оксана Середа – наукові співробітники НДІ пресознавства Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника)
Галактіон Чіпка / Роман Купчинський. Salve, Leopolis! / Привіт, Львове!: вибрані фейлетони з відгуків дня / Упорядкув., передм., літ. ред. та прим. Василя Ґабора. Львів: ЛА «Піраміда», 2025. 344 с. Серія: «Так люблю той Львів».
Книга самобутнього західноукраїнського письменника-«митусівця» Романа Купчинського / Галактіона Чіпки (1894–1976) «Salve, Leopolis! / Привіт, Львове!» містить ориґінальну частину його творчої спадщини – вибрані фейлетони з газети «Діло», опубліковані під рубрикою «Відгуки дня» у 1924–1939 рр. У них із тонким гумором й іронією відображено львівські настрої, типажі та переживання тогочасного горожанина. Книга започатковує нову серію «Так люблю той Львів».
Тиберій Горобець / Степан Чарнецький. Ми, що любимо Львів: Вибрані фейлетони з дороги життя. Львів: ЛА «Піраміда», 2025. 324 с. Серія: «Так люблю той Львів».
До вибраних фейлетонів Тиберія Горобця, «молодомузівця» Степана Чарнецького, ввійшли сатирично-гумористичні твори, опубліковані під рубрикою «З дороги життя» в часописах «Громадська Думка», «Українська Думка» та «Український Вістник», які виходили у 1920–1921 рр. замість забороненого «Діла». У них відображено настрої та переживання письменника, який безтямно любив Львів, змальовано яскраві львівські типажі й тонко передано стан його душі. За словами побратима по перу Богдана Лепкого, Степан Чарнецький був утіленням в одній особі шляхтича та козака, дідича й бурлаки, Петронія та богеміста, який любив поезію старих дворів, блиск заржавілих мечів і сяйво театральних квінтетів, а поезію вбачав у тихій мовчанці вечірнього села й в бурхливому шумі міського полудня. Вся ця стихія присутня в запропонованих читачам творах письменника.
Подія організована під патронатом Львівської обласної ради та Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА і у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу Мистецтв.
Військовослужбовці Повітряного командування «Захід» отримали на озброєння безпілотний авіаційний комплекс українського виробництва «Ельф». Він складається з 11 бойових літаків, здатних перехоплювати ворожі повітряні цілі.
«Наші військові уже мають досвід роботи з таким комплексом. Він успішно відпрацював завдання на східних рубежах. До прикладу, з 10 ворожих БпЛА завдяки вмінню операторів та самої техніки вдалось знищити 8 дронів противника», – повідомив Командувач ПвК «Захід» генерал-майор Борис Генов.
На висоті один літак може перебувати до 30 хвилин. Його швидкість коливається від 150 до 180 кілометрів за годину. Цей комплекс буде слугувати для захисту неба над Львівською областю. Основний акцент – оборона критичної інфраструктури, енергетичних об’єктів і, звісно ж, цивільних.
«Кожен з літаків обладнаний ретрансляторами, щоглами для зв’язку, катапультами для запуску та іншим оснащенням для ефективної роботи. Особлива гордість – це повністю українське виробництво. Загальна вартість передачі становить понад 4 мільйони гривень. Суму зібрали зусиллями компаній-учасників Львівського IT Кластера. Дякую оборонцям ПвК «Захід» за вашу дуже складну і дуже важливу службу. Дякую Степанові Веселовському, Юрію Огоновському і всім людям з Кластера, разом з якими ми вже четвертий рік втілюємо низку проєктів для зміцнення нашої оборони. Ми нечасто про них говоримо публічно. Головне, що їхню якість відмічають воїни», – зазначив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
Нагадаємо, за підтримки Львівського ІТ Кластера створили навчальний центр для ПвК «Захід», де військові проходять базову підготовку та покращують свої навички з управління розвідувальними дронами, FPV-дронами та модифікованими безпілотниками для ураження повітряних цілей.
Головний біль знайомий майже кожній людині – він може виникати раптово, порушувати звичний ритм життя і знижувати працездатність. Іноді причини очевидні: недосипання, стрес чи перевтома. Але бувають ситуації, коли біль сигналізує про серйозні проблеми з організмом. У таких випадках важливо не ігнорувати симптом, а звернутися до лікаря. Часто люди прагнуть швидко зняти дискомфорт і використовують знеболювальні, проте варто пам’ятати, що навіть найпоширеніші засоби мають свої показання і протипоказання. Саме тому відповідальне ставлення до здоров’я є першочерговим завданням.
Доступні рішення та поради
Щоб зменшити частоту та інтенсивність головного болю, важливо усунути фактори, які його провокують. Але в багатьох випадках допомагають препарати, які можна купити в мережі аптек «Бажаємо здоров’я» або на офіційному сайті apteka.net.ua. Це зручно і вигідно, адже замовлення доступні в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій) за прийнятними цінами.
До простих методів, які допомагають знизити ризик виникнення головного болю, належать:
Регулярний і повноцінний сон.
Вживання достатньої кількості води.
Зменшення рівня стресу та відпочинок на свіжому повітрі.
Ці поради не замінюють медикаментозну терапію, але значно підсилюють її ефективність. Завдяки цьому пацієнт може краще контролювати свій стан і рідше відчувати неприємні симптоми.
Чому не можна ігнорувати симптоми?
Головний біль – це не лише тимчасовий дискомфорт, а й можливий прояв захворювань серцево-судинної або нервової системи. Особливо тривожними сигналами є раптовий різкий біль, порушення зору чи мови, запаморочення. У таких випадках зволікати небезпечно. Тільки лікар здатний визначити справжню причину та призначити адекватне лікування. Навіть якщо біль вдається швидко зняти за допомогою препаратів, не варто нехтувати медичним оглядом.
Головний біль – це сигнал, який не слід залишати без уваги. Допомогу можна знайти як у простих змінах способу життя, так і у сучасних препаратах. Пам’ятайте, що самолікування може бути небезпечним, тому будь-які ліки варто приймати лише після консультації з лікарем. Контроль, обережність і відповідальність – запорука вашого здоров’я та гарного самопочуття.
Сьогодні нашим читачам пропонуємо до перегляду унікальні світлини часів Другої світової війни. На фотографіях — окупований Львів у період 1941–1943 років.
Ці рідкісні кадри вдалося знайти в Національному цифровому архіві Польщі. Вони дають змогу зазирнути у минуле та побачити місто таким, яким воно було під час німецької окупації.
На знімках — вулиці Львова, знайома архітектура, старі вивіски та оголошення. Окрему увагу привертають кадри вуличної торгівлі, які передають атмосферу тогочасного повсякденного життя.
З 26 вересня по 9 жовтня у Львівській національній філармонії розпочнеться один із найстаріших фестивалів сучасної музики в Україні. Фестиваль «Контрасти» входить у добу зрілості: відкриваючи четверте десятиліття, організатори пропонують новим та відданим слухачам замислитися над темою «Симулякр». У період повномасштабної війни особливо відчувається крихкість реальності та небезпеку симуляцій, які намагаються витіснити правду. Завдання культури — протистояти цьому.
31-й фестиваль ставить перед собою амбітні цілі, програмуючи несподівані прем’єри українських авторів поряд з взірцями європейського авангарду ХХ століття. Ключовими напрямками стають дослідження артпросторів Львова — події охоплять альтернативні локації Культурного хабу ЮНЕСКО, Музичного ліцею імені Крушельницької, пройдуть публічні дискусії про підтримку молоді — та власне концерти студентів композиції Львівської національної музичної академії (у центрі новітнього мистецтва JamFactory), а також виступи молодих колективів з концептуальною програмою (Ensemble 24).
Найбільш очікуваними колабораціями стануть приїзд одеситів «Senza Sforzando», презентація антології струнних квартетів Бориса Лятошинського від київського ансамблю «NotaBene Chamber Group». Серед запрошених гостей з-за кордону — наш багаторічний польський друг Мацєй Фронцкєвіч (акордеон), який виступить у Культурному хабі ЮНЕСКО, а також піаніст з Йорданії — Карім Саїд, що зіграє на Закритті Фестивалю.
Звучатимуть також оркестрові та ансамблеві прем’єри музики Богдана Сегіна, Максима Коломійця, Яни Шлябанської, Андрія Барсова, Анни Гуріної та Максима Іванова.
У візуальному оформленні фестивалю використано роботи Романа Яціва. Виставка, присвячена творчості львівського митця, розпочнеться 26 вересня о 17:00 і триватиме впродовж «Контрастів».
У Ліцеї імені Героїв Крут 13 вересня відбулися щорічні військово-спортивні змагання «Крутянські звитяги», які поєднали елементи фізичної підготовки, військової справи та командної роботи. Ця подія традиційно збирає ліцеїстів, щоб перевірити їхні навички та зміцнити дух братерства.
Військово-спортивні змагання «Крутянські звитяги»
Змагання включали різноманітні дисципліни, що вимагали як витривалості, так і тактичного мислення. Серед основних випробувань були військово-розважальні естафети, бігові дистанції, змагання з армреслінгу та страйкболу. Особливу увагу приділили сучасним викликам, адже учасники також демонстрували свої вміння в управлінні дронами.
Військово-спортивні змагання «Крутянські звитяги»
Захід вийшов за межі класичних спортивних змагань завдяки показовим виступам. Глядачі мали змогу насолодитися виступами з чирлідингу, майстерними демонстраціями фехтування та показовими поєдинками зі змішаних бойових мистецтв. Надзвичайний інтерес викликав виступ кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України, де службові собаки продемонстрували свою злагоджену роботу та професійну підготовку.
Військово-спортивні змагання «Крутянські звитяги»
Змагання також включали товариські матчі. Ліцеїсти зіграли у футбол проти вихованців школи «Карпати», а у волейболі помірялися силами з професійним клубом «Ажіотаж». Ці ігри додали події змагального духу та дозволили учасникам отримати досвід гри з досвідченими суперниками.
По завершенню змагань переможці та п
Військово-спортивні змагання «Крутянські звитяги»
ризери отримали грамоти та кубки. Однак, як зазначають організатори, головною метою заходу є не лише перемога, а й атмосфера командної єдності та взаємопідтримки, яка панувала протягом всього дня. Ліцей імені Героїв Крут висловив вдячність Львівському фаховому коледжу спорту за підтримку та партнерство у проведенні заходу.
За повідомленням навчального закладу, «Крутянські звитяги» стали черговим підтвердженням того, що ліцеїсти — це не просто команда, а справжня сім’я, яка постійно прагне до самовдосконалення.
Для багатьох із нас ранок починається з кави. Цей напій дарує енергію, допомагає прокинутися і налаштовує на робочий день. Однак, мало хто знає, що від способу приготування кави залежить наше здоров’я, особливо здоров’я серця. Найкращим вибором для довгого і щасливого життя є фільтр-кава. В товаристві Торгової Марки Кава Старого Львова зараз дізнаємось у чому причина.
Чим фільтр-кава корисна?
Захист від холестерину. Коли вода проходить через фільтр з меленою кавою, він затримує шкідливі речовини, які можуть підвищувати рівень холестерину. Це робить такий напій безпечним для серця.
Максимум користі. Фільтр-кава зберігає більшість корисних властивостей кавових зерен, включаючи антиоксиданти, які допомагають боротися із хворобами серця.
Відсутність осаду. Фільтровану каву п’ють без гущі, адже весь осад залишається на фільтрі. Це не тільки смачніше, але й корисніше.
А що з нефільтрованою кавою?
Не рекомендується зранку пити нефільтрований напій, який п’ють разом із гущею. Це кава, заварена прямо у філіжанці, турці чи французькому пресі. У такому напої залишаються речовини, що різко підвищують холестерин і можуть шкодити серцю.
Обираючи зранку фільтр-каву, ви робите простий, але важливий крок до збереження свого здоров’я.
В четвер, 18 вересня 2025 року, о 16:00 у галереї Львівської національної академії мистецтв (вул. Кубійовича, 35б (подвір’я ЛНАМ)) відбудеться відкриття виставки Олени Мороховської та Валентини Притули «Обійми пустоти».
Проєкт розглядає пустоту не як відсутність, а як простір, де народжується нове — зустріч із собою, можливість бути вразливим і відкрити опору в іншому. Йдеться про стан, коли звичні смисли вже розчинилися, а нові ще не проявились. Пустота тут постає не порожнечею, а іншим виміром присутності — крихким, але водночас життєдайним.
У цьому проєкті ми прагнемо винести на світло речі, які зазвичай залишаються захованими у потаємну шухляду. Ми віримо, що пустота — це не про відсутність, а іншу форму присутності.
На виставці будуть представленні обʼєкти з текстилю, скла, кераміки, а також інсталяції та відео-роботи.
Валентина та Олена — художниці, знайомі з часів навчання разом у Миргородському коледжі. Олена Мороховська — випускниця кафедри художнього текстилю ЛНАМ, Валентина Притула навчається на магістратурі IKKG (Німеччина) та працює переважно з керамікою.
Кураторка проєкту: Христина Сухолитка, координаторка проєктів неформальної освіти «Відкрита академія ЛНАМ» та «Школа реставрації ЛНАМ».
Виставка триватиме до 4 жовтня. Запрошуємо!
Довідка про авторок:
Олена Мороховська — українська художниця, що спеціалізується на текстилі, живописі та графіці, є випускницею Львівської національної академії мистецтв і має ступінь магістра мистецтв. Її практика зосереджена на темах пам’яті, ідентичності та зв’язку між людиною і природою. Вона створює чуттєві досвіди через гобелени, виконані з натуральних волокон, що запрошують глядача поринути в особливі простори тиші та емоційних переживань. Її роботи часто мають символічний характер, виражаючи внутрішні трансформації та зв’язок з навколишнім світом.
Валентина Притула — українська художниця, має досвід роботи в традиційній та сучасній кераміці і здобуває ступінь магістра образотворчого мистецтва в Інституті кераміки та скла в Німеччині. Художниця звертається до матеріалів та форм, шукаючи їхню емоційну та символічну силу. В останніх роботах Валентина активно використовує кераміку та скло, розвиваючи власну мову, яка дозволяє їй обробляти особисті переживання і емоції. Твори Валентини — це не лише фізичні об’єкти, а й засіб саморефлексії, через який художниця прагне виразити глибокі почуття, що інколи важко передати словами.
Вчора, 13 вересня 2025 року, у Львівському палаці мистецтв зібрались медики зі всієї області, щоб у колі колег привітати з ювілеєм колектив лікарні «ОХМАТДИТ» – структурного підрозділу КНП ЛОР «Центр дитячої медицини». Це єдина надкластерна дитяча лікарня області, яка щороку надає допомогу десяткам тисяч маленьких пацієнтів.
Уже 75 років медики закладу рятують дитячі життя. До цієї події лікарі започаткували ювілейну банку для того, щоб зібрати 1 мільйон гривень на сучасний монітор пацієнта. Долучитися може кожен охочий за посиланням.
Відзначення Ювілею Охматдиту
Заклад працює з 1950 року, а після реорганізації у 2023-му увійшов до складу Центру дитячої медицини, що об’єднав кілька спеціалізованих установ. Завдяки цьому вдалося посилити ресурсну базу та розширити спектр високоспеціалізованої допомоги. ОХМАТДИТ є епіцентром передової медичної практики, де провідні щелепно-лицеві хірурги з Франції та США оперують пліч-о-пліч з талановитими фахівцями, ділячись досвідом та рятуючи дитячі усмішки. Ортопеди-травматологи, урологи, офтальмологи щодня успішно проводять надскладні операції. Особлива увага приділяється новонародженим де виходжують малюків зі складними діагнозами, даруючи їм шанс на повноцінне життя.
Тільки торік у лікарні допомогу отримали понад 57 тисяч дітей, з них 10 тисяч – у стаціонарі. Тут рятують новонароджених з найскладнішими діагнозами, проводять надскладні операції за участі українських та іноземних фахівців, а для батьків працює Сімейна Кімната Рональда МакДональда.
Відзначення Ювілею Охматдиту
Важливою підтримкою для лікарні є обласний бюджет та допомога благодійників. Лише на ремонт та облаштування приміщення для встановлення комп’ютерного томографа спрямували понад 2,6 млн грн, з яких майже 2 млн – кошти області. Сучасний томограф GE Revolution Maxima вартістю понад 12 млн грн лікарня отримала від МОЗ.
«Коли б я не зайшов в «Охматдит», завжди бачу там усміхнених лікарів, медсестер. Весь персонал усміхається. Не тому, що їм легко та весело, а тому, що вони усвідомлюють: від їхніх рук і сердець залежить, з яким настроєм будуть боротися за одужання діти та її батьки. Легендарна дитяча лікарня відзначає своє 75-ліття! І це мільйони врятованих дитячих життів.
Відзначення Ювілею Охматдиту
Лікарня запросила своїх працівників і друзів, аби відзначити ювілей по-особливому: за допомогою мистецтва зібрати кошти на монітор пацієнта для дитячої реанімації. Це обладнання допоможе лікарям швидше виявляти та запобігати загрозам для життя маленьких українців. Вартість – 1 мільйон гривень. Впевнений, у такому гідному товаристві ми зможемо оперативно закрити цей запит. Центр дитячої медицини. Лікарня «Охматдит» – це бренд. Це – символ професіоналізму, любові та довіри, які формувалися десятиліттями», – зазначив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
Окрім цього, завдяки спільним зусиллям меценатів і доброчинців вдалося провести масштабні ремонти у клініках лікарні, оновити палати, хол та відділення, створивши комфортніші умови для дітей та їхніх родин.
На утримання та розвиток КНП ЛОР «Клінічний центр дитячої медицини» у 2025 році з обласного бюджету спрямували понад 183 млн грн. Кошти скеровані на ремонти відділень, закупівлю ліків та медикаментів, обладнання, зарплати і комунальні послуги.
Панорама Львова Абрагама Гоґенберґа/Ауреліо Пассаротті, 1617-1618
Першу частину статті Ілька Лемка «Цікаві сторінки історії Високого Замку» можна почитати тут, другу – тут
У середині XIV століття король Казимир III оточив Львів мурами, утім на цьому його місія укріплення міста не завершилася. Найбільш захищене при ньому місце, де існував первісний горішній руський град, цю гору «рідкісної форми у Сарматській землі», як її слушно назвав хроніст Бартоломей Зиморович, Казимир не міг залишити без уваги, бо її вершина являла собою надто важливу з огляду на оборону міста позицію, аби ворог міг над нею вільно домінувати і мати тут під час облоги вигідну стратегічну позицію.
Цей чинник безсумнівно схилив Казимира до того, що він, як пише Зиморович, «не зволікаючи збудував на вершині цій, майже хмар сягаючої гори, довгий замок із каменю, до музичної лютні схожий, перед якого вужче до міста виступав, ширша ж середина містила засклеплені льохи і кімнати, які королям служили за помешкання».
Нова твердиня, окрім положення, нічим до старої не була схожа. На місці колишніх дерев’яних гостроколів, на скелястому ґрунті постали високі симетричні мури, які, утворюючи довгий і вузький прямокутник із вежами на рогах, щільно обійняли навколо вершину гори. Отож замок утворював потужну замкнену будову, на кшталт тогочасних західних замків, з усіма їхніми середньовічними рисами, ще не враховуючи вогнепальної зброї, яка на той час щойно почала застосовуватись.
Коли будову замку розпочали, чи одночасно з містом, чи, що більш правдоподібно, пізніше, близько 1369 року, стверджувати важко, у всякому разі не 1342 року, як подає Бартоломей Зиморович. Стара львівська традиція закінчення будівництва замку пов’язує з подією, яка сталася 1362 року, і яка має багато рис правдивості, хоча б тому, що у ті часи повторювалася в багатьох місцях на європейських землях. Отож, у згаданому році, по роках страшної епідемії, яка знелюднила не лише Польщу, а майже цілу Європу, довготривалі дощі спричинили повний неврожай, а опісля – нове страшне лихо – голод. Рільнича людність гинула тисячами або натовпами збігалася до міст і замків, які мали більші запаси провіанту, і тут за ціною прохарчування жертвувала працю своїх рук.
У цю важку хвилину передбачливий Казимир наказав відкрити для голодних усі шпихліри міст і замків. Взамін тисячі рук кинулися до різного роду робіт. Зводилися будівлі, мури укріплень, копалися рови, насипалися величезні греблі під оком королівських урядників, які роздавали харчі. Те саме відбувалося і у Львові, і таким чином могли швидше, аніж у звичних умовах, звестися мури королівського замку, і взагалі зведення нового міста могло швидше прийти до успіху. Зважаючи на високе розташування і важкий доступ, побудова замку вимагала величезної праці багатьох рук. Доставка, особливо каменю і цегли, являла собою величезні труднощі, але їх було подолано, і воля короля була втілена.
Король Казимир ІІІ
На противагу до Низького Замку, одночасно збудованого для помешкання старост у межах міста, замок на горі від свого високого розташування отримав назву Високого Замку (castrum superius, altum, maius). Відтоді ця назва тісно зростається з топографією старого Львова, а замок, упродовж віків поділяючи долю міста, виконує своє завдання.
А те завдання, яке йому призначив Казимир, було важливе й шляхетне. Цей замок мав бути не лише постійною, здалека помітною твердинею, складом зброї і військових запасів, прихистком королівського гарнізону, в’язницею для злочинців, але також і Капітолійським пагорбом і надійним оборонним форпостом у часі воєнних завірюх.
Природа й майстерність будівничих зробили замок фактично твердинею, яку здобути було неможливо, і, власне, аби на випадок облоги їй не забракло води, Казимир наказав під захистом замкових мурів викопати у скельних шарах глибоку криницю, яка впродовж багатьох років виконувала своє завдання, постачаючи воду до замку відрами за допомогою великого кола.
Фактом, ствердженим хроністами і документами про будівництво Високого Замку Казимиром, відомості обмежуються. Інших подробиць із тих часів не маємо, та й наступні є занадто скупими. Ще є певним, коли Казимир поставив для нагляду за Руссю і Львовом уряд старости (Capitaneus Russiae generalis), який посідав великий обсяг влади адміністративної, судової і військової, відтоді й піклування про Високий Замок, про його утримання і обороноздатність, стало одним із найголовніших обов’язків кожного старости.
Першим відомим королівським старостою був у 1352-1358 роках Абрагам з Баранова, після нього Руссю рядили Оттон з Пільчі і Ян Кміта. По смерті останнього з П’ястів 1370 року, який не мав нащадків, Людовик, король одночасно угорський і польський, постановив поступово прилучити Русь до Угорщини і з цією метою 1372 року віддав її у ленне володіння Володиславові Опольському, князю з династії сілезьких П’ястів, котрий рядив Руссю понад шість років, постійно мешкав у Львові і багато залишив слідів свого піклування про безпеку червоноруської столиці.
1379 року Русь, як угорську провінцію, зайняв король Людовик, а колишній її правитель Володислав Опольський взамін отримав землю Добжинську. Людовик одразу осадив Русь угорським військом і врядування нею доручив угорським старостам. Дев’ять років тривало угорське урядування Руссю, і впродовж усього цього часу Високим Замком володів головний угорський гарнізон, тримаючи в лабетах послуху і вірності людність столиці, яка швидко відчула різницю між Польщею та Угорщиною. Угорські старости, а ними по черзі були: Петер Баль, Дьордь Задор, Емерик Бебек і Іштван Каполья – урядували не лише абияк, але допускали усілякого роду зловживання. На думку Александра Чоловського, «пригнічений край зі сумом звертався до Польщі, очікуючи від неї звільнення – і невдовзі отримав бажане».
1384 року на трон П’ястів сіла донька Людовика десятилітня Ядвіга. Віддавши свою руку великому князеві литовському Ягайлу 1387 року, коли їй, до речі, було лише тринадцять років, вона через нього схилила Литву до християнства, і коли Ягайло поїхав до своєї батьківщини, аби розпочати її навернення, молода королева сама, на чолі польського війська вирушила в інший бік, аби утрачену Русь знову повернути до Польщі.
Королева Ядвіга
Похід завершився успіхом. Русь, зберігаючи у пам’яті спокійні часи Казимира III і польського князя Володислава Опольського, прихильно вітала Ядвігу, яка проголосила, що прийшла, аби покласти край угорському безправ’ю. Львів охоче відчинив свої брами молодій королеві, а угорський гарнізон, навіть не пробуючи чинити опору, залишив Високий Замок, і його місце зайняли військові підрозділи Ядвіги, яка на початку березня 1387 року з тріумфом в’їжджала в мури міста.
Не менш радісний прийом відчув і король Ягайло, коли невдовзі після своєї дружини завітав до Львова. Віддячуючи містові, затвердив йому не лише всі попередні привілеї, але й дав письмове запевнення, що відтоді: «Львова і Русі ніколи жодному князеві чи володареві не віддасть, але на вічні часи його з Королівством польським нероздільно з’єднає».
Король Владислав II Ягайло
Позаяк в історії нічого «вічного» не буває, цей факт усе ж вирішив долю Львова на наступні 385 років, і місто перебувало у польській владі до 1772 року, коли відбувся перший поділ Польщі. З поверненням під берло Ягайла і Ядвіги на Русь повністю повернувся польський державний устрій. Разом із ним і львівський Високий Замок знову повернувся під владу і опіку старост, призначених королем.
Це історія про те, як невелике місто в штаті Нью-Йорк стало епіцентром світової фотореволюції. У 1880-х роках саме тут зародилися компанії, які назавжди змінили спосіб, яким ми фіксуємо моменти. Разом з Віталієм Збукером ви простежите шлях від скромної фірми Wm. H. Walker & Co до світових гігантів Kodak та Graflex.
Ми з’ясуємо, що об’єднувало цих виробників, поговоримо про їхню більш ніж сторічну співпрацю, а також дізнаємося про знакові фотокамери, які стали символами цілої епохи.
Подія організована під патронатом Львівської обласної ради та Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА і у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу Мистецтв.
Вінчання у храмі Всіх Святих у Годовиці. Світлив Сергій Смірнов
Вчора, 12 вересня, храм Усіх Святих у Годовиці став свідком незвичайного таїнства — вінчання молодої пари. Для них ця святиня — не просто місце церемонії, а символ їхньої особистої історії: саме тут відбулося їхнє перше побачення, а згодом — заручини.
Обираючи для свого весілля храм, що понад пів століття перебуває в руїнах, молодята зробили значно глибший вибір. Вони обрали відродження замість забуття, процвітання замість руйнації. Їхнє вінчання стало не лише особистою подією, а й потужним знаком надії для всієї громади, яка вірить у друге життя цієї барокової перлини.
Вінчання у храмі Всіх Святих у Годовиці. Світлив Сергій Смірнов
Історична спадщина храму: шедевр, що потребує порятунку
Храм Усіх Святих у Годовиці — це унікальний шедевр бароко XVIII століття, створений видатними майстрами. Його архітектура — творіння Бернарда Меретина, а скульптурне оформлення належить руці Іоанна Георга Пінзеля, якого часто називають «українським Мікеланджело бароко». Ансамбль храму, виконаний за принципом Берніні, гармонійно поєднує архітектуру, скульптуру та живопис.
Вінчання у храмі Всіх Святих у Годовиці. Світлив Сергій Смірнов
Ця пам’ятка національного значення перебуває в аварійному стані вже понад 50 років і потребує термінової реставрації. Саме для цього храму Пінзель створив свій найвідоміший вівтар, який сьогодні є гордістю України. Цей шедевр представляв нашу культуру в Луврі та багатьох провідних музеях світу, відкриваючи Європі велич українського бароко.
Вінчання у храмі Всіх Святих у Годовиці. Світлив Сергій Смірнов
Храм повертається до життя завдяки мистецтву
Останніми роками біля храму відбулося чимало подій, що повертають його до культурного життя. «Арт студія Івони Лобан» започаткувала проєкти, які поєднують мистецтво та спадщину. Цикли подій «Натхненні Пінзелем» та «Під Зорею Пінзеля» включали покази модних колекцій, симфонічні концерти, велопробіги та серію виставок. Ці акції не лише по-новому осмислюють барокову спадщину, а й привертають увагу до необхідності збереження зруйнованої пам’ятки.
Вінчання у храмі Всіх Святих у Годовиці. Світлив Сергій Смірнов
Благодійні заходи, мистецькі акції та інсталяції, що проводяться біля храму, не лише надихають, а й збирають кошти для його збереження.
“Для початку консерваційних робіт вкрай важливо, аби храм був прийнятий у власність та була терміново розроблена проєктно-кошторисна документація. Це перший і найважливіший крок на шляху до відродження цієї безцінної пам’ятки”, – коментує Івона Лобан.
У Національній бібліотеці Польщі вдалося виявити цікавий фонд документів, що стосуються історії Олеського замку, розташованого на Львівщині. Малюнки та описи, що зберігаються в цьому...
