«Планета “Маленький принц” – перша виставка нового мистецького простору Zag Gallery у Львові

19. 02. 2025

Сьогодні, 19 лютого 2025 року, у Львові відбудеться визначна подія у світі мистецтва – відкриття нового арт-простору Zag Gallery, (вулиця Шота Руставелі, 7). Перший виставковий проект галереї має назву «Маленький принц», що відсилає до знаменитої повісті Антуана де Сент-Екзюпері та символізує пошук глибших смислів через мистецтво.

Zag Gallery створена як простір для експозицій сучасного українського та світового мистецтва, а також платформа для проведення лекцій, мистецьких дискусій, перформансів та інших культурних заходів. Вона має на меті не лише демонструвати роботи провідних художників, а й сприяти розвитку культурного діалогу та осмисленню сучасних суспільних процесів через призму мистецтва.

Кураторка мистецького простору Zenyk Art Gallery, Христина Береговська розповідає: «У нас виставка присвячена дітям. Виставка про сенс буття молодої людини. Концепція змінювалася тричі протягом цих двох років. Власне останні півроку ми опрацювали сенс екзистенції молодої особи. Допоміг нам знайти ключ до цього питання французький геній Антуан де Сент-Екзюпері. Ми об’єднали художників, які ще під одним дахом ніхто не об’єднував. Це різні художники, різні покоління, різні смаки та рівень поваги один до одного. Однак всі ці художники зверталися до теми буття, існування, незламності українців сьогодні. І ми зрозуміли, що тим фундаментом незламності сьогодні, і є та сама молода людина. Все крутиться навколо молодої людини. Наша країна багата на таланти, і вони заслуговують на те, щоб бути представленими в Україні та за її межами, демонструючи світові справжню силу, унікальність та глибину української культури.

Представлено 30 художників України, також один іноземець революціонер Бенксі. Бенксі, який відкритий кожному і вітає вас на вікнах галереї. Вас вітає його робота “Жінка в протигазі”».

На першій експозиції виставки «Маленький принц» представлені твори понад 30 митців, серед яких знакові постаті українського та світового мистецтва:

Бенксі – всесвітньо відомий стріт-арт художник, роботи якого несуть глибокий соціальний та політичний підтекст.
Євген Лисик – легендарний український сценограф, чиї графічні роботи наповнені містикою, філософією та унікальним баченням. Він оформив понад 80 вистав. В рамках експозиції представлені ескізи до балету «Лускунчик» та декілька графічних творів художника.
Олег Тістол – один із провідних представників українського необароко.
Влада Ралко – художниця, яка через експресивний живопис досліджує тілесність та ідентичність.
Іван Марчук – народний художник України, відомий своїм унікальним авторським стилем «пльонтанізм».
Анатолій Криволап – один із найдорожчих сучасних українських художників, майстер кольору та абстракції.
Роман Жук – живописець, що поєднує символізм та сюрреалізм.
Олександр Ройтбурд – знакова постать українського постмодернізму.

Крім живопису, на виставці представлені також скульптурні роботи, які доповнюють загальну концепцію проєкту.

Смислова концепція виставки

«Маленький принц» – це не просто назва, а ключ до розуміння експозиції. Кожен з представлених митців через свою творчість розкриває питання духовного пошуку, дитячої безпосередності та дорослих реалій. До кожного твору йде цитата із художнього твору “Маленький принц”. Виставка запрошує глядача до діалогу з мистецтвом, до пошуку власних відповідей на вічні питання про любов, смерть, пам’ять і свободу.

Відкриття Zag Gallery та виставка «Маленький принц» – це знакова подія для львівського мистецького середовища. Галерея обіцяє стати важливим культурним осередком, де відбуватиметься діалог між різними поколіннями митців та поціновувачами мистецтва. Якщо ви хочете відчути дух сучасного українського та світового мистецтва, ця виставка – чудова нагода відкрити для себе нові горизонти.

Оглянути експозицію можна щоденно, починаючи з 20 лютого, з 10:00 до 19:00. Приємний бонус для відвідувачів – кожен останній день місяця вхід безкоштовний.

Денис ГУГНИН
театрознавець, викладач

Перший портрет владики Андрея роботи Олекси Новаківського

18. 02. 2025

Олекса Новаківський. Митрополит Андрей Шептицький

Відомо, що незвичайна, авторитетна в широких суспільних колах Галичини й усієї України особа митрополита Андрея Шептицького ще за його життя привертала увагу багатьох художників різних поколінь. Владику портретували такі визначні митці, як І. Труш, М. Сосенко, О. Курилас, М. Водзіцька, Ю. Буцманюк, М. Бойчук, С. Литвиненко, А. Коверко та інші. Усі вони були захоплені душевною красою митрополита як людини, його духовним аристократизмом і гідним подиву жертовним служінням своєму народові. Проте чи не найбільше уваги та натхненної творчої праці присвятив постаті свого щедрого мецената Олекса Новаківський. Впродовж понад двох десятиліть особа митрополита Андрея була для митця предметом постійного зацікавлення й імпульсом до низки творчих задумів.

«Ваша Ексцелєнція зволять повірити мені, – зізнавався Новаківський в одному з листів до митрополита вже наприкінці свого життя, – що здаю собі справу з історичної ваги хвилі тоді, коли маю честь компонувати портрет Вашої Ексцелєнції. Для нашого народу нема єще портрету, який би відповідав історичному значінню. Вірю в те, що не лиш малярське заінтересовання для незвичайного моделя, але також відчуття національної конечности та історичної достойности дозволить мені розв’язати композицію портрету, як його в думках своїх виджу»¹. За період 1913–1931 рр. О. Новаківський присвятив темі митрополита близько двох десятків малярських творів, серед яких такі відомі композиційні портрети, як «Князь Церкви» (1915), «Мойсей» (1915–1919), «Владика» («Провидіння») (1929–1930), «Митрополит у чернечій рясі» («Владика» ІІ, 1930–1931) та інші. Крім того, понад 200 рисункових портретних начерків і композиційних ескізів, які сьогодні є неоціненними свідоцтвами невтомної наполегливої праці художника над образом митрополита і розкривають багатий репертуар авторських версій та задумів О. Новаківського. Не раз це були своєрідні символіко-алегоричні композиції, в яких образ митрополита постає на тлі складної іншомовної сценерії як уособлення певних суспільних ідеалів та історико-філософських ідей, як «Мойсей» (1915–1919), «Страшний Суд» (1919), «Тяжкий сон» (1920). В них художник трактував образ митрополита в широкому контексті історичного й духовного буття українського народу.

В усіх присвячених митрополитові творах Олекса Новаківський талановито виявив не тільки своє особисте, сповнене глибокої шани і вдячності, ставлення до владики, а й значною мірою втілив у портретах високий суспільний і морально-етичний ідеал своєї епохи. Ось чому ніхто з сучасних Новаківському художників не зумів домогтися такої, як у його творах, масштабності ідейно-образного звучання портретів митрополита і такого рідкісного поєднання монументальної узагальненості образу з глибиною індивідуальної психологічної характеристики портретованого².

Сьогодні мусимо з жалем констатувати, що велику й вагому працю Олекси Новаківського над мистецьким увічненням образу митрополита Андрея Шептицького спіткала рідкісно драматична доля. Найкращі вісім малярських портретів митрополита, які належали пензлю Новаківського, та 60 його рисункових начерків до цього образу були знищені в 1952 році тоталітарно-більшовицьким режимом під час варварської ідеологічної «чистки» фондових і депозитних збірок Національного музею у Львові³.

Наприкінці 1990-х років було відомо лише п’ять оригінальних олійних портретів митрополита роботи Олекси Новаківського, що дивом збереглися до наших днів у приватних збірках Львова⁴. Та з плином часу у вітчизняних і в іноземних колекціях почали з’являтися досі незнані портрети владики, які вважали знищеними чи загубленими. Відтак у 2000-му році стараннями о. Себастьяна вдалося віднайти і придбати для львівського «Студіону» один із шедеврів малярства О. Новаківського – символіко-алегоричну композицію «Мойсей».

2012 року до збірки Національного музею у Львові надійшов зі США (разом з архівом і творчим спадком Святослава Гординського) великий (розмірами 130×100 см) рисунковий портрет митрополита роботи Олекси Новаківського, що є фактично варіантом відомої композиції «Князь Церкви». Свого часу С. Гординський придбав цей рисунок, що потрапив до Нью-Йорка аж із Польщі⁵.

Останніми роками у приватній збірці у Львові було виявлено ще один дуже цікавий, досі не знаний в Україні малярський портрет митрополита Андрея пензля Олекси Новаківського.

Пригляньмося сьогодні ближче до цього твору. Це порівняно невеликий за розмірами (46×38 см) портрет владики (полотно на картоні, олія) з автентичними (за характером почерку) авторськими написами на лицевому і на зворотному боці твору.

На лицевій стороні справа внизу – напис пером і чорним чорнилом: «Львів, дня 27 падолиста. “Пам’ятевий ескіз до портретової композиції Е.В.Пр. гр. Ш.М. А. (Шептицького Митрополита Андрея. – Л. В.) з обсервації (з натури – Л.В.)”».

На звороті твору – напис дещо побляклим чорнилом: «№ ІІ», – нижче:

«Пам’ятевий ескіз до композиційного портрету Ексцелєнциї Високопреосвящ. Митрополита Андрея графа Шептицького. Малювавєм його під час мого гостинного перебування у Ексцелєнциї яко реконвалісцент по тяжкій моїй операциї сліпої кишки (appendicsa)». Ще нижче – підпис: «Олекса Новаківський. Львів, 27.ХІ.1913».

Напис на звороті цього твору проливає світло на цікавий, досі малознаний факт біографії О. Новаківського. Виявляється, що прибувши наприкінці 1913 року до Львова, він не відразу оселився у творчій майстерні в т. зв. Палаці Стики (нині – Художньо-меморіальний музей О. Новаківського на вул. Листопадового Чину, 11), як це подавалось в літературі про художника,⁶ а тимчасово замешкав під крилом свого мецената у палатах на Святоюрській горі. Щоправда, у спогадах деяких сучасників художника мимохідь згадувалось про цей факт, однак не підтверджений документально, він не брався до уваги дослідниками творчості мистця. Митрополит поселив О. Новаківського в себе на Святоюрській горі, ймовірно, через те, що художник приїхав із Кракова ще не зовсім здоровим, одразу після чотиримісячного лікування та операції у Краківському шпиталі св. Лазаря,⁷ а виділена для нього митрополитом у Львові простора неопалена майстерня у т.зв. Палаці Стики потребувала серйозного ремонту і в ті осінні листопадові дні була надто холодною для проживання ослабленого після операції «реконвалісцента».

Цікаво, що художник, щойно оселившись на Святоюрській горі, відразу ж узявся за портретування митрополита. Як бачимо з епістолярного спадку О. Новаківського, він ще 25 листопада 1913 року перебував у Кракові, звідки написав до итрополита схвильованого листа з висловом удячності за надану йому можливість жити і творчо працювати на рідній землі⁸. А вже через два дні, 27 листопада того самого року, він, як читаємо у записі самого художника, малює досліджуваний нами портрет митрополита «під час гостинного перебування у Ексцелєнциї» у Львові, двічі вказуючи дату його створення в авторських написах на лицевому та на зворотному боці твору. Такий короткий термін праці над цим портретом дозволяє припустити, що художник, приступаючи до його виконання, користувався вже готовим, попередньо продуманим ескізом, який привіз із Кракова. І справді, серед портретів митрополита пензля Новаківського, знищених тоталітарним режимом 1952 року, в збірці Національного музею був олійний ескіз розміром 42×35 см із авторським написом на звороті: «Пам’ятковий ескіз до портрету Ексцелєнції В. Пр.Митрополита Андрея гр. Шептицького, 9.Х.1913». В інвентарних книгах музею під № 22870 зберігся короткий опис цього знищеного олійного ескізу: «Митрополит з довгою бородою (? – ЛВ.), в рожево-фіолетовій мантії сидить на престолі (в митрополичому кріслі, – Л. В.) з високим опертям. На голові – шапочка (піюска, – Л. В.), на шиї – хрест. Зліва, на зеленому покривалі (обрусі, – Л. В.) – митра. Тло – зелено-сірувата стіна». Навіть такий досить приблизний опис цього ескізу вказує на те, що художник міг на його основі досить швидко виконати у Львові композиційно розбудований, дещо більших розмірів досліджуваний нами «пам’ятковий» портрет митрополита з авторською датою 27 листопада 1913 року.

Спробуймо проаналізувати особливості малярського виконання та іконографії цього твору, щоб уяснити його місце і значення в історії праці О. Новаківського над образом митрополита А. Шептицького.

Художник зобразив у цьому творі імпозантну постать митрополита, який сидить випрямившись у парадному митрополичому кріслі з високою спинкою, оздобленою різьбленими фігурами двох звернених до себе ангелів із сурмами, а також мотивом митри в центрі. Руки владики спочивають на бильцях крісла, у правій руці – злегка нахилений додолу ручний хрест. Зліва на зеленому обрусі столика – розкрита літургійна книга, митра та настільний хрест. Углибині видніє фрагмент інтер’єру Святоюрського храму із Царськими вратами. Обличчя ще молодого митрополита з короткою округлою борідкою звернене проникливим суворим поглядом до глядача.

Цей портрет на перший погляд дуже подібний до дещо пізнішого, на жаль, також знищеного в 1952 р. твору О. Новаківського «Князь Церкви» (1915 р.), ілюстрованого у монографії В. Залозецького⁹ і описаного в інвентарних книгах Національного музею під № 34700 та в публікації Миколи Вороного¹⁰.

У фондовій збірці Національного музею зберігся навіть авторський рисунок цього твору на кальці.

На ньому владика Андрей зображений в пишних архиєрейських ризах з омофором, він сидить у кріслі на тлі інтер’єру Святоюрського собору, обличчя його злегка нахилене вперед, прихильно звернене до глядача уважним глибоким поглядом. Натомість досліджуваний нами портрет істотно відрізняється рядом своїх іконографічних прикмет від описаної вище композиції «Князь Церкви». Зокрема, постать митрополита зображена тут не в ошатних архиєрейських ризах, а в скромній митрополичій мантії рожево-фіолетового кольору із чорною облямівкою на грудях, він сидить, не нахилившись до глядача, а урочисто випрямившись на тлі високої, багато оздобленої різьбою спинки митрополичого крісла.

Художник явно задумав створити в цьому творі урочисто-репрезентативний портрет митрополита, витриманий у дусі maniera grande кардинальських портретів епохи Відродження. Звідси – дещо офіційна, урочиста постава портретованого, а також посилена увага художника до предметно-аксесуарного оточення. Водночас за характером малярського виконання цей образ наскрізь модерний, виконаний широким динамічним мазком, що не деталізуючи впевнено характеризує могутню пластику постаті митрополита. Мистець старанно ліпить молоде енергійне обличчя портретованого і хоча ескізно, але переконливо означує навколишню обстановку.

У цьому портреті якнайкраще виявився властивий Новаківському блискучий талант колориста, який зумів вміло поєднати уроки імпресіоністичного малярства із реалістичною пластикою форм – риса, дуже характерна ранній малярській манері мистця. Багаті тепло-холодні й тональні відтінки насиченого фіалково-рожевого кольору митрополичої мантії творять вишукану, побудовану на контрастах гармонію зі світлими золотисто-вохристими та сріблясто-голубими тонами у зображенні інтер’єру зліва. Смілива малахітово-зелена пляма обруса поруч із кріслом митрополита не порушує загальної гармонії та динамічної рівноваги кольорових відтінків, а навіть надає колоритові твору несподівано свіжого, сміливого звучання.

Отже, в історії довголітньої праці О. Новаківського над образом митрополита А. Шептицького розглянутий нами твір є хронологічно найбільш раннім (датованим 27.ХІ.1913 р.) типом сучасного репрезентативного портрета владики. Цей портрет разом із уже згаданим краківським «пам’ятковим» ескізом до нього (з датою 9.Х.1913 р.) художник свого часу передав митрополитові згідно з домовленістю з ним на 1914 р¹¹. У списку переданих тоді творів малярський ескіз, датований «9.Х.1913 р.», числиться під № 1, а портрет із датою «27.ХІ.1913 р.» – під № 2. Тому на звороті досліджуваного нами твору художник вказав:«№ ІІ.».

Портрет, датований 27.ХІ.1913, митрополит Андрей залишив собі, а краківський ескіз до нього разом з іншими творами подарував 1924 року Національному музею у Львові, де в 1952-му цей ескіз (під назвою «Портрет Митрополита Андрея Шептицького», 1913 р., фанера, олія, 42×35), був знищений сталінським режимом¹², як і інші портрети владики та тисячі творів українських мистців. Так затриманий у збірці митрополита його портрет дивом уникнув знищення й опинився по війні у приватній колекції у Львові.

Цікаво, що Олекса Новаківський згодом знову повернувся до версії репрезентативного портрета владики Андрея, готуючись у 1924 році до відзначення ювілею його архипастирської діяльності, що мав відбутися в наступному 1925 р. Виконав тоді великий (розміром 92×75,5 см), щоправда, не закінчений, парадний портрет митрополита¹², взявши за основу вже випрацювану іконографію раннього, досліджуваного нами твору 1913 року. Малярський портрет 1924 року О. Новаківський, імовірно, задумав як подарунок до ювілею владики, проте з невідомих причин відмовився від цього наміру. Нині портрет є власністю родини художника у Львові.

Таким чином, введений у вітчизняний науково-мистецтвознавчий обіг малярський портрет митрополита Андрея Шептицького 1913 р. збагатить наше уявлення про взаємини митрополита з митцем та, сподіваємось, доповнить загальну картину праці О. Новаківського над образом свого мецената.

Любов ВОЛОШИН

Література:

1. Лист О. Новаківського до митрополита А. Шептицького, 2 червня 1931 р. ЦДІА України у Львові. – Ф. 408. – Оп. 1. – Спр. 1084. – С. 9.
2. Волошин Л. Княжий дарунок великого мецената. Митрополит Андрей Шептицький у житті і творчості Олекси Новаківського. – Львів: Свічадо, 2001. – 200 с.
3. Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові / авт. упоряд.: В. Арофікін, Д. Посацька. – К., Львів: «Тріумф», 1996. – С. 34 (№ 191, 193, 199, 200); С. 43 (№ 289–292); С. 75 (№ 948–1008)
4. Кольорові ілюстрації цих творів і анотації до них див.: Волошин Л. Княжий дарунок… – С. 89–186
5. Гординський С. Портрет Митрополита Андрея в Нью-Йорку // Свобода (Нью-Йорк). – 1984. – 5 грудня].
6. Волошин Л. Княжий дарунок… – С. 20.
7. Лист О. Новаківського до Митрополита із Кракова, 25 листопада 1913 р. ЦДІА України у Львові. – Ф.358. – Оп. 2. – Спр. 51. – С. 79.
8. Лист О. Новаківського до Митрополита, 25 листопада 1913 р.– ЦДІА України у Львові, – Ф.358. – Оп. 2. – Спр. 51. – С. 79.
9. Залозецький В. Олекса Новаківський.– Львів, 1934. – Іл. на табл. № 19.
10. Вороний М. Портрети Митрополита Андрея /Чверть століття на Митрополичому престолі // Богословія (Львів). – 1926. – Т. IV. – Кн. 1–2. – С. 203–204.
11. ЦДІА України у Львові. – Ф. 408. – Оп. 1. – Спр. 1084. – С. 2. «Список творів, призначених по умові з Ексцелєнцією Митрополитом Андреєм гр. Шептицьким з року 1914».
12. Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові… – С.34 (№ 191).
13. Волошин Л. Княжий дарунок… – С. 176.

Джерело: ЗБРУЧ

У Львівському Фотомузеї відбдеться показ та обговорення відео «На вістрі атаки 20 лютого на Інститутській!»

18. 02. 2025

У четвер, 20 лютого 2025 року о 18.00, у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) відбудеться показ та обговорення відео «На вістрі атаки 20 лютого на Інститутській!»

Це унікальне відео від першої особи, зняте безпосереднім учасником майданівського наступу 20 лютого 2014 року – відомим руфером-екстремалом Mustang Wanted.

Того дня, після відступу силовиків з Майдану він разом з іншими протестувальниками побіг на Інститутську, де зміг зсередини зафіксувати на фотокамеру, як розвивалась майданівська атака.

Назустріч Мустангу одного за одним несли поранених і вбитих протестувальників. Він став свідком, як відчайдушно майданівці, не зважаючи на обстріл, йшли вперед, а медики-волонтери самовіддано намагалися рятувати поранених побратимів.

«Десять років назад я не помер на Інститутській. Мабуть моя місія все ще попереду». – написав Мустанг минулого року, опублікувавши своє фото з Інститутської.

Після Майдану Mustang став відомим після того, як розмалював зірку на хмарочосі в москві в синьо-жовтий колір у серпні 2014 року. Також він добровольцем приймав участь в АТО, воюючи в складі «Азову». З літа 2022 року боронить Україну, воюючи в лавах ЗСУ. Був учасником контрнаступу на Півдні, брав участь в боях за Авдіївку.

Показ відео буде супроводжуватись коментарями і поясненнями наукової співробітниці Музею Гідності у Львові Олени Чебелюк. Відео не призначене для неповнолітніх з огляду на чутливий контент.

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Музею Гідності, Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.

Розголос забезпечують Українське радіо. Львів , Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

Гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

У Львівській філармонії звучатиме арфа при світлі тисячі свічок (відео)

18. 02. 2025

23 лютого академічний камерний оркестр “Віртуози Львова” та солістка Іванна Гетто презентують у Львівській філармонії програму романтичних хітів, творів класики та арфових композицій. Ексклюзивний концерт відбудеться при світлі тисячі свічок о 16 год.

Окрім фантастичної насолоди від звучання арфи, в подарунок усі гості отримають ігристе та солодощі.

У програмі: романтичні хіти (“Faith and Hope”, “River Flows in You”, Пол Маккартні – “My Love”), класика, що надихає (Моцарт, Пахельбель, Массне, Елгар), українська музика (Кос-Анатольський, В. Сильвестров, Г. Гаврилець), а також витончені арфові композиції.

Виконавці вечора – “Віртуози Львова” та солістка оркестру Львівської філармонії, лауреатка міжнародних конкурсів та фестивалів Іванна Гетто обіцяють, що це буде незабутній вечір світла та піднесеного настою. Тож, не пропустіть.

Цікаво, що арфа — це найдавніший струнний щипковий музичний інструмент, музику для якої писали Моцарт, Дебюссі та Гендель.Піфагор її звуками лікував хвороби. На узбережжі морів іноді можна почути, як на ній грає вітер. Саме її ніжний голос стане окрасою музичного вечора.

Квитки на сайті та в касі філармонії https://soldout.ua/booking/1547-harp-by-candlelight

Ольга МАКСИМ’ЯК

Мешканці Львівщини на неймовірних столітніх листівках

17. 02. 2025

Мешканці Львівщини на столітніх листівках

Столітні листівки є безцінним джерелом для вивчення не тільки вигляду міст і сіл, але й глибоких аспектів соціального та культурного життя минулих епох. Вони відкривають перед нами образи місцевих жителів, їхні звички, стиль життя, а також одяг та моду тих часів.

Чоловік на фоні вілли нотаріуса, Винники, 1904 рік

Місцеві мешканці на Ринку, Сокаль, 1906 рік

Чоловіки та діти на вулицях Борислава, 1908 рік.

Львівʼяни на ковзанці, колишня вул. Пелчинська, 1908 рік.

Листівки 1900-1920-х років, із Львівщини, містять зображення місцевих мешканців, які можуть стати важливим ресурсом для дослідників, що вивчають моду, культурні тенденції та побуту цього періоду.

Ці фотографії та ілюстрації не тільки дають можливість зануритися в атмосферу того часу, а й допомагають відтворити деталі, які не завжди можна знайти в письмових джерелах.

Мешканці селища Щирець на залізниці, 1912 рік.

Місцеві мешканці на Ринку, Миколаїв, 1916 рік.

Жителі Бродів біля Європейського готелю, листівка до 1918 р.

Міський парк, Золочів, листівка до 1918 р

Базар в селі Сможе коло Сколе, листівка до 1925 року.

В обʼєктив потрапили такі населені пункти, як Львів, Миколаїв, Сокаль, Золочів, Борислав, Щирець, Броди та Сможе.

Запрошуємо вас насолодитися цими ретро листівками та зробити власні відкриття про життя Львівщини понад сто років тому.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело фото: Narodowe Archiwum Cyfrowy

У їхніх жартах — правда без прикрас: Бампер і Сус 18 лютого у Львові розпочнуть новий тур Україною

17. 02. 2025

Гумористи, що стали голосом народу, і які без цензури та компромісів озвучують те, що «на язиці» в кожного українця!

Легенди українського Ютубу та отамани гарячого гумору 18+ Бампер і Сус розпочинають новий великий тур Україною на підтримку ЗСУ.

Виступлять у 13 містах, подарувавши своїм шанувальникам заряд життєдайного позитиву, а по завершенню туру — придбають дрони, автівки та найнеобхідніше для захисників.

Саме у Львові 18 лютого о 18.00 у Центрі Довженка пройде найперший концерт туру Бампера і Суса.

Як обіцяють артисти і організатори, глядачів чекають нові вибухові жарти про наше життя, неординарні розіграші і аукціони, блискуча імпровізація, багато-багато спілкування та найгарячіша атмосфера.

«Сотий, ювілейний концертний тур Бампера і Суса у вашому місті! Тому всі, хто виросли на наших відео, ростуть на наших відео і збираються рости на наших відео, запрошуємо всіх на роздачу гарного настрою!» — у фірмовому стилі запрошують Бампер і Сус.

Відверті, нетипові, патріотичні!

Попри статус легенд і ТОП-гумористів України Бампер і Сус залишаються «своїми» для всіх.

У відео на своєму Ютуб-каналі, в авторському серіалі «Пригоди Бампера і Суса» та на live-концертах заряджають позитивом мільйони відданих шанувальників, вражаючи шаленою енергетикою, відвертістю та щирістю.

«Заморожуємо ціни», «Президентська тища», «Закриваємо телемарафон», «єВідповідь», «Психіатр ЗСУ психанув», «Ода ДБР. Клан «Гринкевич»» — назви їхніх відео промовисто окреслюють тематику гумору Бампера і Сус. Це абсолютно все, чим ми живемо, через що переймаємося і сваримося, що болить і обурює, що часом веселить, а головне — не дає опустити руки.

«Бернард Шоу казав: «Для того, щоб жартувати, у мене є правда». Так само і ми — нічого ж не вигадуємо і не придумуємо. Просто кажемо про те, що є, приправляючи своїм колоритом та епітетами», — діляться Бампер і Сус.

Як одні з найактивніших та найвідоміших волонтерів, які ще з років АТО дуже багато роблять для підтримки захисників, Бампер і Сус постійно виступають для воїнів на передовій, тож з перших уст знають:

«Гумор завжди на часі. Без гумору, як кажуть самі хлопці, паяє. Якщо ти перестанеш жартувати, тебе просто почне гризти ця вся історія, ці всі новини, — відзначають Бампер і Сус. — Дуже промовистим був момент, коли ми виступали в 46-тій бригаді, а хлопців тоді тільки сутки, як вивели з-під Соледару. Ви не уявляєте, який на концерті був сміх! До нас підійшов замкомбата і каже: «Я ніколи не бачив, щоб так сміявся комбат. Прямо від душі!» Це безцінно, коли командири кажуть: «Ви навіть не усвідомлюєте, що зробили своїм приїздом. У хлопців ще місяць будуть світитися очі! Вони ще довго будуть переправляти один одному і своїм сім’ям фотографії. Ви підняли настрій так, що вони знову хочуть іти і робити все для Перемоги».

Знаючи, що найважливішими потребами на фронті залишаються дрони та автівки, Бампер і Сус готують ексклюзивні лоти для благодійних аукціонів, які проведуть на концертах у кожному місті:

«Плануємо за вашою допомогою, рідні українці, зібрати якнайбільше й закупити дрони, автівки-«тачілочки» та найнеобхідніше для воїнів. Приходьте самі і передавайте дати нашого туру у вашому місті всім, кого знаєте. Разом ми — сила!»

Не пропустіть 18 лютого о 18.00 у Центрі Довженка концерт Бампера і Суса у Львові!

Отримаєте свою порцією позитиву і життєдайної радості та долучитесь до спільної підтримки ЗСУ.

Квитки на концерт (від 300 грн) доступні за цим посиланням https://lviv.karabas.com/petro-bamper-i-sus-73/order/

Валентина КИРИЧУК

У Львові студенти провели Віденський бал та зібрали 640 тисяч гривень на автомобіль медичної допомоги

17. 02. 2025

7 лютого Студентський уряд Львівського національного університету імені Івана Франка провів благодійний Віденський бал. У співпраці з Благодійним фондом “Open Eyes” та за підтримки компанії SoftServe на події зібрали понад 640 тисяч гривень на автомобіль швидкої допомоги для 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗСУ.

«Цей вечір не лише про вишукану атмосферу, чарівну музику та традиції. Це перш за все можливість допомогти тим, хто щодня боронить нашу незалежність. Памʼятаймо, що кожен донат наближає нас до спільної мети. Окремо хочу привітати студентів, викладачів та випускників Університету, адже ми прагнули, аби ця ініціатива допомогла обʼєднати усіх, для кого наша Alma mater стала рідною», — коментує Анжеліка Кульчицька, голова Студентського уряду ЛНУ ім. Івана Франка.

Захід розпочався з виступу студентів факультету міжнародних відносин, які започаткували цю традицію в Університеті. До них наприкінці приєдналися студенти з інших факультетів. Учасники плідно готувалися протягом трьох місяців, щоб їхні виступи створили неповторну атмосферу свята.

Ведучим вечора був харизматичний Андрій Ферцак, який є ще й радіо-ді-джеєм Люкс FM.Музика на балу була виконана Народним камерним оркестром Університету. Також учасники мали змогу насолодитися музичним номером у виконанні випускниці ЛНУ ім. Івана Франка Марти Мальської та учасника етно-гурту “Yagody” Вадима Войтовича. Хедлайнером вечора став R&В виконавець LAUD, який представив свої відомі хіти та нові композиції. У програмі події був також майстер-клас з віденського вальсу для всіх охочих від хореографки Наталії Федан.

На благодійному аукціоні було представлено 14 лотів, серед яких була ексклюзивна платівка гурту «Океан Ельзи» з автографом Святослава Вакарчука. Також відбулася благодійна лотерея з понад 70 різноманітними призами.

У програмі події був також майстер-клас з віденського вальсу для всіх охочих від хореографки Наталії Федан.

Захід мав на меті збір коштів для 80-ї ОДШБ ЗСУ, який успішно закрили. Саме завдяки спільним зусиллям організаторів та гостей вдалося зібрати понад 640 тисяч гривень!

Детальніша інформація про Віденський бал доступна на сайті: https://vienna-ball.studentgovernment.lnu.edu.ua

Наталка СТУДНЯ

Краща за американо: нова кава стає хітом у Британії та Європі

16. 02. 2025

В традиційній кавовій недільній рубриці, в товаристві з нашим партнером Кавою Старого Львова, розкажемо про новий кавовий напій, шанувальники якого кажуть, що його смак значно кращий за традиційне американо.

У деяких кав’ярнях замість звичного американо пропонують лонг блек. Цей напій, який здобув популярність в Австралії та Новій Зеландії, поступово підкорює серця кавоманів по всій Європі та зокрема у Британії. Про це пише The Guardian.

Лонг блек (у перекладі з англ. «довгий чорний») – це напій, який готується шляхом наливання подвійної порції еспресо поверх гарячої води. Такий порядок дозволяє зберегти щільну пінку (так звану крему) та підкреслити яскравий смак кави. На відміну від американо, де гаряча вода додається до еспресо, що може розбавити смак та зруйнувати пінку, лонг блек зберігає насиченість та аромат.

Чому лонг блек набирає популярності?

Як зазначає The Guardian, останнім часом у Лондоні спостерігається зростання інтересу до лонг блек. Багато кав’ярень відзначають збільшення попиту на цей напій. Наприклад, 2023 року він посів п’яте місце за популярністю серед кавових замовлень у столиці, становлячи 9% від загальної кількості продажів.

Відмінності між лонг блек та американо:

Спосіб приготування: до американо гаряча вода додається до еспресо, тоді як в лонг блек еспресо наливається поверх гарячої води.
Смак і аромат: Лонг блек має більш яскравий і насичений смак завдяки збереженню пінки та аромату.
Об’єм: Лонг блек зазвичай має менший обсяг порівняно з американо, що робить його смак більш концентрованим.

Наталка СТУДНЯ

Львівський Фотомузей запрошує на лекцію “Мирослав Скала-Старицький – співак, педагог, патріот”

16. 02. 2025

У вівторок, 18 лютого 2025 року о 18.00, у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) відбудеться інтерактивний топік від Мар’яни Зубеляк “Мирослав Скала-Старицький – співак, педагог, патріот”.

Мирослав Скала-Старицький (справжнє прізвище Старицький) – український оперний і камерний співак, педагог, музично-громадський діяч. Народився 13 червня 1909 р. у містечку Скала-над-Збручем (тепер Скала-Подільська) на Тернопільщині, помер 16 лютого 1969 р. в Парижі.

Вокальну освіту він здобув у Львові у Вищому музичному інституті ім.М. Лисенка. Від 1939 р. виступав на Львівському радіо а згодом став солістом оперного театру.

Війна відірвала М. Скала-Старицького від рідного краю. Спочатку він переїхав до Відня, де виступав у радіопередачах, концертах, на сцені театру «Фольксопера». В Австрії співак обрав собі театральний псевдонім – Міро Скаля. Під цим сценічним ім’ям виступав згодом в оперних театрах, на концертній естраді, в радіо та телепередачах країн Європи, Північної Африки, Північної Америки.

Митець завжди підкреслював, що він є українцем. У його концертах поряд із західноєвропейською музикою постійно звучали солоспіви Лисенка, Людкевича, Барвінського, Січинського, Лопатинського, Гнатишина, Бобикевича а також українські народні пісні. Своїм почесним обов’язком М. Скала-Старицький вважав виступи на національних урочистостях.

Від 1963 р. М. Скала-Старицький провадив у Парижі власну музично-драматичну студію, де навчав співу та акторської майстерності талановиту молодь українського походження.

Розповідь про М. Скала-Старицького побудована на матеріалах особистого архіву митця, який зберігається у фондах Музично-меморіального музею С. Крушельницької.

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.

Розголос забезпечують Українське радіо. Львів , Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

Гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Максим Бородін виступить у Львові з новою програмою (відео)

16. 02. 2025

Після шаленого успіху та теплої зустрічі на львівській сцені, український співак і автор пісень Максим Бородін знову подарує своїм шанувальникам незабутній вечір музики та романтики. 2 березня о 18:00 у !FESTrepublic відбудеться його великий сольний концерт, який стане справжнім святом почуттів та натхнення, повідомили організатори VINIL concert agency.

Найкращі хіти та музичні сюрпризи

Максим Бородін виконає улюблені пісні, які вже стали символами ніжності та щирості:

“Скажи мені”
“Якби не ти”
“Одна”
“Без тебе”
“Притулись – обніми мене”

Також у програмі пролунають нові композиції, які точно зачарують публіку.

Любов та весна прозвучать у кожній ноті

Разом з талановитими музикантами Максим створить атмосферу справжнього романтичного вечора, наповненого щирими емоціями та незабутньою музикою.

“Пісні, які створюють атмосферу весняної романтики та надихають на нові почуття. Не пропустіть можливість насолодитися живим виконанням і провести цей вечір у чудовій компанії улюбленої музики”, – запрошують на подію організатори VINIL concert agency.

Також вони додають, що це буде неповторний вечір в компанії близьких та улюбленої музики, яка надихає та наповнює серце теплом.

Квитки вже у продажу:https://vinil.agency/events/maxim-borodin-started-on-03-02-2025

Ольга МАКСИМ’ЯК

Автор – виконавець Охтирчанка презентувала музичне відео «Давай кохати» (відео)

16. 02. 2025

Охтирчанка презентувала пісню про кохання «Давай кохати» та показала музичне відео, що було відзняте до Дня закоханих. Вперше артистка зняла військову форму та постала в образі ліричної героїні. Демоверсія пісні була записана майже два роки тому в складний період артистки…

Як зазначила Охтирчанка: «Мої подруги досить часто запитували мене, чому не випускаю пісню «Давай кохати», проте я досить болісно переживала період розлучення та судів із колишнім чоловіком. І просто не могла співати нічого про кохання. Зараз, попрацювавши над собою, я дивлюся на світ новими очима, і готова знову впустити кохання у своє серце.»

Зйомки музичного відео «Давай кохати» відбувались на одній локації в Києві – це була фотостудія з яскравими декораціями.

«Давай кохати» – це перша пісня в стилі денс – поп та з ліричним текстом в репертуарі Охтирчанки. Співачка розповіла, що довгий час сумнівалася, чи випускати попсову пісню, але все-таки вирішила проекспериментувати з музичним стилем та створити денс – поп трек, тим самим натякнути, що жінки військовослужбовиці, перш за все жінки, і також хочуть кохати та бути коханими.

ІНФО ДОВІДКА ВАЛЕРІЯ ОХТИРЧАНКА

Валерія Охтирчанка – автор – виконавець, поетеса, Заслужений діяч естрадного мистецтва України. Виконує авторські пісні в жанрі поп-рок та симфо-рок. Перша авторська пісня була випущена в квітні 2022 року, а вже в травні того ж року виходить музичне відео «World, We need peace» завдяки якому Валерія Охтирчанка здобула популярність за кордоном і стала переможницею наступних музичних кінофестивалів: «The Paris Play Film Festival» (2022 рік), «Butterfly International Film Festival» (2022 рік), «Onyko Film Awards» (2022 рік), «Cooper Awards» (2022 рік), «Dreamachine International Film Festival» (2023 рік), «Prague International Sound Music Video Awards» (2023 рік). В серпні 2022 року відбулась прем’єра нового музичного відео на пісню «Червоний мак», а вже в 2023 році Охтирчанка стає переможницею на «Minich Music Video Awards» у Німеччині ( у номінації «Кращий драматичний музичний відео кліп 2023» – «Червоний мак» ). З 2023 року автор-виконавець Валерія Охтирчанка бере активну участь в благодійних концертах: «9-й Фестиваль військової авторської пісні», media event project «Mama special -2023» від благодійного фонду «Мрію жити» та багато інших.

Валерія Охтирчанка є автором слів, музики усіх своїх пісень а також режисером своїх музичних відео. Як військовослужбовиця, учасниця АТО, написала багато віршів на патріотичну тему, деякі з яких стали уже піснями.

20 червня 2024 року вийшов шістьнадцятий сингл «Воля» від Валерії Охтирчанки, який присвятила військовослужбовцям ЦСО «А» Служби безпеки України. Співпрацює з ВІА «Незламні» Зразково – показового оркестру ЗСУ ( музичні роботи «Материнська любов», «Мрія моя» ).

У 2025 році стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Миколи Лисенка «Рапсодія» (Україна, Німеччина, США) за пісню «Мрія моя» та лауреатом Міжнародної премії української пісні імені Василя Симоненка за пісні «Воля», «Перемога», «Земле моя».

Наталка СТУДНЯ

Карпатському Лещетарському Клубу-100 років. Перші українські лещетарські (лижні) змагання на кінокадрах 1929 р. (відео)

15. 02. 2025

Дата 15 лютого 1929 р. є знаковою в діяльності клубу. По 4-х роках просвітницької, організаційної праці та численних лещетанських прогульок та виїздів в гори були організовані і проведені повноцінні змагання з “лещетарського бігу на 18 км” або за сучасною термінологією – з лижних перегонів.

Довжина траси і характер місцевості вказують, що це не був розважальний “корпоративний” захід, а повноцінні змагання для підготованих спортовців. Траса починалась від ресторану на Погулянці, далі долиною Медунки до Чортових скель, а потім зворотньою дорогою до місця старту.

Також змагались жінки та юніори на коротших трасах 3 і 6 км. Загальний набір висоти на трасі 18 км складав 391 м.

Завдяки детальному репортажу в газеті ДІЛО за 23.02.1929 р. маємо докладний опис учасників і переможців змагань.

Першими прийшли брати Мрици, третій Рак. Відзначено добрий результат голови КЛК Володимира Паньківа, який прийшов четвертим, а в класі “сеньйорів” став переможцем.

Серед жінок переможцем стала Нуна (Анна) Говикович, далі місця розподілили між собою Оля Струмінська , Дарка Федак, К.Гвоздецька, З.Свистунівна.

Судівство здійснювала комісія під проводом проф. Степана Гайдучка, інж. Шепаровича, Макарушки, Старосольського, Врецьони і Жарського.

Н.Говикович-Рожанківська (7), К.Гвоздецька (23), О.Струмінська (9), Д.Федак (21), М.Рогожа-Макарушка (без номера). Погулянка 1931р

Змагання викликали широке зацікавлення публіки та українських установ. Фундаторами індивідуальних та мандрівних(перехідних) нагород стали “Маслосоюз”, часопис “Новий час”, “Червона калина“, книгарня Наукового Товариства ім..Шевченка, інж.Шепарович, п.І.Левицька.

Урочисте нагородження відбулось в залі “Української Бесіди”. Переможці в різних номінаціях отримали золоті, срібні, бронзові жетони, книги та лижі. Вечір продовжився розважальною програмою ”в котрій присутні могли подивляти мистецький спів нашого знаного співака д-ра Тисяка, який своїми піснями очаровував слухачів”(ДІЛО, 23.02.1929). Програму закінчив перегляд спортивних фільмів.

Безцінними свідченнями цієї події є кінокадри зняті Олександром Пежанським на змаганні. Про це стало відомо підчас відеоконференції з п.Дарією Ярошевич, дочкою О.Пежанського , яка відбулась влітку 2021 р. в рамках Львівських Фотофестин , проведеними Львівським Фотомузеєм. В цьому ж році п.Д.Ярошевич передала з США в Україну кіноплівку, яка була оцифрована Львівським Фотомузеєм. Оцифрування було непростим, оскільки фільм знятий на плівку фірми Pathe, формат 9.5 mm з перфорацією посередині між кадрами.

Кінопроектори для такої плівки велика рідкість, але в скорому часі проблема була вирішена за допомогою дитячого проектора, придбаного на одному з інтернет –аукціонів.

Жодних сумнівів, що це змагання КЛК немає, на кінокадрах багато впізнаваних облич. Так, на 00:14 сек на передньому плані Юліан Мудрак- економіст, громадський діяч, член НТШ, на 00:36 сек під №10 фінішує Володимир Паньків, 00:46 зправа в окулярах з наплічником Степан Гайдучок,01:13 Маруся Мудрак, а на 01:58 сам автор Олександр Пежанський.

В подальшому змагання на Погулянці стали традиційними. Вже в наступному році КЛК організував міжклубові змагання, в яких взяли участь команди Українського Студентського Спортового Клубу, УСК (Академічна гімназія), спортивні товариства ”Сагайдачний” та “Україна”. В наступні роки КЛК проводив змагання у Львові, Славську і Ворохті з різних видів лижного спорту.

Після побудови в Славську домівки клубу, проект якої безкоштовно виконав архітектор Олександер Пежанський, в Славську почали проводити краєві зимові олімпіади. В них змагались у всіх лижних дисциплінах багато українських клубів Галичини.

Фільм про перші лещетарські змагання є цінним історичним документом, недарма його автор О.Пежанський беріг його підчас вимушеної еміграції до Польщі, пізніше до США, і в тому що він повернувся в Україну є велика історична справедливість.

Висловлюємо щиру шану і подяку п.Дарії Ярошевич за збережений і наданий фільм.

Ігор ТКАЧИК

Сніг у Львові прибирали трамваї, а за кучугури на тротуарі могли арештувати

15. 02. 2025

На початку ХХ століття сніг узимку був настільки звичним явищем, що катаклізмом на Галичині вважалися тільки ті випадки, коли сніг уже сягав вище стріх сільських хат, а на коліях доводилося відкопувати паровози.

Як не дивно, але навіть за відсутності потужної снігоприбиральної техніки, у Львові зі сніговими заметами давали собі раду. Як свідчить опубліковане 30 грудня 1900 року розпорядження магістрату, прибирання снігу тоді було справою всенародною та обов’язковою.

Власників будинків зобов’язували негайно видаляти крижаний сніг із дахів, що звисав та загрожував падінням на тротуари та вулиці.

“Прибираючи сніг, на тротуарі перед будинком слід розміщувати дерев’яні естакади, закриваючи тротуар, щоб закрити прохід громадян під час цієї діяльності”, – наголошували в магістраті, дбаючи про безпеку пішоходів.

Відповідно до указу міської влади, в зимовий період домовласники повинні були прибирати від снігу, льоду та бруду тротуари біля будинків, а там, де їх немає – вулиці завширшки два метри вздовж їхньої власності.

“Таке прибирання слід проводити вранці та у разі постійного випадання снігу кілька разів на день або в той час, який призначили комісари округу. Сніг, лід і бруд, що зметені з тротуарів, слід складати на половині ширини стічної канави з боку вулиці, а не посередині дороги, щоб не перешкоджати руху возів на вулицях, звужуючи їх. Якщо тротуари замерзають і стають слизькими, власники будинків повинні посипати слизькі місця вздовж своєї нерухомості піском, а у випадку ожеледиці — також попелом”, – давали чітку інструкцію в магістраті.

Сніг із дахів рекомендували скидати у двір, а там, де це було неможливо – на вулиці, але одночасно усім власникам будинків з одного боку вулиці, а не індивідуально.

Кучугури зі снігу збирали в той час у відведених для цього місцях. З власного подвір’я сніг повинні були вивозити власним коштом самі господарі.

“На вулицях, якими проходить кінний трамвай, з усіх будинків будуть скидати сніг з дахів одночасно в призначений день окружними комісарами, з 8 ранку до 11 ранку. Цю діяльність слід ретельно контролювати окружними уповноваженими, які повинні бути присутніми на вулицях, де проходять кінні трамваї, коли сніг падає з дахів”, – йшлося в опублікованому в газеті Kuryer Lwowski розпорядженні.

Рух транспорту у час прибирання снігу повністю припинявся, тільки після завершення робіт на дорогу виїжджали кінні трамваї, які спеціальними плугами прибирали сніг із дороги.

За суворим дотриманням та виконання цих приписів повинні були стежити окружні комісари. Магістрат встановив штрафи у розмірі від 2 до 200 корон (приблизно 200 — 20 тисяч гривень за нинішніми цінами, – авт) або покарання у вигляді арешту від 6 до 14 днів.

Попри те, що прибирання вулиць від снігу було справою всенародною, міська влада витрачала чимало коштів на наведення порядку після снігової заметілі.

“Після кількох днів бурхливої хуртовини вчора та сьогодні була перерва, і лише високі снігові замети заважають комунікації на вулицях. Загалом видалення снігу з вулиць Львова залишає бажати кращого, незважаючи на величезні кошти, які на це витрачають. За оцінками експертів, поточна хуртовина обійдеться гміні сумою близько 50 тисяч корон (майже 5 мільйонів гривень, – авт)”, – писала у січні 1907 року газета Kuryer Lwowski.

Треба сказати, що зима 1907 року була однією з найбільш сніжних і спричиняла катаклізми в цілій Центральній та Східній Європі. Тогочасна преса публікувала фото засипаних снігом сільських будинків на Лемківщині, застряглих в кучугурах снігу потягів, які доводилося відкопувати лопатами. На вулицях європейських міст утворювалися справжні снігові барикади.

Снігопади порушували звичний уклад життя у місті і навіть спричиняли дорожнечу на ринках.

“Протягом більшої частини минулої ночі і сьогодні до обіду над нашим містом вирує хуртовина, принесена північно-західним вітром. Від ранку сотні рук робітників та кілька десятків прибиральних машин та вантажівок працюють на вулицях, щоб полегшити трамвайний, колісний та пішохідний рух. Заметіль паралізувала сьогодні ринки міста. З сіл біля Львова селяни привезли дуже мало продуктів, тому ціни сильно зросли. Якщо заметіль триватиме до вечора, міський трамвайний рух буде зупинено, так само, як рух на деяких залізничних станціях. Тільки любителі санок насолоджуються хуртовиною, для них теперішній сніг означає можливість довше займатися улюбленим спортом”, -писала тогочасна газета.

Щоб трохи зекономити на вивезенні снігу, в 1911 році у Львові почали використовувати з цією метою електричний трамвай, який недавно з’явився у місті. Причому роботи з прибирання вулиць велися, як вдень, так і вночі.

“На початку зими до електричних залізничних вагонів будуть прикріплені залізні вантажні платформи, які перевозитимуть сніг з вулиць до Гетьманських Валів (тепер — проспект Свободи, – авт), де будуть 2 великі ями, через які сніг буде викинутий у Полтву. Місто замовило 10 вантажівок для вивезення снігу на заводі “Санок” за ціною 1470 тисяч корон. Кожна машина за один раз забере 168 кубометрів снігу. Нова постанова комуни приносить економію, особливо завдяки швидкості, з якою сніг буде виводитись з вулиць, а також це вигідно фінансово, оскільки прибирання снігу за допомогою цих транспортних засобів на 40 відсотків дешевше, ніж існуючими візками”, – повідомляла тоді газета Kuryer Lwowski.

А вже у 1929 році, коли Львів був у складі польської держави, для прибирання вулиць від снігу застосовували навіть військову техніку. Тогочасне фото з вулиці Стрийської демонструє висоту снігових кучугур попри дорогу, відгорнутих гусеничним танком, на тлі тогочасних автомобілів.

“Ужe кiлькa днiв прaцює y Львoвi гyсeничний тaнк, oблaднaний мoтoрoм пoтyжнiстю 100 кiнських сил, який викoристoвyється для видaлeння бiльших шaрiв снiгy. Koли тaнк їхaв пo вyлицях, тo викликaв нeaбиякe зaхoплeння тa вeликий iнтeрeс y пeрeхoжих”, – повідомляла тогочасна преса.

Богдан СКАВРОН

Джерело: ДІЛО

Львівський музей Михайла Грушевського запрошує на відкриття виставкового проєкту “Ангели України”

15. 02. 2025

20 лютого 2025 року о 13 год. у Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові (вул. І.Франка, 154) відбудеться відкриття виставкового проєкту “Ангели України”.

Проєкт присвячено подіям Революції гідності, що відбулися у листопаді 2013-лютому 2014 року, викликаних протестом громадян України проти протиправного розгону мирної акції студентів та громадських активістів, яка розпочалася 21 листопада 2013 року як спротив проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію.

Учасники Революції Гідності кидають автомобільні шини у полум’я. 2014 р., Україна, м. Київ. Світлина із збірки Національного музею історії України

Під час відкриття проєкту відбудеться презентація виставки на експозиції якої представлено:

світлини із фондової колекції Національного музею історії України;
речі з приватних збірок учасників Революції гідності Тараса Рака та Олександра Олешка;
матеріали з фондів Львівського музею Михайла Грушевського

Вшанування пам’яті герої Небесної Сотні. 2014 р., Україна, м. Київ, вул. Інститутська. Світлина із збірки Національного музею історії України

Також запрошені учасники подій на Майдані поділяться своїми спогадами.

Подія організована у співпраці Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові та Національного музею історії України.

Софія ЛЕГІН

Сокровенне у «Кодах снів» Ізабели Строняс

15. 02. 2025

Розділ експозиції виставки «Intuitum et logicam». Костюми авторства Ізабели Строняс.

Цими днями відомий у Європі мистецький навчальний заклад – Академія мистецтв ім. В. Стшемінського у м. Лодзь, Польща (Akademia Sztuk Pięknych im. Władysława Strzemińskiego w Łodzi) відзначає 80 років з часу створення.

Уже тривалий період активними партнерами педагогів цього професійного середовища художників і дизайнерів є Львівська національна академія мистецтв в особах знаних українських мистців. Польські друзі щиро підтримують Україну в обставинах війни з російським агресором. Цей нарис – про творчі обшири однієї з провідних педагогинь Академії, видатної сучасної польської мисткині та дизайнерки Ізабелу Строняс.

Ізабела Строняс. Фотопортрет Романа Яціва.

Вітаємо колектив Академії мистецтв ім. В. Стшемінського у м. Лодзь з ювілеєм та бажаємо їм помноження творчих успіхів у сучасному мистецькому просторі Польщі та всього світу!

Ізабела Строняс. Костюми і сценографія до постановки балету «Кобро». 2003.

Коли зарядитися енергетикою Ізабелі Строняс (Izabela Stronias) в усіх її творчих іпостасях, то можна розгубитися перед питанням, що саме для неї головне, пріоритетне, екзистенційно споріднене. Бо ж кожна професійна дисципліна, що вивела її в коло чільних мисткинь і педагогів сучасної Польщі, є частиною її багатого досвіду, натхнення і вмотивованості до нових горизонтів пізнань про синкретичну природу Мистецтва. Керівник Майстерні сценічного та фільмового костюму Академії мистецтв ім. Владислава Стшемінського у Лодзі, професор, доктор габілітований, дизайнер, живописець, сценограф, теоретик мистецтва, куратор виставкових проєктів, Ізабеля (Іза) Строняс не перестає дивувати новими відкриттями в усіх галузях активності. Над усіма формами її саморепрезентації променить висока внутрішня культура і співпереживання з кожним із партнерів чи адресатів ситуативних творчих взаємодій.

Ізабела Строняс. Костюми до художнього фільму «Камердинер». 2017.

Креативне мислення Ізабели Строняс синтезувалося на перетині часо-просторових мистецтв. Випускниця академій мистецтв у Лодзі та Кракові, вже від перших творчих кроків вона намагалася збалансовувати свої професійні запити, синхронно культивуючи дизайн костюму, сценографію і малярство. Джерелом її концептуальних поглядів на формотворення став польський мистецький авангард, який вона розуміє в широкому діапазоні естетичних ідей. Саме в такій парадигмі вибудовувалися авторська програма пластично-образної свободи, коли фактор суб’єктивованого опанування візуальною інформацією скеровувався до тих чи інших конструктивних рішень в театральних чи фільмових ансамблях одягу та сценографії. Сьогодні уже непросто відстежити всі проміжні етапи становлення всього предметного поля зусиль Ізи, натомість діапазон, масштаб і зміст її творчих знахідок вражають.

Ізабела Строняс. Фіолетова богиня. 2013. Олія.

Зважаючи на стрімку динаміку творчого поступу Ізабели Строняс за останнє десятиліття, варто вирізнити її основні здобутки та, відповідно, ідеї, якими вона живе. Дизайнерський фах, який став первинним у роки її самоствердження, був інспірований піднесено-емоційними реакціями на світ, що дозволило їй долати локальні перепони в практичних навиках на платформі міждисциплінарності. Робота над ексклюзивними колекціями одягу наповнювали її думки сміливими діалогами з класикою, відкривали нові і нові розвороти смислів. Кожного разу Ізабела проявляла гнучкість свого концептуального мислення, вводячи у структуру образності ті чи інші промовисті деталі, якими поглиблювався контекст теми та зароджувалася інтелектуальна інтрига.

Ізабела Строняс. Ігри і забави. 2015. Олія.

У Львові та в інших містах України мистці та шанувальники мистецтва неодноразово мали нагоду познайомитися з її напрацюваннями. Завдячуючи Зеновії Шульзі, ініціатору та куратору Міжнародного етномистецького проєкту «Екологічний ракурс», твори Ізабелі Строняс показувалися на виставках різних тематичних форматів. Серед найбільш помітних її показів був розділ на експозиції українсько-польського проєкту «Символи самоідентифікації» (2016), під час якого мисткиня спільно зі своїми колегами з України, Польщі, Молдови та інших країн могла «зануритись» в багату автентику гуцульського етнокультурного регіону. З того часу субстрат етніки дедалі активніше проявлятиметься в образній морфології Ізи як мисткині і як дизайнерки, хоча й не став домінуючим. Її принаджували й інші терени творчих досвідів, що талановито розкрилося в сценографічних працях для театральних постановок, телевізійних програм та кінофільмів.

Ізабела Строняс. Марсель і Валерія. 2017. Олія.

А співпрацює Ізабела Строняс з багатьма відомими театральними колективами Польщі та зарубіжжя, з Інститутом Є. Ґротовського у Вроцлаві – як з польськими, так і з французькими, німецькими, китайськими режисерами. Серед найбільш масштабних, реалізованих робіт – костюми і сценографія до балетної постановки «Kobro» у Великому театрі (Лодзь, 2003, друга редакція 2015), костюми до спектаклю «Інтрига і любов» у Театрі ім. С. Ярача (Лодзь, 2004), костюми до опери «Травіата» у Музичному театрі (Люблін, 2008), костюми до спектаклю «Pippi Langstrump» у Новому театрі К. Деймка (Лодзь, 2011), костюми і сценографія до театральної постановки за мотивом ораторії Г. Ф. Генделя «Semele» у Великому театрі (Лодзь, 2017), костюми і сценографія до спектаклю «Костюшко. Остання битва» у Новому театрі К. Деймка (Лодзь, 2018), костюми до фільмів «Камердинер» (2019), «Аматори» (2021) та ін. Лауреатка багатьох престижних відзнак, зокрема «Orzeł 2019» від Польської Кіноакадемії.

Ізабела Строняс. Забуті коди снів – 4. 2022. Олія.

Резонансною у мистецьких колах Польщі стала індивідуальна виставка малярства, костюмів та сценографії Ізабели Строняс «Intuitum et logicam» у галереї «Chimera» (Лодзь, травень-червень 2023 р.). Для багатьох відвідувачів олійні полотна мисткині стали спеціальною темою до розмов щодо природи асоціативної «зарядженості» авторського пластично-образного мислення. На думку поетки Аґнєшки Сколясінської (Agnieszka Skolasińska), її живопис «починається з неконтрольованого малярського жесту. (…) Чим довше ми дивимося, тим глибше занурюємось у гру між передраціональними інтуїціями та формами, що виникають із них». І справді, картини художниці вибудовані мовби спонтанно, але напередодні процесу структурування ліній, барв і ритмів був той внутрішній імпульс, який і спричинив «вибух» малярської феєрії.

Ізабела Строняс. Забуті коди снів – 5. 2022. Олія.

Сама Іза в анотації до виставки зазначила, що показаний малярський цикл є «матеріалізацією здобутих досвідів та мистецьких інтуїцій, які постали під час опрацювання пластичних концепцій для театральних спектаклів та художніх фільмів, коли уява рухається в контексті рухомих зображень, що затримані в кадрах ескізів, проєктів чи рисунків і часто підлягають суттєвих обмежень у результаті художніх втручань режисера, оператора чи актора». Уточнюючи джерела інспірацій, Ізабела Строняс свої малярські досвіди нав’язує до свого роду «порятунку» того, що не вдалося реалізувати в театрі, натомість збереглося в «художній пам’яті». Але це – внутрішнє, психологічне та етичне обґрунтування змісту виставлених живописних полотен, але поза ним є ще інший вимір – тонкі філіграні ліричного світовідчування художниці, віртуозне володіння технікою письма, а понад усе – самодисципліна і висока професійна культура.

Ізабела Строняс. Забуті коди снів – 7. 2022. Олія.

Первинність етично-ціннісних критеріїв облагороджує всю повноту життя, творчості і педагогічної діяльності Ізабели Строняс. Її творчий портрет доповнює ініціатива плетення маскувальних сіток для потреб України безпосередньо в майстернях Академії мистецтв ім. В. Стшемінського вже від кінця 2022 року. До цієї ініціативи долучилося багато педагогів і студентів цього навчального закладу, а також волонтери з числа українців, що тимчасово проживають у Лодзі.

Маскувальні сітки для України. Лодзь, жовтень 2022 р.

В усіх своїх професійних та громадсько-культурних іпостасях Ізабела Строняс зберігає і примножує променистість свого серця, скеровуючи її на численні гуманітарні цілі, а також розкриваючи власну емоційну ідентичність у сучасних, елітарних формах мистецтва і дизайну.

Роман ЯЦІВ

Перший в Україні безбар’єрний мистецький простір відкриють у Львові

15. 02. 2025

Перший в Україні безбар’єрний мистецький простір відкрився у Львові

19 лютого – у серці Львова відкриється ZENYK ART GALLERY (ZAG). Це буде перший безбар’єрний мистецький простір України, який поєднає традиції українського мистецтва з інноваційними підходами, створюючи нові можливості для культурного обміну між Україною та світом.

Назва розшифровується як Zenyc Art Gallery і має глибоке символічне значення. Галерея започаткована Зіновієм Козицьким – засновником благодійного фонду We and the World, що з початку повномасштабного вторгнення займається промоцією українського мистецтва на світовій арені. На сьогодні він організував понад 50 мистецьких проєктів у 17 країнах.

Відкриття ZENYK ART GALLERY стане ключовою культурною подією для Львова. Центральним акцентом виставки стала презентація роботи легендарного Бенксі.

Перша виставка галереї – «Маленький Принц» – присвячена дітям: тим, які на небі, на землі, в полоні, в окупації, в дорозі, вдома і в еміграції. Експозиція об’єднає роботи Івана Марчука, Влади Ралко, Олега Тістола, Сергія Савченка, Арсена Савадова та інших.

«Ми маємо творити не питання, а відповіді. Маємо створювати умови для середовища, формування смаків і мистецтва, що буде інтегроване у світовий процес», — син засновника і батько сина в честь якого було названо галерею, Максим Козицький

Інформаційна довідка:
Відвідування галереї буде доступне з 20 лютого. Придбати квиток, забронювати екскурсію чи дізнатися про події можна буде на офіційному сайті zag.com.ua або на рецепції за адресою м. Львів, вул. Шота Руставелі, 7.

Наталка РАДИКОВА

Високопоставлені аферисти старого Львова

14. 02. 2025

Львів, залізничний вокзал. Поштівка 1905 року

У 1906 році львівська преса визнала: «Львів – місто картярів і шулерів. У нас багато ледарів і небесних птахів [так називали всіх, хто не бажав заробляти на життя чесною працею, – Ю.В.], які хотіли б жити ні орючи, ні сіючи».

Тут згадався віршик: «Птічка божія живйот – і нє сєєт, і нє жньот». Як пояснив один шулер на суді, для успіху в грі треба мати лише трохи практики «в пальцях і в оці».

Шулери засідали зазвичай у каварнях, а їхніми жертвами були недосвідчені молодики або чесні провінціяли, які часто є газардовими гравцями, але в столиці натрапляли на кращих гравців, ніж вони самі.

Будинок львівського Промислового музею. вул. Гетьманська, 20, 1905 р.

«Викоренити картярство дуже важко, – визнавала газета. – Тут не допоможуть ані заборони, як показує приклад із Великої Польщі, ані поліція не може розвинути надто багато енергії, бо легше втягнути в сітку минька, ніж зловити на гарячому гравця в карти. Коли прибуває поліція, найнебезпечніша гра перетворюється на невинну іграшку.

А насправді щодня за зеленими столиками сидить сотня гравців, серед яких є такі, що не відриваються від крісла протягом 48 годин. Вони йдуть лише тоді, коли закінчуються гроші або коли сильна сонливість не дає їм більше думати».

У 1930 році знову газети били на сполох: «Останнім часом багато говорено про Львів. В жодному місті Польщі не було викрито стільки шахрайських афер і в жодному місті не були до того замішані видатні особистості». Та ще й які! Правники, князі, графи! Ці теж програвалися в карти, тож мусили вдаватися до розмаїтих афер.

Вид на Краківське передмістя і синагогу Темпль. Листівка 1905-1910 рр.

Тоді ж було арештовано Адама Меєра, сина всіма шанованого нотаря, який передав йому свою канцелярію, а також кількох адвокатів, яких звинуватили в привласненні мільйонових сум. Правничі сфери опанувало велике зденервування.

Юний Меєр, опанований спрагою здобутку ще більшого маєтку, розпочав шерег інтересів не завше чистих. Злочин його полягав на нелегальному використанні депозитів, які складали клієнти в канцелярії. Брав готівку і видавав її на власні потреби. А допомагали йому підозрілі партнери.

Одним із головних постачальників депозитів був Ізак Шварц, колишній крамар, власник шахрайської фірми «Фруктуалія». Одного разу Шварц привів до канцелярії нотаря клієнта, який зголосився скласти депозит. За якийсь час Шварц попросив Меєра, щоб той видав йому депозит, про що він домовився з клієнтом, обіцяючи навзамін позичку вартістю половини здепонованої готівки. Меєр, маючи грошові проблеми, погодився. А коли прийшов клієнт і зробив сцену, що він не давав на те згоди, Меєр мусив повернути йому свої гроші, навіть не здогадуючись, що клієнт був зі Шварцом в долі.

Кав’ярня “Сан Сусі” в однойменному готелі містилась в 1905–1920 рр.

Так він заліз у борги. І тут з’являється принц на білому коні: сам князь Томаш Любомирський (1892–1969), син князя Стефана Любомирського.

Князь, який постійно проживав у Варшаві, приїхав до Львова нібито для придбання однієї з нафтових копалень у Бориславі. З цією метою він зв’язався зі львівським посередником, таким собі Гутманом, з яким почав шукати відповідний об’єкт для «купівлі».

Незабаром вони почали переговори з інженером Зуссманом, який погодився поступитися князеві своїми нафтовими територіями за порівняно невелику суму в 400 тисяч золотих.

Договір купівлі-продажу шахти складено було в нотаріальній конторі Адама Меєра на Рутковського 7. Для купівлі копальні князь Томаш подав нотаріусу векселі на суму 80 тисяч золотих, запевнивши, що сплатить їх протягом трьох днів. Наступного дня князь звернувся до того ж нотаріуса з проханням забезпечити переказні векселі підписом нотаріуса, бо збирався їх дисконтувати у варшавських банках.

Музей етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України у Львові

Меєр, довіряючи імені князя Любомирського, охоче погодився на цю операцію, особливо коли аристократ представив йому документи про свої претензії до Державної скарбниці на суму 90 000 доларів США за експропріацію маєтку біля Білостока і право власності на суму 40 000 золотих від поділу маєтку в Кельцькому воєводстві.

Проте незабаром виявилося, що всі подані князем документи були підробленими, а векселі з довіреністю нотаріуса князь спродав лихварям на чорному ринку у Львові значно дешевше за вказану суму. А ще за день він переконав нотаріуса прийняти подальші його векселі на 80 000 золотих, пообіцявши, що протягом кількох днів погасить зобов’язання на 160 000 золотих.

Земельний іпотечний банк у Львові (пл. Галицька, 15)

Тим часом князь Томаш замість того, щоб їхати до Варшави, де він мав дисконтувати векселі в банках, поїхав до Сопота і витратив там усі свої гроші, граючи в баккара. Коли через місяць нотаріус не отримав жодної інформації від свого боржника, то звернувся безпосередньо до сімейної ради Любомирських з вимогою відшкодувати завдані матеріальні збитки. Сімейна рада під головуванням ордината Анджея Любомирського з Пшеворська заявила, що не несе відповідальності за вибрики своїх «чорних овечок», оскільки за останні три роки їй довелося не раз покривати його величезні шахрайства.

Тоді Меєр звернувся до прокуратури, яка кваліфікувала дії князя як звичайне шахрайство і видала ордер на арешт аристократа. Договір купівлі-продажу нафтовидобутку суд одразу визнав недійсним.

Треба сказати, що Томаш Любомирський уже встиг в аристократичних колах прославитися як аферист, його навіть виключили з мисливського клубу і в багатьох домах не приймали.

Споруда Празького кредитного банку у 1917 році

У березні 1930 року до Варшави прибув львівський слідчий суддя Владислав Фургальський, який мав свою віллу на Ґрюнвальдській і до суддівства працював директором банку в Дрогобичі. Суддя приїхав не сам, а в супроводі трьох детективів, які відразу почали шукати князя Томаша. Але то не було так просто, бо князь уміло замітав за собою сліди. Прибувши зі Львова до Варшави, він замешкав у готелі «Савой», а через два тижні, не заплативши кількасот золотих, переїхав у готель «Брістоль». Поживши там трохи і знову не заплативши, перебрався в готель «Європейський».

Я ще перевірив, чи справді події відбувалися у Варшаві, бо у Львові були готелі з такими самим назвами.

Будівля Акційного спілчанського банку із кав'ярнею "Варшавська" у партері. Поштівка до 1914 року — Будівля Акційного спілчанського банку із кав’ярнею “Варшавська” у партері. Поштівка до 1914 року

Коли детективи 19 березня 1930 року завітали до останнього готелю, з’ясувалося, що князь і звідси злиняв ще попереднього дня – і знову не заплативши. Після цілої ночі розшуків нарешті вдалося вистежити князя: він оселився у свого старшого брата Ієроніма. Детективи повідомили судді Фургальскому добру новину, разом сіли у таксі і прибули до брата афериста.

Той, прочитавши постанову про арешт, розвів руками:

– Що ж… чиніть як каже закон.

Томаш не опирався, він лише зблід і зів’яв, колишня пиха злетіла з нього, як пушинка, і він дозволив себе запровадити на потяг до Львова. Там сів до цюпи. Газети зраділи: «Львів має аристократію у… в’язниці. Тут уже сидять княжна Пузина і граф Конарський, а днями до них долучився князь Томаш Любомирський».

Та недовго він сидів. 20 березня його арештували, а вже 22 березня звільнили, бо адвокат вніс заставу – 150 тисяч золотих.

Колишній будинок готелю "Європейський", де зараз міститься "Укрексімбанк". Сучасне фото — Колишній будинок готелю “Європейський”, де зараз міститься “Укрексімбанк”. Сучасне фото

Невдовзі арештовано і Меєра, який зійшовся з відомими у Львові аферистами Янцем, урядником Банку землевласників Кольніком і знаним фальшувальником банкнотів Ізаком Пельцем. Спільно з ними сфальшував квитанцію на здепоновані в його канцелярії діаманти вартістю 500 доларів і намагався її продати фірмі в Познані, даючи взамін за мотоцикли безвартісні векселі. Це йому не вдалося, то спродав депозити, складені в його канцелярії на суму 15 тисяч доларів.

В Меєра конфіскували дві вілли, гарно умебльоване помешкання, але це не покрило боргу приватним клієнтам і магістратові, який не дочекався податків.

У квітні 1940 слідчого суддю Владислава Фургальського розстріляли москалі в замарстинівській тюрмі, про що засвідчує стела.

Юрій ВИННИЧУК

Джерело: ZBRUC.eu

Львівський Фотомузей запрошує на романтичний гітарний концерт “Тільки тобі…”

14. 02. 2025

В неділю, 16 лютого 2025 року о 16:00 у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) Lviv Guitar Orchestra запрошує на романтичний концерт “Тільки тобі…”

В програмі концерту прозвучать популярні романтичні мелодії українських та світових композиторів.

Lviv Guitar Orchestra це унікальний музичний колектив, який об’єднує талановитих гітаристів Львова та області. Заснований у 2019 році, оркестр швидко завоював популярність завдяки своїм яскравим виступам та широкому репертуару.

Ідея створення оркестру виникла серед викладачів-гітаристів Львова з метою об’єднання музикантів та популяризації класичної та сучасної гітарної музики. За короткий час оркестр зібрав досвідчених музикантів, які з ентузіазмом взялися за реалізацію цього амбітного проекту.

Репертуар Львівського гітарного оркестру надзвичайно різноманітний і охоплює широкий спектр музичних стилів: від класичних творів до сучасних аранжувань популярної музики. У програмах концертів можна почути як відомі твори світової музичної класики, так і оригінальні композиції сучасних українських авторів.

Оркестр активно концертує як у Львові, так і в інших містах України. Музиканти беруть участь у різноманітних музичних фестивалях та проектах, популяризуючи українську культуру та мистецтво.

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.

Розголос забезпечують Українське радіо. Львів , Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

Гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Фотографії старого Львова

«Планета “Маленький принц” – перша виставка нового мистецького простору Zag Gallery у Львові

Перший портрет владики Андрея роботи Олекси Новаківського

У Львівському Фотомузеї відбдеться показ та обговорення відео «На вістрі атаки 20 лютого на Інститутській!»

У Львівській філармонії звучатиме арфа при світлі тисячі свічок (відео)

Мешканці Львівщини на неймовірних столітніх листівках

У їхніх жартах — правда без прикрас: Бампер і Сус 18 лютого у Львові розпочнуть новий тур Україною

Гумористи, що стали голосом народу, і які без цензури та компромісів озвучують те, що «на язиці» в кожного українця!

У Львові студенти провели Віденський бал та зібрали 640 тисяч гривень на автомобіль медичної допомоги

Краща за американо: нова кава стає хітом у Британії та Європі

Чому лонг блек набирає популярності?

Відмінності між лонг блек та американо:

Львівський Фотомузей запрошує на лекцію “Мирослав Скала-Старицький – співак, педагог, патріот”

Максим Бородін виступить у Львові з новою програмою (відео)

Автор – виконавець Охтирчанка презентувала музичне відео «Давай кохати» (відео)

Карпатському Лещетарському Клубу-100 років. Перші українські лещетарські (лижні) змагання на кінокадрах 1929 р. (відео)

Сніг у Львові прибирали трамваї, а за кучугури на тротуарі могли арештувати

Львівський музей Михайла Грушевського запрошує на відкриття виставкового проєкту “Ангели України”

Сокровенне у «Кодах снів» Ізабели Строняс

Перший в Україні безбар’єрний мистецький простір відкриють у Львові

Високопоставлені аферисти старого Львова

Львівський Фотомузей запрошує на романтичний гітарний концерт “Тільки тобі…”

В неділю, 16 лютого 2025 року о 16:00 у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) Lviv Guitar Orchestra запрошує на романтичний концерт “Тільки тобі…”

Популярні статті:

Документи про Олеський замок за 1891 рік

У Львові демонтували меморіальну дошку радянській кінорежисерці Ларисі Шепітько

Про що княжна Острозька писала до митрополита Рутського, чому вона тікала...

У Бродах колишній храм УПЦ (МП) остаточно перейшов до ПЦУ та...

Розлучені ГУЛАГом на 32 роки: Невигадана історія кохання Михайла Сороки та...

Найпопулярніші статті:

Храми Львова на 11 офортах початку ХХ ст. Ванди Коженьовської

Історія авіакатастроф у Львові

Вже бачили наші відео?