Благодійний Фонд Козицького Передав 100 Комплексів БПЛА Besomar Для Зенітників ЗСУ
Благодійний фонд Козицького передав українським військовим 100 комплексів безпілотних літальних апаратів Besomar разом із наземними станціями керування, засобами пуску та контролю. Ця допомога надійде бійцям 1020-го ОЗРАП та 39-го ОЗРП Збройних сил України.
Передача відбувається в межах довгострокового Меморандуму про співпрацю, який Фонд підписав у 2024 році для підтримки Збройних сил України. Засновники Фонду Зіновій та Степан Козицькі не лише профінансували виробництво та логістику комплексів, а й забезпечили навчання операторів. Навчання відбувалося на базі сучасного Центру підготовки операторів БПЛА, а Besomar, у свою чергу, забезпечив тренування на полігоні.
Благодійний Фонд Козицького Передав 100 Комплексів БПЛА Besomar Для Зенітників ЗСУ
«100 надпотужних перехоплювачів-безпілотників літакового типу «Besomar» вже вирушили до українських зенітників.
Вони здіймаються в небо, вистежують ворога і завдають нищівного удару. Ці безпілотники розробили у нашій області. БпЛА чудово працюють у найжорсткіших бойових умовах. Завдяки зарядній станції можуть працювати в будь-якій точці на полі бою.
Профінансував виробництво та навчання операторів Благодійний Фонд Козицького. Загальна вартість цього проєкту – 12,5 мільйонів гривень.
Загалом із 2022 року БФ скерував на потреби українських оборонців 160 мільйонів гривень. Це дрони-камікадзе «ВІЙ», мобільні електростанції, медобладнання, автівки та безліч інших важливих речей, які допомагають захисникам нищити ворога і наближати перемогу.
Благодійний Фонд Козицького Передав 100 Комплексів БПЛА Besomar Для Зенітників ЗСУ
Позиція однозначна: далі – більше. Доти, доки в Україні не настане справедливий мир. Саме той, якого чекають наші люди. Той, за який платимо найціннішим. Ми все пройдемо. Разом», – зазначив очільник Львівщини Максим Козицький.
Як розповів співзасновник Besomar Роман Шемечко, компанія давно займається виробництвом дронів і постійно вдосконалює свою продукцію. Всі системи фахівці розробили з нуля, включаючи технології і підходи.
«З кожним місяцем ми покращуємо наші продукти. Наша мета – зробити ці дрони доступними і масовими, щоб вони максимально покривали потреби військових. Дуже шкода, що раніше дронам не приділяли достатньо уваги. Але я радий, що зараз влада і бізнес, які можуть фінансувати такі проєкти, зрозуміли, як важливо використовувати дрони для фронту та безпеки в цілому», – додав Роман Шемечко.
Благодійний Фонд Козицького Передав 100 Комплексів БПЛА Besomar Для Зенітників ЗСУ
«У 2022-2023 роках ми забезпечили фронт 2000 дронами-камікадзе «ВІЙ». Сьогодні фінансуємо виробництво та логістику Besomar3210, які виконуватимуть дорозвідку, перехоплення та знищення ворожих БПЛА, зокрема «Орлан», Supercam, Zala, Shahed і «Герань». Комплекс включає ударні безпілотники літакового типу, мобільні зарядні станції, наземні системи керування та антени.
Вони можуть перебувати у повітрі до 2,5 годин, підніматися на висоту до 4 км та розвивати швидкість 160 км/год. На висоті 1 км дрон здатен пролетіти з вимкненим двигуном до 10 км. Дальність польоту – 50-60 км. Оператор має змогу виявити ціль, наздогнати її та підірвати бойову частину з радіусом ураження 5 метрів. Одна з ключових переваг – унікальна система повітряного гальмування та можливість заряджання безпосередньо в умовах бою», – розповів засновник Благодійного фонду Козицького Степан Козицький.
Сьогодні, в рамках недільної кавової рубрики, разом з нашим хорошим партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, хочу запропонувати вам визначитися самим чого більше в цьому рецепті- напою чи десерту.
Цей рецепт поєднує насичений смак кави з ніжністю італійського морозива «джелато». Ароматний, вершковий та освіжаючий — цей десерт стане ідеальним завершенням будь-якої трапези. Приготуйте його вдома та насолоджуйтеся!
Незвичний рецепт приготування кави. За основу взяти італійське морозиво «джелато». Точно складно сказати — напій це чи десерт. Він має неперевершений аромат під час приготування і чарівний вершковий смак.
500 мл молока
1 ст. ложка лікеру
125 мл кави
5 жовтків
0,5 склянки цукру
Збити жовтки з половиною цукру на однорідну масу.
Молоко, каву і цукор, що залишився, скласти в сотейник і довести до кипіння. Зняти з вогню. Інтенсивно розмішуючи, влити молочну суміш у жовтки. Повернути в сотейник і готувати на мінімальному вогні, постійно помішуючи і не доводячи до кипіння, поки суміш не загусне.
Перелити суміш у миску, поставити на лід і дати охолонути.
Влити лікер, перемішати. Накрити і поставити в морозильну камеру на 2 год. Збити міксером і повернути в холодильник до подачі на стіл. Перед подачею розкласти у келихи.
Лектори: Володимир Ханас – історик, начальник управління культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради.
Тема доповіді: Участь Степана Бандери у культурно-просвітницькому житті краю в 1920-х рр.
Андрій Сова – доктор історичних наук, професор, професор кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського; дійсний член та голова Комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського Наукового товариства імені Шевченка; старший дослідник, старший науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
Тема доповіді: Внесок Степана Бандери у заснування товариств «Луг» у Галичині.
Модератор заходу: Роман Метельський.
Подія організована у співпраці Комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського Наукового товариства імені Шевченка, Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.
Навчаючись в Стрию, Львові та Дублянах Степан Бандера був активним учасником різних культурно-освітніх, молодіжних та спортивно-руханкових товариств: «Пласт», «Сокіл», «Луг», Просвіта, «Сільський господар» та ін.
Важливою складовою українського молодіжного руху в Галичині 1920–30-х рр. була діяльність організації «Луг». «Великий Луг» (з 1932 р. так називалася централя) у Львові та осередки в Галичині проводили культурно-просвітню, руханково-спортивну та протипожежну роботу, що спрямовувалася на виховання молодого покоління українців. Степан Бандера доклав багато зусиль до створення тіловиховних товариств «Луг». Він заснував товариство «Луг» у Старому Угринові та брав активну участь у поширенні лугового руху у Калуському повіті. Результатом цього стало заснування у 1928 р. дванадцяти «Лугів». Зареєстровані осередки стали легальним прикриттям для поширення в краї діяльності Української військової організації, а згодом Організації українських націоналістів. З огляду на це й зазнали переслідувань з боку влади та поліції.
Надзвичайно професійні навички Степан Бандера демонстрував як актор в театрально-аматорських гуртках. Вистави за його участі отримали схвалення та привертали увагу значної кількості глядачів.
Важливу роль для учасників вище зазначених товариств, організацій, гуртків, окрім ідеологічної складової, відігравали однострої та символіка, яку використовували їхні члени. Саме однострої підкреслювали український національних характер і були візуальним зовнішнім орієнтиром для громадськості, яку старалися залучити до культурно-просвітницького життя українського народу.
На наукових читаннях, присутні зможуть більш детально ознайомитися з громадською та культурно-просвітницькою роботою, яку проводив Степан Бандера. Зокрема, почути цікаве дослідження про вишиванки лідера національно-визвольної боротьби українського народу.
Доповіді будуть проілюстровані малознаними та невідомими фотографіями і документами тієї доби.
У межах читань відбудеться ознайомлення з літературою, виданою Комісією тіловиховання і спорту імені Івана Боберського НТШ та Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського. Також буде представлено нові книги про життя і діяльність Степана Бандери – «Бандерівська сурма» (випуск 1) та «Степан Бандера: символ української нації (1 січня 1909 – 15 жовтня 1959). Бібліографічний покажчик», видані у 2024 році.
Улюбленець публіки та знаний далеко за межами України колектив – Національна капела “Дударик” до дня народження Тараса Шевченка готує унікальний мистецький проєкт “Тарас Шевченко: Музика і Поезія”. Відбудеться він 9 березня 2025 року о 17:00 у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика.
Ця подія стане можливістю відкрити для себе нові грані творчості Тараса Шевченка через сучасне прочитання його поезії, нові аранжування та унікальні музичні інтерпретації. Від класики до джазу – такий широкий діапазон музичних стилів дозволить по-новому відчути “тяжкого” Шевченка, його глибину та силу слова.
Поезія видатних українських авторів – Грицька Чубая, Василя Стуса, Віктора Неборака, Юрія Іздрика та Сергія Жадана – стане своєрідним поетичним мостом між поколіннями, розкриваючи актуальність та універсальність української поетичної традиції.
Зокрема, у рамках вечора прозвучать такі поезії: “Я знав священика, який був у полоні” – Сергій Жадан, “Інший” – Юрій Іздрик, “Єхидна” – Віктор Неборак, “Цей світ – вертеп” – Грицько Чубай, “Весь обшир мій” – Василь Стус.
Музичне наповнення вечора забезпечить знаменита капела “Дударик”. Автор проєкту: заслужений діяч мистецтв України Дмитро Кацал.
З часу заснування у 1971 році, колектив провів понад 3000 концертів, став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка і здобув визнання як одна з культурних візитівок України на міжнародній сцені. Їхні виступи — це не лише музика, але й глибоке занурення в історію та культурну спадщину.
Також у цей вечір на сцені Львівської філармонії виступлять:
Солісти: Дарія Кудрик, Юрко Йосифович, Тарас Різняк
Академічний камерний оркестр “Віртуози Львова”
Шевченко-Оркестра
У Національній капелі “Дударик” зазначають, що музика, поезія, відеосупровід, акторське виконання та хорова гармонія зіллються в один потужний мистецький проєкт, що дозволить глядачам по-новому осмислити духовну спадщину Тараса Шевченка та української поезії загалом.
Артеріальна гіпертензія – це підвищення артеріального тиску, яке може залишатися непоміченим роками, але поступово завдає шкоди організму. Це захворювання відоме як “тихий вбивця”, адже воно часто не супроводжується явними симптомами, проте збільшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань, інсульту та ниркової недостатності. Підвищений тиск створює додаткове навантаження на серце та судини, що може призвести до їхнього зношення. Важливо вчасно виявити гіпертензію та розпочати лікування, щоб уникнути серйозних ускладнень. Регулярне вимірювання тиску та дотримання здорового способу життя допоможуть контролювати цей стан.
Симптоми та причини артеріальної гіпертензії
Гіпертензія може довгий час не проявлятися, але поступове підвищення тиску впливає на роботу внутрішніх органів. Симптоми можуть бути неспецифічними, але їхня поява свідчить про необхідність негайного втручання.
Основні симптоми артеріальної гіпертензії включають:
головний біль, особливо в потиличній області;
запаморочення та шум у вухах;
підвищене серцебиття та відчуття тривоги;
порушення зору, миготіння “мушок” перед очима;
втома та зниження працездатності.
Причинами розвитку гіпертензії можуть бути спадковість, надмірна вага, стреси, зловживання солоною їжею, алкоголем або курінням. Важливу роль відіграють також малорухливий спосіб життя та хронічні захворювання, такі як діабет або хвороби нирок. Раннє виявлення симптомів і корекція способу життя можуть значно знизити ризики ускладнень.
Лікування артеріальної гіпертензії: як взяти тиск під контроль
Контроль артеріального тиску вимагає комплексного підходу, що включає медикаментозне лікування, зміни в харчуванні та фізичну активність. Одним з ефективних засобів для підтримки нормального тиску є Ксипогама. Препарат допомагає стабілізувати артеріальний тиск, знижуючи ризик розвитку серцево-судинних ускладнень. Щоб Ксипогама купити, рекомендується звернутися до мережі аптек «Бажаємо здоров’я» в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій). Тут ви знайдете якісні препарати за прийнятними цінами та отримаєте консультацію від фахівців.
Окрім прийому медикаментів, важливо дотримуватися таких рекомендацій:
Знизити споживання солі до мінімуму.
Вести активний спосіб життя, займатися фізичними вправами.
Контролювати вагу тіла та уникати ожиріння.
Відмовитися від куріння та обмежити вживання алкоголю.
Регулярно вимірювати артеріальний тиск і слідкувати за його змінами.
Ці прості, але ефективні заходи допоможуть тримати артеріальний тиск під контролем і уникнути небезпечних наслідків. Проте важливо пам’ятати, що самолікування може бути небезпечним – усі дії слід погоджувати з лікарем.
Артеріальна гіпертензія – це серйозне захворювання, яке потребує постійного контролю та своєчасного лікування. Вчасне виявлення симптомів і дотримання рекомендацій лікаря допоможуть уникнути ускладнень і підтримувати нормальний рівень тиску.
30 років тому, десь 20 лютого 1990 року члени СНУМу, Товариства Лева та інші активісти зібрались у Львові на розі вул. Суворова (тепер – Сахарова) та Куликівської і Бойківської. Метою було відкопування залишків потрощених надмогильних хрестів – з могил Січових Стрільців та воїнів УГА з Янівського цвинтаря і частково з Личаківського.
Передісторія цієї акції була така: Московсько-більшовицькі окупанти, котрі повернулись до Львова в 1944-му, в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство – повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїзна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху було залито асфальт.
Відкопування залишків потрощених надмогильних хрестів – з могил Січових Стрільців та воїнів УГА на вул. Сахарова. Лютий, 1990 р. Фото: Данило Бічуя
Часопис “Галицька Брама” описував ці події так: “У 1988 році робітники, викопуючи рів для водогону з вул. Суворова до вул. Куликівської, витягли на поверхню 7 надгробних хрестів із стрілецьких могил. Місцеві старожили пам’ятали, звідки взялись ці хрести і згадували, що 1948-го приїжджали сюди військові, привозили хрести і вимощували ними дорогу. На запитання навіщо вони це роблять, окупанти відповідали: “Дурачьйо, не понимаєте? Чтоб вам било хорошо ходить по сухому. Згодом хрести потонули у грунті і їх залили асфальтом. Лежали вони там сотнями… На одному з подвір’їв двоповерхового будинку по вул. Куликівській уламками хрестів було вистелено дві доріжки і стежка”.
Відкопування залишків потрощених надмогильних хрестів – з могил Січових Стрільців та воїнів УГА на вул. Сахарова. Лютий, 1990 р. Фото: Данило Бічуя
У Лютому 1990 році я також брав участь у акції віднайдення стрілецьких хрестів разом із снумівцями Ігорем Галаєм та Данилом Бічуєю. Фото робив Данилко Бічуя. На одній із світлин зафіксовано саме той момент, коли я відколупав із землі шматок кам’яного стрілецького хреста на подвір’ї того будинку на Куликівській. Двома рядами уламків хрестів були вимощені доріжки. На тих доріжках стояла чиясь стара “Волга”. Коли перевернули перший хрест, то відразу побачили напис “Стрілець УГА Дмитро Цюпка, +1918 р. і тризуб”. На іншому хресті був напис, здається – Тимко Струхманчук. Саме цей момент зафіксований на фото, коли я торкаюсь рукою до хреста.
Відкопування залишків потрощених надмогильних хрестів – з могил Січових Стрільців та воїнів УГА на вул. Сахарова. Лютий, 1990 р. Фото: Данило Бічуя
До речі, через кілька хвилин з будинку вибігла якась кацапомовна морда і стала обурюватись на общепанятном : “Што ви дєлаєтє, как я буду заєзджать своєй машиной”. Позбігались хлопці і ледь стримувались, щоб не дати виродку лопатою по дурній голові, але він став вибачатись, що, мовляв, “нє знал что ето крести” та втік до хати. Ми тоді витягнули на поверхню кілька десятків хрестів, точніше їх уламків, на багатьох були імена, прізвища стрільців і тризуби… Про цю подію був зазнятий документальний фільм і показаний по телебаченню. Знімав його Ярослав Кендзьор. А ми з хлопцями повантажили хрести на вантажівку, сіли в кузов і поїхали на вул.Винниченка в Інститут суспільних наук АН УРСР, де вивантажили їх там на внутрішньому подвір’ї.
Відкопування залишків потрощених надмогильних хрестів – з могил Січових Стрільців та воїнів УГА на вул. Сахарова. Лютий, 1990 р. Фото: Данило Бічуя
Коли наприкінці 90-х років було повністю відновлено меморіальний цвинтар УГА на Янівському кладовищі, то з тих потрощених хрестів зробили у верхній частині меморіалу таку пам’ятну композицію, як нагадування про те, як чужинці з московії підняли свою брудну руку на могили наших героїв, а ми, українці, на жаль, не змогли захистити ці могили. Можливо і тепер спокутуємо тяжко нашу провину, якщо таке відбувається в Україні!
P.S. До речі під асфальтовим покриттям на вул.Сахарова досі знаходяться ще сотні уламків стрілецьких хрестів…
YAGODA за останній час здивувала всіх своїми дуетами, постановками номерів, а також переспівом хіта «Я ніколи нікому тебе не віддам», який зазвучав по особливому у жіночому виконанні.
І це ще не все – YAGODA написала пісню, яка стала продовження цієї легенди.
“Ви коли-небудь чули продовження своєї улюбленої пісні? Я чула – у своїй голові, у своєму серці. І писала її йому в листах…” – так в своїх соцмереж співачка проанонсувала новий трек під назвою «Я не я».
Відеороботу YAGODA відзняла у колаборації з режисеркою Лерою Мазур.
“Кліп на пісню «Я не я» – це відтворення внутрішнього стану людини, коли втрачаєш щось по-справжньому цінне – ти зависаєш в просторі і весь побут і найпростіші процеси – стають дуже складними і безсенсовними, повний мінор, пустота, завмирання в просторі – де колись були «ви». Ти одягнена, красива … ніби все як завжди, але твоє «всередині» на цей період стає пустим – і ти можеш лише існувати – поки не знайдеш сенси, щоб наповнитися знову» – розповідає YAGODA та Лєра Мазур.
У кліпі YAGODA постає перед глядачем в образі, який наче переходить з відеороботи «Я ніколи нікому тебе не віддам», але наповнений він вже іншими сенсами, продовженням давно відомої історії.
Публічну презентацію відео роботи YAGODA запланувала 21 лютого у Львові. Саме там співачка не тільки запремʼєрить кліп, але й зіграє невеликий акустичний концерт та оголосить про новий етап творчості – перший сольний концертний тур містами України.
8 березня харизматичний співак Vaha та драйвовий DJ Gudz запрошують усіх у Malevich Concert Arena відсвяткувати початок весни. Початок концерту о 19.00, повідомили у Malevich Concert Arena.
VAHA – фіналіст “Голос Грузії” та півфіналіст “Голос країни”, чий голос змушує відчувати музику по-справжньому. Грузин, що заворожливо співає українською та рве чарти центральних українських радіостанцій, цього вечора подарує вир незабутніх вражень на концертній сцені у центрі Львова.
Світ технологій не стоїть на місці, і Apple знову готова здивувати користувачів своєю новинкою – iPhone 16e. Для всіх, хто хоче дізнатися, що саме пропонує ця модель, варто звернути увагу на Apple iPhone 16e, який обіцяє стати справжнім проривом на ринку смартфонів.
Дисплей та дизайн
iPhone 16e отримає ще досконаліший OLED екран з підтримкою технологій True Tone і HDR, що забезпечить реалістичну передачу кольорів і комфорт для очей.
Основні особливості екрана:
оновлений Dynamic Island – розширений функціонал інтерактивного елемента;
підвищена яскравість для зручності перегляду навіть під прямими сонячними променями.
Корпус пристрою стане ще міцнішим завдяки використанню преміальних матеріалів, таких як аерокосмічний алюміній, а його ергономічність забезпечить комфортне використання навіть однією рукою.
Потужність та продуктивність
Apple традиційно робить акцент на продуктивності своїх пристроїв. У новому iPhone 16e встановлено процесор A18 Bionic, який забезпечить ще більшу швидкість роботи та ефективність енергоспоживання. Це дозволить легко запускати навіть найвимогливіші додатки з App Store без перегріву чи затримок.
Що ще варто знати про продуктивність:
підтримка 5G для блискавичної швидкості інтернет-з’єднання;
покращена батарея з підтримкою швидкої зарядки MagSafe та універсального USB-C;
довша автономність порівняно з попередніми моделями.
Все це робить його кращим за всі попередні моделі айфонів.
Чи варто купувати iPhone 16e?
Apple продовжує встановлювати нові стандарти для індустрії смартфонів, і iPhone 16e не стане винятком. Покращений дисплей, потужний процесор A18 Bionic, оновлена камера, підтримка 5G та вдосконалена зарядка MagSafe роблять цей смартфон одним із найбажаніших гаджетів року.
Хочете бути серед перших, хто оцінить можливості нової моделі? Завітайте на comfy.ua та дізнайтеся більше про iPhone 16e.
Уже в цю неділю, 23 лютого о 16:00 в Палаці мистецтв відбудеться чарівний вечір хітів легендарних Taylor Swift, Billie Eilish, Muse, Coldplay, Imagine Dragons, Adele, Lana Del Rey.
“Цей вечір подарує всім присутнім нові емоції та теплі спогади. Пануватиме атмосфера затишку й чарівної магії. А кожен гість отримає в подарунок шампанське та солодощі. Не пропустіть, приходьте з рідними та близькими”, – анонсують організатори.
Шахраї існували у всі віки. Не бракувало їх і в міжвоєнний період у Галичині. Більшість із них були при цьому гастролерами і мандрували по цілій Польщі, а зловити їх на гарячому було непросто. Преса вбачала в цьому економічну кризу і різко зростаюче безробіття: «Економічна криза вирвала з рук багатьох людей можливість чесного заробітку і посприяла у зростанні численної армії дрібних шахраїв», – нарікав «llustrowany Kuryer Codzienny» в 1933 р.
Навіть мусив озватися примас Авґуст Гльонд в листі, зверненому до вірних у Великий піст 1936 р.: «Жахіттям нинішніх часів є атрофія чесності і пошани чужої власності як на верхах суспільства, так і серед пролетаріату. Хто позичив, не віддає. Орендар не віддає, бо не має з чого. Гірше того: укладають угоду вже з думкою про її недотримання». «Всі ошукують всіх» – такий висновок робила преса, і то була правда. Покупці, що брали товар у борг, записаний у зошиті, не платили, а продавці торгували протермінованими, зіпсованими або й сфальшованими продуктами.
Базар навколо фонтану «Діана», початок ХХ ст.
Наприклад, молоко продавали не свіже, а вже відстояне часом і до трьох днів, з якого під кінець зібрали вершки. Не дивно, що воно часто відразу ж після купівлі скисало. А до війни найздоровішим якраз вважалося молоко найвищої жирності. Бувало також, що розбавляли молоко водою, а коли води дали забагато, то загущували картопляним крохмалем. Оскільки тлусте молоко має трохи жовтуватий колір, додавали до нього трішки морквяного соку або спеціальний відвар з календули. І хоч вважалося, що масло неможливо підробити, довоєнні крамарі обманювали клієнтів на вазі, додаючи до масла воду, картопляне борошно, а в деяких випадках тальк і гіпс, колір поправляли так само, як і у випадку з молоком. Також масло змішували з яловичим жиром або винайденим ще в 1869 р. маргарином.
Морквяний сік і настій з календули – натуральні і нешкідливі речовини, але траплялося, що використовували також штучні і небезпечні барвники. Повсюдно фальшовано також борошно, особливо пшеничне, досипаючи до нього дешевше – вівсяне, гречане чи крохмаль. Цікаво, що до таких фальсифікацій доходило вже на першому етапі – в млинах. А були й такі аферисти, що додавали до борошна кістяну муку і навіть гіпс. Морозиво забарвлювати не натуральними соками, а штучними барвниками, до складу яких входив канцерогенний анілін. У свою чергу, яловичину, яка до війни тішилася більшим попитом, ніж свинина, яку вважали жирним м’ясом, часто замінювали значно дешевшою кониною.
Базар з західної сторони площі Ринок. Фото першої пол. XX ст.
До найчастіше фальшованих товарів належав чорний чай, який підробляли вже в азійських краях. І ще пів біди, коли в Польщі гуртовики й крамарі до пуделок з чаєм досипали висушене листя бузини, рожі чи чорної порічки, частіше пропонували чайне листя, яке вже раніше було принаймні раз запарене. Гірше було, коли такий «чай», позбавлений кольору і смаку, забарвлювали фарбами з додатком свинцю. А щоб цей «чай» набрав характерного терпкого присмаку, посипали його порошком з сандалового дерева, який вживали при виробі дорогих меблів та забарвленні тканин і паперу.
Один молодик вкрав з вітрини крамниці кільканадцять пуделочок з чаєм, які потім продав на вулиці за низьку ціну. Але затримала його поліція не за крадіж, а за те, що вкрадені пуделочка були бутафоріями, в яких замість чаю містилася тирса…
Кінна поліція у Львові, 1906 рік
Шахрували й довоєнні таксисти. Їхніми жертвами були не тільки приїжджі, яких вони возили на місце призначення значно довшою трасою, але також пасажири, які користали з їхніх послуг, відвідуючи заміські ресторації – наприклад, у Брюховичах або Винниках. Тоді вони замовляли і зворотню дорогу. За тодішніми правилами, водій був зобов’язаний чекати на клієнта перед пунктом прибуття, додаючи, звісно, час стоянки до рахунку. Але більшість водіїв поверталися до міста, щоб за той час возити інших пасажирів, і заробляли тоді подвійно. Були й такі, що від’їжджали в якийсь завулок або за кущі і там піднімали переднє колесо, на якому кріпився обруч, що приводив у рух трос до таксометра. Обруч обертали і таким чином набивали собі додаткові кілометри.
Але й таксисти також падали жертвою шахраїв, коли пасажир, відбувши доволі довгу трасу, під кінець просив підвезти до якоїсь крамниці, а сам зникав, вийшовши з другого боку. Такий шахрай добре розумів, що жоден таксист не кинеться за ним навздогін, бо залишене без догляду бодай на хвильку авто відразу стане здобиччю злодіїв.
Авто на площі Міцкевича ймовірно є першими таксомобілями Львова. Фото 1907-1909 рр.
Треба сказати, що таксування було тоді доволі прибутковим фахом: львівські таксисти заробляли місячно до 500–600 золотих, а варшавські – до 800. Тоді як будівельник заробляв лише 100 золотих.
Економічна криза і безробіття спричинилися до появи шахраїв, які пропонували роботу, а при цьому виманювали гроші. У 1930 р. газета «Robotnik» застерігала своїх читачів перед Мар’яном Гаврилюком, який «з’являється у продуктових крамницях і цікавиться у власників, чи не знають десь поблизу людей без роботи, оскільки він має вакансії кур’єрів на фабриці амуніції “Pocisk”. Отримавши адреси, Гаврилюк намагається застати вдома тільки дружину або сім’ю безробітного. Там, посилаючись на власника крамниці, просить показати йому свідоцтво попередньої роботи господаря і військову книжечку, а потім виманює від 15 до 30 зол., нібито за оплату штемпельових марок».
Кінна поліція у Львові, між 1918-1939 рр. Джерело: http://policjapanstwowa.pl/galeria/policja-panstwowa-i-policja-wojewodztwa-slaskiego/albumy/szwadron-rezerwy-policji-konnej-lwow/
Фальшивою посередницею з пошуку праці стала повія Ганна Скшипко. Облишивши свою вуличну діяльність, вона їздила по селах Львівщини і розповідала наївним дівчатам та їхнім батькам про посади покоївок у великих панів, де чекають їх дуже високі заробітки. Охочих до такої роботи не бракувало. Скшипко при цьому вимагала заставу, яку без проблеми отримувала, а потім зникала без сліду. Однією з її жертв була Сенька Оленьковичівна з Довголуки на Стрийщині, яка втратила не гроші, а свій найкращий одяг. Повія сказала їй підготувати свої найгарніші речі, щоб вона могла гідно постати перед роботодавцями в Станиславові, де мала заробляти аж 35 золотих місячно, що для бідної селянки було за щастя. Дівчина слухняно спакувала своє найкраще вбрання і забрала з собою до міста. Там повія сказала їй, що господиня мусить оглянути одяг майбутньої служниці, щоб переконатися, що вона не якась волоцюга, залишила дівчину на вулиці, а сама випарувалася разом з одягом. Але шахрайку через кілька днів заарештували в Станиславові.
Сенька й так мала щастя, бо часто таких, як вона, виманювали до міста під приводом посади служниці, а вони опинялися в публічних будинках у Польщі або за кордоном.
Ян Богуцький, який видавав себе за власника мандрівного театру, пропонував посади білетерів, рекламних агентів чи навіть вантажників. За потенційну посаду одержував заставу від 30 до 120 злотих. Перш ніж його схопила поліція в Познані, шахрай вів свою діяльність протягом трьох років.
Значно менше щастя мали засновники фіктивного страхового товариства «Варта» Шульц і Хмєлєвскі, які шукали охочих працювати сторожами в будинках. У Львові їх називали «шимонами». Така робота була вигідна тим, що шимон отримував також помешкання в партері або в сутерині – півпідвалі. Обох шахраїв, які теж отримували грошову заставу, досить швидко арештували.
Шахраї дійшли до того, що оголошення про пошук працівників на ту чи іншу посаду публікували в пресі. А безробітні самі напрошувалися на обман, подаючи такі, наприклад, оголошення: «шукаю посади буфетниці, продавачки або платничої (касирки). Згодна на переїзд і на заставу. Писати заявки під “Здібна” до офісу оголошень».
5 злотих,1930 рік
Оригінальний спосіб вибрав якийсь Людвік Міцкун-Міціньський, заснувавши фільмову студію Vita-Film у Варшаві. Спочатку це була цілком легальна діюча студія, яка зняла фільм «Карусель життя». Головну роль зіграв там справжній князь Станіслав Юзеф Ґедимінович-Бєльський, виступаючи під псевдонімом Harry Cort. Та оскільки цей бездарний фільм не приніс сподіваного зиску, власник вирішив наступний фільм накрутити за гроші наївних кандидаток на фільмових зірок. Він опублікував оголошення, в якому обіцяв ролі всім, хто з’явиться на студію з відповідною сумою коштів. Отримував зазвичай від кільканадцяти до кількасот золотих. Охочих зробити кар’єру Поли Неґрі рекрутували також «агентки» студії, яких висилали в різні міста. Були це, як правило, вродливі блондинки, які запрошували майбутніх зірок приїхати до Лодзі на фотосесію – звісно, за умови оплати завдатку і фотогенічності. А що переконаних у своїй фотогенічності не бракувало, то й полинули майбутні актори з усіх кінців Польщі на кастинг.
Щоб викликати більшу довіру, фірма вмістила в газеті «Głos Poranny» оголошення про пошук «інтелігентних акторів на епізодичні ролі» до фільму «Втрачений рай». Власник студії поділив усіх, хто відгукнувся на його оголошення, на дві групи: на акторів головних ролей і статистів. З акторами Міцкун-Міціньський укладав угоди на фірмових бланках, згідно з якими вони зобов’язувалися викупити певну кількість внесків. Після цього «актор» ставав пайовиком фірми, здобуваючи водночас право на участь у фільмі. Від статистів отримували заставу в розмірі 10 золотих.
Міцкун-Міціньський заробив таким способом 10 тисяч золотих. Кінопроби справді відбулися, а оскільки тематика фільму стосувалася раю, то всі мусили позувати у вбранні Адама або Єви. Нікого якось не здивував факт, що кінематографісти замість кінокамери вживали звичайний фотоапарат – зрештою, в той час уява про кінематографічну техніку була слабенька. Фільм ніколи не з’явився, зате знимки оголених натур продавалися з чималим зиском як порнографічні листівки. Спритні шахраї згодом потрапили до рук поліції, але грошей, виманених від недійшлих акторів, ніхто не повернув.
Між іншим Міцкун-Міцінський був автором кількох вдалих пригодницьких повістей, зокрема й про Зорро, які й зараз перевидаються.
Вулицями галицьких міст тинялося безліч махлярів, які видавали себе за воєнних інвалідів, монашок і ксьондзів, що збирали пожертви для сиротинців. Щоб виглядати достовірніше, фальшиві ветерани пришпилювали собі горби, перев’язували око або спритно ховали одну руку чи ногу. Таким «інвалідом» був Станіслав Цалко, вдаючи ветерана французько-німецької війни, при цьому не мусив нічого імітувати, бо справді не мав однієї ноги, але втратив її під час крадіжки вугілля з вагону.
Пасаж Міколяша
Ще галичан відвідували мандрівні торговці, пропонуючи «чудесні» ліки від усіх хвороб – від мозолів по венеричні болячки, або також неймовірні креми, завдяки яким жінки молоділи на десять років. Досить великим попитом тішився одяг, виконаний з… паперу, який шахраї привезли з-за кордону в 1930 р. Той паперовий одяг виглядав так, мовби пошитий з найкращих тканин, а завдяки дешевизні не було проблем зі збутом. Його можна було носити, але вдягати не більше чотирьох разів – потім він надавався тільки до смітника.
Не ледарювали й діти, які просили гроші біля аптек нібито на ліки для хворої матері або молодших братів і сестер. Хто не зглянувся б над дівчинкою або хлопчиком, якого вислано по ліки і їжу, а він випадково загубив гроші?
500 злотих 1919 року
На базарах діяли шахраї, що спеціалізувалися на грі в три карти або в три кухлі і горошину. Були й такі, що торгували діамантами і золотом, які начебто привезли аристократи, втікаючи з більшовицької Росії. Діаманти потім виявлялися скельцями, а золото – циганським.
Ці шахраї могли бути й справді емігрантами з Росії, але з аристократією не мали нічого спільного. Коли вони вичерпали свої можливості в Польщі, то перенеслися до Румунії, де мали теж значний успіх у наївних осіб.
Виставка відкривається напередодні третіх роковин початку повномасштабного вторгнення і передає дух нескореності українського народу перед рашистською навалою.
Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею, Львівської філії спілки фотохудожників України та Львівського палацу Мистецтв.
Олег Огородник народився в 1954р. Сфери зацікавлення: Чорно-біла фотографія (спортивна, життя в горах, акт, портрет, пейзаж.). З 2013р оку зацікавився альтернативними видами фотографії такі як альбуміновий друк і ціанотипія. Зараз є членом групи альтернативної фотографії «Zasmaha».
З 1991 Олег член Спілки фотохудожників України. В 1995 отримав міжнародне звання AFIAP (художник), а вже в 1998 – міжнародне звання EFIAP (екселенс). З 2004 року є почесним членом Одеської фотографічної асоціації.
Учасник та призер українських і міжнародних фотосалонів. Лауреат Обласної премії 2019 в галузі мистецтва “За виставкові проекти та промоцію українського мистецтва за кордоном”.
В 2020 році став Лауреатом премії Василя Пилип’юка.
Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Музею Гідності, Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.
Легендарний український співак Зеновій Гучок готує особливий подарунок для своїх шанувальників. Вже 20 лютого на сцені концерт-арени «Малевич» відбудеться його великий сольний концерт, який обіцяє стати справжньою подією у культурному житті міста. Початок події о 19:00, зазначають організатори VINIL concert agency.
Цього вечора публіка почує як улюблені хіти майстра, такі як «Дика Ружа», «Біла Лілея», «Черемхова Віхола», «Дівчино Зоре», так і нові композиції, які вже встигли полюбитися слухачам. Особливою родзинкою концерту стане прем’єра пісні «Я все ще думаю про тебе», яка вже підкорила серця користувачів TikTok.
«Я буду дуже радий представити свою нову пісню. Впевнений, вона знайде відгук у серцях багатьох слухачів, адже це не просто пісня – це сповідь серця, яка торкнеться кожного, хто кохає чи колись кохав. Ніжні мелодії та проникливі слова перенесуть вас у світ теплих почуттів!» – розповідає про нову пісню Зеновій Гучок.
«Я все ще думаю про тебе» – це зворушлива балада про кохання, яке не згасає з часом. Ліричні рядки, такі як «А я все думаю про тебе, я все ще думаю про нас, і теплим літом і зимою, і у весняний час», передають глибину почуттів і торкаються найтонших струн душі.
“Не пропустіть унікальну можливість насолодитися живим виконанням улюблених пісень та відкрити для себе нові музичні горизонти разом із Зеновієм Гучком!” – кличуть на подію організатори VINIL concert agency.
Сьогодні пропонуємо читачам Фотографій Старого Львова познайомитися із публікацією Івана Крип’якевича про прогулянку до Медової печери у Львові, організовану товариством Плай у 1925 році.
Цікаво, що окрім опису самої печери автор подає й історичні та краєзнавчі факти про місцевість, якою прогулювалися учасники до місця призначення, а також побут личаківських передміщан.
Статтю було опубліковано у виданні “Туристика і краєзнавство” (число 3 за квітень 1925 р.) під назвою “Прогулька до Медової Печери”. Текст традиційно подаємо оригінальним.
Іван Крип’якевич
Прогулька до Медової Печери.
Заходом тов. «Плай» 26 марта 1925 р.
Весняні прогульки в околиці Львова почало тов. «Плай» недалеким проходом до Медової Печери (Медунки) за Личаківською рогачкою.
Від останньої стації трамваю виходимо о год 10 мін. 5. Під личаківським парком прощаємо Львів, по якім дотепер «Плай» водив свої прогульки. Прощаємо найбільш типове і славне передмістє Львова – Личаків.
Личаків виводить своє імя з німецького Lützendorf; зразу сею назвою називано тільки присілок між церквою св. Петра і Павла та рогачкою, – сама вулиця до ХVІІІ в. звалася глинянською дорогою. З історичних споминів сеї вулиці треба пригадати, що туди ішли побідні війська Хмельницького 1648 і 1655 р. Личаків був невеликою оселею серед піскових гір і недалеких лісів, з яких ще при кінці ХVІІ в. під місто заходили вовки.
Давня Личаківська (Бродівська, Винниківська) рогатка. Літографія 1852 року
Тутешні передміщане здавна були відомі як різники, й особливо як крупарі: у сусідніх селах купували гречку, у ручних жорнах і млинках робили з неї крупи і продавали на ринку. Личаківсьна молодь добувала пісок по горбах і розносила його мішками по місті; залюбки також виловлювала по хащах співучу птицю і перепродувала потайки міським любителям. Личаковяне до новійших часів заховали ориґінальні міщанські убрання, й характеристичний «личаківський» діялєкт й уперто держалися старих звичаїв. Славні були вертепи, з якими личаківські хлопці обходили місто на Різдво, славні забави у Лисого Мацька, Кияка, Бериша Юкля, у Бабськім Курені; традиційний обичай закінчення личаківського карнавалу, як у переддень великого посту басетлю хоронено у шинкфасі. Незвичайний вигляд мало деколи весілля на Личакові. Весільний похід починав дружба у пестрім кафтані, у капелюсі нашитім столярськими стружками,він пхав перед собою тачки покриті килимом; за ним ішла музика, дальше другий дружба їхав на коні, в масці, у фраку і трикутнім капелюсі, — сидів лицем до конячого хвоста, з довгим гусячим пером у руці, мачав перо в каламарі, що був привязаний під хвостом коня і ніби записував прохожих.. Личаковяне були люде підприємчиві, «до всього пробанти», горячої вдачі, льокальні патріоти. Вимирають вже тепер останні представники давнього Личакова,- Кияки, Добрянські, Ющаки, Кобиляки і инші…
Вулиця Личаківська в районі Верхнього Личакова. Кінець ХІХ століття
Переходимо через личаківський парк. Парк заснований на пісчаній надьмі, що памятала ще поледнякові часи; заснований сорок років тому, 1884 р. Давнійше се місце звалося просто личаківською горою. На сій горі якийсь невдалий підприємець поставив вітрак з каміння і цегли, але вітер ломив все крила, власник збанкротував і покинув сей «діявольський млин», що довгі часи був предметом лєґенд Личакова. Нема вже з нього сліду. Розрослися тут чатинні дерева і берези.
Вище, за парком є російський воєнний цвинтар з 1914-15 р. так званий Холм слави, сильно знищений варварською рукою, щойно недавно огороджений.
Ідемо на Пасічну вулицю,що тягнеться серед садків і передміських домиків; декотрі доми, вкриті ґонтами, зі старосвітськими фаціятками, нагадують давнє минуле.
Погулянка на зображенні Кароля Ауера. 1840 рік
Дальше, праворуч, є Погулянка; прегарний, старий ліс, що був прикрасою сеї сторони, вирубано в останніх роках і тепер лишилися пусті поля. В листопаді 1918 р. були тут перші бої наших стільців з поляками, лягло тут кількох героїв. Могила одного стрільця, Гущака, пару літ стояла серед пустарів, комітет охорони могил з Личакова опікувався нею, відновлював хрест, що нищили ворожі руки, дівчата складали на ній квітки; підчас зелених свят відвідувала її процесія з церкви св. Петра і Павла. Два роки тому польські власти ексгумували тіло і перенесли на личаківський цвинтар.
Львівська дільниця Ялівець в травні 1961 року. Світлив Юліан Дорош
Ліворуч, у віддалі Ялівець, з касарнями, де також лягли головами наші стрільці 1918 р. – Ялівець, славний табором інтернованих 1919-20.р. перейшло через нього пів Галичини… Далеко, на овиді видно ліс Чортівської скали.
По правій стороні дороги протягається глибокий яр, що лучиться з долиною річки Маруньки.
Коло фільварку Маєрівки (ліворуч – також були тут могили поляглих з 1918 р.) переходимо на бічну приватну дорогу, що іде у невеликий яр, вється серед горбків, обнажепих з ростинности, що світять глиною, піском, відломами каміння.
Район Маєрівка, фото початку ХХ століття
Під одною стіною (праворуч) ледви замітні сліди чотирокутника, обложеного камінням: се збірна могила жертв, розстрілюваних тут на засуд російських воєнних судів 1914-15 р.; стояв тут хрест, але його знищено…
Доріжка приводить нас у невелику кітловину, замкнену з усіх сторін горбками, завалену відломами каміння. Здалека видніє чорний отвір серед скал: се Медова Печера або Медунка.
Ціла кітловина – твір людської руки. В половині ХІХ в. почато добувати тут камінь до будови і з часом видовбано і долинку і печери при ній. Розкопи відслонили нам в части ґеольоґічну будову сього місця*).
Медова печера У Львові, фото початку ХХ століття
Печера видовбана в збитій твердій скалі, яка творить тут могутні поклади. Є се однородний, жовтаво-сірий вапняк, діркастий, поперерізуваний численними щілинками. Стіни щілинок виложені прегарними нераз громадками кристаликів кальциту медової краски, відки і походить назва медовика і Медової Печери, чи Медунки.
Довгий час ломано тут вапняк до будови доріг у Львові, поки не заступлено його твердшим і відпорнійшим карпатським і теребовельським пісковиком.
В живописній стіні, яка відслонилася понад входом до печери, звертають увагу ржаві і зеленкуваті піски, перемішані з румовищем, яке повстало зі знищеної верстви пісковика, вапняком.
На верху і на склонах подовгастого горба, що находиться ліворуч входу до печери, можна знайти у відломках пісковика безліч інтересних шкаралупок і відтисків скальок і инших мякунів, які жили в водах пустинного моря і разом з пісками осадилися на його дні.
Галявина перед Медовою печерою у Львові, фото 2015 року
Понад пісками і лягла грубим валом глина, синява, т. зв. «сивуха», верхом жовта. Осадили її тут плиткі струї, що спливали з кінця скандинавського ледняка, який внаслідок обниження теплоти в Европі зісунувся аж до північних земель України. В долішних верствах «сивухи» повно ржаво-жовтих палочок, порожних у нутрі, лімоніту – багонної руди – які творилися вже по осадженню сеї глини довкола коріння ростин, мабуть на дні багна.
Під самим верхом стін кітловини затирається поземе верствовання жовтої глини, так характеристичне для всіх осадів моря чи рік. Тут вона розколена не дуже виразними доземими щілинами. Се лєс, глинка навіяна вітрами, які гуляли в нашому краю після стоплення ледняків, з настаннєм теплійшого посушного, степового підсоня. Верхом лєс почорнілий, звітрілий, перемішаний з гниючими останками ростин, дає знамениту почву.
Медова печера У Львові, фото 2015 року
Входимо до печери. Вона не дуже велика, – більш менш округла, вширш і здовж має біля 20 кроків, висока на 2-3 м. Світло дня освітлює її досить добре. Стеля печери, потріскана в ріжних напрямах, грозить скоршим чи пізніщим заваленням. Через верстви вапняка над печерою пересякає дощева вода і осаджує на стелі дрібні соплинці, мінятурні сталяктити, наїжені безлічю дрібненьких кристаликів медовика.
Як розглянемося ближче, в куті на право бачимо невеликий отвір, що веде до другої темної комори. Можна її оглянути при світлі свічок чи смолоскипів. Вона довга на яких 25 кроків, вузька, підноситься дальше в гору і переходить у вузенький хідник, ніби комин; був туди вихід в гору, але тепер засипаний. Ся друга печера при світлі свічок, які мають в руках учасники прогульки, виглядає досить ефектовно, мовляв -катакомби. Прогульковці входять туди з деяким острахом, але трівога скоро минає і потім гості не хочуть вертати… Є ще одна печера, у другім місці, побіч великих бльоків каміння, що обвалилися, доступ до неї тяжчий, бо треба входити навколішках, але тут ліпше захований медовик.
Медова печера У Львові, фото 2015 року
Прогулька до Медової Печери недалека, дорога від личаківського парку тріває не цілу годину, – для невибагливих туристів прохід має богато притягаючого.
Прогулька тов. «Плай» при повороті війшла у прегарний яр одної з приток Маруньки, якому належаласьби особлива увага; з яру ішла попри старі австрійські шанці і прямувала в низ на долину річки Пасічки, притоки Полтви, і на чудову Погулянку. За недостачею місця опис повороту залишаємо на пізнійше.
О год. 1 мін. 20 прогульковці могли сісти до трамваю при вул. Кохановського.
*) Дальший ґеольоґічний опис подала Вп. П. Ст. Пашкевич, за що редакція щиро їй дякує.
На вихідних, 22 і 23 лютого, у Львові, на легкоатлетичному манежі з велотреком Навчально-спортивної бази літніх видів спорту (вул. Клепарівська, 39А), відбудуться всеукраїнські адаптивні змагання серед ветеранів BESTRONG GAMES. На турнір зареєструвалося 123 учасники з усієї України: від Івано-Франківська – до Краматорська, від Мукачева – до Маріуполя, від Львова – до Дніпра.
Це вже четверті адаптивні змагання BESTRONG GAMES від літа 2024-го. Наразі відбудеться завершальний етап першого циклу змагань, опісля якого на травень-2025 організатори готують унікальний турнір для ветеранів, який матиме солідний призовий фонд. Так BESTRONG GAMES поступово набувають професійного характеру та відкривають нові можливості для наших захисників, які після важких поранень на війні бачать себе у спорті.
22-23 лютого учасники львівських адаптивних змагань матимуть змогу спробувати свої сили у 10 видах спорту:
Адаптивний бокс
Настільний теніс
Стрільба з лука
Кросфіт
Пауерліфтинг
Стрільба з лазерної зброї
Армреслінг
Плавання
Легка атлетика
Гирьовий спорт
Громадська організація “BE STRONG” разом із партнерами підготували цінні подарунки для переможців, аби мотивувати їх до нових звершень.
– Цього разу ми вперше впроваджуємо систему PRO та AMATEUR: PRO – для ветеранів із досвідом у спорті; AMATEUR – для військових після поранення, які ще тільки набувають спортивного досвіду або не мають його взагалі, – розповідає організатор BESTRONG GAMES Євген Лукащук, засновник ГО «BE STRONG», тренер з адаптивної фізичної підготовки ветеранів війни. – Більшість ветеранів, які приїжджають на наші турніри, отримали на війні складні травми. У багатьох із них відсутні кінцівки, втрачений зір, дехто переміщається на кріслі колісному. І саме адаптивний спорт наповнює їхнє життя щоразу новими цілями, вони охоче й завзято досягають нових спортивних звершень. Прагнемо показати, що спорт – це шлях до перемоги не лише на змаганнях, а й у повсякденному житті.
Після першого змагального дня, 22 лютого, о 20:00 всі учасники турніру вирушать на Марсове поле – для вшанування полеглих захисників. Організатори запрошують долучитися до процесії усіх охочих.
Медичний центр NOVO є багатопрофільним універсальним діагностичним і консультативним центром для всієї родини, пріоритетом діяльності якого є насамперед здоров’я і відмінне самопочуття пацієнтів.
Впродовж майже 11 років тут надають високотехнологічні діагностичні послуги для людей різних вікових категорій. Завдяки інноваційним технологіям, фаховості спеціалістів і сучасному обладнанню експертного класу фахівці NOVO максимально ефективно забезпечують послуги для дорослих і дітей:
консультації;
МРТ та КТ обстеження;
УЗ-діагностику;
ендоскопічні дослідження;
масаж;
супровід вагітності;
лабораторні дослідження (аналізи).
Також Медичний центр NOVO запрошує вас укласти ДЕКЛАРАЦІЇ з терапевтами й педіатрами усією родиною. Це чудова можливість малюкам, підліткам, дорослим й особам похилого віку скористатись безоплатними послугами від Національної служби здоров’я України (НСЗУ) та проходити додаткові види обстежень у NOVO зі ЗНИЖКОЮ 20%.
Медичний центр NOVO у Львові
Протягом усього періоду своєї діяльності, а особливо після повномасштабного вторгнення країни-окупанта в Україну, реагуючи на виклики часу, NOVO реалізовує ряд благодійних програм для дітей і дорослих – осіб з категорії соціально вразливих верств населення – за наступними напрямами:
“Інноваційна діагностика в Медичному центрі NOVO”, спрямована на допомогу дітям з онкологічними захворюваннями, котрі перебувають на лікуванні у дитячих лікарнях м.Львова.
Надання медичної допомоги учасникам бойових дій.
Обстеження пацієнтів львівських військових госпіталів.
Допомога родинам військовослужбовців, зниклих безвісти за особливих обставин.
Надання медичної допомоги внутрішньо переміщеним особам до 18 років й особам з інвалідністю І-ої групи усіх вікових категорій з районів ведення бойових дій.
Медичний центр NOVO у Львові
Перевагами Медичного центру NOVO є:
фаховий медичний персонал, котрий постійно вдосконалює свої знання на конференціях, тренінгах, курсах підвищення кваліфікації;
можливість попереднього запису та зручний графік роботи для відвідування Центру;
лояльна цінова політика і програма пільгових обстежень для соціально вразливих категорій суспільства;
індивідуальний підхід до кожного пацієнта;
пошук максимально ефективних способів лікування;
використання сучасного обладнання, що дозволяє здійснювати точне та безпечне діагностування;
комфортні умови перебування й можливість додаткових видів обстежень.
Медичний центр NOVO – запорука вашого здоров’я! Любіть жити!
Медичний Центр NOVO працює за адресами:
вул. П.Орлика, 4
просп. В.Чорновола, 45А, корп. 4
Довідково можна зателефонувати за номерами телефонів: 097 359 45 95, 068 468 23 03 та 067 817 23 23.
В народі Йоган Пінзель відомий як “український Мікеланджело”, він став найбільш загадковою постаттю європейського мистецтва. Достеменний рік його народження і смерті не відомий і досі, проте його скульптури живуть на вулицях українських міст і тішать туристів своєю колоритністю та химерними формами. Свій єдиний ймовірний автопортрет митець залишив на скульптурі під назвою “Алегорія мужності”, що була створена його рукою та знаходиться у храмі Покрови на Тернопільщині.
Йоган Пінзель став зачинателем Львівської школи скульпторів. Його витвори мистецтва красуються на соборі святого Юра, Домініканському костелі та на площі Ринок. Щодня йдучи на роботу, за покупками чи по справах, львів’яни можуть насолоджуватися архітектурним розмаїттям міста, та інколи недостатньо просто розглядати красу – потрібно знати її історію.
Й.Г. Пінзель. Фігура ангела з головного вівтаря Костелу Усіх Святих у Годовиці, фото до 1931 року
Хто такий Йоган Пінзель
Дата народження Пінзеля, як і його походження, точно невідомі. Проте прийнято вважати, що приблизний рік народження митця – це 1707 або ж 1720 рік у місті Бучач, що на Тернопільщині. До слова, перша документальна згадка про Пінзеля у Бучачі з’явилася 13 травня 1751 року, коли він одружився з удовою Маріанною-Єлизаветою Кейт, а пізніше став батьком двох синів. За версією польського вченого, скульптор міг походити з Чехії, на що вказувала схожість його витворів мистецтва з творами вихідців празької школи.
Відомостей про те, де навчався Пінзель, немає. В 1740 році він прибув до Польщі. За однією з версій – за запрошенням Бернарда Меретина, який на той час був відомим архітектором. За іншими даними, Пінзель в 1740 році опиняється при дворі магната М. В. Потоцького, який і став його головним замовником. Протягом наступних років скульптор працює в парі з Меретином на Львівщині, Івано-Франківщині та Тернопільщині.
Й.Г. Пінзель “Жертвоприношення авраама”, фото до 1931 року
Потрібно зауважити, що зник Пінзель з теренів України так само ж загадково, як і з’явився. Подейкують, що дружина Йогана після його смерті одружилася втретє на челядникові Пінзеля, який і успадкував майстерню скульптора.
Найвідоміші роботи авторства Пінзеля
В 1761 році Потоцький виділив чималеньку суму та зобов’язав Пінзеля виконати скульптурні роботи у Домініканському костелі. На жаль, до наших днів всі вони не збереглися. Проте, навіть сьогодні кожен охочий може побачити фігури святих Миколая, Йосифа, Августина, та Домініка, а також статую Матері Божої з дитятком за великим вівтарем.
Й.Г. Пінзель. “Самсон з левом”, фото до 1931 року
Біля 1761 року Пінзель завершив оздоблювальні роботи Собору святого Юра, на якому можна побачити скульптуру “Юрія Змієборця” і статуї покровителів родини Шептицьких.
Також найбільш впізнаваними роботами майстра називають скульптури: “Самсон роздирає пащу лева”, “Жертвоприношення Авраама”, “Добрий пастир”, сцена “Розп’яття” та інші, серед яких чимало пам’яток майстер залишив у Бучі, де жив з дружиною та синами. Зокрема, саме у Бучачі митець виконував оздоблювальні роботи для міської Ратуші.
Чимало робіт скульптора в період СРСР були знищені тодішньою владою, а сьогодні частина його культурної спадщини знаходиться не в найкращому стані та потребує реставрації. На свої роботах Пінзель не залишив жодного підпису, монограми чи дати створення скульптури.
Афіша виставки робіт І. Пінзеля у Луврі
Йоган Пінзель у Луврі
Посольство України у Франції 21 листопада 2012 року офіційно заявило, що у паризькому музеї Лувр відкрилася виставка скульптора доби барокко Йогана Пінзеля. На ній було представлено 27 робіт знаменитого митця. На виставці мала бути і 28 статуя, але останню скульптуру Святого Онуфрія, яка знаходиться в селі Рукомиші, селяни відмовились віддавати. Не допомогло навіть звернення тодішнього міністра культури Михайла Кулиняка. Саме ця скульптура Пінзеля виконана з каменю, а не зі звичного для скульптора дерева. Її ж і вважають однією з останніх робіт митця.
Протягом трьох місяців шедеври мистецтва побачили більше мільйона відвідувачів. Потрібно зауважити, що запрошення до Лувру стало своєрідним спасінням для скульптур – більшість із них знаходилась у не найкращому стані. Тож до виставки скульптури реставрували.
Пам’ятник Пінзелю у Бучачі
На жаль, до цієї великої події не дожив Борис Возницький – відомий український мистецтвознавець та директор Львівської галереї мистецтв. Саме він досліджував творчість та життя таємничого скульптора. В одному з архівних інтерв’ю Возницький згадує, що 13 дерев’яних скульптур Пінзеля за часів радянської влади просто порізали на дрова.
Не так давно на Тернопільщині, у селі Рукомиші, біля монастиря знайшли маленьку скульптуру Святого Йоакима авторства Пінзеля. Працьовиті господині не впізнали витвір мистецтва, тож кожного року старанно “освіжали” його вапном перед церковними святами. В результаті скульптура збільшилась в об’ємі на 4 сантиметри, та її вдалося врятувати реставраторам. У 2012 році Святий Йоаким став частиною виставки в Луврі.
Бучацька ратуша оздоблена скульптурами Пінзеля
Мистецька спадщина
Після смерті Пінзеля його дружина вивезла з собою частину робіт покійного чоловіка. Це були невеликі статуї, які Йоган Пінзель створював як ескізи до великих скульптур. 1999 року в Німеччині на мистецькому ярмарку віднайшли більшість вивезених робіт Пінзеля, крім фігури Святого Йосипа.
З допомогою інструментів віртуальної реальності майстри якомога точніше відтворили зображення фігури у 3D-форматі. Статуя Святого Йосипа була виконана з липового дерева та, на жаль, було втрачено багато елементів. Зокрема, у скульптурі відсутнє обличчя, руки, металева лілія та фрагменти мантії.
Марка на честь І. Пінзеля
В Україні знаходиться левова частка скульптур Пінзеля, більшу частину з них можна побачити у Львівській галереї мистецтв, у Музеї Пінзеля та Олеському замку, також експонати є в Івано-Франківську, Тернополі та Коломиї. Закордоном роботи майстра можна знайти у Польщі та Німеччині.
12 листопада 2020 року у львівському музеї Пінзеля в рамках проекту Pinsel.AR відбулася презентація виставки “Пінзель. Тактильна експозиція” для незрячих і слабозорих людей. Проект Pinsel.AR здійснюється за підтримки Українського культурного фонду. Метою проекту є популяризація спадщини галицького скульптора за допомогою інструментів доповненої реальності, адже так ми маємо змогу побачити те, що не вдалося зберегти часу та вдалося відновити великою наснагою.
Легенда української естради, народний артист України Іво Бобул святкує 50-річчя своєї творчої діяльності та запрошує шанувальників на грандіозний ювілейний концерт у Львові! Події відбудуться 3 та 4 березня у Театрі Заньковецької. Початок о 16:30 та 19:30, зазначають організатори Clever Production.
Легендарний артист
Іво Бобул – Народний артист не лише за званням, а й за визнанням народу. Багато пісень із його репертуару заслужено визнані золотими хітами естради, адже важко знайти в Україні людину, яка б їх не чула! Серед них «Розмова з тобою», «Душі криниця», «Місячне колесо», «Берег любові», «Якщо любиш – кохай», «На Україну повернусь», «Осінній сад», «Скрипалю», «Одна-єдина» та ще багато інших.
Іво Бобул впевнений, що сучасні пісні повинні підтримувати українських воїнів, тож акцент у новій програмі припаде на нові композиції, написані вже після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Саме тому в цей вечір поряд із хітами, які принесли Іво Бобулу славу, прозвучать нові пісні: “Солдат”, “Рідна хата”, “Непереможна Україна”.
Ювілейний концерт у Львові
3 та 4 березня Іво Бобул завітає до Львова, аби відзначити разом з шанувальниками важливу дату – 50-річчя творчої діяльності. Артист обіцяє, що у ці вечори на усіх чекають улюблені композиції та атмосфера тепла й любові.
“Легендарний артист Іво Бобул запрошує на святковий вечір, присвячений 50-річчю творчої діяльності! Живий звук, улюблені хіти та неймовірна атмосфера – усе це чекає на вас у незабутній зустрічі з Маестро! Подаруйте собі можливість насолодитися унікальним голосом та неповторним шармом легендарного виконавця!” – запрошують на концерти організатори.
Локація: Театр ім. Марії Заньковецької, Львів Дата: 3-4 березня Час: 16:30 та 19:30
У Національній бібліотеці Польщі вдалося виявити цікавий фонд документів, що стосуються історії Олеського замку, розташованого на Львівщині. Малюнки та описи, що зберігаються в цьому...
