Історія львівської скульптури дуже багата, і місто славиться своїми майстрами. Ось список, хоча варто зазначити, що поняття “найвідоміший” може бути трохи суб’єктивним і залежати від історичного періоду та критеріїв:
Іоан Георг Пінзель (бл. 1707 – бл. 1761): Один із найвидатніших скульпторів епохи рококо в Україні та Європі. Хоча про його життя відомо небагато, його роботи у Львові, зокрема в Соборі Святого Юра та колишньому костелі Кларисок (тепер музей Пінзеля), є вершиною барокової скульптури. Його стиль характеризується динамікою, експресією та майстерним різьбленням по дереву.
Юрій Змієборець. Робота Іоана Георга Пінзеля
Франциск Оленський (1745 – 1804): Скульптор, який продовжував барокові традиції після Пінзеля. Він працював у Львові в другій половині XVIII століття, створюючи скульптури для костелів та міських споруд. Його роботи можна побачити, наприклад, у Латинській катедрі.
Франциск Оленський – Скульптурне оформлення будинку № 3 на площі Ринок у Львові, 1772
Антон Осинський (1756 – 1845): Скульптор, який працював у стилі класицизму. Він був активним у Львові наприкінці XVIII – початку XIX століття, виконуючи замовлення для міської ратуші, палаців та церков. Його стиль відрізняється більшою стриманістю та чіткістю форм порівняно з бароко.
Статуї головного вівтаря домініканського костелу Божого Тіла у Львові. Ймовірно, найбільш ранній цикл робіт скульптора.
Гартман Вітвер (1774 – 1825): Архітектор та скульптор швейцарського походження, який працював у Львові в першій половині XIX століття. Він був представником класицизму і створив важливі архітектурні та скульптурні ансамблі у місті, включаючи пам’ятник Юзефу Понятовському (не зберігся у первісному вигляді).
Фонтан Адніс на Площі РИнок у Львові. Скульптор Гартман Вітвер
Пауль Ойтеле (1851 – 1948): Німецький та львівський скульптор, який працював наприкінці XIX – початку XX століття. Він створював численні монументальні та декоративні скульптури для Львова, зокрема для будівель на проспекті Свободи та інших центральних вулицях. Його роботи можна побачити на фасадах багатьох історичних кам’яниць.>
Скульптура Пауля Ойтеле на Личаківському цвинтарі
Леонард Марконі (1835 – 1899): Італійський та польський скульптор, який був професором Львівської політехніки. Він працював у стилі академізму та створював пам’ятники, надгробки та декоративні скульптури для Львова. Його роботи, наприклад, можна знайти на Личаківському кладовищі.
Скульптурна група на будівлі Галицької Ощадної Каси
Тадеуш Баронч (1849 – 1905): Польський скульптор, який працював у Львові в кінці XIX століття. Він відомий своїми монументальними пам’ятниками та скульптурними портретами. Його роботи можна знайти на Личаківському кладовищі та в міському просторі Львова.
Могильний камінь Юліану Костянтину Ордону
Антон Попель (1865 – 1910): Польський скульптор, один із найвідоміших представників львівської скульптурної школи кінця XIX – початку XX століття. Він створив багато монументальних пам’ятників та декоративних скульптур для Львова, зокрема монумент Яну Собєському (тепер у Гданську) та скульптури для Львівської опери.
Пам’ятник Адамові Міцкевичу у Львові
Григорій Кузневич (1871 – 1949): Український скульптор, який працював на початку XX століття. Він відомий своїми портретними бюстами та камерною скульптурою. Хоча його ім’я може бути менш відоме широкому загалу порівняно з іншими у цьому списку, він важлива фігура в історії української скульптури Львова.
Пам`ятник Кілінському у Львові. Співавтор Григорій Кузневич
Євген Дзиндра (1937 – 2023): Сучасний український скульптор, який працював у Львові. Він відомий своїми абстрактними та модерністичними роботами, створеними з металу та інших матеріалів. Його скульптури можна побачити в різних публічних просторах Львова, і він є важливим представником сучасного мистецтва міста.
Пам’ятник Івану Франку у Нагуєвичах роботи Євгена Дзиндри
Звісно, це лише невелика вибірка з багатьох талановитих скульпторів, які працювали у Львові. Львів має багату скульптурну спадщину, і дослідження її може бути дуже цікавим.
3 березня у Львівській національній філармонії відбудеться особливий музичний вечір, який поєднає світові хіти легендарних виконавців із теплою атмосферою тисячі свічок. Початок вечора о 19:00, повідомили організатори.
У програмі концерту — твори таких легенд, як Paul McCartney, Adele, Ed Sheeran, Elvis Presley, Frank Sinatra, Ennio Morricone, Astor Piazzolla, Lady Gaga & Bradley Cooper, Whitney Houston та інших видатних митців.
Солісти вечора: Павло Табаков, Оксана Караїм, Петро Радейко, Ліліана Раврух, Роман Милян, Маріанна Лаба.
Їхній спів супроводжуватиме ансамбль «Високий замок», відомий своїм високим професіоналізмом та майстерністю.
Усі гості отримають шампанське та солодкий подарунок — приємний бонус для настрою цього вечора, сповненого незабутніх емоцій.
“Подаруйте собі та своїм близьким романтичний вечір у компанії популярної музики та улюблених композицій у виконанні відомих солістів та віртуозів!” – кличуть на подію організатори.
У суботу, 8 березня 2025 року, у Львові, у мистецькому просторі LEM (вул. Д. Вітовського, 57) Театральний центр «Слово і голос” у співпраці з LEM представить співочу дію «ЦВІТ» – подію, що торкається самої суті нашої ідентичності. Напередодні Шевченкових днів поезія Тараса Шевченка звучатиме голосом народної пісні та сучасних українських композиторів Богдани Фроляк і Валентина Сильвестрова. Початок – о 19:00.
«Шевченко промовляє до нас – сьогодні. У надвечір’я Дня народження Тараса Шевченка запрошуємо почути Пророка – його слово правди звільняє від брехні цього світу, його голос Вічності омиває твій Людський Голос, його любов оновлює в нас образ землі рідної – Матері, за яку стоїмо», – каже авторка ідеї проєкту та режисерка Наталія Половинка, актриса, співачка, лауреатка Національної премії ім. Т. Шевченка, заслужена артистка України.
У співочій дії «ЦВІТ» беруть участь: співачка-актриса Наталія Половинка, композиторка, лауреатка Національної премії ім. Т. Шевченка Богдана Фроляк і Академічний камерний хор Cantus (Ужгород; художній керівник і диригент – народний артист України Еміл Сокач). Костюми створила відома українська дизайнерка Оксана Караванська. Художник зі світла – Богдан Дворник. Художники проєкт – Остап Лозинський, Нателла Шавадзе. Відеограф – Артур Бузенко.
«Шевченко зібрав своєю поезією українську мову, що текла у пісні. І найтонше виспівала його поезію – народна пісня. Це взаємне переливання любові – пісня–поезія–пісня – у ньому промовляє наш персональний, кожного, зв’язок із цією землею, з Краєм, із Богом», – говорить Наталія Половинка.
«Поезія Шевченка відкривається не відразу, як і біблійні тексти. Треба багато думати, вдаватись до пояснень, але коли читаєш її, опановує якесь неймовірне відчуття особливого стану тиші-музики-благодаті-спокою-світла», – ділиться композиторка Богдана Фроляк.
«В історії це унікальний випадок, коли поет став символом не лише боротьби за незалежність, але й символом України. Через слово. У нього навіть є рядок «І на сторожі поставлю слово». У Шевченка ставлення до слова біблійне, його творчість взагалі тісно пов’язана з Біблією… Сталося так, що його поетичне слово не стало просто літературним, хоча, здавалося, були для цього усі передумови. Це ніби псалми, він псалмоспівець. Він не поет у літературному розумінні. Він – інший. Він не прагнув римувальної краси, у нього було цілком інше завдання», – рефлексує композитор Валентин Сильвестров.
Відома українська піаністка Віоліна Петриченко разом зі струнним квартетом “Фенікс” у складі — Микола Гав’юк (скрипка), Петро Тітяєв (скрипка), Анна Бура (альт), Денис Литвиненко (віолончель). Фото: Володимир Вірстюк
Відома українська піаністка Віоліна Петриченко разом зі струнним квартетом “Фенікс” у складі — Микола Гав’юк (скрипка), Петро Тітяєв (скрипка), Анна Бура (альт), Денис Литвиненко (віолончель), представить унікальну програму камерної української музики – квінтети ліричного Барвінського та глибокого й пристрасного Лятошинського. Компанію українським композиторам складе музика німця Роберта Шумана.
На концертних майданчиках Коломиї музиканти виступлять 7 березня, а в Луцьку — 16 березня.
Відома українська піаністка Віоліна Петриченко разом зі струнним квартетом “Фенікс” у складі — Микола Гав’юк (скрипка), Петро Тітяєв (скрипка), Анна Бура (альт), Денис Литвиненко (віолончель). Фото: Володимир Вірстюк
Окрім того, 14 березня о 18:00 в Одеській обласній філармонії відбудеться подія, що обʼєднає на одній сцені музикантів Національного Одеського філармонійного оркестру та виконавців зі Львова: піаністку Віоліну Петриченко та диригента Володимира Сивохіпа. У такому складі для слухачів прозвучить програма зі знакових українських симфонічних творів ХХ століття, а саме: «Гражини» Бориса Лятошинського, Концерту для фортепіано з оркестром Василя Барвінського, першої частини Концерту для фортепіано з оркестром Віктора Косенка та «Української сюїти» Миколи Колесси.
Про цю подію розповідає Віоліна Петриченко: «Цей концерт – справжнє свято української класики. У програмі лише українська музика, що зачаровує, надихає та відкриває глибину нашої культури. Щаслива виконати два найпрекрасніші українські фортепіанні концерти – Барвінського та Косенка – разом із Національним Одеським філармонійним оркестром. Це буде вечір, наповнений емоціями, красою і силою української музики».
Ветеран Віталій Біляк спільно із БФ сімʼї Доскіч передали для підрозділів розвідки та ДШВ автомобілі, РЕБи та багі
Кошти для допомоги військовим збирали упродовж тривалого часу. Зібрано понад 2 мільйони гривень. Про це розповідає депутат Львівської обласної ради Юрій Доскіч.
“Я захоплююся нашими військовими, які навіть після повернення з фронту ні на день не перестають наближати українську перемогу. Один із таких – військовий Віталій Біляк, який отримав важке поранення. Сьогодні він передав для підрозділів розвідки та ДШВ автомобілі, РЕБи та багі”, – каже пан Доскіч.
Ветеран Віталій Біляк спільно із БФ сімʼї Доскіч передали для підрозділів розвідки та ДШВ автомобілі, РЕБи та багі
Понад 2 мільйони гривень на авто та РБЕи військовий разом із однодумцями збирали упродовж тривалого часу. Наприклад, під час футбольного матчу восени у Львові.
Ветеран Віталій Біляк спільно із БФ сімʼї Доскіч передали для підрозділів розвідки та ДШВ автомобілі, РЕБи та багі
“Наш Благодійний фонд сімʼї Доскіч тоді фінансово долучився до організації заходу. А тепер наш фонд модернізував придбані за ці кошти квадроцикли. Адже умови війни потребують більшого захисту від осколків та бруду. Зокрема, ми провели їхню профілактику, замінили мастила, посилили захист радіаторів і вузлів. Також для кожного із згаданих підрозділів ми передали буржуйки, тепловентилятори і теплий одяг. Дякую Віталію за його любов до України! Пишаюся нашою дружбою. Все буде Україна!!! Слава Україні!!! Героям Слава!!!”, – додає Юрій Доскіч.
Сьогодні пропонуємо читачам познайомитися із статтею українського графіка, маляра та мистецтвознавця Павла Ковжуна про розвиток екслібрису у Галичині, яку було опубліковано у часописі “Діло” (№6 від 07 січня 1932 р.).
Текст публікація подаємо оригінальним
Павло Ковжун (Назустріч. 1935. Ч. 5)
Екслібрис у Галичині
Брак історії українського екслібрису відчувається не тільки в мистецьких чи бібліофільських колах, але і серед широких верств нашої і чужинної суспільности, то цим питанням цікавиться.
Український книжковий знак па західно-українських землях має у минулому гарну сторінку, особливо у XVII—ХVІІІ столітті, як це показали досліди І. Крипякевича. Але опубліковано з тих часів матеріялу дуже мало. Таксамо Підкарпатська Україна, як показали досліди В. Січинського, може дати в цій ділянці багатий і цікавий матеріял, – не менше його знайдеться на Волині та Буковині. Отже, як бачимо, на всіх цих просторах, гарне поле діяльности для дослідника культурного українського життя, тим більше, що ці простори безпосередньо стикаються зі заходом і тут можна найядерніше прослідити і зясувати західні впливи.
Відродження українського мистецького екслібрісу на отсих землях припадає на перше десятиліття нашого віку, коли українське життя набрало найбільшої своєї сили, коли українські бібліотеки можна було лічити на сотні, розкинені по більших і менших містах, а навіть по селах. Як звичайно, в подавляючій більшості панував штемпель, – у рідших випадках проста друкована нумераційна наліпка.
Екслібрис роботи М. Сосенка – загальновідома емблема Львівського національного Музею у Львові ім. А.Шептицького
Одним з перших мистецьких екслібрісів, що припадають на той час, треба уважати екслібріс Модеста Сосенка для церковного Музею у Львові, який переіменовано пізніше на Національний Музей, а другий, його-ж для митрополита Андрія Шептицького.
Оба оці екслібриси треба уважати мистецьким висловом того часу. Сам Модест Сосенко, передовий маляр на тодішні мистецькі відносини, що мусів працювати буквально на всіх ділянках образотворчого мистецтва, від графіки до монументальних поліхромій – не оминув і екслібрісу. Сосенко був схильний до візантійського трактування своїх річей, хоч підходив до них не з сучасним розумінням візантики, а надавав їм легкий стилізаторський тон, що робив їх більше сецесійними, ніж візантійськими у формі. Екслібріс церковного музею все таки цікавий; задуманий він зовсім „по екслібріоному“; виведено там черця-літописця в келії з чорнилом і гусячим пером, на кріслі-столику до писання. Чернець у задумі, – тримає в лівій руці людський череп, плюс напис. В тім самім рактері і другий екслібріс, Сосенка – виконаний більше шкіцово. Від цих його книжкових знаків лишається приємне вражіння; – видно, що робив їх майстер, людина мистецького діла; – немає на них жахливого дилетанського мізкування і знесилення, що прикро вражають серед повіні екслібрісів інших народів.
Екслібрис “Студіону”
Згодом, за Сосенком, почали зявлятися екслібріси Олени Кульчицької. О. Кульчицька мистець, що працює на всіх мистецьких ділянках, але з перевагою в графіці. Екслібріси її виконані в перовій і дереворізній техніці, -легкою стилізацією в пері і більшою в дереворізі. До,них так само треба ставитися як до сецесійних – як до вислову свого часу. Деякий вплив і зацікавленість у мистця викликав львівський український екслібріоман В. Карлович.
Підчас війни, очевидно, про розвиток українського мистецького екслібрісу не могло бути й мови, хоч не можна сказати, аби обставини були непригожі. Ріжні українські військові формації Січового Стрілецтва мали числені військово-походні бібліотеки, були і мистці, що обслуговували ті формації чисто мистецькою роботою, та очевидно, – коли мистецький книжковий знак не був поширений як треба до війни, то не міг він знайти відгомону й у воєнні часи. А велика шкода. Нині це був би прегарний матеріял для характеристики моменту українського вояцтва, що брало участь у світовій війні, бо романтика книжкових знаків того часу особлива. Це бачимо із військових екслібрісів майже всіх культурних армій – де книжкові знаки, окрім мистецької вартости – мають особливий, своєрідний чар.
Екслібрис Олени Кульчицької
Натомість знаходимо один український екслібріс військових часів, що хоч безпосередньо війська і не торкається – це екслібріс Володимир-волинської школи, роботи О. Кульчицької. Є він слідом перебування Січових Стрільців на Волині – бо тоді у запіллі зайнятому українським військом відчинялися перші українські школи.
У 1922 році зробив ексілібріс І. Крипякевичу Володимир Січинський і тоді-ж почав і я виконувати книжкові знаки. Для пропаґанди самого книжкового знаку, я приладив для ріжних видавців цілу низку екслібрісів, де вони друкувалися, з – поріжнім місцем для підпису покупця. Цим я намагався популяризувати екслібріс і викликати зацікавлення до нього ширшої маси, щоби покупець звикав до наявности екслібрісу. З того часу повстає моя серія екслібрисів, з них частина в літографічній техніці. Коло 1928 року починає виконувати екслібріси Петро Холодний (син), уводячи дереворит, мідерит, а навіть кредорит до технік, уже уживаних раніше.
Король Данило Романович і вежа у Стовп’ї біля Холма. Один із двох холмських екслібрисів серії “З бібліотеки Івана Крип’якевича”, які виконала Олена Кульчицька
Одначе ця діяльність мистців на полі екслібрісу не викликала відповідного зацікавлення у замовця, посідача книг. Зворот до українського екслібрісу в Галичині прийшов в 1929 році, коли у Львові улаштовували виставку всеславянського екслібрісу. Тоді з істориком І.Крипякевичом улаштували ми на ній український відділ. Відділ мав повний успіх, і особливо ентузіястично привитала його польська львівська преса.
На екслібріс звернуло увагу ще кількох мистців, як Гординський, Іванець, Музикова, Осіньчук та інші. Безпосередньо по виставці заснували „Гурток українських екслібрістів“ у Львові.
Ярослава Музика. Екслібрис Сергія Білоконя. ліногравюра
З того часу розвиток українського книжкового знаку іде нормальними шляхами, хоч ще не так, якби хотілося. Хоч і доволі, але знаходиться споживач книжкового знаку – замовець.
Таким шляхом повстала ціла серія українських екслібрісів і паралельно до чисто територіяльних бібліотек прилучується і закордонний екслібріс, виконаний для власників українських бібліотек у ріжних західньо-европейських містах. У 1931 році «Асоціяція Незалежних Українських Мистців» орґанізувала український відділ на міжнародній виставці екслібріс в Льос Анжелєс в Каліфорнії, що так само перейшов з великим моральним і мистецьким успіхом. Мені припала там честь дістати відзначення.
В останні часи до мистців, що цікавляться і виконують екслібріси прилучився Микола Бутович цілою низкою своїх цікавих екслібрісів.
З історії екслібрісу на українських землях виходить, що для його розвитку створений уже відповідний ґрунт і його майбутність запевнена. Піонірами екслібрісу були мистці, хоч і не були підготовані до нього посідачі бібліотек. Це в деякій мірі показник того, що в Галичині було мало бібліотек з мистецькими відділами, де можна було би черпати відомості, зацікавлення, чи зрозуміння для екслібристики. Бо хоч у нас і не було літератури про екслібріс, то була вона на Заході і була у найближчих сусідів – поляків, чехів – не кажучи вже про росіян. Ці посторонні нам чинники мусіли викликати і у нас відповідний рух: замилування до книжкового знаку, тимбільш, що в тих чужинних публікаціях можна було нерідко натрапити на сліди старого українського екслібрісу.
Б. Сорока. Екслібрис В. Чорновола
Беручи все це за дійсно позитивне явище в українському культурному житті, а зокрема за явище, що сприяє поширенню українського мистецтва, хоча би розповсюдженням книжкового ознаку і плекання його – нам хотілося би, аби і надалі він розвивався дійсно по мистецькій лінії. Було би бажане вдержати його на тій мистецькій висоті, на якій він став в часи свого розвитку – свіжим і мистецьким. Одначе маємо оправдані побоювання, що через невиробленість мистецького смаку українського споживача книжки готові до цієї ділянки вдертися варвар, не культурний дилєтант, та засмітити його безграмотними і дикими річами, як це сталося з книжковою графікою в Галичині.
В п’ятницю, 28 лютого 2025 року, у Львові пройдуть заходи з вшанування пам’яті історика-етнографа, публіциста, музейника, громадського діяча, дослідника лемківської історії та культури, та водночас ініціатора і засновника Фундації дослідження Лемківщини Івана Красовського.
Заходи відбудеться в рамках програми вшанування пам’яті видатних особистостей, які знайшли свій вічний спочинок на Личаківському цвинтарі.
Програма заходу:
15:00 – молебень на могилі І. Красовського (поле №26 Личаківського цвинтаря)
17:00 – мистецько-презентаційний вечір у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17).
Мистецько-презентаційний вечір у Львівському Фотомузеї розпочнеться музичними композиціями від народного ансамблю пісні і танцю “Лемковина”.
Продовжить вечір пані Леся Заболотна, яка, разом з іншими послідовниками справи Івана Красовського, згадає про життя та внесок цієї видатної особистості у створенні Фундації розвитку Лемківщини та популяризації лемківської культури в Україні та за її межами.
Також в програмі передбачена розповідь-презентація про науковий доробок Івана Красовського та кілька цікавих зустрічей і мистецьких виступів.
Світлина з фотовиставки Володимира Маковецького "Галицька поема"
Ще нині та завтра в кав’ярні-галереї “Штука” (вул. Котлярська, 8) експонується фотовиставка Володимира Маковецького “Галицька поема”.
В експозиції представлено 17 світлин, зроблених під час мандрівок автора в проміжку від 2006 року і до наших днів.
Володимир Маковецький
“Починав я фотографувати ще десь у 80-х роках минулого століття фотоапаратом Зеніт-Е. Після нього в мене було різних фотоапаратів, в основному радянські. Згодом була перша японська камера, яка мені впала і розбилася. Вже тривалий час фотографую на цифрові камери”, – розповідає світливець.
Володимир Маковецький ставиться до своїх фотографій як до хобі й не вважає себе професійним фотографом.
Світлина з фотовиставки Володимира Маковецького “Галицька поема”
“Я є абсолютним переконаним любителем. Ніколи себе не рекламував, не презентував ніде. І тому наголошую – ініціативою організації цієї виставки був Євген Булавін. Він, мабуть, бачив мої фотографії в фейсбуці, там їх близько шести тисяч фотографій. Ну і, ймовірно, йому вони сподобались. Зрештою, він мені запропонував назвати цю виставку «Галицька поема». Під цю назву було легко вибирати світлини, бо вона достатньо універсальна і широка”, – зазначає світливець.
Світлина з фотовиставки Володимира Маковецького “Галицька поема”
Світлини, представлені в експозиції виставки, дуже різноманітні та різножанрові. Але всі наповнені глибоко філософським підтекстом і мають різні рівні сприйняття. Цікаво було б побачити й інші роботи світливця, але не в соціальних мережах, а видрукованими. Маю надію це перша виставка Володимира, але далеко не остання.
А у вас, дорогі читачі, є фактично день, щоб побачити ці чудові роботи в Штуці. То ж не зволікайте, бо доведеться чекати наступної виставки.
Український Жіночий Фонд та ініціатива «Центр допомоги родинам ветеранів» запрошують жінок, які хочуть започаткувати або розвивати власну справу, на інтенсивний бізнес-курс з можливістю отримати грантову підтримку.
Жінок із родин військових та ветеранів/ок, які мають або планують власний бізнес.
Тих, хто має серйозні наміри та готові підготувати бізнес-план.
Вмотивованих пройти повний курс навчання та взяти участь у грантовому конкурсі.
До участі в бізнес-курсі запрошуються жінки із зазначених вище категорій, які мешкають або внаслідок війни змушені були переїхати до м. Львів та Львівської області, хочуть започаткувати, відновити або розширити малий бізнес, стати успішними підприємицями, отримати доступ до фінансування власного мікробізнесу, проте потребують сучасних знань та практичних навичок.
Участь в тренінгах безкоштовна. Курс складається з:
18–21 березня – 4-денний тренінг (10:00–18:00)
27 березня – завершальна зустріч, презентація бізнес-планів, отримання сертифікатів
Менторська підтримка на етапі підготовки бізнес-проєктів
Грантова підтримка найкращих бізнес-ідей
Психологічна підтримка
Умови:
Організатори покривають всі витрати на проживання впродовж курсу, харчування та компенсацію транспортних витрат (автобус, поїзд 2 клас) Як взяти участь?
Заявки приймаються до 5 березня 2025 року. Кількість місць обмежена (13–15 учасниць) – відбір за мотивацією та готовністю пройти курс.
Додаткова інформація та питання за номером телефону: +380 (68) 260 68 15
Проєкт «Розвиток центру допомоги родинам ветеранів», який реалізується Офісом підтримки родин військових став можливим завдяки підтримці Уряду Великої Британії, наданої через Міністерство закордонних справ, у справах Співдружності націй та розвитку Сполученого Королівства в межах проєкту «Жінки. Мир. Безпека: діємо разом», який реалізує Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women’s Fund.
Близько року я спілкувався з мешканцями нашого міста і ніби між іншим, питав кого можна назвати найвідомішою львів’янкою. Версій, на диво, було не так багато. За рік вдалося скласти десятку впевнених лідерів.
Навмисне не буду називати в порядку кількості голосів, щоб не викликати зайвих суперечок. Впевнений що цей список можна доповнювати, але вже не втримався. Презентую те що вийшло:
Соломія Амвросіївна Крушельницька — українська оперна співачка, педагогиня. За життя визнавана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» XX століття.
Соломія Крушельницька. Фото з автографом сестрі Анні, 1910-ті рр.
Олена Іванівна Степанів — українська історикиня, викладачка географії, громадська та військова діячка; перша у світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцерки; чотарка Української Галицької Армії. Була ув’язненою в радянських таборах.
Олена Степанів на листівці. Відень, січень 1915 року
Ірина Вільде (Дарина Дмитрівна Макогон) — українська письменниця. Лауреатка Шевченківської премії (1965) за феміністичний роман «Сестри Річинські». Перша жінка-лауреатка цієї премії. Депутатка Верховної Ради УРСР 2-го скликання. Очолювала Львівську організацію Спілки письменників України (1965—1966).
Ірина Вільде
Стефанія Туркевич-Лукіянович – видатна українська композиторка, піаністка та музикознавиця, яка народилася у Львові. Офіційно визнана першою українською композиторкою. У роки СРСР її роботи були заборонені державною владою.
Стефанія Туркевич
Олена Львівна Кульчицька – українська радянська художниця з різних видів мистецтва графіки, малярства, килимарства, педагог. Народна художниця УРСР. Депутатка Верховної Ради УРСР 3 — 4-го скликань. Авторка понад 4 000 художніх творів, що увійшли до золотого фонду української книжкової ілюстрації.
Олена Кульчицька. Фото Лева Кульчицького. 1890-ті рр.
Ірина Стасів-Калинець — українська письменниця, поетеса, шістдесятниця, багаторічна політув’язнена, публіцистка, культуролог, літературознавець, філологиня та громадська діячка. Народилася 6 грудня 1940 року у Львові, померла 31 липня 2012 року у Львові.
Ірина Калинець
О́льга Михайлівна Басараб — громадська діячка Галичини початку XX століття, організаторка благодійної діяльності, учасниця Українського жіночого союзу, Союзу українок, Комітету допомоги пораненим і полоненим, Комітету допомоги цивільному населенню, дипломат УНР і ЗУНР.
Ольга Басараб http://incognita.day.kiev.ua/assets/components/phpthumbof/cache/_s.d3f644086fffdc57d9564e6039f5d8985659.jpg
Галина Львівна Левицька гербу Рогаля, відома як Галя Левицька, літ. псевдонім — Олена П’ятигорська — визначна піаністка і педагог, декан фортепіанного факультету Львівської консерваторії. Дружина Івана Крушельницького. Мати Лариси Крушельницької.
Галя Левицька
Одарка Карлівна Бандрівська (1902-1981) була талановитою співачкою, піаністкою, педагогом. Серед її учнів – майстри оперної і камерної сцени сестри Марія, Даниїла, Ніна Байко, Марія Процев’ят, Тамара Дідик, Павлина Криницька. Але сенсом її життя була не власна кар’єра, а турбота про збереження і популяризацію імені Соломії Крушельницької. Сьогодні ми з певністю можемо стверджувати, що Одарка Бандрівська є фундатором меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, адже збережені нею пам’ятки становлять основу експозиції і є вагомою часткою фондової збірки музею.
Одарка Бандрівська, 1920-і рр.
Маргіт Сельська народилася 26 травня 1903 року в Коломиї, померла 3 лютого 1980 року у Львові. Вона була українською художницею та фотографкою. Закінчила Краківську Академію мистецтв (1922), Віденську академію мистецтв (1923) та Модерну Академію в Парижі (1929).
Марґіт Сельська
Отож, можемо продовжувати. Напишіть у коментарях кого ще ви знаєте і наступного разу буде інше десятка.
Після шаленого успіху першого сольника у Львові, Шугар повертається на біс! Великий сольний концерт улюбленця публіки, хіти якого набирають мільйони переглядів на TikTok, відбудеться 28 лютого о 19:00 у Малевич концерт-арена, повідомили організатори VINIL concert agency.
«Це буде незабутній вечір живої музики, харизми та улюблених хітів, які вже підкорили серця мільйонів слухачів. На вас чекають улюблені треки «Ліхтарі», «Туман», «Тьотя», «BMW», «Токсік», «Тікток», «Пані Катерино» та прем’єра нових пісень, які ще більше здивують! Концерт стане гарним подарунком собі та близьким, крім того, це ідеальний момент зняти десятки яскравих відео для TikTok, які у цій соцмережі співають усі», – запрошують організатори VINIL concert agency.
“Підтримаємо вашу справу. Ветерани мають унікальну можливість прорекламувати свій бізнес на «Львівській хвилі» абсолютно безкоштовно. Щомісяця лунатиме реклама бізнесу трьох ветеранів чи членів їх родин”, – йдеться у повідомленні.
Щоб подати заявку, потрібен витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, і документи, що підтверджують статус учасника АТО чи ветерана війни.
«Закликаємо ветеранів долучатися до нашої акції. Ми готові вам допомогти, прорекламувати ваш бізнес. Пишіть заявки, телефонуйте до нас і ми допоможемо вам. Ми вже проводили таку акцію минулого року. Після цього спілкувались з учасниками, послухали їх відгуки, наскільки допомогла реклама у просуванні їх бізнесу. Та вирішили з початком весни знову її поновити. Ми хочемо допомогти таким чином. Хочемо донести до наших слухачів інформацію про досягнення військових у їх власній справі. Тож, хто не встиг минулого року – є нагода долучитися зараз», – зазначив директор ТРК «Львівська Хвиля» Юрій Хом’як.
Акція діятиме з березня до серпня цього року – для тих, хто ще не брав участь.
У період активного розвитку віддаленої роботи питання збереження зору стає особливо актуальним. Безкоштовна діагностика зору у Львовіта послуги мобільної оптики допомагають вчасно виявити проблеми із зором та запобігти їх розвитку у працівників на віддаленці.
Організація робочого місця
Чому правильне розташування монітора впливає на зір
Правильне розташування монітора – це основа комфортної роботи за комп’ютером. За даними наших досліджень, 70% користувачів скаржаться на втому очей саме через неправильне положення екрану. Монітор має знаходитися прямо перед очима, щоб шия залишалася у природному положенні. Це допомагає зменшити навантаження не тільки на очі, але й на шийні м’язи.
Висота та відстань екрану: як налаштувати оптимально
Досвід наших офтальмологів показує, що оптимальна відстань від очей до монітора становить 50-70 сантиметрів. Верхній край екрану повинен бути на рівні очей або трохи нижче. При такому розташуванні очі менше втомлюються, адже не доводиться постійно фокусуватися на різних відстанях. Важливо також враховувати розмір монітора – чим він більший, тим далі має знаходитися від очей.
Вправи для очей під час роботи
Простий комплекс вправ для зняття напруги
Наші спеціалісти розробили ефективний комплекс вправ для очей, який можна виконувати прямо на робочому місці. Рекомендується кожні дві години роботи приділяти 5-7 хвилин для виконання простих вправ: повільні кругові рухи очима, фокусування на близьких та далеких предметах, легке прикривання очей долонями для повного розслаблення.
Техніка 20-20-20: як зменшити навантаження на очі
Наші офтальмологи активно рекомендують техніку 20-20-20, ефективність якої підтверджена багаторічною практикою. Принцип простий: кожні 20 хвилин роботи за комп’ютером потрібно на 20 секунд перевести погляд на предмет, розташований на відстані 20 футів (приблизно 6 метрів). За статистикою наших клієнтів, регулярне застосування цієї техніки знижує симптоми цифрової втоми очей на 60%.
Масаж та зволоження очей для підтримки комфорту
Для підтримки здоров’я очей під час тривалої роботи за комп’ютером важливо забезпечити їх достатнє зволоження. Спеціалісти нашої компанії рекомендують використовувати зволожуючі краплі для очей та виконувати легкий самомасаж повік. Це допомагає покращити кровообіг та зменшити відчуття сухості та дискомфорту.
Правильне освітлення
Як уникнути різких контрастів між екраном і приміщенням
За результатами наших досліджень, різкі контрасти між яскравістю екрану та освітленням кімнати є однією з головних причин втоми очей. Рівень освітлення в кімнаті має бути збалансованим з яскравістю монітора. Надто яскраве чи тьмяне освітлення змушує очі постійно адаптуватися, що призводить до їх перевтоми.
Чому природне світло важливе для комфорту зору
Природне освітлення відіграє ключову роль у підтримці здорового зору. Робоче місце найкраще розташовувати так, щоб денне світло падало збоку, а не прямо в очі чи на монітор. При цьому важливо уникати потрапляння прямих сонячних променів на екран, що створює відблиски та погіршує видимість.
Найкращі варіанти штучного освітлення для роботи за ПК
Для створення оптимальних умов роботи рекомендуємо використовувати комбіноване освітлення: загальне освітлення приміщення та додаткове місцеве освітлення робочої зони. Лампи повинні мати колірну температуру близько 4000-5000К, що забезпечує комфортне природне світло без надмірної яскравості чи жовтизни.
Коли варто провести діагностику?
Ознаки, що свідчать про необхідність перевірки зору
Наш досвід показує, що при роботі за комп’ютером важливо вчасно помітити перші ознаки погіршення зору. Основними сигналами для звернення до спеціаліста є:
Відчуття сухості та печіння в очах після роботи за комп’ютером, головні болі наприкінці робочого дня, розмитість зображення на екрані, необхідність наближатися до монітора для кращого бачення тексту. При появі будь-якого з цих симптомів рекомендується не зволікати з діагностикою.
Чи варто змінювати окуляри залежно від стилю роботи
На основі досвіду роботи з клієнтами, які працюють віддалено, ми рекомендуємо мати окремі окуляри для роботи за комп’ютером. Спеціальні лінзи з покриттям для захисту від синього світла та відповідним фокусом для роботи на середній дистанції значно знижують навантаження на очі протягом робочого дня.
Як виїзна перевірка зору може допомогти швидко діагностувати проблему
Наша мобільна діагностика дозволяє провести повноцінне обстеження безпосередньо на робочому місці. Це дає можливість оцінити реальні умови роботи, перевірити освітлення та розташування обладнання, а також надати персоналізовані рекомендації з урахуванням конкретної ситуації.
Висновок
Чому важливо піклуватися про зір при віддаленій роботі
При віддаленій роботі навантаження на очі значно зростає, адже більшість часу проводиться перед екраном комп’ютера. Регулярна діагностика та правильно підібрані засоби корекції зору стають необхідністю для збереження здорового зору та комфортної роботи.
Як професійна діагностика допомагає зберегти здоровий зір
Наша компанія пропонує комплексний підхід до діагностики та корекції зору для працівників на віддаленці. Ми не тільки проводимо обстеження та підбираємо оптимальні окуляри, але й надаємо рекомендації щодо організації робочого місця та режиму роботи. Виїзний формат обслуговування дозволяє економити час та отримувати професійну допомогу, не порушуючи робочий графік.
Бережіть свій зір – це інвестиція у ваше здоров’я та професійне довголіття. Регулярні перевірки та правильно підібрані засоби корекції допоможуть зберегти гострий зір навіть при інтенсивній роботі за комп’ютером.
У 1920 році відбулась значима для Львівського університету та Львова загалом подія. Сюди приїхав Генрик Арцтовський (1871-1958). Це вчений зі світовим іменем й надзвичайно багатою науковою спадщиною. Упродовж 1910-1918 років він очолював природничий відділ Нью-Йоркської публічної бібліотеки. До Другої Речі Посполитої прибув на запрошення прем’єр-міністра цієї держави, Ігнація Падеревського.
Вчений погодився стати міністром освіти. З політичною діяльністю не склалося, але Арцтовський став професором кафедри геофізики та метеорології, а в 1930-1932 роках директором Астрономічної обсерваторії Львівського університету. Науково-дослідницька діяльність Арцтовського заслуговує найбільше уваги: він Колумб і Дарвін в одній особі.
Генрик Арцтовський. Фото з https://uk.wikipedia.org/
“Belgica”, Антарктида, експедиції
Генрик Арцтовський, син Кароля Арцта, який полонізував своє прізвище, вивчав хімію, геологію та метеорологічні науки в університетах Бельгії, Франції, Англії і Швейцарії. Навчався у Сорбонні. Був особисто знайомий із Марією Склодовською-Кюрі. Ще в останні роки ХІХ століття познайомився із бельгійським мандрівником Адрієном де Жерлашем де Гомрі. Мине декілька років і Арцтовський відправиться у антарктичну експедицію, ініційовану останнім, у якості наукового керівника. Цей дослідницький вояж здійснили на кораблі “Belgica”. Соратниками де Гомрі та Арцтовського були також Роальд Амундсен, Фредерік Кук і ін. Загалом 22 особи. Між іншим, учасники цієї експедиції увійшли в історію першою зимівлею в Антарктиці – на судні, закритому кригою.
“Бельгіка” біля узбережжя Антарктиди. Фото з https://uk.wikipedia.org/
За час експедиції зібрали багато цінної інформації про морську кригу, айсберги, погодні умови й особливості в регіоні. Значну частину цих даних було опубліковано у праці де Жерлаша “15 місяців в антарктичному океані”. Арцтовський активно працював з цими матеріалами впродовж першого десятиліття ХХ століття і опублікував на їх основі декілька праць, запропонував окремі наукові гіпотези. Навіть читав окремий лекційний курс. Паралельно поглиблював знання. Зокрема, у 1910 році, коли в складі французької експедиції на кораблі “Іль-де-Франс” побував на Шпіцбергені та Лофотенських островах.
Із криги і за книгу. Політика
Дружиною Генрика Арцтовського була американська актриса та оперна співачка Аріан Джейн Адді. Уже через рік після шлюбу вони переїхали до США. Упродовж 1910-1918 років Арцтовський керував природничим відділом Нью-Йоркської публічної бібліотеки. У той час активно досліджував причини кліматичних змін, вивчав їх вплив на інші процеси. Арцтовський відзначався активною пропольською позицією і навіть відстоював інтереси Польщі на мирних конференціях після закінчення Першої світової війни.
І. Падеревський
У 1920 році прийняв запрошення прем’єр-міністра Другої Речі Посполитої Ігнація Падеревського і став міністром народної освіти згаданої держави. Політика все ж не стала тою дорогою, якою надалі рухався Арцтовський. Він досить швидко повернувся до науки. У 1921 році став професором кафедри геофізики та метеорології Львівського університету. Відтак працював багато і результативно: впродовж міжвоєнного часу був причетний до появи понад 130 наукових праць. У 1930-1932 роках він був директором Астрономічної обсерваторії Львівського університету, а в 1935 році став членом Польської Академії Наук. Редагував окремі фахові видання. У Янові (тепер Івано-Франкове) та Дашаві він відкрив магнітні станції. Також Арцтовський регулярно ставав учасником міжнародних конгресів в той час – у Копенгагені, Парижі, Амстердамі і ін.
Postwar
На початку Другої світової війни Генрик Арцтовський був у США. В той час він очолював Міжнародну комісію кліматичних змін і перебував на спеціалізованому конгресі у Вашингтоні. Він так і не зумів повернутися. Тому працевлаштувався в одному з університеті США, де й працював у 1939-1950 роках. Упродовж 1950-х років Арцтовський мешкав у Нью-Йорку, Флориді та Вашингтоні. Досліджував умови утворення мінералів, вивчав метеорологію. 21 лютого 1958 року Генрик Арцтовський помер.
Генрик Арцтовський. Фото з https://warsaw-future.eu/
Якщо українську антарктичну станцію названо в честь академіка Вернадського, то польську – іменем Генрика Арцтовського. В Антарктиді є гора і півострів Арцтовського. Є й інші топографічні об’єкти, названі в честь цього вченого. У США існує медаль Арцтовського, якою нагороджують астрофізиків.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
Логвиненко О. Арцтовський Генрик-Броніслав // Енциклопедія сучасної України, 2023 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://esu.com.ua/article-878629
Підгорецький палац остаточного вигляду набув у 1895 році після тривалих реставраційних робіт, які проводив барон Юліан Мар’ян Бруницький (18964-1924) за планами директора Державної промислової школи у Чернівцях Карла Адама Ромшторфера (1854-1916). В основі Будівлі підвалини давнішого палацу новогрудського воєводи князя Юзефа Александра Яблоновського (1711-1777). Споруду оточує унікальний дендропарк.
На подію запрошені теперішні власники палацового комплексу.
Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Стрийського краєзнавчого музею “Верховина”, Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.
Як розповідає голова Золочівської районної ради Орест Кавецький, дитячо-юнацький конкурс декламування поезії Шевченка-2025 охоплює 19 громад Львівщини: Золочівську, Поморянську, Глинянську, Бродівську, Заболотцівську, Підкамінську, Буську, Красненську, Радехівську, Лопатинську, Шептицьку, Сокальську, Белзьку, Великомостівську, Добротвірську, Кам’янка-Бузьку, Жовтанецьку. Новояричівську та Перемишлянську.
Формат конкурсу 2025 року:
Етап 1: Голосування у Facebook (лише у групі “Ініціативи Ореста Кавецького”).
Етап 2: Оцінювання журі*(з ТОП-15 кожної категорії і спеціальної номінації обиратимуть переможців).
До слова, склад журі буде оголошено згодом.
Категорія учасників: дошкільнята, олодші школярі (1-4 класи), середня школа (5-9 класи), юнацтво (10-11 класи + молодь до 18 років)
Спеціальні номінації:
“Найкращий виконавець пісні на слова Т. Шевченка”;
“Вірші про Тараса Шевченка”.
Діти, які хочуть взяти участь у пісенній частині конкурсу будуть боротися за єдине місце переможця у номінації «Найкращий виконавець пісні на слова Т. Шевченка». Номінація не буде поділена по віку, тому тут можуть взяти участь діти від дошкільнят до тих, яким ще не виповнилось 18 років. Також вітається виконання як у класичному, так і в сучасному стилі.
У другій номінації – «Вірші про Тараса Шевченка» змагатимуться діти від дошкільнят до тих, яким не виповнилось 18 років. Номінація матиме теж єдиного переможця та не буде розділена на вікові категорії. Конкурсанти можуть декламувати вірші про Великого Кобзаря як свого авторства, так і чужого.
Чотири вікові категорії (у кожній по три призери) та дві спеціальні номінації (по одному переможцю)
Призовий фонд:
1 місце – 20 000 грн;
2 місце – 15 000 грн;
3 місце – 10 000 грн.
Спеціальні Номінації – по 20 000 грн.
Бонус: кожен учасник отримає диплом.
Важливі умови: обов’язкова вишиванка, один учасник – одне відео, індивідуальні виступи (крім музичного супроводу), заборона накручування голосів, колективні виступи не приймаються.
Для участі у конкурсі необхідно:
1. Відзняти відеоролик, в якому учасник декламує поезію Тараса Шевченка або про Тараса Шевченка, співає пісню на його слова. Конкурсант на відео повинен бути одягнений в українську традиційну вишиванку.
2. Завантажити відеоролик у групу Ініціативи Ореста Кавецького.
В описі відео обов’язково потрібно вказати ім’я та прізвище, вік, населений пункт та громаду учасника, а також, навчальний заклад та клас (групу), де вчиться учасник (для дошкільнят необов’язково), вікову категорію або номінацію конкурсу. Непідписані відео видалятимуться!
На відео повинна бути присутня тільки одна дитина. Виключення лише для номінації «Найкращий виконавець пісні на слова Т. Шевченка», де в кадрі може перебувати музикант під супроводом якого виконує твір конкурсант.
Колективні відео не допускатимуться до участі в конкурсі.
Учасник змагатиметься лише в одній віковій категорії або ж номінації, та може представити лише ОДНЕ своє відео.
Адміністратори групи “Ініціативи Ореста Кавецького” або журі вправі дискваліфікувати учасника за нечесну боротьбу, що полягає у накручуванні вподобайок за допомогою фейкових сторінок. Кожен випадок розглядатиметься індивідуально.
Дедлайн: 15 березня 2025 року
Відеоролики приймаються з моменту оголошення конкурсу до 15 березня 2025 року включно. Оголошення переможців та призерів відбудеться протягом березня.
“Велике прохання перевіряти авторів віршів, які ви хочете представити на конкурсі. Нехай переможуть найкращі! Всім удачі та Мирного неба! Всі новини про конкурс у групі “Ініціативи Ореста Кавецького”, – зазначив Кавецький.
Панорама Львова, 1923 рік. Художник Ян Кушмідрович
В мережі Інтернет, на сторінках мистецьких аукціонів вдалося натрапити на цікаві панорами Львова початку ХХ століття. Їх автором виявився польський художник Ян Казимир Кушмідрович. На жаль, до нашого часу дійшло не багато фактів із його біографії. Відомо, що народився він у 1886 році, а помер після 1938 року.
Львів взимку, 1930-ті. Художник Ян КушмідровичВид на місто з вулиці Куркової, Львів, 1917 р. Художник Ян Кушмідрович
Спочатку він служив у Східному легіоні, до якого приєднався 16 серпня 1914 року, а у травні 1915 року вступив до Польських Легіонів, в 3-й взвод 1-го ескадрону 1-го Уланського полку.
У вересні того ж року, через хворобу, він перебував у кількох військових госпіталях. 5 вересня 1916 року його звільнили від військової служби й надали постійну лікарняну відпустку, після чого він виїхав до Варшави.
Зимова панорама Говерли, 1930-ті. Художник Ян КушмідровичЗима в Татарові, 1930-ті. Художник Ян Кушмідрович
З 1923 до 1938 року він виставляв свої роботи разом із львівським Товариством друзів образотворчого мистецтва (пол. Towarzystwo Przyjaciół Sztuk Pięknych). У 1930 році колекція картин Яна Кушмідровича була представлена на виставці в Варшавському Товаристві заохочення образотворчих мистецтв.
Після 1938 року він більше не брав участі в жодній виставці, а дата його смерті залишилася невідомою. За однією із версій помер художник у 1942 році.
Гуцул із люлькою, 1930-ті. Художник Ян КушмідровичСхідні Карпати, 1930-ті. Художник Ян Кушмідрович
Основну частину своїх робіт він присвячував пейзажам і міським краєвидам, рідше створював картини з квітами та фігуративними композиціями. Найбільшу колекцію його картин зберігає Окружний музей у Бєльську-Білій, менше — в Музеї Ягеллонського університету та у Львові.
Львів готується до унікальної музичної події! 16 березня у Будинку офіцерів (вул. Театральна, 22) виступить KOZAK SIROMAHA – артист, який поєднує давні козацькі традиції з сучасним музичним звучанням. Його творчість – це глибоке занурення у містичний світ української спадщини, оживлений через музику та слово. Початок події о 19:00, зазначають організатори KIWIWAY concert agency.
KOZAK SIROMAHA відомий своїм неповторним стилем, що поєднує українські народні мотиви з елементами world music. У своїх виступах він використовує рідкісні інструменти, такі як фісгармонія, створюючи унікальне звучання. Його музика – це не просто композиції, а живий місток між поколіннями, що передає дух української культури. Артист дотримується традицій предків, живе за козацькими звичаями та прагне донести їхнє значення до сучасного слухача.
У серпні 2024 року KOZAK SIROMAHA разом із Гордієм Старухом презентували альбом “Витинанка”, який став справжнім проривом у сучасній world music. Поєднання традиційних українських інструментів та мелодій з впливами інших культур створило унікальне музичне полотно, яке вже отримало схвальні відгуки критиків та слухачів.
У червні 2024 року артист взяв участь у благодійному концерті “Збережи тату життя” у Рівному, де було зібрано 500 тис. грн на підтримку українських військовослужбовців. Цей виступ став ще одним підтвердженням того, що KOZAK SIROMAHA не тільки зберігає національні традиції, а й активно підтримує Україну в складні часи.
Крім того, KOZAK SIROMAHA став героєм авторського проєкту Тіни Кароль “Дім звукозапису”, де виконав українську народну пісню “Осідлаю кониченька” у новому, автентичному аранжуванні. Цей виступ став черговим підтвердженням його унікального таланту та відданості рідній культурі.
“Запрошуємо вас на унікальний концерт KOZAK SIROMAHA — українського співака етно-стилю, який поєднує давні козацькі традиції з сучасним музичним звучанням. Унікальний голос, живий супровід фісгармонії, потужна харизма, містична атмосфера — цей концерт ви не забудете!” – запрошують на подію організатори KIWIWAY concert agency.
У Національній бібліотеці Польщі вдалося виявити цікавий фонд документів, що стосуються історії Олеського замку, розташованого на Львівщині. Малюнки та описи, що зберігаються в цьому...
