В четвер, 10 квітня 2025 року, о 16:00 в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20) відбудеться відкриття виставки авторської писанки Галини Сиротюк «Писанкові коники».
Галина Сиротюк представить свій творчий доробок, який називає колекцією авторської писанки. Цю збірку майстриня формувала понад 30 років. Колекція містить ранні роботи авторки – її перші спроби писанкування та писанки останніх років, що вирізняються майстерністю виконання.
Писанки Галини Сиротюк створено за мотивами народних покутської, гуцульської, бойківської та лемківської писанок. На виставці переважають писанки, виконані на основі гуцульської та покутської писанкової орнаментики. Окрему експозиційну групу становлять писанки за інтерпретованими орнаментальними мотивами трипільської культури.
Майстриня також виконує писанки в популярній техніці витравлювання орнаментів на яєчній шкаралупі. Ці створені на курячому, гусячому та страусовому яйцях «білі» писанки на виставці буде представлено окремим блоком. Візерунки на них проглядаються завдяки рельєфності та відтінкам кольору яєчної шкаралупи. Крім того, писанки на страусових яйцях авторка пише і в традиційній восковій техніці.
Майстриня дотримується того способу писанкарства, який був поширений на теренах Гуцульщини та Покуття. Вона наносить віск за допомогою традиційного ручного писачка, електричного не використовує. Останніми роками розписує видуті яйця, а фарбує писанки яскравими аніліновими барвниками.
Галина Сиротюк від 2006 року є членкинею Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Вона активно провадить виставкову діяльність. Мала кілька персональних виставок писанок (2001, 2006, 2009, 2010, 2011 рр.), а також брала участь у низці колективних показів. Окрім того, майстриня є учасницею щорічних усеукраїнських, регіональних і міжнародних фестивалів та інших заходів, як-от конкурси й великодні ярмарки. Досвід праці в Музеї народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, набутий у 2017–2023 роках, дає змогу Галині Сиротюк розвиватися як майстрині писанкарства та практикувати улюблену справу.
Писанки Галини Сиротюк представлені у приватних колекціях в Україні, Сполучених Штатах Америки, Канаді, Німеччині, Індії та у країнах Африканського континенту. Поважною колекцією її авторських писанок володіє третій президент України Віктор Ющенко.
Для майстрині-писанкарки важливо бачити людей щасливими у процесі створення власної писанки. Галина Сиротюк охоче передає традиції писанкарства всім, хто прагне навчитися писанкувати. Вона не лише майстерно розписує писанки, але й залюбки ділиться своїми знаннями, вболіваючи за передання традицій. Від мами-майстрині навчилися створювати писанки і сини Віктор та Володимир. Цей практичний досвід передання традиції писанкування є дуже цінним. Пані Галина провела безліч майстер-класів – і не тільки у передвеликодній час. Її майстерки стали своєрідним захопливим дійством. Вони сповнюють натхненням і духовним піднесенням усіх учасників, насичуючи їх енергетикою добра.
Український музикант і ді-джей hOsT, який придумав та популяризує новий стиль у музиці Hutsul House (гуцульський хаус), презентує новий альбом Tsymbals&Panpipe (“Цимбали і сопілка”).
Це вже третій міні-альбом від hOsT за останні пів року. Два перші – Tsymbals (“Цимбали”) і Carpathian Panpipe (“Карпатська сопілка”) – уже знайшли свого слухача на стримінгових платформах і у соцмережах. А сам музикант і його колеги по проєкту за цей час відіграли десятки сетів на гірських курортах України.
“У новому альбомі, який об’єднав п’ять треків, ми поєднали звучання цимбалів та сопілки, чого раніше не практикували, – каже hOsT. – Продовжуємо просувати в інформаційний простір гуцульську культуру, яку міксуємо з сучасними жанрами House та Melodic Techno”.
До кожного альбому hOsT презентує і атмосферний відеоряд, знятий в українських Карпатах. Минулі відео були створені у мальовничих високогірних локаціях – на Писаному Камені та Соколиному Оці. А новинка Tsymbals&Panpipe показує неймовірні краєвиди Чорногори, зокрема найвищої гори України Говерли та вершини Брескул. “У новому відео ми хотіли показати, що Карпати мальовничі не тільки навесні, влітку чи восени, а й взимку”, – зауважує hOsT.
hOsT – музичний проєкт продюсерського центру Hutsul Planet, який працює у Коломиї, що на Прикарпатті, збагачуючи сучасну українську музику новими яскравими іменами: Hutsul Planet, T.HUTSULS, hOsT. Особливістю творчості hOsT є те, що у всіх його треках та сетах звучать наживо записані гуцульські народні інструменти: дримба, трембіта, цимбали, коза, сопілка, зозульки, фрілки… Так і народилася назва нового напрямку у музиці – Hutsul House.
Жоден телефон у світі не може похвалитися такими продажами, як iPhone. На піку популярності у 2025 році — моделі 16-ї серії, презентовані минулого вересня. У статті оглядаємо головні переваги «яблучних» смартфонів, які роблять їх бажаними для покупців з різних куточків планети.
Передова ультраширококутна камера 48 Мп
Смартфони серії iPhone 16 отримали унікальну камеру з технологією угруповання пікселів, яка забезпечує високу якість фото навіть в умовах слабкого освітлення. У Pro-версіях додано об’єктив Tetraprism Telephoto з 5-кратним оптичним зумом, що відкриває нові можливості для мобільної фотографії. Це робить iPhone 16 одним з найкращих смартфонів 2025 року за параметрами фото- і відеозйомки. При цьому ціни на Айфони в Алло цілком доступні та перебувають на одному рівні з флагманами інших брендів.
Збільшений дисплей
iPhone 16 Pro Max отримав найбільший екран в історії лінійки — 6,85 дюйма, який гарантує максимальний комфорт під час перегляду контенту та виконання завдань. Інші моделі також радують зручними розмірами:
iPhone 16 — 6,1″;
iPhone 16 Pro — 6,27″;
iPhone 16 Plus — 6,7″.
Функціональна кнопка «Дія»
Керування смартфоном стало ще зручнішим завдяки кнопці «Дія». За її допомогою можна одним натисканням активувати ліхтарик, увімкнути беззвучний режим, запустити Shazam тощо. Раніше ця функція була ексклюзивом Pro-версій, але тепер доступна і в стандартних моделях.
Круті колірні рішення
Преміальні моделі в титановому корпусі тепер доступні не тільки в класичних відтінках, але й у новому ексклюзивному кольорі «Desert Titanium», що нагадує відтінок кави з молоком. Базові версії представлені як у звичній палітрі, так і в яскравих тонах, включно з бірюзовим і ультрамарином.
Потужний процесор A18
Оновлений чипсет гарантує видатну продуктивність навіть за високих навантажень. Штучний інтелект адаптує систему під повсякденні завдання користувача, забезпечуючи плавну та комфортну роботу. Це чудовий варіант як для геймерів, так і для звичайних користувачів, яким потрібна висока продуктивність.
Збільшений обсяг ОЗП
Навіть базові версії iPhone 16 тепер оснащені щонайменше 8 ГБ оперативної пам’яті, що робить їх більш швидкими та довговічними. Це також гарантує довгострокову підтримку оновлень iOS. Різні конфігурації ОЗП можна знайти в магазині ALLO у Львові з вигідною вартістю.
Збільшена автономність
Батарея в iPhone 16 досягла рекордної місткості — практично 5000 мАг, залежно від моделі. Разом з енергоефективним процесором це дає змогу смартфону працювати цілий день без необхідності підзарядки.
Просунута Siri
Завдяки інтеграції зі штучним інтелектом голосовий помічник став ще більш точним і швидким. Тепер він ефективніше реагує на команди, забезпечуючи максимальний комфорт під час взаємодії з мобільним пристроєм.
2025 рік виявися досить плідним на вибори керівництва університетів у Львові. Одразу декілька ВНЗ розпочинають нові сторінки своєї “біографії”. Це має вплив на життя міста та викликає значний суспільний резонанс.
Користуючись актуальністю теми, яка на слуху, а також річницею від дня народження героя цього тексту (цьогоріч 150 років), скажемо декілька слів про одного непересічного діяча Львівського університету минулого. Він був професором і також ректором Львівського університету. При цьому, його шлях до посади був досить несподіваним, навіть дещо містичним.
Львівський університет у 30-ті роки. Фото: uk.wikipedia.org
Стопами батька
Каміль Стефко (Kamil Stefko, 1875-1966) народився 8 квітня 1875 року у Золочеві, в родині Михайла (Міхала) та Каміли Стефко. Батько був суддею, а мама – донькою відомого чеського математика, професора Ігнація Лемоха. Виростав Каміль Стефко у Самборі, навчався у місцевій гімназії. По тому навчався на правничому факультеті Львівського та Берлінського університетів. У Львові його вчителями були І. Шараневич, В. Абрахам, Л. Фінкель і ін. Після захисту дисертації Стефко став окружним суддею у Бродах. Також пізніше працював помічником адвоката у Тернополі. Врешті, відкрив власну адвокатську практику у Львові. Хоча останнє, навіть сам переїзд до Львова, видалося не таким і простим завданням. Каміль Стефко завжди багато і наполегливо працював. Сучасники характеризували його як такого, що “добре знався на законодавстві” і “швидко вникав в суть спору”.
Професор Львівського університету Каміль Стефко. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Починаючи з 1907 року Каміль Стефко працював у Львівському університеті. Він пройшов багато академічних сходинок. Врешті, був професором цього закладу. Упродовж 1907-1939 років Каміль Стефко викладав на факультеті права Львівського університету, займав керівні посади. У міжвоєнний час також очолював Інститут права слов’янських народів Львівського університету, був керівником факультету.
Звивиста непередбачувана дорога до ректорства
У 1933 році відбувалися вибори ректора Львівського університету. Переміг тоді Марцелій Хлямтач. Проте його кандидатура не влаштовувала міністра освіти і затвердження на посаді так і не відбулося. На повторних виборах переміг Генрик Гальбан, який і став ректором. Проте приступити до виконання обов’язків йому не дала хвороба. 13 грудня 1933 року Гальбан помер і виконувачем обов’язків ректора призначили саме Каміля Стефка. Підстав для цього вистачало, адже Стефко відігравав надзвичайно важливу роль у житті університету: мав досвід керівництва кафедрами, навіть очолював факультет, був членом багатьох правничих комісій та організацій. У 1919 році Каміль Стефко навіть входив до комісії, яка працювала над статутом університету. На момент призначення його виконувачем обов’язків ректора Каміль Стефко був проректором університету.
Роман Льоншан де Бер’є. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Перебування на важливій та відповідальній посаді керівника університету не було простим. По-різному вибудовувалися відносини з окремими колегами. Зокрема, Стефко мав конфлікт із з тогочасним проректором Романом Льоншаном де Бер’є, очільниками деяких кафедр. Очевидно, таких речей складно цілком уникнути у великому колективі. У міжвоєнний час Каміль Стефко читав в університеті курси з теорії права, національного і міжнародного судівництва, міжнародного цивільного права, міжнародного процесуального права, права про банкрутство і ін.
Нова сторінка у зрілому віці
Львівський період в біографії Каміля Стефка завершився у 1940 році. Ще у січні було розпорядження ректора про звільнення “неблагонадійних” професорів університету. Таких радянська влада нарахували майже три десятка. Був серед них і Каміль Стефко. У травні 1940 року вчений залишив Львів і переїхав до Варшави. Там продовжував наукову діяльність. Також його життєвий шлях був пов’язаний із Вроцлавом.
Каміль Стефко. Фото з https://www.lnulibrary.lviv.ua/
Каміль Стефко був двічі одружений, рідних дітей він не мав. Перша дружина часто хворіла і він був змушений просити в університету матеріальну допомогу. Її подружжя використовувало також і на відпочинок на курортах в Австрії та Італії. Попри все, у березні 1927 року окружний суд Львова розірвав шлюб Каміля Стефка і його першої дружини. На проживання з другою дружиною Каміль Стефко також просив в університету матеріалу допомогу – цього разу “доплату на помешкання”.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
Білостоцький С. Професор права Каміль Стефко (1875-1966): львівський період життя // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету, 2014. – Вип. 15. – С. 224-235.
Biłostockyj S. Kamil Stefko (1875-1966) – profesor prawa I rektor Uniwersytetu Lwowskiego // Folia Iuridica Universitatis Wratislaviensis, 2015. – Vol. 4 (1). – S. 51-74.
Завтра, 9 квітня 2025 року, у виставкових залах Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької (вул. Листопадового Чину,7; третій поверх) відбудеться відкриття виставки живопису Андріани Громюк “Даруючи світло”.
Адріана Громнюк народилася 4 березня 1986 року у Львові. Упродовж 2003 – 2008 років навчалася в Національному університеті «Львівська політехніка» на катедрі дизайну й основ архітектури Інституту архітектури.
Адріана Громнюк – мисткиня, предметна дизайнерка, кандидатка архітектури, захистила дисертацію на тему «Етнічні мотиви в архітектурі сучасних інтер’єрів підприємств харчування» (2016 р.) і здобула науковий ступінь кандидата архітектури за спеціальністю «Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури». Працює
старшою викладачкою катедри дизайну й основ архітектури Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка», художниця-наставниця у першому інклюзивному ательє України «Lady Di Atelier».
У львівському художньому середовищі Адріана відома як дизайнерка предметів інтер’єру, зокрема вона – переможниця конкурсу предметного дизайну «Світла ідея» (2014 р., Київ). ЇЇ світильник «Artistic light» авторства, який виготовила компанія «Arte di murano» (Італія), було представлено на всесвітніх дизайнерських
виставках «Euroluce» (2015 р., Мілан, Італія) та «Light and building» (2016 р., Франкфурт, Німеччина). Але виставка «Даруючи світло» репрезентує оригінальний малярський доробок художниці, що засвідчує ще одну грань її таланту. Картини, представлені на виставці, з’явились упродовж 2023–2024 років. У цьому проєкті
живописна творчість поєдналася із поетичною, оскільки художниця є авторкою представлених на експозиції поезій, які супроводжують малярські твори. Живопис Адріани Громнюк- яскравий, наповнений світлом, а також роздумами та емоціями, філософськими рефлексіями від сприйняття навколишнього світу.
Окрасою відкриття виставки буде виступ відомої музикантки, арфістки Іванни Гетто.
Упродовж експонування виставки запрошуємо на мистецькі події:
Презентацію поетичної збірки Ілони Верхівської-Ельтек;
Концерт скрипкового ансамблю «Sempre Primo»
Запрошуємо слідкувати за анонсами на сторінці музею!
Організатори проєкту: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької. Куратор- Івона Лобан.
Насолода влітку неможлива без освіжних водних розваг. Та що може бути краще, ніж власний басейн https://aquapolis.ua/ua/pools/proizvoditel/intex.html на присадибній ділянці? Але вибір ідеальної моделі для вашого будинку – непросте завдання, що вимагає врахування багатьох нюансів.
Розберемося, які варіанти домашніх басейнів існують та на що звернути увагу при виборі, щоб створити справжній оазис літнього відпочинку.
Надувні басейни: простота установки та мобільність
Надувні басейни міцно здобули статус класики літнього заміського відпочинку. Виготовлені з високоякісного тришарового вінілу, вони мають низку незаперечних переваг:
Легкість у встановленні. Надувні моделі можна розмістити на будь-якій рівній поверхні без складних підготовчих робіт. Це ідеальне рішення для ділянок з обмеженим простором.
Мобільність. Після закінчення сезону басейн легко зливається, складається та забирається до наступного літа, даючи можливість використовувати ділянку для інших потреб.
Доступність. Такі басейни, як правило, коштують значно дешевше за каркасні аналоги, що робить їх оптимальним вибором для сімей з обмеженим бюджетом.
Домашній басейн
Каркасні басейни: міцність та довговічність
На відміну від надувних моделей, каркасні басейни пропонують більш монументальну та довговічну конструкцію, розраховану на інтенсивне використання. Їх основу складає поєднання міцного сталевого каркаса та чаші з тришарового ПВХ-матеріалу. Це забезпечує їм такі переваги:
Високу міцність та стійкість. Каркасні басейни здатні витримувати серйозні навантаження, що робить їх ідеальним варіантом активного сімейного відпочинку.
Довговічність. При правильному догляді каркасна модель може тішити вас та ваших близьких протягом багатьох років.
На що звернути увагу під час вибору домашнього басейну?
Зверніть увагу на такі ключові моменти:
Розмір та форма. Враховуйте, скільки людей користуватиметься басейном та як часто. Для великої родини підійдуть просторі каркасні басейни, а для рідкісного використання – більш компактні надувні.
Додаткові аксесуари. Крім самої конструкції, звертайте увагу на наявність фільтраційних систем, накриттів, драбин та інших елементів, які зроблять використання басейну зручнішим та безпечнішим.
Ідеальний домашній басейн: Intex 26720
Прекрасним вибором для вашої заміської ділянки може стати каркасний басейн Intex 26720. Кругла форма, темно-сірий лайнер з декоративним блакитним дном під мозаїку додасть йому естетики та стилю.
У комплектацію входять картриджна фільтраційна система, тент та зручна драбина, роблячи цей басейн максимально функціональним. Складання не займе багато часу завдяки продуманій конструкції рами.
Домашній басейн
Секрети догляду: продовжуємо життя та чистоту басейну
Щоб ваш домашній басейн довго служив, не забувайте про догляд, як-от:
Регулярна дезінфекція. Використовуйте засоби на основі хлору для підтримання чистоти води.
Своєчасне очищення фільтрів. Регулярно обслуговуйте фільтрувальну систему, щоб вода залишалася кришталево чистою.
Контроль рівня pH. Слідкуйте за оптимальним показником pH, що забезпечить ефективність дезінфекції та комфорт купання.
Обираючи ідеальний домашній басейн, враховуйте свої потреби та уподобання. Надувні моделі – це практичність та мобільність, а каркасні – міцність та довговічність. Грамотний догляд продовжить термін служби вашого басейну, перетворивши його на справжній оазис літнього відпочинку для всієї родини!
В архіві одного з польських музеїв було виявлено унікальні фотографії храмів Львівщини та Тернопільщини, які датуються початком ХХ століття — періодом між 1910 і 1913 роками. Ці старовинні знімки, що зберігаються більше ста років, зображують дерев’яну архітектуру, яка є характерною для цих регіонів України.
Церква в селі Верхобуж (зараз Золочівський район Львівської області), 1910-1913 рр.Церква в селі Верхобуж (зараз Золочівський район Львівської області), 1910-1913 рр.Церква в селі Сасів (зараз Золочівський район Львівської області), 1910-1913 рр.Церква в селі Сасів (зараз Золочівський район Львівської області), 1910-1913 рр.Храм в селі Орявчик (зараз Стрийський район Львівської області), 1910-1913 рр.
Фотографії відкривають перед нами не лише естетичну, а й історичну цінність, оскільки багато з цих дерев’яних храмів та інших вже не збереглися до наших днів. Для дослідників архітектури, істориків та всіх тих, хто цікавиться культурною спадщиною українських земель, ці фото становлять безцінний матеріал для вивчення розвитку дерев’яної архітектури.
Особливу увагу заслуговує унікальність стилю дерев’яних церков, які зазвичай будувалися на основі традиційних народних архітектурних форм, але водночас мали і певні риси, що поєднували народні традиції з релігійними впливами того часу. Стиль, оздоблення та конструкція цих храмів служать важливим свідченням культурних процесів, що відбувалися в Галичині на початку ХХ століття.
Церква в селі Радич (зараз Самбірський район Львівської області), 1910-1913 рр.Церква в селі Ільник (зараз Самбірський район Львівської області) 1910-1913 рр.Дзвіниця в селі Висічка (зараз Самбірський Чортківський район Тернопільської області), 1910-1913 рр.Дзвіниця в селі Висічка (зараз Самбірський Чортківський район Тернопільської області), 1910-1913 рр.Церква в селищі Товсте (зараз Тернопільська область, тоді було містечко), 1910-1913 рр.
Ці фото є надзвичайно важливими для сучасних досліджень архітектурної спадщини, адже вони дозволяють вивчати техніки будівництва, еволюцію форм та особливості, які вже не можна зустріти в сучасних спорудах.
11 квітня 2025 р. о 15 год. у Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові відбудеться відкриття виставки ” …земля, мов писанка свячена на Великдень…” (Рута Вітер).
У виставці взяли участь 29 членів Львівського обласного осередка Національної спілки майстрів народного мистецтва України: Роксоляна Загайська, Оксана Вовк, Олександр Опарій, Олександра Біла, Олександра Хамар, Ярослав Кремінський, Дарія Кремінська, Ірина Островська, Тетяна Чев’юк, Олена Кремінська, Наталя Сатурська, Марія Ларіонова, Олена Сокало, Уляна Дмитришин, Марія Вибач, Оксана Спас-Прус, Світлана Ярошевич, Надія Горак, Налія Грек, Наталія Чорна, Мар’яна Кудлик, Володимир Курило, Галина Дзяма, Софія Канас, Оксана Думанчук, Соломія Сенчик, Василь Костюк, Неонілія Дещиця, Марія Янко.
На експозиції представлено понад 100 робіт декоративно-ужиткового мистецтва виконаних у найрізноманітніших техніках: писанкарства, вишивки, ткацтва, вибійки, петриківського розпису, соломоплетіння, витинанки, бісероплетіння, народного малярства, різьби по дереву.
На виставці відвідувачі матимуть змогу побачити вироби, що популяризують творчий доробок майстрів народного мистецтва Львівщини: вишивані жіночі та чоловічі сорочки, плахти, крайки, обгортки, кептарі, рушники, ляльки мотанки, писанки, силянки, гердани, твори живопису та багато іншого.
Львівський обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заснований у 1988 році — творча організація, діяльність якої спрямована на відродження, збереження й розвиток традиційного народного мистецтва, що є невід’ємною складовою української національної та світової культури.
Спілка об’єднує майстрів традиційного народного мистецтва, мистецтвознавців, дослідників у цій галузі та професійних художників, які репрезентують різні види і жанри народної творчості.
З 22 по 27 квітня Львів знову зазвучить у ритмах джазу! У Львівському будинку офіцерів (вул. Театральна, 22) відбудеться щорічний міжнародний фестиваль Lviv Jazz Days 2025 — яскрава музична подія, яка об’єднує джазових виконавців з України та світу, повідомили організатори VINIL concert agency.
Заснований у 2018 році на честь Всесвітнього дня джазу, фестиваль Lviv Jazz Days став справжнім святом музики, свободи й натхнення. Його мета — популяризувати український джаз і створювати платформу для креативного діалогу між музикантами різних шкіл та поколінь.
На гостей фестивалю чекають п’ять незабутніх вечорів живої музики:
22 квітня / 19:00 — MEDICUS Band Відкриття фестивалю. Найстаріший джаз-бенд України, який веде свою історію з 1958 року! Класичний диксиленд і перевірене часом звучання.
23 квітня / 19:00 — Opera Avangard & Groove Syndicate Справжній сплеск молодого українського джазу. Сучасна авторська музика та яскраві джем-сейшни.
24 квітня / 19:00 — FueGo Tango Аргентинське танго у джазовій імпровізації. Маестро Назар Пилатюк і FueGo Orchestra перенесуть глядачів у світ пристрасті та емоцій.
25 квітня / 19:00 — Kazmirchuk Yaroslav & Big Swing Band Вибуховий вечір JAZZ FUNK! Потужне мідне звучання, класика джазу в новій інтерпретації, вокал Карини Кумар та енергія великого оркестру під керівництвом харизматичного Ярослава Казмірчука.
27 квітня / 19:00 — Зіновій Карач & FIJI Band Закриття фестивалю. Ретро-проєкт “Музична реставрація” — мелодійна подорож від шлягерів минулого століття до сучасних джазових форм.
Фестиваль “Lviv Jazz Days” заснували Остап Майчик, проректор Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка, та Петро Луцишин, голова ГО “Міжнародна асоціація митців” та співзасновник концертної агенції VINIL. За роки свого існування Lviv Jazz Days став платформою для нових проєктів, несподіваних колаборацій та зіркових дебютів.
“Вже зовсім скоро Місто Лева зазвучить у ритмах джазу. Запрошуємо усіх на найбільшу джазову подію львівської весни — Lviv Jazz Days 2025! Приходьте на події фестивалю та слухайте, відпочивайте, живіть джазом!” — запрошують на подію організатори VINIL concert agency.
Місце проведення: Львівський будинок офіцерів (вул. Театральна, 22) Дати: 22–27 квітня 2025 року
У неділю, 6 квітня, відійшла у засвіти народна артистка України, артистка Львівського Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Таїсія Йосипівна Литвиненко.
Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook їх син Назар Стригун.
«наше сонечко зійшло у неділю і.. покинуло нас у неділю», – лаконічно повідомив Назар запостивши фото мами.
Як повідомляє Стригун молодший, про чин похорону буде повідомлено згодом.
Сьогодні ми, разом з нашим хорошим партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, розібралися, у чому різниця між розчинною і заварною кавою в питанні впливу на здоров’я.
Любителі кавового напою постійно сперечаються, що краще – натуральна кава чи розчинна. Для першої категорії є лише один спосіб, як правильно і смачно заварити каву, а суміш для швидкого приготування вони категорично не визнають. Друга категорія цінує розчинний продукт за дешевизну і зручність, навіть якщо доведеться пожертвувати смаком.
Якщо вас цікавить не тільки смак, а й користь напою, то варто прислухатися до думки лікарів. Ми розібралися, яка кава корисніша – розчинна чи мелена, і де більше цінних мікроелементів.
Кава
У якому вигляді кава найкорисніша
Видання EatingWell проаналізувало кілька наукових публікацій, щоб вирішити, яка кава краща – розчинна чи заварна. Як виявилося, обидва види напою мають свої переваги.
Розчинну каву виготовляють двома способами: високотемпературним (випаровують до появи кристалів) і низькотемпературним (дроблять, заморожують і сублімують під вакуумом).
Загалом за властивостями заварний напій не дуже відрізняється від розчинного. Користь кави будь-якого виду доведена – профілактика хвороб серця, печінки та мозку, поліпшення концентрації, полегшення головного болю. Кавові зерна багаті мікроелементами і вітамінами.
Учені назвали відмінності розчинної кави від натуральної. У такому напої трохи менше антиоксидантів. Також у ньому більше акриламіду, який багато людей вважають канцерогеном. Однак, по-перше, ця речовина є в багатьох інших стравах, наприклад, випічці та смаженій картоплі. По-друге, прямий зв’язок між акриламідом та онкологією не доведено.
Кава в турці на пісочку
Розчинна кава містить менше кофеїну, ніж натуральна. Ось чому їй надають перевагу люди з поганою переносимістю кофеїну або підвищеним тиском. Однак якщо вам важливо добре підбадьоритися, то краще випити напій із мелених зерен.
Також у суперечках про те, що краще, мелена кава чи розчинна, кавомани нерідко згадують про смак. Під час обробки зерна втрачають частину олії, тому кава швидкого приготування здається нам кислішою. Чи смачніший такий напій – кожен вирішує сам.
Таким чином, головними причинами, чому потрібно відмовитися від розчинної кави, є знижений вміст кофеїну та антиоксидантів. Загалом же такий напій не шкідливіший за звичайний. Вчені з Європейського журналу кардіології рекомендують вживати по 2-3 чашки на день (незалежно від способу приготування) для профілактики серцево-судинних хвороб і більшої тривалості життя. Звісно, якщо тільки у вас немає індивідуальної непереносимості кофеїну.
Подія, яка наповнить енергією та яскравими емоціями. 12 квітня у Львові з великим сольним концертом у Будинку офіцерів виступить гурт MAZEPA. Початок події о 19:00.
Організатори обіцяють, що цей вечір стане справжнім святом живої музики та емоцій. Гурт, який стрімко завоював серця українських слухачів своєю щирістю та неповторним звучанням, запрошує на унікальне шоу, повідомили організатори VINIL concert agency.
На концерті прозвучать улюблені хіти, серед яких: «Хто ти така», «Я знаю», «Побудь собою», «Plane Mode», «Я ні» та багато інших пісень, які вже стали культовими для шанувальників MAZEPA. Живе виконання, потужна енергетика та справжні емоції зроблять цей вечір яскравим на емоції і враження.
Гурт MAZEPA з’явився на українській музичній сцені зовсім нещодавно, але вже здобув визнання завдяки філософським і романтичним текстам та неповторному живому звучанню. Їхні виступи – це завжди потік позитивної енергії, що заряджає кожного слухача.
“12 квітня, у будинку офіцерів в центрі Львова, станеться виплеск енергії та драйву! Гурт MAZEPA, який підкорив серця тисяч шанувальників своєю щирістю та живим звучанням, запрошує львівʼян на свій сольний концерт. Готуйтеся до незабутнього вечора разом із MAZEPA!”, – кличуть на подію організатори VINIL concert agency..
VARASH та DOVI – одні з найцікавіших артистів української сцени – випустили спільний сингл “Якщо це не любов”. Це чуттєва історія про втрати, спогади та справжні почуття.
Глибокий текст, мелодійне звучання та характерний стиль кожного з виконавців роблять цей трек особливим. Пісня передає атмосферу нічних роздумів, пошуку відповіді та незгасаючої прихильності між двома людьми.
VARASH відомий своєю здатністю поєднувати глибокий зміст із сучасним саундом, створюючи музику, яка зачіпає слухачів.
DOVI – артист з унікальним вокалом і сильними текстами, що поєднують ліричність і потужну подачу. Їхній тандем у цій пісні звучить гармонійно та доповнює один одного.
“Ми хотіли передати емоції, які переживає кожен, хто хоча б раз відчував біль розлуки. Але водночас ця пісня – про надію”, – коментують виконавці.
Прем’єра супроводжується атмосферним відео, яке ще більше занурює в настрій композиції. Кадри міських вулиць, неонових вогнів та самотніх силуетів додають особливого настрою.
Трускавчани несуть встановлювати прапор на міську раду, 2 квітня 1990 р.
2 квітня, виповнилося 35 років з дня підняття національного прапора в містах Дрогобич та Трускавець. І, якщо Дрогобич щорічно вшановує цю дату вічами, зустрічами з ініціаторами та учасниками цієї важливої історичної події, то Трускавець чомусь в інформаційному полі присутній менше.
Пропонуємо нашим читачам спогад учасника цих подій у Трускавці Богдана Червака, на той час депутата Трускавецької міської ради від демократичного блоку, а тепер Голови ОУН, який він записав спеціально для видання “Джерела Трускавця” ще дев’ять років тому. Далі – пряма мова автора.
Трускавець, 2 квітня 1990 р.
З висоти чверть століття можу впевнено сказати: Трускавець був одним із небагатьох міст України, яке, без перебільшення, сміливо можна назвати авангардом української незалежності у ХХ сторіччі.
Як сприйняв Трускавець Акт 24 серпня 1991 року, яким проголошувалася незалежність України? Очевидно, що з радістю і піднесенням – адже був готовий до цього. Фактично за два роки до цієї події у нашому місті почався процес активного національного відродження. На той час у Трускавці діяли практично усі відомі в Україні так звані неформальні громадські об’єднання, які знаходилися в опозиції до КПСС. Від Товариства «Відродження» – до Народного руху України за перебудову. Їхній авторитет й підтримка людей були беззаперечними. При цьому ніхто і ніколи не приховував головної мети діяльності, як тоді казали «неформалів» – вихід України зі складу СРСР і проголошення самостійності Української держави.
Нагадаю, ще 26 червня 1989 року на площі біля церкви святого Миколая відбувся багатотисячний мітинг-реквієм, присвячений пам’яті жертв сталінізму, на який трускавчани вийшли із синьо-жовтими прапорами і Тризубом. Усі хто виступав – затаврували комуністичну і радянську владу й вимагали волі Україні.
Першим антирежимним осередком у Трускавці стало Товариство «Відродження», яке згодом переросло в міський осередок Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, сьогодні більше відоме за назвою «Просвіта». На засіданнях «Відродження» ухвалювалися рішення про утворення в місті осередків Руху, «Меморіалу», «Зеленого світу», інших організацій, діяльність яких призвела до розвалу Радянського союзу і проголошення незалежності України.
Товариство «Відродження» у Трускавці у складі Віктора Бурлакова, Василя Гаврилюка, Володимира Лаврінка, Володимира Сенкевича, В’ячеслава Умнова, Олеся Яворського, Мирона Бучацького, Богдана Червака і Володимира Іванова було створене ще у 1987 році, коли ще на більшості території України самостійницькі ідеї вважалися серйозною крамолою.
Без сумніву, що історичною подією для Трускавця, яка наблизила мить нашої державності, став день підняття над міською управою національного синьо-жовтого прапора.
Добре пам’ятаю атмосферу, яка панувала тоді в Україні, Львівщині і Трускавці. У березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради тоді ще УРСР. Це були перші вибори, які дали можливість привести до одного з найвищих щаблів влади людей, які не приховували своїх антикомуністичних переконань і прагнули зробити Україну незалежною, передусім від Росії, державою.
Якщо у Верховній Раді таких людей було порівняно мало, то зовсім інша ситуація склалася на Львівщині. Тут тотальну і беззаперечну перемогу на виборах до органів місцевого самоврядування отримали «рухівці», натомість нищівної поразки зазнала партноменклатура.
Трускавець, 2 квітня 1990 р.
Трускавець не був, і не міг бути винятком. Напередодні виборів до Трускавецької міської ради патріотичні організації об’єдналися в «Демократичний блок», який маніфестував програму, що виразно засвідчувала його політичну мету: Трускавець у майбутньому буде містом незалежної Української держави.
«Демократичний блок» на виборах отримав переконливу перемогу. Понад дві третини депутатів стояли не твердих самостійницьких і антикомуністичних позиціях. А тому вже на другий день усім було зрозуміло, що одне з перших рішень, яке ухвалить Трускавецька міська рада, стосуватиметься національних символів, зокрема синьо-жовтого прапора.
Це сьогодні ми сприймаємо цей прапор як щось зрозуміле і об’єктивне. Тоді, підняти синьо-жовтий прапор означало зробити відвертий виклик імперській владі, яка хоч і агонізувала, але мала ще сили для придушення національного руху, особливо в Трускавці, який вважався надійним оплотом режиму через свій статус «загальносоюзного курорту».
Але тоді цей виклик необхідно було зробити, щоб показати, передусім українцям сходу і півдня України, що трускавчани – українці, які не терпітимуть окупаційної влади і під синьо-жовтим прапором змагатимуться за державну самостійність України.
Наскільки пам’ятаю, рішення про встановлення над будівлею Трускавецької міської ради національного прапора було прийнято одноголосно. Принаймні, ніхто не голосував «проти». Правда, представник місцевої прокуратури одразу ж заявив, що це рішення – «незаконне» і буде відмінене. Але на це ніхто не зважав.
Оскільки сесія відбувалася у тодішньому будинку культури «Мир», одразу ж виникло питання, хто нестиме прапор у центр Трускавця і встановить його на вежі. Вирішили, що новообрані депутати прямуватимуть колоною, а встановлять прапор наймолодші на цей час депутати. Таких виявилося двоє: Галина Шиманська і я.
Не забуду миті, коли Віктор Бурлаков передав мені і пані Галині прапор. Нас переповняли різні почуття, але насамперед гордості за трускавчан, що зберігаючи національну честь і гідність, довірили нам підняти на головній будівлі Трускавця синьо-жовтий прапор.
До цього часу не можу зрозуміти, звідки трускачани дізналися про час встановлення прапора. Адже тоді не було Інтернету, мобільних телефонів, а місцеві ЗМІ контролювалися владою. Але коли колона депутатів підійшла до приміщення Трускавецької міської ради, там їх оплесками вітали сотні людей.
Однак, перед тим як встановити на вежі український прапор, потрібно було з неї зняти імперський. Цю місію виконали активісти УГС на чолі з Мироном Матківським. Вони буквально зірвали червоно-синє полотнище і звільнили місце для українського прапора. До речі, син пана Мирона – Богдан Матківський сьогодні депутат Верховної Ради України (зараз Богдан служить у 27 Печерській бригаді вч А3066 НГУ – ред.) .
Прапор було піднято під спів гімну «Ще не вмерла Україна». Люди кричали «Слава Україні!» і плакали. Але це були сльози переможців.
Так Трускавець отримав свій, український прапор, який вже ніхто і ніколи від нього не відбере.
Богдан Червак, Голова ОУН, спеціально для «Джерел Трускавця», 2016 рік.
«Пропоную прецікаву розповідь про найдавніше минуле Кайзервальду і Старого Знесіння. Розповім вам про тутешні давні городища і язичницькі капища, де стояли кам’яні поганські боввани, яким приносилися жертви і про які збереглися писемні відомості. Оповім навіть про місце на Кайзервальді, де колись стояла на кам’яна фігура давньоримської богині Мінерви встановлена там у 1783 році після відвідин Кайзервальду нашим цісарем Францом Йосифом.
І, зрештою: ви гадаєте, що все знаєте про наш Високий Замок, який межує із Кайзервальдом..? Так..? А, чи відомо вам, що було знайдено під час археологічних розкопок 1955-1956 років, коли тривало будівництво телевізійної вежі на Високому Замку..? І, де ці унікальні речі тепер знаходяться?
А, може, ви чудово орієнтуєтеся, де і в якому місці знаходилася та, чи інша, замкова вежа і котра з них досі лежить у землі під оглядовим майданчиком (колишнім “кіпцем” унії любельської)? Припускаю, що для вас не є також секретом, скільки штурмів Високого Замку провів у жовтні 1648 року славетний козацький полковник Максим Кривоніс, щоби здобути цю твердиню, звідки відбувалися атаки і який був перебіг тих боїв?» – все це, і навіть більше, розповість вам, Микола Бандрівський – доктор історичних наук, археолог, автор шести наукових монографій з найдавнішого минулого Західної України.
Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею Львівського палацу мистецтв.
Урочисте відкриття надмогильного пам’ятника Івану Вакарчуку
Вчора, 4 квітня 2025 року, на Личаківському кладовищі у Львові відбулося урочисте відкриття надмогильного пам’ятника Івану Вакарчуку – видатному вченому, ректору Львівського національного університету імені Івана Франка та Міністру освіти і науки України (2007-2010).
У заході взяли участь родина, колеги, представники влади, наукової спільноти та громадськість. Присутні вшанували пам’ять Івана Вакарчука, згадуючи його вагомий внесок у розвиток української науки та освіти.
Урочисте відкриття надмогильного пам’ятника Івану Вакарчуку
«Посади не змінювали його. Він завжди залишався відкритим до людей і до нових ідей. Дякую йому за підтримку студентів, коли він був ректором.
Дякую за те, що коли він став міністром, у в українських дітей зʼявилася можливість вступати у вищі навчальні заклади без корупції. Це, мабуть, перша реальна реформа, яка показала, що в України є майбутнє, бо це реформа з турботою про молодь.
Урочисте відкриття надмогильного пам’ятника Івану Вакарчуку
І ще – величезне дякую йому за сина – Святослава Вакарчука.
Нехай він буде не тільки знаком шани, а й місцем, куди можна прийти з питанням. З болем. З вдячністю. І відчути полегшення. Світла пам’ять непересічній особистості, яка дуже багато доклалася до становлення нашої сучасної Держави», – зазначив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
Урочисте відкриття надмогильного пам’ятника Івану Вакарчуку
Під час заходу його син, Святослав Вакарчук, поділився історією створення цього пам’ятника. Він зізнався, що ідея зробити лаконічний меморіал із символом ψ виникла в нього ще з перших днів після втрати батька.
«Для мене це більше, ніж просто буква. Ще з дитинства я бачив розкидані по кімнаті батькові формули. Я не знав, що вони означають, але зорово запам’ятав їх, і цей образ залишився зі мною до сьогодні. У грецькій традиції літера ψ символізує душу. Як і квантова механіка, так і душа – незбагненні. Тому цей знак тут надзвичайно важливий і символічний», – розповів Святослав Вакарчук.
Також він висловив вдячність скульптору Василю Одрехівському, який зумів втілити цю ідею в життя.
Урочисте відкриття надмогильного пам’ятника Івану Вакарчуку
«Мені хотілося, щоб цей символ скромності, але водночас фундаментальності, гармонії, але незбагненності, завжди нагадував про мого тата. Бо таким він і був – фундаментальним, але простим, гармонійним, незбагненним, таким, що дуже любив життя і людей», – зазначив він.
Пам’ятник встановили на полі поховань №4 Личаківського кладовища.
Довідково:
Професор Вакарчук був реформатором вищої освіти, ініціатором зовнішнього незалежного оцінювання та низки освітніх програм. Його наукова та громадська діяльність зробила значний вплив на розвиток академічної спільноти в Україні.
Львів – це більше, ніж туристичний центр. Місто пропонує цікаві можливості професійного розвитку. Розповідаємо про популярні спеціальності та рівні доходів
Львів давно закріпив за собою статус одного з головних туристичних центрів України. Тисячі людей приїжджають сюди щомісяця, щоб подивитися на старовинну архітектуру, відвідати культурні заходи та насолодитися неймовірною атмосферою міста. Проте, це місто – не лише про прогулянки та відпочинок. Сьогодні у Львові пропонуються численні можливості для професійного зростання та побудови власного бізнесу. При цьому, для комфортного життя не обов’язково щодня працювати в офісі, адже на сайті Jooble публікується робота віддалено.
Чому все більше людей обирають Львів для життя та кар’єрного розвитку?
Популярність Львова як напрямку для переїзду обумовлена високою якістю життя. Місто має зручну інфраструктуру – кафе, ресторани, парки, коворкінги, спортзали, торгові центри та розвинену транспортну мережу. Тут надзвичайно розвинений культурний та освітній сектори, туристи та місцеві жителі можуть відвідувати театри, музеї, бібліотеки, конференції та навчальні курси. А львівські університети стабільно посідають перші місця у рейтингах українських вишів.
Іншими перевагами міста є:
Активна розбудова – у 2023 році Львівська область увійшла у список лідерів за кількістю проєктів новобудов, тут побудували близько 240 нових ЖК. Завдяки цьому тут простіше знайти житло з гарними умовами, ніж в інших містах.
Більше можливостей працевлаштування – місто приваблює підприємців та компанії завдяки сприятливим умовам розвитку бізнесу. За останній місяць тільки на сайті агрегаторі вакансій Jooble тут було розміщено близько 1,5 тис. оголошень.
Вищий рівень безпеки – Львівщина вважається відносно безпечним регіоном. В умовах повномасштабного вторгнення сюди переїхало понад 245 тис. людей.
Насичене життя – у Львові ніколи не буде нудно, адже тут постійно проходять концерти, фестивалі, ярмарки та гучні святкування різних подій.
До того ж місто має зручне географічне розташування, знаходячись за декілька годин їзди від таких країн як Польща, Чехія, Угорщина, Австрія та Словаччина. Це розширює можливості для туризму та професійного розвитку.
Робота у Львові: які спеціалісти мають найбільший попит?
На ринку праці Львова наразі відкрито більше, ніж 6 тисяч вакансій із середніми зарплатами 20000-25000 гривень. Нижче ми детальніше розповімо про популярні напрямки діяльності та спеціалістів, яких найбільше шукають роботодавці.
IT-сфера
Львів активно розвивається як технологічний хаб, кожного місяця тут відкриваються нові стартапи та IT-компанії. Наразі тут активно шукають розробників (Front-end, Back-end та Full Stack), аналітиків, тестувальників, системних адміністраторів та спеціалістів служби підтримки. Рівень заробітних плат залежить напряму від досвіду фахівців, він може складати від 20000 до 150000 гривень.
Транспорт та логістика
Місто є одним з найголовніших транспортних вузлів в Україні, тому тут завжди можна вибрати вакансію водія, експедитора, логіста, кур’єра та автомеханіка. Зокрема потрібні водії автобусів, вантажівок для здійснення міжнародних перевезень. Для просування своїх послуг, транспортні компанії також шукають менеджерів з продажу. Середні зарплати у цій сфері знаходяться на рівні 35000-40000 гривень.
Сфера обслуговування
Готелі, ресторани, кав’ярні та бари є невіддільною частиною туристичної інфраструктури міста. Заклади харчування пропонують вакансії офіціантів, барист, кухарів, кондитерів та адміністраторів залів. На роботу до готелів запрошуються адміністратори рецепції, покоївки, консьєржі та охоронці. На місяць працівники можуть заробляти від 20000 до 35000 гривень.
Робочі спеціальності
Мобілізація чоловіків, релокація промислових підприємств та постійна поява нових бізнесів створюють нагальну потребу у робочих спеціальностях. Зараз бізнеси активно набирають персонал на позиції різноробочого, вантажника, оператора виробничої лінії, пакувальника, комплектувальника та швачки. Середні рівні зарплат у вакансіях складають 20000-30000 гривень.
Дистанційна робота у Львові: ким можна працювати онлайн?
Якщо ви бажаєте приділяти більше часу особистому життю, родині та своїм хобі, рекомендуємо розглянути можливості дистанційної роботи від перевірених компаній https://ua.jooble.org/company. На львівському ринку праці зараз мають попит такі спеціалісти:
Менеджери з продажу – шукають потенційних клієнтів, ведуть перемовини з ними та продають послуги або продукти компанії. Можуть заробляти від 20000 до 70000 гривень.
SMM-менеджери – розробляють стратегії просування брендів, створюють цікавий контент та реклами у соцмережах. Отримують від 15000 до 50000 гривень.
Клієнт-менеджери – відповідають за взаємодію з клієнтами, обслуговують їх на всіх етапах співпраці, допомагають вирішити проблемні питання та задовольнити інші потреби. Спеціалістам пропонують в середньому 25000-40000 гривень.
Дизайнери – залежно від напрямку діяльності, можуть створювати логотипи, рекламні матеріали, оформлення сайтів, ілюстрації, макети та інше. На місяць заробляють від 30000 до 50000 гривень.
Спеціалісти технічної підтримки – допомагають користувачам у вирішенні технічних проблем, пов’язаних з програмним забезпеченням, сервісами або послугами компанії. У середньому заробляють 25000-40000 гривень на місяць.
Перераховані професії мають відносно низький поріг входження, тому пройшовши навчання, можна знайти першу роботу за декілька місяців.
Уявіть собі тихий куточок Львова, де бруківка Личаківського цвинтаря переходить у меморіал, овіяний історією двох світових воєн. Пагорб Слави – це не просто поховання,...
