Сьогодні нашим читачам пропонуємо переглянути унікальні світлини Приватного жіночого ліцею Вікторії Недзялковської у Львові — навчального закладу, що діяв вкінці ХІХ – на початку ХХ століття. На фото бачимо будівлю ліцею, його їдальню, каплицю, навчальні класи та гімнастичну залу.
Приватний жіночий ліцей Вікторії Недзялковської у Львові, фото 1910-хКаплиця в жіночому ліцеї Вікторії Недзялковської у Львові, фото 1910-х.
Вікторія Недзялковська, народжена 1851 року у Варшаві, була однією з найвідоміших педагогинь свого часу. Після здобуття освіти вона переїхала до Львова, де в 1876 році разом із сестрою Клементіною заснувала жіночий навчальний заклад. Він швидко зростав і зрештою отримав власний будинок на вулиці Коперника. У ньому дівчата не лише здобували знання, а й розвивали духовність та фізичну культуру.
Їдальня в жіночому ліцеї Вікторії Недзялковської у Львові, фото 1910-х.Гімнастична зала в жіночому ліцеї Вікторії Недзялковської у Львові, фото 1910-х
Вікторія Недзялковська викладала польську літературу, керувала навчальним закладом і брала активну участь у культурно-освітніх товариствах. Померла у 1914 році, й була похована у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі.
Ці світлини — цінне свідчення історії жіночої освіти у Львові та праці Вікторії Недзялковської.
Амбітний проєкт, що стартував у жовтні 2025 року, об’єднав молодь навколо ідеї збереження та популяризації українських фототрадицій. За час реалізації було проведено 10 насичених майстер-класів, під час яких усі учасники успішно опанували 2 класичні техніки альтернативного друку: ціанотипію та Van Dyke Brown. Результатом навчання стало створення близько сотні (100) унікальних світлин, які вперше будуть представлені наживо у просторі музею.
Проєкт “Юнацька школа аналогової та альтернативної фотографії” є важливою частиною реалізації титулу “Львів — Молодіжна столиця Європи 2025”, впроваджуючись у межах грантової програми «Твори рух» Молодіжного фонду Львова. Його реалізація відбувається у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу Мистецтв. Ключова мета ініціативи — не лише розвиток творчих навичок молоді, а й використання мистецтва як потужного інструменту психологічної підтримки та відновлення. Програма підтримується ЮНІСЕФ та Федеральним міністерством економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW.
Оглянути експозицію унікальних робіт, створених у техніках ціанотипії та Van Dyke Brown, можна буде до Нового року за графіком роботи музею. Проєкт підкреслює важливість збереження національних фототрадицій та демонструє мистецтво як інструмент соціального відновлення в рамках ініціативи «Львів — Молодіжна столиця Європи 2025».
В п’ятницю, 5 грудня 2025 року, о 19:00 у Концерт-холі «Malevich Night Club» (м. Львів, проспект В’ячеслава Чорновола, 2) відбудеться святковий концерт «Найкраще» народного артиста України Віктора Павліка з нагоди його 60-річчя.
Цей концерт є кульмінацією понад 40 років творчого шляху артиста на сцені, що охоплює пісні з трьох десятиліть — 80-х, 90-х та 2000-х років. У програмі прозвучать всі культові хіти, серед яких «Ні обіцянок, ні пробачень», «Шикидим», «Білі черемхи», «Ти подобаєшся мені», «Яна», «Афіни, Київ і Стамбул», а також інші пісні, які стали саундтреками до весіль, освідчень та важливих подій у житті мільйонів українців. Глядачі гарантовано отримають найсильніші емоції та можливість співати разом із легендою всі пісні — від найпершої до фінальної.
Віктор Павлік — Народний артист України, жива легененда української музики, родом із Теребовлі. Його творчість — це не просто історія хітів, а історія української культури та шоу-бізнесу, від часів гурту «Анни-Марії» з його довгим кучерявим волоссям, через період «Території А» у стильній шкіряній куртці, до знакових концертів у класичному костюмі. Сьогодні Віктор Павлік, незмінно з гітарою у руках, продовжує надихати українців, демонструючи щиру відданість своїй справі та народу у найважчий час.
Організатори туру «Найкраще» гарантують, що цей вечір стане винятковим, заявивши: «За емоціями — вибуховий і грандіозний, за наповненням — довершений і надзвичайний! Це буде винятковий концерт-подарунок від Віктора Павліка кожному глядачу! У свій ювілейний рік, напередодні 60-річчя, Віктор Павлік підготував виняткову концертну програму, поєднавши все найкраще, що співав для нас за понад 40 років на сцені».
Концерт, який триватиме близько двох годин, є частиною великого ювілейного туру артиста по країні, що підкреслює його незмінну важливість та всенародну любов. Це унікальна можливість зустрітися з легендою та відчути магію бездоганного живого виконання.
Кава давно стала невід’ємною частиною багатьох світових культур. Залежно від країни, змінюється як спосіб її приготування, так і те, як і з чим саме люди п’ють цей улюблений напій.
Сьогодні наші партнери Торгова Марка Кава Старого Львова розкривають секрет: в якій країні п’ють каву з сіллю та навіщо це роблять. Розглянемо традиції, користь для здоров’я та рецепти, які можна легко повторити вдома.
Кава з сіллю: користь та давні традиції
Всупереч поширеній хибній думці, солоний напій матиме не просто солоні нотки, а отримає м’який та більш виразний смак. Секрет криється у властивостях солі.
Як сіль покращує каву:
Пом’якшує воду: це робить напій ніжнішим.
Нейтралізує гіркоту: сіль спрацьовує як природний балансир, схожий на цукор, але без зайвих калорій. Вона збалансовує кислинку і прибирає надмірну гіркоту.
Посилює аромат: завдяки іонам натрію, кава матиме насиченіший, запаморочливий запах.
Ті, хто не любить гіркоту, але й не хоче додавати цукор, можуть скористатися цим лайфхаком. Сіль діє подібним чином, але дозволяє не виходити за добову норму калорій.
кава
Традиції та користь для здоров’я
Є й інші причини, для чого п’ють каву з сіллю, особливо в жарких регіонах.
Відновлення балансу: У спекотних країнах, де люди часто пітніють, додавання солі допомагає відновити сольовий баланс організму, що є життєво важливим для підтримки здоров’я.
Турецька традиція: У Туреччині існує цікавий звичай, пов’язаний із цим напоєм. Дівчина може подати нареченому дуже солону каву, щоб делікатно показати, що він їй не подобається. Це витончений спосіб відмовити у симпатії, не сказавши жодного слова.
Рецепти кави з сіллю: як приготувати вдома
Перш ніж почати, варто зазначити: для цих рецептів кава має бути дуже дрібного помелу. Інакше спеції не дадуть бажаної ефективності. Також пам’ятайте, що розчинна кава з сіллю — це варіант на рідкісного поціновувача; традиційно для цього напою беруть якісні зерна.
Кава
1. Кава з сіллю – класичний рецепт
Цей варіант вважається базовим, з нього варто починати знайомство з солоною кавою.
Інгредієнти:
150-180 мілілітрів води;
1,5 чайної ложки меленої кави (дрібний помел);
Дрібка солі;
Цукор (за бажанням, за смаком).
Приготування:
Засипте у джезву (турку) каву, сіль та цукор.
Залийте водою і грійте на невеликому вогні.
Коли кавова пінка почне підніматися, зніміть джезву з вогню, щоб пінка осіла.
Повторіть підігрівання.
Перелийте напій у чашку та насолоджуйтеся!
Варіант з молоком: Зменште кількість води до 100 мл, а різницю покрийте молоком. Окремо підігрійте молоко, збийте до пінки (якщо бажаєте) і додайте його у вже готовий кавовий напій.
Кава
2. Кава з сіллю та перцем
Це дуже незвичайний варіант для гурманів, який додасть пікантності та збагатить аромат.
Інгредієнти:
150-180 мілілітрів фільтрованої води;
1 чайна ложка меленої кави;
Дрібка солі;
Дрібка перцю (свіжомеленого).
Приготування:
Пересипте у джезву спеції, каву та залийте водою.
Нагрівайте на плиті до появи ароматної пінки.
Зніміть з вогню на 1-2 хвилини, щоб пінка осіла, і поверніть нагрівання.
Коли напій знову почне закипати, одразу переливайте його у чашку.
Навіщо перець? Він додає пряної гостроти та легкого тепла. Найкраще підійде чорний або кайєнський перець, причому він обов’язково має бути свіжомеленим, щоб максимально розкрити смак та аромат.
Цікавий факт: У деяких азійських країнах до кави разом із перцем додають гвоздику та кардамон. За смаком такий напій віддалено нагадує пряний чай масала.
6 та 7 грудня у Львівському Театрі Лесі Українки (вул. Городоцька, 36)відбудеться прем’єра вистави «Божественна комедія» драматургині Ніни Захоженко у постановці лауреата премії імені Леся Курбаса Дмитра Захоженка.
«Божественна комедія» — це театральне дійство, що проводить глядачів шляхом митця, який стикається з викликами української реальності у різні періоди історії.
Фото Христини Куч з репетиції вистави «Божественна комедія»
В основі сюжету — «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі, різдвяні ритуали, документальні матеріали «арештованої коляди» 1972 року та свідчення сучасних українських митців, які пережили окупацію. Головний персонаж — Данте — постає як колективний образ українського митця, що проходить справжнє пекло, аби знайти свій рай у жорстокій і похмурій дійсності.
«Ми піднімаємо протоколи допитів 1972 року і бачимо, що коло насильства не розімкнулося. Сьогоднішні допити, які проводять росіяни, ідентичні тодішнім — ті самі тортури, ті самі підходи, та сама ненависть. Ніна (Захоженко) зараз проводить інтерв’ю з українськими сучасними митцями, які пережили російську окупацію та допити, і перегуки радянською реальністю просто вражають — і методами, і формою», — коментує режисер вистави Дмитро Захоженко.
Попри це у виставі звучать живі історії сучасних митців, що перегукуються з досвідом їх попередників. Від глядачів не приховують кумедних, часом, дуже незручних ситуацій, які демонструють митців не як ідеалізованих постатей, а як звичайних людей, що у всі часи переживали різні досвіди.
Над музичною драматургією працює українська співачка, акторка та композиторка Мар’яна Садовська, яка використовує у своїй роботі народні пісні з сіл Донеччини, Луганщини, Харківської та інших областей. Співачка самотужки збирала та досліджувала автентичний український спів у різних регіонах України, звучання якого на сцені наживо відтворюватимуть актори та акторки вистави.
Також музику до «Божественної комедії» створює львівський композитор та саунддизайнер Володимир Помірко, який також писав музику для таких вистав Дмитра Захоженка, як: «Філоктет. Античний рейв», «Top Girls», «146 зірок, видимих неозброєним оком» та інших.
Фото Христини Куч з репетиції вистави «Божественна комедія»
Сценографом та художником з костюмів став харківський митець Костянтин Зоркін, переможець Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА» у 2024 році у номінації «За найкращу сценографію» у виставі «Жираф Монс». Це унікальна премʼєра у театрі Лесі, яка поєднує у собі психологічний театр, документалістику, а також роботу акторів з ляльками різного розміру, фактури та матеріалу. Зокрема, частиною сценографії став його проєкт «Захисний шар», який виставлявся у багатьох містах України та за кордоном. Завдяки використанню ляльок та інших ігрових об’єктів, актори швидко змінюють настрій сцен та навіть їх масштабування.
«Я використовую театр ляльок як мову. Об’єкт в руках змушує акторів інакше поводитись. Мені подобається працювати зі справжніми матеріалами, а не бутафорією. Наприклад, дерево, метал. Я розумію, що, можливо, акторам важко працювати з такими об’єктами, але саме через фізичну дію, через проекцію себе на предмет, стається щось справді ритуальне, правдиве», — коментує сценограф вистави Костянтин Зоркін
«Божественна комедія» — це вистава про українських митців, що будують культуру в умовах постійного виживання. Ми запрошуємо глядачів та глядачок пройти цей шлях разом і віднайти власне світло у темряві.
Вистава «Божественна комедія» відбуватиметься на великій сцені Львівського Театру Лесі Українки.
Фото Христини Куч з репетиції вистави «Божественна комедія»
Квитки на покази вистави 6 та 7 грудня можна придбати за посиланням.
Вистава створена спільно з ГО Мистецька майстерня «Драбина» в рамках проєкту «На світанку світу» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Вистава представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Фестиваль патріотичної пісні "За Україну, за її волю, за Перемогу!"
26 листопада на сцені Львівського палацу мистецтв відбувся фінальний ІІІ-й тур традиційного Фестивалю патріотичної пісні “За Україну, за її волю, за Перемогу!”. У вирішальному етапі конкурсу взяли участь 37 виконавців із різних територіальних громад Львівщини. За рішенням професійного журі, головну нагороду — Гран-прі Фестивалю — здобула Анастасія Сердюк із Кам’янка-Бузької територіальної громади.
Ця перемога надала Кам’янка-Бузькій ТГ право приймати урочистий Гала-концерт 21 грудня.
Фестиваль патріотичної пісні “За Україну, за її волю, за Перемогу!”
Організатори, зокрема Орест Кавецький та Христина Кавецька, висловили подяку усім учасникам за їхній талант та внесок у культурний опір.
Фестиваль патріотичної пісні “За Україну, за її волю, за Перемогу!”
Сила партнерства
Велика подяка була висловлена Генеральному спонсору заходу — компанії “Карпатські мінеральні води”, чия підтримка дозволила провести конкурс на високому рівні.
Співорганізаторами Фестивалю виступили:
Золочівська районна рада Львівської області
Благодійний фонд “KAVA”
Культурно-мистецький центр “Львівський Палац мистецтв”
Департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської ОВА.
Фестиваль патріотичної пісні “За Україну, за її волю, за Перемогу!”
Склад професійного журі
Виступи 37 конкурсантів оцінювало високопрофесійне журі, що об’єднало представників академічного, театрального та звукорежисерського мистецтва, а також волонтерського руху:
Стефанко Ілля Васильович (викладач Львівського музичного коледжу).
Кириченко Оксана Іванівна (викладач академічного вокалу Львівської музичної школа № 2).
Кожушко Іван Іванович (режисер та засновник концепції “Театр Мюзиклу” у Львові).
Чабан Андрій (звукорежисер Львівської національної філармонії).
Романчук Анна-Марія (активна волонтерка та лідерка соціальних проєктів).
Фестиваль патріотичної пісні “За Україну, за її волю, за Перемогу!”
Переможці та лауреати конкурсу 2025
За рішенням журі, переможцями та лауреатами Фестивалю патріотичної пісні “За Україну, за її волю, за Перемогу!” стали:
Гран-прі Фестивалю:
Анастасія Сердюк (Кам’янка-Бузька ТГ).
Лауреати у номінації “Сольні виконавці”:
Сергій Клєпчаров (Новояричівська ТГ).
Володимир Кравчук (Красненська ТГ).
Максим Куць (Лопатинська ТГ).
Діана Гавришків (Золочівська ТГ).
Лауреати у номінації “Дуети та тріо”:
Вокальне тріо “Відлуння” (Буська ТГ).
Колектив “Мальфа Полтва” (Красненська ТГ).
Дует А.Ковтало і В.Антонишин (Красненська ТГ).
Фестиваль патріотичної пісні “За Україну, за її волю, за Перемогу!”
Лауреати у номінації “Вокальні та вокально-інструментальні ансамблі”:
“Намисто” (Підкамінська ТГ).
“ФрендзЛі” (Новояричівська ТГ).
“Співуча Доля” (Заболотцівська ТГ).
“Галицькі барви” (Золочівська ТГ).
“Січ” (Золочівська ТГ).
“Живі струни” (Заболотцівська ТГ).
Організатори запрошують усіх переможців та призерів, а також їхніх вболівальників, на урочистий Гала-концерт та церемонію нагородження, який відбудеться 21 грудня у місті Кам’янка-Бузька. Саме там лауреати отримають свої здобуті призи та зможуть ще раз продемонструвати свій талант.
Панорама Львова Абрагама Гоґенберґа/Ауреліо Пассаротті, 1617-1618
Львів’яни давнини знали, що Високий Замок є не лише їхнім захисником, а деколи може стати величезною проблемою для Львова. Бували часи, коли містяни з тривогою і гнівом дивилися на замкові мури, як, наприклад 1590 року.
На той час бургграфом замку впродовж ряду років був шляхтич Ян Білоскурський, чоловік солідний і поважний. Доля подарувала йому чотирьох синів, які на старість добряче отруїли йому життя. Сам зайнятий обов’язками свого урядування, виховання синів доручив дружині. Та, як це часто-густо буває, керуючись надмірною материнською любов’ю, від молодих років потурала усім їхнім вибрикам і приховувала це від батька. Скромних прибутків бургграфа з замку і з малої спадкової частки в Домажирі заледве вистачало на найнагальніші потреби великої родини, яка часто мусила боротися і з нуждою.
Молоді Білоскурські, особливо два найстарші – Войцех і Миколай, дійшовши зрілого віку, замість чесної праці і допомоги батькові, пустилися на манівці, опускаючись усе нижче й нижче, стаючи пострахом львівських передмість. Авантюрам, нападам, бійкам не було кінця. Майже щоночі брати вирушали із замку на розбої і пограбування, після чого зі здобиччю поверталися назад і ховали її у замкових закутках. Передмістяни, постійно відчуваючи неспокій, зазнавали великої шкоди, злочинці ж залишалися безкарними.
Місто довго було проти цього безпорадне. На гарячому зловити грабіжників не вдавалося, а за замкові мури міська юрисдикція не поширювалася. Численні скарги бургграфові на його синів залишалися безрезультатними. Старий просто не йняв їм віри, а за ним і сам королівський староста, що ще більше заохочувало зухвалих братів.
Цю справу 1590 року порушили на сеймику шляхти у Судовій Вишні посли міста Павел Єльонек і Станіслав Ґонсьорек. Особливо Єльонек у гострих словах затаврував злочини братів і домагався, аби престарілого і недолугого бургграфа усунули з посади, а замок, який перетворився на злочинне гніздо, віддали в управління комусь іншому.
Франциск Ковалишин. Високий замок у Львові.
Войцех і Миколай Білоскурські, присутні на сеймику, слушні вимоги Єльонка визнали за наклеп і вирішили помститися обом райцям. З цією метою на райців, які поверталися до міста, зробили засідку в лісі при бартатовській корчмі, вихопили їх зі саней, зневажили і сильно побили киями, потім затягнули обох до лісу, погрожуючи передовсім Єльонкові смертю. На прохання Ґонсьорка на мить утрималися від свого наміру. На щастя, власне у цей час над’їхали інші подорожні, які, почувши волання про порятунок, поспішили на допомогу і обох напівживих райців визволили з рук негідників.
Рада міста енергійно виступила на захист покривджених. Посипалися скарги до короля Сигізмунда III, який одразу доручив старості провести суворе слідство. Завдяки цьому справедливість запанувала. Обидва Білоскурські, звинувачені у розбої на публічній дорозі, були оскаржені в суді, а коли вони туди не з’явилися, їх заочно засудили на кару смерті. Однак, аніж вирок мав бути здійснений, долею випадку обоє марно загинули десь у бійках у корчмах і шинках. Львівські передмістя зітхнули з полегшенням, утім старий бургграф не пережив такого удару долі. Коли замок остаточно занепав у першій половині XVIII століття, ще довго львів’яни, наслухані легенд про начебто заховані тут бандитами Білоскурськими скарби, марно намагалися їх знайти у зруйнованих підземеллях…
Високий Замок ще неодноразово дошкуляв львів’янам. Серед королівських комендантів міста траплялися особи, які не лише ігнорували інтереси міста, а й прямо порушували закон. 1660 року місто скаржилося на коменданта Високого Замку Давида Лінденрота, котрий занедбуючи свої посадові обов’язки, неодноразово висилав підлеглих йому вояків відбирати у львів’ян продукти або ж збирати незаконно накладені податки. Кілька разів солдати з Високого Замку навіть викрадали людей, після чого вимагали у родичів викуп за їхнє звільнення.
Такими ж порушеннями в той самий час відзначався комендант королівського арсеналу Войцех Радванський, який навіть особисто брав участь у нападах на передмістян. Награбовані під час нападів речі комендант ховав у довіреному йому королівському арсеналі.
1693 року львівські містяни в колективній скарзі до ґродського суду вимагали покарати драгунів міського гарнізону та їхнього коменданта полковника Раппа. Зокрема пекар Ян Ґавловський скаржився на те, що драгуни обкрадали його крамницю вже двічі, а купець Станіслав Дахновський навіть тричі ставав жертвою військових злодіїв. Як виявилося згодом, полковник Рапп не лише не намагався утримати своїх підлеглих від злодійства, а й сам відкрито закликав їх самостійно здобувати собі харчі.
У середині 1670-х років місто постійно скаржилося на військового коменданта Еліяша Лонцького, до речі, героя оборони Львова від турків 1672 року. Згідно із королівським наказом, Львів мав йому платити 50 злотих на тиждень, утім цих грошей комендантові виявилося замало, тож за його наказом вояки міського гарнізону вдавалися до численних зловживань. На львів’ян накладали додаткові побори, а тих, хто насмілювався виступати проти, неодноразово били. 1676 року Львів зрештою добився, аби король усунув Лонцького з посади. Новим комендантом став Самуель Хшановський, який щотижнево отримував від міста 40 злотих, утім новий очільник міського гарнізону виявився не набагато кращий за попередника. Невдовзі знову почалися вимагання, за наказом Хшановського його вояки хапали купців та заможніших містян, які змушені були викуповуватись із військового полону. На нового коменданта знову посипалися скарги до короля…
Високий замок у Львові кінця ХVІІ ст.
Зі середини XVII століття фактично відбувається занепад Високого Замку як фортеці. Доказом цього є опис в інвентарі, складеному королівським секретарем і писарем коронної скарбниці Станіславом Ґлоґовським в лютому 1645 року по смерті старости Станіслава Мнішка та його наступника і племінника Андрія Мнішка.
Ґлоґовський застав у замку, окрім добрих дверей у брамах, все інше у стані великої занедбаності. Стверджував, що башта при першій брамі пригородковій без даху, «сильно розпалася і потребує порятунку». У другій брамі другий поверх і кріплення даху повністю обвалилися, а сходи прогнили. У великому подвір’ї, в наріжнику з боку міста мури дали тріщину і «потребують великого ремонту». Ґанки вздовж бійниць частково прогнили. Мешкальний будинок занедбаний. Проїзні сіни зруйновані, не замкнені. Горішні кімнати і каплиця знищені, без дверей, вікон і печей. Тиньк повідпадав у багатьох місцях. Підлоги прогнили, стелі валяться. Ґонтовий дах над будівлею частково облетів. Шляхетська вежа без накриття, її двері і стелі пошкоджені, а до поверхів можна дістатися лише драбиною. Від заваленої студні заледве залишився слід. Про будиночки бургграфа та інші немає згадки.
Увесь запас зброї становив лише п’ять бронзових гармат, серед них три «старосвітські», без коліс, які стоять тут від XV століття, далі так звані «органки» з трьома бронзовими трубами, вісім гаківниць, одна ціла бочка пороху, а в другій трохи і 70 куль. Запасів провіанту не було жодних.
Положення замку Ґлоґовський окреслив «на горі високій, названій Бідель, над самим містом Його Королівської Величності Львовом». Назва Бідель, яка окрім цього опису майже ніде не трапляється, могла походити від назви Будельниця чи Будильниця, що скоріш за все пов’язана зі сторожею, яка у разі небезпеки будила місто.
Митрополит Андрей Шептицький в авто в оточенні семінаристів, 30-ті рр.
У неділю, 30 листопада 2025 року, о 12:00 у Музеї Митрополита Андрея Шептицького за адресою м. Львів, вул. Максима Кривоноса, 1 відбудеться урочисте відкриття нової експозиції, присвяченої 160-річчю від дня народження Митрополита Андрея Шептицького.
Подія стане кульмінацією святкувань 160-ї річниці від дня народження Митрополита Андрея Шептицького. В рамках урочистостей, які розпочнуться о 10:00, Глава Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) Блаженніший Святослав очолить Божественну Літургію. Нова експозиція, що відкривається об 12:00, має на меті всебічно представити та зберегти духовну спадщину цього великого пастиря, мецената і національного провідника, якого часто називають «Мойсеєм» українського народу.
Олекса Новаківський. Митрополит Андрей Шептицький
Митрополит Андрей Шептицький (Роман Марія Олександр Шептицький) (1865–1944) – визначна постать в історії України та Церкви. Він очолював УГКЦ протягом 44 років (з 1901 до 1944 року), ставши найбільшим жертводавцем української культури свого часу. Він заснував Національний музей у Львові, сприяв розвитку мистецтва, освіти та науки, ініціював створення понад 1000 культурно-освітніх установ. Під час двох світових воєн та окупаційних режимів Митрополит Андрей відігравав роль захисника українського народу, зокрема, організувавши порятунок понад 150 євреїв під час Голокосту, за що йому посмертно присуджено звання Праведника народів світу. Його життя – це приклад глибокої віри, любові та жертовності.
Відкриття нової експозиції в Музеї Митрополита Андрея Шептицького відбудеться одноразово 30 листопада 2025 року о 12:00. Саму ж нову експозицію можна буде оглянути щодня (окрім днів, встановлених адміністрацією) згідно з графіком роботи музею, починаючи з 1 грудня.
Відома українська психологиня Наталія Холоденко стала амбасадоркою проєкту Recovery Camp
У Львові відбувся черговий Recovery Camp — шестиденна програма психоемоційної підтримки для дітей та матерів із прифронтових територій, які постраждали від війни та продовжують жити у складних умовах. Це вже 93-тій за рахунком такий табір за понад трирічну діяльність проєкту Recovery Camp. Амбасадоркою проєкту стала відома українська психологиня Наталія Холоденко, яка приїхала до Львова – щоб попрацювати як з учасниками проєкту, так і з командою Recovery Camp.
Відома українська психологиня Наталія Холоденко стала амбасадоркою проєкту Recovery Camp
У листопадовому таборі, який проходив у відпочинковому комплексі «Отаман», взяли участь 75 осіб – 47 дітей та 28 матерів. Це родини із Харківської, Запорізької, Донецької, Сумської, Дніпропетровської та Херсонської областей. Особливу увагу було приділено мамам дітей-учасників. Окрім постійного спілкування з ними, Наталія Холоденко провела низку спеціальних зустрічей, спрямованих на зниження стресу, відновлення особистих внутрішніх ресурсів та формування простору довіри й безпеки. Також у програмі Recovery Camp був «День дива» для дітей від знаної психологині – тепла й радісна подія, покликана повернути їм відчуття свята та легкості. Юні учасники та учасниці взяли участь у різноманітних творчих активностях, іграх та майстер-класі з розпису пряників — символів домашнього затишку, турботи та тепла.
Відома українська психологиня Наталія Холоденко стала амбасадоркою проєкту Recovery Camp
«Війна забрала у цих дітей так багато, – ділиться психологиня Наталія Холоденко. – Вони чують звуки, які не повинні чути, знають слова, які не повинні знати, несуть досвід, що важкий навіть для дорослих. Вони дорослі не за віком. Вміють не плакати, коли страшно. Вміють підтримувати дорослих, навіть коли самі потребують підтримки. Саме тому нам, дорослим, важливо пам’ятати: наше головне завдання — повертати дітям легкість і безтурботність, створювати простір, де можна сміятися, гратися й просто бути собою. Ми не можемо змінити їхній досвід, але можемо дарувати моменти, коли дитинство повертається. Хоча б на коротку мить. І саме в цьому наша спільна місія».
Відома українська психологиня Наталія Холоденко стала амбасадоркою проєкту Recovery Camp
Також відбулася зустріч Наталії Холоденко і з командою Recovery Camp – задля підтримки фахівців, які щодня працюють із травмою, та почути їхній досвід і виклики. Основною темою обговорення стало відновлення власного ресурсу, а також базові методи підтримки учасників табору: де пролягає межа професійної відповідальності, як зберігати баланс і не нашкодити собі, допомагаючи іншим.
Відома українська психологиня Наталія Холоденко стала амбасадоркою проєкту Recovery Camp
За словами засновниці та координаторки проєкту Recovery Camp Христини Дудашвілі, підтримка Наталії Холоденко не лише піднімає Recovery Camp на новий рівень, а й допомагає команді знаходити власний ресурс для ще ефективнішої реалізації програми. «Я вдячна Наталі Холоденко за те, що вона допомогла привернути увагу великої кількості людей до проєкту Recovery Camp, – додає Христина Дудашвілі. – Я б дуже хотіла, щоб завдяки цьому ми знайшли нових партнерів, які можуть підтримати нас. Ще надзвичайно велика кількість дітей і матерів на прифронтових територіях чекають на дзвінок: «Запрошуємо вас у Recovery Camp». Ефективність наших таборів – підтверджена науково, ми завжди відкриті до співпраці».
Відома українська психологиня Наталія Холоденко стала амбасадоркою проєкту Recovery Camp
Завершився черговий Recovery Camp виступом капели бандуристів «Дзвінга». Для присутніх стало великими сюрпризом те, що Наталія Холоденко приєдналася до колективу на сцені – й заграла на бандурі та заспівала.
Проєкт Recovery Camp реалізує благодійна організація «Щире серце». Ефективність програми була підтверджена науковими дослідженнями, опублікованими у провідних міжнародних професійних журналах «JAMA» та «Cosmos».
На Львівщині почав роботу Центр координації клінічних та доклінічних досліджень
На Львівщині офіційно розпочав роботу Центр координації клінічних та доклінічних досліджень, створений на базі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (ЛНМУ). Цей стратегічний крок є частиною зусиль Міністерства охорони здоров’я та обласної влади, спрямованих на прискорення доступу українських пацієнтів до інноваційного лікування та інтеграції вітчизняної медичної науки у світовий простір.
Про відкриття Центру повідомили під час масштабного Форуму «Клінічні та доклінічні дослідження в умовах війни», який 28 листопада об’єднав у Львові експертів із України та міжнародних партнерів.
На Львівщині почав роботу Центр координації клінічних та доклінічних досліджень
Новий рівень прозорості та швидкості для клінічних досліджень
«Центр координуватиме клінічні випробування: від взаємодії між кафедрами й лікарнями до роботи зі спонсорами, фармкомпаніями та міжнародними дослідницькими організаціями. Це дозволить запускати проєкти швидше, працювати прозоріше та підвищувати якість кожного етапу клінічних досліджень», — йдеться у повідомленні.
На Львівщині почав роботу Центр координації клінічних та доклінічних досліджень
Фактично, новий орган у ЛНМУ стане єдиним вікном для міжнародних партнерів і фармкомпаній, що має посилити довіру та залучити більше інвестицій у медичну науку регіону Львів.
57 досліджень вже в роботі: Україна наздоганяє Європу
ЛНМУ імені Данила Галицького вже є потужною дослідницькою базою. На сьогодні в Університетській лікарні ЛНМУ виконують 49 клінічних досліджень, ще 8 — на інших клінічних базах університету. Новий Центр покликаний суттєво розширити цей напрям.
На Львівщині почав роботу Центр координації клінічних та доклінічних досліджень
За даними Державного експертного центру МОЗ, незважаючи на війну, Україна активно намагається наздогнати своїх європейських сусідів. Наразі в країні проводиться близько 496 клінічних випробувань, тоді як у сусідній Польщі — понад 1200. Центр координації клінічних досліджень у Львові має стати ключовим інструментом для скорочення цієї різниці.
Як зазначили учасники Форуму, збільшення кількості та якості клінічних досліджень — це прямий шлях до того, щоб українські пацієнти отримували інноваційне лікування у рідній країні.
На Львівщині почав роботу Центр координації клінічних та доклінічних досліджень
Підтримка МОЗ та обласної влади
Форум та створення Центру відбулися за ініціативи Міністерства охорони здоров’я України та за підтримки Львівської обласної адміністрації. У заході взяв участь Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко, підкресливши стратегічну важливість розвитку дослідницької галузі, особливо в умовах війни.
Львівська ОДА зі свого боку наголосила, що і надалі докладатиме максимум зусиль, щоб медична наука в регіоні розвивалася на рівні зі світовою.
Львів завжди був містом, що надихає на творчість. Його старовинні вулички, кам’яниці, площі та внутрішні дворики створюють унікальну атмосферу, яка притягує як туристів, так і митців. Саме тому фотографія тут давно перетворилася з простого захоплення на професійний напрям діяльності.
В епоху стрімкого розвитку цифрових платформ, соціальних мереж та відеоконтенту Львів стає потужним центром для формування нової хвилі професійних фотографів і контент-креаторів.
Від хобі до кар’єри
Для багатьох фотографів шлях починається з аматорських зйомок міських пейзажів чи вуличних сцен. Проте доступність якісної техніки, онлайн-курсів та фотошкіл дозволяє значно швидше рухатися до професійного рівня. Важливу роль відіграють локальні творчі спільноти, що проводять воркшопи, пленери та колаборації. Молоді фахівці вчаться будувати портфоліо, працювати з клієнтом, формувати власний стиль і ставати частиною великої креативної екосистеми. У Львові дедалі більше фотографів успішно переходять від неприбуткових проєктів до комерційних зйомок — від портретів до масштабних кампаній.
Візуальна спадщина Львова як магніт для контенту
Львів — це готова сцена для фото- та відеоконтенту. Архітектура різних епох, мистецькі фестивалі, музичні події, затишні кав’ярні та панорами з висоти дронів роблять місто привабливим як для початківців, так і для професіоналів. Дрон-фотографія особливо популярна серед туристичних компаній та міських ініціатив, які використовують панорамні кадри для промоційних кампаній. Візуальна мова Львова активно живе й у соціальних мережах — Instagram, TikTok, YouTube. Контент-креатори формують сучасне сприйняття міста, роблячи його ще більш впізнаваним.
Хто наймає фотографів у Львові
Попит на фотографів у місті стабільно зростає. Локальні креативні агентства, медіа, SMM-команди, готелі, ресторани, туристичні оператори та культурні інституції постійно шукають фахівців, здатних створювати якісний та сучасний візуальний продукт. Зв’язок фотографії з ІТ-сферою теж очевидний: дизайнери, UX-команди та продакшн-відділи — зокрема ті, що працюють у співпраці з custom software development agency — потребують контенту для сайтів, мобільних застосунків та маркетингових матеріалів. Додатково відкриваються можливості для віддаленої співпраці з іноземними компаніями, включно з моделлю nearshore Poland, коли польські агентства активно залучають українських фотографів для проектів.
Практики рекрутингу в креативній сфері
Рекрутинг у сфері фотографії має свою специфіку. Роботодавці оцінюють не лише технічні навички, а й креативність, здатність мислити композиційно, працювати з людьми та адаптуватися під стиль бренду. Важливо мати професійно оформлене портфоліо, активні соцмережі, сильну візуальну айдентику та здатність працювати в команді. Компаніям рекомендується давати чіткі технічні завдання, прозорі умови співпраці та реалістичні дедлайни — це допоможе залучити найкращих фахівців та уникнути непорозумінь.
Висновок
Львів стає містом, де фотографія — це не просто творчий прояв, а реальна професійна перспектива. Завдяки багатій культурній спадщині, активній креативній спільноті та широкому попиту на якісний контент місто формує потужний центр розвитку візуальних професій. Підтримка локального ринку, можливості міжнародної співпраці та сучасні підходи до рекрутингу дозволяють фотографам та контент-креаторам будувати стійку, конкурентну та динамічну кар’єру у Львові.
Андрій Кучабський. Церква Святої Покрови у селі Вербівці. 2025. Ліногравюра
Андрій Кучабський — постать, яку неможливо здолати в конкуренції за відважні дотепи чи проникливі спостереження за життям природи і соціуму. Його мистецька мова, як і мислення, наскрізь просякнута рисами філантропа і натураліста, хронографа міської суєти, шанувальника заходу сонця і завзятого пропагандиста доброго настрою. Художник, якого можна назвати приборкувачем дощу і сіячем сонячних станів у душах сучасників, щоразу демонструє гнучкість у зміні своїх концептуальних завдань: чи то в композиційній програмі, чи в структурі образності, чи в пластичному «ключі».
Андрій Кучабський
Багато друзів охоче підтримують стиль спілкування Кучабського, адже від нього ніколи не почуєш жодних заздрощів. Тож Андрій Кучабський є помітним фактором інтелектуальної комунікації львів’ян та об’єднуючою постаттю для всіх, хто протистоїть депресіям і неоцинізму.
Андрій Кучабський. Мамай замріяний. 2019. Ліногравюра
Вольові та ціннісні якості видатного українського графіка визначені багатою родинною генетикою, у родовому «дереві» якої чимало духівників та вчителів. Його дід Володимир Кучабський був греко-католицьким священиком, катехитом і письменником. Рідний брат діда, Василь Кучабський, — відомий історик, публіцист, політик, січовий стрілець та учасник українських національно-визвольних змагань.
Андрій Кучабський. З молитвою на устах. 2023. Ліногравюра
Батько мистця, Юрій Кучабський, — художник, графічний дизайнер, один із найавторитетніших педагогів Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, дослідник і популяризатор історії роду, генеалогія якого сягає ще XIV століття.
Андрій Кучабський. Пандемія. 2020. Ліногравюра
Будучи носієм цього масштабного національно-культурного спадку, сучасний графік і педагог Андрій Кучабський вибудував власну лінію професійного поступу. Він тяжіє до максимально лаконічної пластичної мови та самодисципліни у стильових рішеннях.
Андрій Кучабський. Дві кралечки на…. 2023. Ліногравюра
Щоб досягти логічної концепції форми, львівський художник системно працює над пошуком, експериментуючи з комбінаторикою композиційних елементів та зіставляючи різні фактурні матриці техніки ліногравюри для досягнення оригінальної семантичної програми кожного мотиву.
Андрій Кучабський. Сорок пачок Верховини. 2021. Ліногравюра
Ранні роботи: Вже на початку творчого шляху його спроби абстрагування, як-от «Не дрімай» (1989) та «Їде маршрутка» (1991), тяжіли до пластичного мінімалізму.
Андрій Кучабський. Викрадення Європи. 2021. Ліногравюра
Політична сатира: У період змін 1989 року патріотична позиція мистця знайшла вираження у гострій політичній сатирі («Вся власть совєтам», «наше дєло правоє»), що вимагала плакатної виразності.
Андрій Кучабський. Та й таке. 2021. Ліногравюра
Прикладна графіка: У 90-х роках він зосередився на прикладному дизайні, розробляючи логотипи та шрифтові гарнітури, «шліфуючи» виконавську манеру.
Андрій Кучабський. Сон. 2021. Ліногравюра
На сьогодні формалістична концепція графіки Андрія Кучабського увібрала досвід світового модернізму. У ній синтезувалися такі течії, як символізм, футуризм, експресіонізм, необароко, конструктивізм, неопластицизм та елементи ар-деко. Урбаністична домінанта естетичного смаку, дотепність і самоіронія сформували його авторську доктрину пластичної форми — носія його емоційної ідентичності.
Андрій Кучабський. Ситі риби. 2023. Ліногравюра
Серед найбільш промовистих композицій наративно-сентенційної тематики варто відзначити: «Рибне» (2017), «Мамай-замріяний» (2019), «Та й таке» (2021), а також цикл 2023 року: «З молитвою на устах», «Ситі риби», «Шістка на Підзамче».
Андрій Кучабський. Шістка на Підзамче. 2023. Ліногравюра
Малі форми графіки Кучабського — це своєрідні щоденникові записи авторської екзистенції. У багатоголоссі таких видатних майстрів, як Богдан Сорока та Іван Крислач, індивідуальна концептуальна лінія Кучабського пропонує нові формалістичні «ходи» на утвердження неостилю в стихії етнонаціональної ідентичності.
Андрій Кучабський. Дві кралечки на…. 2023. Ліногравюра
Семантика філософічного наративу Андрія Кучабського поглиблює інтелектуальний дискурс про історичний час і парадокси сучасного суспільства. Його творчість відстоює національну гідність українців у гострих протистояннях з абсолютним злом під час війни проти московського агресора.
У понеділок, 1 грудня, о 18:00 в Національному драматичному театрі ім. М. Заньковецької відбудеться мюзикл “Білосніжка і творці”. Унікальність цієї постановки в тому, що в ній беруть участь учні 0-4 класів львівської приватної школи «Творці» – загалом близько 100 юних талантів! Діти вийдуть на одну сцену разом із професійними акторами театру і під музику професійного бенду – й зіграють виставу з живим звуком, театральним світлом, видовищними декораціями.
Мюзикл “Білосніжка і творці”
Такий творчий експеримент відбувається в межах навчальної програми школи «Творці». Одним із ключових завдань школи є допомогти дітям вільно самовиражатись, не боятися помилок, розвивати вміння слухати, чути та чітко висловлюватись. Саме тому для всіх учнів викладається студія акторської майстерності. Завдяки багаторічному досвіду співпраці з керівником навчального напрямку – відомим актором театру та кіно Олегом Пригодою – та виступам на великій сцені двічі на рік діти стають більш відкритими та сміливими.
Мюзикл “Білосніжка і творці”
«Ще від садочку «Фрузя», який є першим проєктом засновниці школи, моя донька виступає на великій сцені. За ці три роки я помітила: менше страху перед публікою, більше впевненості на сцені. Їй подобається! У повсякденному житті і на уроках вона стала більш активною, частіше піднімає руку, щоб відповісти. Школа справді розкриває дітей та їхній потенціал», – ділиться Анна, мама учениці школи «Творці».
Мюзикл “Білосніжка і творці”
Казкову атмосферу мюзиклу «Білосніжка і творці» створюють масштабні декорації. Важливим доповненням є неповторні креативні костюми. Вся команда працює над образами персонажів і виготовляє їх повністю вручну з нетривіальних матеріалів – й це окреме мистецтво. Професійна гра досвідчених акторів театру, які залучені до вистави, підсилює ефект і підтримує дітей у їхніх перших спробах.
Мюзикл “Білосніжка і творці”
Особливою цінністю таких виступів є благодійна складова. Так торік завдяки попереднім двом виставам на великій сцені за участю маленьких акторів уже було зібрано понад 1 000 000 гривень та передано благодійному фонду “Лемберґ Волонтери” на потреби військових. Так діти не лише творчо розвиваються, а й вчаться робити добрі справи.
Мюзикл “Білосніжка і творці”
«У такий складний час наш обов’язок докладати всіх зусиль, аби діти не лише реалізували свої таланти та потенціал, а й зростали свідомими громадянами. Наша батьківська спільнота – як школи «Творці», так і садочку «Фрузя» – показує на власному прикладі: завдяки єдності ми робимо великі справи і наближаємо перемогу України», – переконана засновниця, керівниця та ідейна натхненниця навчальних закладів Наталія Щербаненко.
Львівська обласна військова адміністрація (ЛОВА) оприлюднила офіційний Рейтинг територіальних громад Львівщини за підсумками роботи станом на 1 листопада. Цей рейтинг ефективності є ключовим інструментом для оцінки роботи місцевого самоврядування. Голова ЛОВА Максим Козицький відзначив помітні зрушення, зокрема, повернення Белзької громади до першої десятки лідерів.
“Рейтинг робимо не заради самого ранжування. Його завдання – дати громадам практичний інструмент, який допомагає ухвалювати рішення швидше та впевненіше,” — наголосив Максим Козицький.
ТОП-10 громад Львівщини: Лідерство ефективності
За результатами листопада, список 10 найуспішніших громад Львівської області виглядає так:
Підберізцівська
Зимноводівська
Сокільницька
Львівська
Мурованська
Солонківська
Пустомитівська
Белзька ТГ
Бориславська
Добротвірська
Чому Белзька громада увійшла до Топ-10?
Белзька територіальна громада продемонструвала одну з найкращих динамік, що дозволило їй здійснити прорив у Рейтингу громад. Ключові фактори успіху, які забезпечили високу позицію:
Фінансова дисципліна: Громада скоротила податкову заборгованість майже на 25%. Це суттєво покращило її фінансову стійкість.
Залучення коштів МТД: Белзька ТГ має найвищий показник залучених коштів міжнародної технічної допомоги (МТД) на одного жителя, що свідчить про ефективну грантову роботу.
Верифікація даних: Повністю завершено верифікацію адрес у ЄДРА (Єдиний державний реєстр адрес).
Нові індикатори: АСООП та «Пліч-о-пліч»
Для більш комплексного оцінювання ефективності громад у цьому оновленні було додано два нових, соціально важливих індикатори:
АСООП (Автоматизована система обліку): Оцінює наведення ладу в системі пільгових перевезень. Цей індикатор фіксує, чи веде громада реальний облік поїздок, що допомагає уникати зайвих витрат і планувати маршрути об’єктивно.
Партнерства «Пліч-о-пліч»: Відображає, як громади долучаються до підтримки прифронтових територій. Це критично важливо як показник вміння працювати у форматі взаємної допомоги та стійкості під час війни.
Повний звіт та інформація в розрізі кожної з територіальних громад Львівщини доступна за посиланням на сайті ЛОВА.
Сучасні жіночі костюми — це не обов’язково офісний одяг, адже різноманіття фасонів і кольорів дозволяє вибрати підходящі варіанти на всі випадки життя. Модні бренди пропонують як ділові костюми, так і повсякденні, а ще спортивні, святкові, вечірні, урочисті. Вони можуть бути стриманими й елегантними або вільними та зручними, розкішними, екстравагантними, гламурними — будь-якими. Це база або повністю готовий образ, а також акцентні речі, які дозволять вам усе — експериментувати досхочу або зовсім не заморочуватись.
Готова комбінація. Дизайнери вже створили для вас комплект, залишилось лише підібрати взуття та аксесуари.
Простір для експериментів. Костюмні речі можна носити як разом, так і окремо, створюючи нові модні образи.
Практичність. Костюми підходять як для повсякденності, так і для урочистих подій, ділових зустрічей, відпочинку тощо.
Комфорт. Сучасні бренди приділяють увагу зручності не лише повсякденних костюмів, але й класичних та ділових.
Актуальність. Костюми жіночі ніколи не виходять із моди, створюючи цілісні жіночі образи, додаючи аутфітам зібраності та впевненості.
Популярні види костюмів
Класичні костюми. Зазвичай це елегантні комплекти, які складаються з жакета та брюк або спідниці. Чудово підходять для ділових зустрічей, професійних заходів, офіційних подій. В організаціях зі строгим дрес-кодом вони можуть бути обов’язковим одягом для співробітниць.
Костюми оверсайз. Популярністю користуються брючні костюми з вільним піджаком-оверсайз і прямими або широкими штанами. Підходять для офісів із демократичним дрес-кодом і для повсякденного носіння.
Спортивні костюми. Зручні комплекти із кофти та спортивних штанів, виконані з м’яких комфортних тканин. Підходять для спорту, активного відпочинку, прогулянок і мандрівок.
В стилі кежуал. Різноманітні костюми з легких, трикотажних або фактурних тканин. Верхом може бути сорочка, блуза, топ, худі, світшот, джемпер тощо. Варіанти низу — різноманітні штани, спідниці, шорти.
Найпопулярніші матеріали:
бавовна — зручна та м’яка, чудово пропускає повітря, приємна до тіла;
льон — безумовний хіт серед літніх костюмів, який дарує легкість і прохолоду;
поліестерні суміші — популярні серед тих, кому важлива міцність і зносостійкість;
трикотаж — комфортний, теплий і затишний матеріал, який чудово підходить для спортивного стилю та кежуалу.
На що звернути увагу при виборі?
Визначившись зі стилем і призначенням костюму, зверніть увагу на якість тканини, фурнітури, елементів декору. Дуже важливо обрати правильний крій, який красиво сяде на фігуру і буде зручним у носінні. Зазвичай костюми — це базові комплекти або ж яких одна з речей є акцентною. В будь-якому разі бажано, щоб обидві речі вдало комбінувались з іншим одягом вашого гардеробу.
Сьогодні хочемо познайомити читачів із першою частиною статті українського історика, краєзнавця, мистецтвознавця та публіциста Миколи Голубця під назвою “”Нації” княжого Львова”, що була надрукована у рубриці “Фейлєтон “Діла”” однойменного часопису у 1932 році (№ 72 від 02 квітня) та була відповіддю польському історику Александеру Чоловському в 40-ліття появи його книжки про княжий Львів.
Мову тексту залишаємо оригінальною.
Микола Голубець
“Нації” княжого Львова
Вп. П. д-рові А. Чоловському в 40-ліття появи його книжки про княжий Львів.
Княжий Львів, як і усі тогочасні західньо-українські міста, не був, під оглядом національного складу свого населення, одностайним організмом. В обсягу української етноґрафічної маси, яка постійно підсилювала чисельний стан львівських автохтонів, утворилася під охороною Княжої Гори, ріжнобарвна мозаїка націй та рас, яких обєднувала спільнота економічних інтересів, а ріжнило все, що складалося на їх культурно-національний характер.
Мешканці середньовічного Львова. Рисунок Ф. Ковалишина.
Самозрозуміло, що чисельна перевага була з княжому Львові за українцями. Вони складатись у першу чергу на найближче окруження князя чи його повновласника, вони теж користувалися виїмковими привілеями пануючої національности в самому місті. Одначе поруч тієї чисельної переваги не завсіди йшла впарі якісна вартість їхніх функцій і ролі, яку грали вони в єрархії націй, що творили й орґанізували культурно-економічне життя властивого міста. Бо не можна забувати, що княжий Львів, це під оглядом своєї конструкції доволі складне поняття, Творив його властивий, сильно укріплений город з княжим замком й боярськими палатами та поміщеннями для княжої дружини й «бюрократії». Тут був політичний центр життя цілої волости тоді, як довкола нього простягалося властиве місто (підгороддя), що хоч своє життя й існуваня завдячувало охоронним засобам самого городу й княжої влади і правно було від них залежне, всеж таки жило своїм життям і власними культурно-економічними інтересами. Але коли на території властивого городу обовязувало споконвічне «руське право», то поза лінією його частоколів простиралася територія так би сказати по нинішньому: екстериторіяльних концесій з яких кожна правила своїми писаними законами й звичаєвими правами; між ними перше становище займало поширене тоді в Европі німецьке або маґдебурське право.
Й. Свобода. Костел Марії Сніжної
Німецька громада була теж найсильнішою й найкраще зорґанізована зпоміж екстериторіальних концесій княжого Львова. З грамоти польського короля Казимира, виданої в серпні 1352 р. родині львівських німців Штехерів довідуємося, що князь Лев Данилович надав «війтові німецьких прав» у Львові Бертольдові Штехерові млин у Сільському Куті разом з саджавкою та села Малі Винники й Підберізці, а все те за «вірні послуги», під якими можна би розуміти льокацію властивого міста Львова на основі маґдебурського права. Остаточно, важко сьогодні ствердити, чи війтівство Бертольда обіймало виключно німецьку громаду Львова, чи простягалося на всіх чужинців-католиків, що на заклик княжих універсалів поселювалися тимчасово або постійно на території львівського підгороддя. З літописного оповідання про орґанізацію міст за короля Данила Романовича, як також з листу воєводи Дмитра Детька до торунських купців переконуємося, що становище німецьких кольоністів було в високій мірі упривілеєне, та що їх орґанізаційний змисл і дисципліна були на нашому ґрунті не тільки в цілій ширині використовувані, але й по княжому нагороджувані. Це становище не змінилося разом зі зміною державної влади, навпаки воно непомірно зміцнилося й поширило свої прероґативи на цілість муніціпіяльної орґанізації середньовічного Львова. Наскільки домінуючим уже в княжому Львові був німецький елємент, вказує хоч би німецька назва самого міста Lemburga, Lemburg, вживана навіть у княжих грамотах замість Львова або Львівграду. Безсумнівною памяткою німецької громади в княжому Львові є теж традиція їхнього парохіяльного костела Марії Сніжної (Marie im Schnee), що за словами польської королівської грамоти з 1368 р. уже віддавна себто від княжих часів користувався всяким майном м. і. й млином на Полтві.
Альфред Каменобродський. Вірменська церква зі сторони подвір’я. Львів. 1888. Акварель; 28 х 23 см
Другою з черги екстериторіяльних концесій княжого Львова була вірменська громада. Вже перший хроніст Львова Альпнах, оповідаючи про засновання й заселення Львова, оповідає, що князь Лев Данилович «поселив тут в 1280 р. жовнірів вірменської народности (зброєю, одягом і мовою похожих на татар, під яких владою зросли вони поміж горами Тавром і Кавказом), в нагороду за те, що при їх допомозі він підчинив собі ворожих князів, а частинно примусив до злагоди з собою і через те дійшов до могутности й майже оснував монархію на Південній Руси»…
Як там було з воєнними подвигами тих «вірменських жовнірів», що найшлися в дружині князя Льва Даниловича, важко нині сказати. Історія Львова свідчить радше про торговельний ніж про воєнний хист вірменських захожих що під напором турків-сельджуків починають еміґрувати з рідного краю вже в XII віці. На всякий випадок польський король Казимир зайнявши Львів, застає тут вірменську громаду не тільки чисельну, але й цупко зорґанізовану з своїм війтом і владикою, що поселилася збитою масою довкола церкви св. Якова й монастиря св. Анни, що стояли під Княжою Горою, на нинішньому перехресті залізничого шляху з Жовківською вулицею. У льокаційному привілею Казимира для нового Львова з 1356 р. поставлені вірмени на першому місці, а за ними щойно йдуть жиди й сарацени (татари) а на самому кінці …українці.
Львівські євреї на вулиці, кін. ХІХ – поч. ХХ ст.
У безперечну заслугу вірменських мешканців княжого Львова треба поставити в першу чергу те, що коли німці наладнали постійний звязок столиці нашого краю з тогочасною культурою Заходу Европи, то вірмени були тим раменем львівської торговлі й промислу, яке сягало в глибину азійського Сходу.
Чималу ролю в економічному житті княжого Львова довелося відограти й жидам, яких іміграція на українські землі тягнеться від перших днів української великодержавности над Дніпром. Вже за князя Святослава Хороброго поселювалися на Україні полонені хазари й жиди з Візантії та Малої Азії, що крім торговельного посередництва вели інтензивну торгівлю рабами
28 та 29 листопада у Львові, в Будинку офіцерів, відбудеться Всеукраїнський форум ветеранів та їхніх родин «Платформа комунікації: Повернення. Сила. Відновлення». Організатори заходу – Громадська організація «Жіноча опора», Спілка жінок Львівщини / Union of Women of Lviv region та Спілка жінок України. Авторка проєкту – Ольга Дрозд.
Масштабний дводенний Форум, організований для ветеранів, ветеранок та їхніх родин, об’єднає державні структури, психологів, юристів, громадські організації, фахівців із реабілітації та лідерів ветеранських ініціатив. Захід стане продовженням Соціального проєкту “Платформа комунікації”, який вперше був реалізований у лютому. Всеукраїнський форум ветеранів та їхніх родин проходитиме за підтримки Головного Управління Психологічної Підтримки Персоналу Збройних Сил України, під патронатом Львівської обласної державної адміністрації, за сприяння Львівського Будинку офіцерів та за підтримки Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Львівській області.
Подія має на меті створити простір діалогу, підтримки та взаємодії між тими, хто повертається з війни, та тими, хто працює над реінтеграцією ветеранів та ветеранок. Форум стане майданчиком, де учасники зможуть обговорити ключові виклики, вибудувати нові партнерства, дізнатись про вже реалізовані ініціативи та знайти ресурси для відновлення. Девіз форуму: “Ми вас бачимо. Ми вас чуємо”.
Протягом двох днів учасники говоритимуть про:
роль держави та місцевої влади у поверненні та супроводі ветеранів;
практичні інструменти реінтеграції — навчання, працевлаштування, соціальна та психологічна підтримка;
лідерство ветеранів та їхню роль у формуванні нової ветеранської політики;
важливість залучення ветеранів до громадського життя, освіти та виховання молоді;
розвиток ветеранських просторів, ініціатив та спільнот, які формують нову культуру взаємодії між суспільством і тими, хто захищав країну;
про підтримку, допомогу та можливості родин безвісти зниклих та полонених.
У межах форуму вперше у Львові у Будинку офіцерів працюватиме спеціальний мистецький проєкт Олени Полюхович – арт-експозиція “Червоні нитки: жіночі історії стійкості”, присвячений незламності українських жінок у часи війни. Експозиція вже була представлена у Кракові, Варшаві, Одесі та Рівному та розповідає про жіночий досвід, стійкість, втрати, силу духу та невидимі нитки, що поєднують історії тисяч родин. Музичну програму Форуму підтримали Павло Табаков, SANNA, Юрій Йосифович та гурт “Яка існуЄ”.
“Наша подія стане корисною для всіх, хто прагне глибше зрозуміти потреби ветеранів, знайти ефективні рішення та долучитися до творення ветеранської політики майбутнього, – каже авторка проєкту Всеукраїнського форуму ветеранів та їхніх родин «Платформа комунікації: Повернення. Сила. Відновлення» Ольга Дрозд. – Окрему увагу на Форумі буде приділено темі досвіду та сили ветеранів як агентів змін, а також емоційній та психологічній підтримці родин, які несуть тягар війни разом із військовими”.
100 мільйонів на транспорт, який рятує життя: «Повернись живим» та Львівська ОВА продовжують масштабний збір
Фонд «Повернись живим» і Львівська ОВА створюють транспортну екосистему для військових, що воюють на найважчих напрямках. Мета — зібрати 100 мільйонів гривень.
Фонд компетентної допомоги армії «Повернись живим» та Львівська обласна військова адміністрація (ОВА) реалізовують спільний проєкт «Машини, які». Його мета – зібрати 100 мільйонів гривень на створення повноцінної транспортної екосистеми для чотирьох бригад та двох полків, які виконують завдання на найгарячіших ділянках фронту.
Йдеться про закупівлю пікапів, квадроциклів та іншого критично важливого транспорту, який необхідний для:
евакуації поранених;
доставки боєкомплектів;
оперативного прикриття військових на полі бою.
Станом на листопад 2025 року перші машини вже були передані підрозділам, зокрема 20-й окремій бригаді безпілотних систем «К-2». Проте на фронті визначальною є не лише кількість техніки, а й те, як її застосовують у критичних ситуаціях.
Історія, що доводить цінність транспорту
Одну з таких історій демонструє головний сержант роти 20-ї ОББС, Максим Горбачов із позивним «Міксер».
Максим родом із Попасної. До війська він вперше вступив у 2018 році, до 54-ї окремої механізованої бригади. Після закінчення контракту у 2021-му повернувся до цивільного життя, але з початком повномасштабного вторгнення, провівши інструктаж із безпеки для родини, одразу повернувся до свого підрозділу.
«Спершу я був оператором БМП, потім облаштовував окопи, очолював позицію, пройшов курс бойового медика і врешті мене призначили головним сержантом роти», – розповідає Максим.
Якось на Сіверському напрямку ситуація загострилася. Позиції роти почали штурмувати, а на сусідній ділянці лишилися поранені та загиблі. Поле бою повністю контролювали FPV-дрони противника.
«По рації пролунало: “один 300-й, два 200-х, ще один 300-й”. Я дивився на це з “Мавіка” й думав: якщо піду пішки, то у мене поцілять, а приповзти напівживим – користі мало. Але щось робити треба. І тут я згадав про квадроцикл», – згадує військовий.
Максим, усвідомлюючи ризик, сів на квадроцикл і прорвався півтора кілометра обстрілюваною дорогою до побратимів. На проміжній точці забрав одного бійця, домовившись, що той прикриватиме його вогнем. Коли хлопці дісталися позиції, вони разом зачистили ділянку, евакуювали поранених, вивезли загиблих і передали захопленого російського полоненого. Після цього рота змогла перебудувати оборону, відновити зв’язок та боєздатність.
Заклик до підтримки
«Це був ризик, але ризик, який дав людям шанс. І Максим цим шансом скористався. Такі історії народжуються, коли поруч є люди з характером. І коли є транспорт. Мета – 100 мільйонів гривень, аби створити транспортну екосистему для 4 бригад та 2 полків на найважчих напрямках», – наголосив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
Він підкреслив, що йдеться про життєво необхідні засоби: квадроцикли, пікапи, техніку для евакуації та машини для підвезення боєкомплектів, які закривають найризиковіші ділянки.
Фронт постійно доводить: швидкість та маневреність техніки — це не просто зручність, а шанс вижити. Саме ці машини вивозять поранених, підвозять боєкомплект і прикривають наших воїнів безпосередньо під вогнем.
Наші воїни зможуть все – якщо матимуть належну підтримку.
