Більшість львів’ян, прогулюючись нинішньою площею Міцкевича, із болем згадує давні кам’яниці №9 та 10, що не збереглись до наших днів, проте, постали одними з перших на цій ділянці. І якщо під номером десятим вже височіє модернова споруда банку, на сусідньому місці півторасотрічного будинку Шмідта досі занедбана пустка…
Будинок зведений 1839 року архітектором Вільгельмом Шмідтом, у популярному бідермаєрівському стилі, на місці колишнього Високого муру загальноміських укріплень. У підмурках та муруванні першого поверху було застосовано білокам’яні блоки та великоформатну пальчату цеглу з розібраних укріплень.
Першими власниками чималої споруди були підприємці Венцель Гудєц, та його зять Едмунд Зандлер. Близько 1880 року будинок стає власністю відомого пивовара Кароля Кисельки, по смерті якого маєтність належала його доньці Кароліні Дулємбовій, дружині міністра у справах Галіції, правника Владислава Дулємби.
У останній третині XIX ст., у партері правого крила будинку розмістилась фірмова крамниця “Рудольф Дітмар у Відні. Цісарсько королівська привілейована фабрика ламп. Віденські блискавичні метеорні лампи”. Це була філія відомої від 1840 року фабрики садового інвентарю братів Дітмарів. Прізвище Дітмарів пов’язане із славетним львівським відкриттям, коли 1852 року у аптеці Петра Міколяша Ігнатій Лукашевич та Ян Зех добули камфін – легку, займисту фракцію нафти. Саме Дітмари починають впроваджувати гасові лампи у масове використання.
У партері лівого крила споруди від 1888 року діяв ресторан Гживинського (згодом власником стає Вуазе). У середині XIX ст. діяла канцелярська крамниця Богдановича.
За міжвоєнних часів у кам’яниці знайшли прихисток кілька крамничок, транспортна спілка, спортивний клуб, салон мод. По ІІ Світовій війні більшу частину будинку зайняла Львівська філія Спілки художників УРСР.
У радянську добу будинок було оголошено пам’яткою архітектури національного значення під охоронним номером 1326.
Старожили пам’ятають також, що у партері будинку містився диспетчерський пункт таксі й центральна таксостоянка. Хоча під стовпом з літерою “Т” на маківці побачити вільне таксі було великою рідкістю. Досить тривалий час на Міцкевича, 9 працювала перукарня, одна з найпопулярніших в радянському Львові.
Протягом 1990-х років провадилося підсилення фундаментів цієї пам’ятки, в результаті чого вона дійшла до аварійного стану і на початку 1998 року за розпорядженням львівської міської влади була протизаконно знищена, незважаючи на заборону Держбуду України.
Використані джерела :
http://www.pohlyad.com/ , http://zaxid.net/ , http://donklass.com/ , http://www.lvivcenter.org/
