Колишній будинок Галицького сейму (тепер головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка) окрім своєї утилітарної мети, несе ще й значний пласт більш глибоких смислів. І втілювали їх як скульптури на фасаді, так і цілий ряд елементів інтер’єру. Чимало з нас, проходячи повз будівлю Університету, не звертає на це увагу. А дарма. Адже і у наші дні, полишивши на мить свої буденні турботи, достатньо лише підняти голову, щоб полинути у таємничий світ скандалів, таємниць та символів ХІХ століття.
Проект будівлі Галицького сейму розробив директор львівського міського будівельного управління Юліуш Гохберґер у 1876–1877 рр. Роботи зі спорудження розпочались 1 квітня 1878 р. і основні роботи завершили влітку 1881 р. У липні цього ж року будівлю освятили, а через два місяці в її стінах розпочала роботу чергова сесія сейму. У 1906–1907 рр. архітектор А. Каменобродський керував надбудовою четвертого поверху і розширенням будинку сейму. Галицький сейм займав приміщення до 1914 р., а у 1923 р., туди було перенесено Університет ім. Яна Казимира.
За цими сухими фактами ховається складна історія українсько – польських взаємин та державних стратегій Габсбургів у ХІХ столітті. В силу певних обставин, від 70-х рр. ХІХ ст., польський національний рух отримав найсприятливіші умови для свого розвитку. Тому скульптурне оздоблення будівлі було одним з найбагатших у Львові, але й несло в собі цілий ряд символічних елементів. До роботи над ним долучилися Леонард Марконі, Теодор Ріґер, Тадеуш Баронч, Зиґмунт Трембецький, Фелікс Мікульський, Зиґмунт Ґорґолевський.
По обидва боки від центральної осі всередині будинку, на рівні галереї, перед входом до зали засідань, раніше були розміщені дві скульптурні групи, що їх виконав Зиґмунт Трембецький і які, звісна річ, були невипадковими. Вони представляли чотирьох польських і давньоруських правителів: князів Мєшка І та Володимира Великого, які символізували хрестителів українців і поляків, а також короля Казимира III та князя Ярослава Мудрого. Під час Другої світової війни, ці скульптури зникли.
На другому поверсі будинку розташовувалась сама зала засідань Крайового сейму і т. зв. “зала маршалів”. Залу засідань прикрашали полотна відомого Яна Матейка – залу засідань – картина “Люблінська унія”, залу маршалів — “Конституція 3 травня 1791 p.”. Зараз вони знаходяться у Варшаві. В залі маршалків висіли портрети маршалків крайового сейму. Таке оздоблення також було невипадковим і всіляко підкреслювало польський характер того, що відбувалося усередині.
Головна скульптурна група має назву “Опікунський дух Галичини”, і була створена у 1880–1881 рр. скульптором Теодором Ріґером в Італії. У центрі композиції ми бачимо жіночу постать — Галичину, яка простягає руки до розміщених з обох сторін Дністра і Вісли, які символізували українці і поляків. За майстерно виконану роботу він отримав звання почесного члена Флорентійської академії мистецтв. Традиційний для академічного мистецтва характер мають фігури створені Зиґмунтом Трембецьким та Феліксом Мікульським. Вони виконали постаті, які символізують Віру і Справедливість, та Освіту і Працю. Дев’ять левів навколо вінця будинку, що тримали щити з гербами міст королівства Галичини, ймовірно, авторства Тадеуша Баронча.
Отже, в черговий раз проходячи повз будівлю головного корпусу ЛНУ імені Івана Франка, зверніть свою увагу на речі яких ви раніше не помічали. Вони несуть на собі відгомін буремних подій минулих епох і не такі прості як здається на перший погляд.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Вул. Університетська, 1 – головний корпус ЛНУ ім. І.Франка (Режим доступу:http://www.lvivcenter.org/uk/lia/objects/?ci_objectid=293)
- Урбаністичні образи (Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/uid/)
- Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie (Режим доступу: http://www.lwow.home.pl/ujk.html)
ви можете грамотно написати заголовок? це ж неможливо просто!
Невозможно , это читать ваши комментарии, задолбали уже, все вам не нравится, то не так, се не так..Так напишите мля свой сайт, не читайте этот и хватит коментить бред!!!!!!