Бордель на площі Ринок

З великою охотою і нестримним бажанням наші прадідусі ставилися до любощів та жіночих принад. Перший відомий бордель у Львові існував уже з середини ХV ст. (згідно документальних записів) та був легальним, оскільки утримувався на кошти міста. 

Але були й нелегальні лупанарії, де за відповідну ціну, охочий пан міг отримати інтимні послуги жриці кохання  та реалізувати свої нестримні фантазії. Часом такі будинки розпусти знаходила та прикривала поліції. 

Про один з таких випадків, що трапився у Львові 22 січня 1904 року, ми знайшли розповідь в тижневику “Ілюстровані новини”. Пропонуємо вам ознайомитися з цією публікацією.

“Львові, просто на Ринку, внаслідок анонімного листа, надісланого в Державну прокураторію, поліція виявила лупанарій.

Лупанарій?! Ні! Дещо в сотні разів гірше, бо лупанаріїв у Львові багато, але «концесіонованих» лупанаріїв, про які відомо владі, де фігурують дами, що за фахом займаються коханням, і продаються розкоші! Тим часом таємний лупанарій на львівському Ринку мав на продаж найрізноманітніший товар! Починаючи від так званих «криївок», тобто дам з низів, і завершуючи дамами з вищого товариства, ба навіть – у цім місці жах повинен огорнути і найзіпсутішого – тринадцятилітніми дівчатками – усе можна було дістати на «складі» пані Катажини Марціхової!…

На самому Ринку, в кам’яниці д-ра Бікелеса під номером 43 на четвертому поверсі мешкала «собі», а радше усім грошовитим донжуанам, пані Катажина Марціхова.

Ця дама мала позаду красиве, проте бурхливе минуле. Після веселого дівоцтва вона вийшла заміж за портьє, але… законний чоловік не прийшовся їй до смаку, отже – як сама висловлюється – вона «послала його до біса» і своє серце принесла в жертву Зиґмунтові Гауерстоку, «агентові», що як «розумна» людина взявся за прибуткову роботу – влаштування зустрічей панам і дамам з товариства або доставку живого неповнолітнього товару. Справи закоханої спілки йшли бездоганно, але що ж? Анонімний лист і втручання поліції усе перервали…

Заарештовано «пані» Марціхув, опинився в руках поліції «пан» Гауерсток, а за компанію до слідчої в’язниці посадили «придворного» – тихого спільника Майорека, матір «пані» Марціхової Анастасію Півоцьку і фактора Маєра Голлендера вель Кальперна.

Це ті, що були посередниками, а разом з ними ув’язнили пані Пауліну Колодзєйову, яка свою тринадцятилітню сестричку продала за 100 корон на «люб’язний ужиток» гостям «пані» Марціхової.

Розпуста виплила на поверхню, але до цього часу заарештовано лиш очевидних грішників. Цілий ряд дам з товариства, на яких навіть тінь підозри не падала, сьогодні носить клеймо куртизанок. Листи, папери і нотатки, знайдені в лупанарії, дадуть багатий матеріал для суду. Щодень у цій справі відбуваються нові арешти, а Львів – Львів тішиться сенсацією і своєю європейськістю!…

Нашим читачам ми надаємо зовнішній вигляд дому, що є вогнищем львівської культури.”

Стиль та манера письма збережені без змін. До Статті додані дві сучасні  фотографії будинку на площі Ринок, 43.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Джерело:

Stołeczna rozpusta // Nowości illustrowane. – 1904. – 22 października (Nr. 4). – S. 7.