Наступної неділі, 15 вересня 2019 року, в рамках “Знесіння Фест” в партнерстві з ГО “КонтрФорс” в приміщенні !FESTREPUBLIC (Старознесенська, 24-26) відома львівська музикознавиця Роксоляна Гавалюк прочитає лекцію про музичну культуру початку ХХ століття та “Бонді” львівського танго Богдана Весоловського “З них починалась естрадна пісня”.
В наш час львів’янам, і не лише львів’янам, вже добре відоме ім’я Бодана Весоловського – одного з перших професійних музикантів, які долучились до заснування української естрадної пісенної традиції в Галичині. У всіх на устах його славетне танго «Прийде ще час», яке стало своєрідним символом розважальної ретро-музики нашого краю. Однак його поява на обрії українського естрадного мистецтва була добре підготованою та закономірною, і творив його він не один.
У період міжвоєнного двадцятиліття Львів вже вирізняла сформована культура публічних аристократичних та загальноміських розваг (студентські та міські бали, фестини, карнавали), закладена іще у часи австрійського панування, у якої не було яскраво вираженого національного обличчя. Її важливою складовою була багатонаціональна танцювально-пісенна сфера, яка надалі залишилась панівною в естраді. З встановленням Польської республіки і посиленням польських впливів, в українській громаді Галичини особливо гостро постало питання конкурентоздатності своєї естрадної музики – музики, на якій виховувалась молодь – майбутнє нації. Такі цілі ставили перед собою тоді ще зовсім юні композитори-пісенники та виконавці, діяльність яких була пов’язана зі Львовом: Болгдан Весоловський, Володимир Балтарович, Ярослав Барнич, Степан Гумнілович, Євген Козак, Анатоль Кос-Анатольський та численні інші.
Ці славні музиканти в міжвоєнні часи були здебільшого студентами, для яких естрада була гарним засобом підробітку на прикарпатських курортах чи перед кіносеансами. Але найважливіше: їх діяльність загалом відрізняється високим музичним професіоналізмом, хорошою освітою, яка забезпечила їх композиторську та виконавську майстерність та широкий європейський світогляд. Так, наприклад В. Балтарович, поряд медичною кваліфікацією, отримав добру музичну підготовку у Вищому музичному інституті ім. Лисенка у Львові по класу фортепіано та скрипки, а далі ще й студіював вокал у Празі (в консерваторії та Українському Вищому Педагогічному Інституті), Б. Весоловський був випускником Стрийської філії ВМІ, а також юридичного факультету Львівського університету та Консульської академії у Відні, А. Кос-Анатольський окрім навчання на юридичному факультеті Львівського університету опановував музичний фах у філії ВМІ в Станіславові та Львові, Консерваторії ім. К. Шимановського у Львові по фортепіано та композиції, Є. Козак – також випускник Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка (по класу флейти) та Консерваторії Польського музичного товариства, де навчався на вокальному і дириґентському відділах.
Водночас кожен з них мав великий практичний досвідом. В. Балтарович разом з Н. Нижанківським був співзасновником мистецької групи “Богема” та жіночого квартету (з тією ж назвою), співав у чоловічому квартеті “Ревелєрси” під проводом Є. Козака, Б. Весоловський разом з А. Кос-Анатольським був учасником “Капели Леоніда Яблонського”, Є. Козак був організатором та учасником кількох естрадних вокальних ансамблів, брав участь у створенні ревю для театрів “Веселий Львів”, “Золотий усміх”, театру мініатюр “Не журись!” з с. Сокільники і “Театру малих форм”, А. Кос-Анатольський аранжував зразки зарубіжної естради для “Квартету ревелєрсів” при трупі М. Тобілевича у Станіславові у співпраці з Я. Барничем та І. Недільським, грав у джаз-бендах, співпрацював з кількома театральними трупами, особисто керував театром “Золотий усміх” та ін.
Слухачі матимуть можливість ближче познайомитися з цими яскравими постатями та їх чудовими творами, сповненими щирих юних почуттів, мелодичним багатством і яскравим національним колоритом та переконатися, якими шедеврами нашої естрадної культури ми можемо і повинні пишатися.
Наталка РАДИКОВА
